Тема 23. Основи експертології

Поняття і система юридичної експертології як полінаукового напрямку, місце в ньому криміналістичної експертології. Сутність, предмет та об’єкти судової експертизи, різновиди спеціальних знань, що можуть бути використані у процесі експертного дослідження. Новітня класифікація судових експертиз у залежності від предмета, об’єкта і галузі знань. Сутність криміналістичної експертизи та її окремих різновидів: експертизи вогнепальної, механічної чи вибухової зброї та її слідів; експертизи речовин, матеріалів і виробів з них; експертизи відновлення знищених текстів і маркірованих позначень; трасологічної; фоноскопічної; одорологічної; почеркознавчої, авторознавчої, портретної, технічної (вибухово-технічної, авто-технічної тощо), технологічної, товарознавчої, бухгалтерської; фінансово–економічної і біологічної експертизи тощо.

Загальна характеристика судово–медичної експертизи та її окремих видів: генотипоскопічної; імунологічної; біологічної; цитологічної; медико-криміналістичної і токсикологічної експертизи, експертизи речових джерел, експертизи трупа людини, тощо. Сутність судово–психологічної, судово–психіатричної і судово-наркологічної експертизи, їх співвідношення.

Класифікація експертиз у залежності від послідовності проведення (первісна, повторна), за об’ємом дослідження (основна, додаткова), за складом і характером спеціальних знань (однопредметна, комплексна), за кількістю експертів (проста, комісійна), за місцем проведення (в експертній установі, у позаекспертній установі).

Система експертних установ України. Експертні установи системи МВС України: Державний науково–дослідний експертно–криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ), НДЕКЦ при ГУ МВС в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Експертні установи системи Міністерства юстиції України: Київський науково–дослідний інститут судових експертиз (НДІСЕ) та його Вінницьке, Луганське, Черкаське і Тернопільське відділення, Харківський НДІСЕ, Дніпропетровський НДІСЕ, Кримський НДІСЕ, Одеський НДІСЕ, Миколаївський НДІСЕ, Донецький НДІСЕ і Львівський НДІСЕ. Експертні установи Міністерства охорони здоров’я України: Республіканське бюро судово–медичної експертизи (СМЕ), обласні бюро СМЕ; міжрайонні, районні і міські відділи СМЕ. Система судово–медичних лабораторій Міністерства оборони України, їх стисла характеристика. Установи, що проводять стаціонарні та амбулаторні судово-психіатричні, судово–психологічні і судово–наркологічні експертизи. Позаекспертні установи. Бюро товарознавчих експертиз, бюро бухгалтерських і фінансово–економічних експертиз. Галузеві науково–дослідні установи (інститути, лабораторії, вузи).

Тактика підготовки матеріалів і призначення експертизи. Поняття вихідних даних експертизи; документи, в яких вони викладаються. Значення постанови слідчого чи ухвали суду про призначення експертизи, копій протоколів слідчих дій, у процесі яких були зібрані речові джерела доказів або експертні зразки, матеріали кримінальної справи повністю чи у вигляді витягів з окремих процесуальних документів тощо.

Поняття і види експертних зразків. Класифікація експертних зразків за часом та умовами виникнення. Сутність вільних, умовно вільних, експериментальних і контрольних зразків. Класифікація експертних зразків за характером відображення ознак. Загальна характеристика індивідуальних і родових (видових) експертних зразків, їх співвідношення. Загальні положення тактики отримання експертних зразків. Сутність та умови проведення позаекспертного дослідження речових джерел, що направляються на експертизу, та експертних (порівняльних, контрольних) зразків. Вимоги щодо отримання експертних зразків. Сутність порівняльності, відносної незмінності, дійсності, необхідної повноти, відповідної якості і відповідної кількості експертних зразків, дотримання процесуальних та інших вимог щодо їх отримання.

Етапи експертного [трасологічного (ідентифікаційного), субстанційного (групофікаційного) та ін.] дослідження. Характеристика попереднього дослідження матеріалів, речових джерел доказів і зразків. Тактичні особливості витребування експертом додаткових матеріалів. Сутність роздільного і порівняльного дослідження. Поняття і класифікація ідентифікаційних та інших порівняльних ознак. Стисла характеристика загальних і частикових ознак, ідентифікаційного та іншого дослідницького періоду, достатності цих ознак для категоричного позитивного висновку, ймовірного позитивного і негативного висновку і категоричного негативного висновку. Сутність експертного експерименту; оцінки результатів і формулювання експертних висновків, складання і підпису висновку експертизи. Структура експертного висновку, загальні положення складання висновку експертизи.

Поняття і загальні положення оцінки експертного висновку. Сутність оцінки повноти проведення дослідження та наукової обґрунтованості методів, що використовувалися у процесі експертного дослідження. Тактичні прийоми перевірки відповідності висновків експертизи матеріалам, що були у розпорядженні експертів, та проведеному експертному дослідженні; відповідності експертного висновку питанням, що були поставлені перед експертами; повноти дослідження, належної обґрунтованості та ясності експертного висновку.

Особливості тактики призначення і проведення додаткової, повторної, комплексної і комісійної експертизи. Правила вибору головної експертної установи при призначенні комплексного експертного дослідження. Загальні положення тактики призначення експертизи в позаекспертних установах.

Тактичні особливості призначення експертизи у процесі судового розгляду кримінальної справи. Тактика допиту експерта у судовому засіданні.

Література:

Основна:

1. Курс лекцій з криміналістики. Лекція: Основи експертології: Навч. посібник / Ю. О. Ланцедова, О. С. Тунтула; за наук. ред. О. А. Кириченка. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – 12 с.

Додаткова:

2. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. – К.: АТІКА, 2001. – С. 240–248.

3. Криминалистика: Учебник / Под ред. А. В. Дулова. – Мн.: Экоперспектива, 1998.– С. 374–390.

4. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н. И. Порубова. – Мн.: Вишєйшая шк., 1997. – С. 165–173.

5. Криминалистика: Учебник / Под ред. А. Г. Филиппова, А. Ф. Волынского. – М.: Спарк, 1998.– С. 317–330.

6. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н. П. Яблокова.– М.: Юрист, 2002. – С. 373–387.

7. Маркусь В. О. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2007. – С. 327-346.

8. Салтевський М. В. Криміналістика: Підручник. - К.: Кондор, 2006. – С. 397-410.

9. Шепитько В. Ю. Криминалистика: Курс лекций. – К.: ООО «Одиссей», 2011. – С. 236-246.

10. Шеремет А. П. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Центр учб. літ., 2009. – С. 317-328.

11. Шурухнов Н.Г. Криминалистика: Учебник. - М.: Юрист, 2003. - С. 373-390.

Дата добавления: 2015-07-20