Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вплив міжнародного туризму на платіжні баланси країн світу

Читайте также:
  1. XXII районные соревнования по спортивному туризму на пешеходных дистанциях
  2. Академія прокуратури України при Генеральній прокуратурі України (на правах управління).
  3. Аналіз діяльності комерційних банків в складі кредитної системи України
  4. Аудіювання на уроках української мови
  5. Багатша Україна - Росії на користь
  6. БАЛАНСИРОВАНИЕ
  7. Балансируя между диким существованием и цивилизацией, эти воины сражаются со зверем внутри себя

Однією із традиційних статистичних форм даних про економічний розвиток країни та його фінансове положення є платіжний баланс. Платіжний баланс - це систематизований запис всіх економічних операцій між резидентами даної країни та рештою світу протягом певного періоду часу, як правило, року. Платіжний баланс відображає не індивідуальні, а сукупні операції між даною країною та іншими державами.

Платіжний баланс, що відображає стан міжнародних економічних відносин даної країни з рештою світу, виступає найважливішим орієнтиром при розробці макроекономічної політики (бюджетно-податкової, кредитно-грошової, зовнішньоторговельної, валютної і т.п.).

Рахунки платіжного балансу відображають реальні потоки (товарів, послуг, дарів і т.п.) і фінансові потоки (отримання і надання позик в різних формах) між резидентами даної країни і рештою світу. Платіжний баланс складається за принципом подвійного рахунку, тобто є двостороннім записом всіх економічних операцій.

До кредиту відносяться ті операції, в результаті яких відбувається відтік цінностей і приток валюти в країну (вони записуються із знаком «плюс»). До дебету відносяться ті операції, в результаті яких країна витрачає валюту в обмін на цінності, що придбалися (вони записуються із знаком «мінус»).

Платіжний баланс, згідно стандартної класифікації, розробленої МВФ, включає два основні рахунки: рахунок поточних операцій; рахунок капіталу і фінансових операцій.

У рахунку (балансі) поточних операцій відображаються всі надходження від продажу товарів і послуг нерезидентам і всі витрати резидентів на товари і послуги, що надаються іноземцями, а також чисті доходи від інвестицій і чисті поточні трансферти. Різниця між товарним експортом і товарним імпортом утворює торговий баланс. Проаналізувавши торгові баланси окремих країн, можна отримати дані про сукупний об'єм міжнародної торгівлі.

Товарний експорт враховується із знаком «плюс» і виступає як кредит, тому що створює запаси іноземної валюти в національних банках. Навпаки, товарний імпорт враховується в графі «дебет» із знаком «мінус», тому що він скорочує запаси іноземної валюти в країні.

Проте подібна оцінка стану торгового балансу не завжди справедлива. Причиною дефіциту торгового балансу може бути сприятливий інвестиційний клімат в країні (будівництво залізниць, заводів, шахт і т.п.), унаслідок чого виникає необхідність в додаткових закупівлях нового імпортного устаткування. В даному випадку дефіцит торгового балансу не означає, що економічна ситуація в країні несприятлива.

Якщо доходи країни від експорту товарів та послуг і поточні трансферти з-за кордону перевищують її витрати на імпорт товарів і послуг, то вона має позитивне сальдо з балансу поточних операцій. Якщо країна витрачає на товари та послуги з-за кордону й на поточні трансферти за кордон більше, ніж одержує у виді доходів від продажу товарів і послуг за кордон, то вона має дефіцит балансу поточних операцій.

Вплив міжнародного туризму на національний платіжний баланс цікавив вітчизняних дослідників вже з кінця 40-х - початку 50-х рр. XX ст. - В. І. Азара, М. В. Ананьєва, Я. Гезгала, І. І. Пиріжника, Г. А. Папіряна, B. C. Сеніна, С. А. Щербакову та ін.

Економічне значення міжнародного туризму визначається, перш за все, надходженнями іноземної валюти в країну, що веде до активізації платіжного балансу країни. Стосовно індустрії туризму існують такі поняття, як «видима» і «невидима» торгівля, «видимий» і «невидимий» експорт і імпорт. Видима торгівля має справу з експортом і імпортом матеріальної продукції - такий, як товари і сировина. Невидима торгівля має відношення до імпорту і експорту сфери послуг. Велика частина доходу від невидимого експорту туристських послуг поступає від іноземних туристів, що прибувають, а також від продажу їм квитків на вітчизняний транспорт і інші послуги в країні перебування. Невидимий імпорт країни складають гроші, витрачені її громадянами під час зарубіжних поїздок, оплата ними транспортних витрат і інших послуг в країнах перебування, а також оплата дивідендів іноземним інвесторам індустрії туризму.

Експорт продукції, товарів і послуг (включаючи споживання продукції, товарів і послуг в країні перебування іноземними туристами) забезпечує дохід країни. Витрата країни полягає в оплаті імпорту продукції, товарів і послуг з інших країн (включаючи споживання продукції, товарів і послуг громадянами країни під час їх перебування закордоном).

Різниця між повним доходом країни від експорту (видимого і невидимого) і повною вартістю імпорту (явного і неявного) називається платіжним балансом. Платіжний баланс може бути негативним (дефіцит) і позитивним. У разі великого дефіциту відбувається витік грошових ресурсів країни, тому не тільки малі країни, але і такі промислово розвинуті держави, як США, Великобританія і Німеччина, прагнуть збільшення доходів від туризму і роблять серйозні зусилля для залучення в країну іноземних туристів.

Проте не всі гроші, витрачені іноземними туристами в країні перебування, можуть автоматично поліпшити її платіжний баланс. Світовій практиці відомий ряд витрат, які несе приймаюча туристів сторона. В першу чергу це - предмети і товари, звичні для іноземного туриста, що витрачаються, але не виробляються або не споживаються в країні перебування, починаючи від будівельних і обробних матеріалів готелів, готельного і ресторанного устаткування, меблів, спортивного інвентарю й закінчуючи харчовими продуктами, напоями та сувенірами. Збільшення прийому іноземних туристів створює додаткове навантаження на місцеву інфраструктуру: водо- і електропостачання, каналізацію, прибирання сміття, дорогі, транспорт, зв'язок, службу безпеки.

Виявляється необхідність розширення і розвитку аеропортів, вокзалів, морських або річкових портів, готелів, доріг і т.д., для чого необхідно інвестувати величезні кошти. В країнах, що розвивають індустрію туризму, це робиться, як правило, за рахунок іноземних інвесторів.

Залучення ж зарубіжних інвесторів приводить до необхідності повернення частини отриманих ними доходів в країну інвестора. У ряді країн розвиток туризму призводить до необхідності залучення іноземних сезонних робітників, що також викликає додаткові валютні витрати і навантаження на місцеву сферу обслуговування. Для держави важливо так збалансувати доходи, які вона одержує від в'їзного туризму, з витратами на нього (включаючи повернення валюти країні-інвестору, довгострокові витрати на будівництво і впорядкування готелів, дорогий, аеропортів, засобів зв'язку, підготовку персоналу для створення комфортних умов перебування іноземним туристам), щоб з рештою забезпечити стійкий позитивний платіжний баланс країни за статтею «Туризм».

Конференцією ООН з туризму і подорожей (з урахуванням рекомендацій ВТО) була розроблена та прийнята Методика обліку доходів і витрат країни з міжнародного туризму. Згідно рекомендаціям Міжнародного валютного фонду в актив платіжного балансу за статтею «Туризм» включаються наступні доходи: від продажу товарів і туристських послуг в'їзним і внутрішнім туристам; експорту товарів туристського попиту і устаткування для туристських підприємств; продажі інших послуг (підготовка кадрів, надання послуг фахівцями країни зарубіжним партнерам); транспортних витрат в'їзних туристів на внутрішній і міжнародний транспорт в країні перебування; інвестицій іноземного капіталу в індустрію вітчизняного туризму; кредитів, які надані іншим країнам (відсотки та відшкодування капіталу) для розвитку туризму.

В пасив платіжного балансу за статтею «Туризм» включають наступні витрати: на придбання туристських послуг і товарів виїзними туристами в країні перебування; імпорт товарів, необхідних для обслуговування в'їзних туристів, у тому числі на прямий і непрямий імпорт; придбання інших послуг (підготовка кадрів за рубежем, оплата праці іноземних робітників і фахівців, зайнятих у сфері туризму); перевезення виїзних туристів зарубіжними транспортними компаніями; зарубіжні інвестиції на розвиток туризму в інших країнах; довгострокові кредити (відсотки і відшкодування капіталу), вкладені в розвиток вітчизняного туризму.

Елементами туристського платіжного балансу є надходження іноземної валюти та витрати на міжнародний туризм. Для економіки більшості країн стан туристського платіжного балансу має дуже велике значення, тому держави прагнуть добитися позитивного сальдо. Позитивне сальдо туристського балансу (з переважанням доходів від туризму над витратами) і негативне сальдо туристського балансу (з переважанням витрат від туризму над доходами) не є однозначним свідоцтвом розвинутої або відсталої економіки країни. Причини того або іншого стану платіжного туристського балансу можна розкрити тільки при конкретному аналізі сукупності ряду чинників. Активний туристський платіжний баланс формується під впливом наступних чинників: наявність природних передумов, розвинута туристська інфраструктура, політична стабільність та ін.

ВТО провела класифікацію країн за положенням туризму в їх платіжному балансі, тобто за надходженнями від міжнародного туризму та платежами резидентів країни для здійснення подорожей. Надходження та витрати, пов'язані з потоком капіталів, витрати на імпорт товарів і послуг, призначених для споживання туристами, і платежі від інвестицій і роботи за кордоном були виключені з балансу (див. табл. 8). Баланс поточного туристського рахунку відображає економічну ситуацію країни і може характеризувати її як з позитивним, так і з негативним балансом.

Таблиця 8.

Туристський платіжний баланс окремих країн світу (млн долл.)

Країни Актив Пасив Сальдо
                 
З позитивним сальдо туристського балансу
Іспанія                  
Франція                  
Туреччина                  
Італія                  
Китай                  
Греція                  
Таїланд                  
Португалія                  
Кіпр                  
З негативним сальдо туристського балансу
Німеччина                  
Великобританія                  
Японія                  
Росія            
Нідерланди                  
Норвегія                  
Бельгія                 .4008
Швеція                  
Канада                  
З урівноваженим сальдо туристського балансу (приблизно рівними активами та пасивами)
США                  
Швейцарія                  
Індонезія                  
Ірландія                  
Філіппіни                  
Чилі                  
Бразилія                  
Джерело: Щербакова С.А., 2007. - С. 63-64.

Поточний туристський баланс, як правило, позитивний в країнах Середземномор'я - Франції, Італії, Іспанії, Кіпрі, Греції, Туреччині, а також Китаї, Таїланді, Португалії. З країн, що розвиваються, до них можна віднести, наприклад, Туніс, Таїланд, Мексику та ін.

Пасивний туристський платіжний баланс свідчить, як правило, про високий рівень розвитку національної промисловості, позитивне сальдо торгового балансу країни і високий рівень доходів на душу населення. Низка країн, наприклад Німеччина, Японія, Великобританія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Бельгія, Швеція і нафтовидобувні країни Персидської затоки уділяючи першорядне значення експорту товарів, може дозволити чималий дефіцит платіжного балансу за туристськими операціями. Проте вони здатні трансформувати внесок туризму в платіжний баланс країни через контроль над туристськими компаніями, авіакомпаніями, міжнародними ланцюгами готелів і одержувати прибуток через страхування і банківські послуги, які підтримують індустрію туризму.

У більшості країн, що розвиваються, ситуація майже безнадійна. Ці країни мають негативний туристський баланс через те, що вони не володіють необхідною інфраструктурою для залучення туристів з інших країн і часто зобов'язані імпортувати багато продуктів, споживацькі товари і устаткування для інфраструктури. Крім того, вони платять з валютних доходів від туризму відсотки за узяті за кордоном кредити, а також заробітну платню іноземному персоналу, який допомагає управляти фірмами. Частина грошей йде у вигляді прибутку, що репатріюється транснаціональним корпораціям і ін. Виняток становлять ті з них, які розташовані в безпосередній близькості до високорозвинутих країн - генераторам туристських потоків.

Надходження від міжнародного туризму мають важливе значення для країн, що розвиваються. Але більшість цих країн не може стати країнами масового туризму і тим самим активізувати свій туристський платіжний баланс. Це визначається не тільки труднощами розвитку самого сектора туризму в цих країнах, але і загальними соціально-економічними, політичними проблемами їх розвитку (бідністю і т.д.).

Третю групу країн складають країни з урівноваженим сальдо туристського балансу (приблизно рівними активами і пасивами) - США, Швейцарія, Індонезія, Ірландія, Філіппіни, Чилі, Бразилія.

Дія міжнародного туризму на платіжний баланс країни залежить від решти складових платіжного балансу, тобто від поточного платіжного балансу і балансу руху капіталів. В результаті різних комбінацій цих складових сумарний баланс може бути як позитивним, так і негативним. У свою чергу туризм може зробити вплив на рух капіталів, і, отже, останні також повинні ретельно аналізуватися для точного визначення дії туризму на платіжний баланс, та і на всю економіку.

С. А. Щербаковою було проведено угрупування 126 країн світу з урахуванням динаміки міжнародного туристського обороту за десятилітній період (з 1990 по 2000 р.). Саме цей період був недостатньо освітлений в спеціальній літературі, хоча представляє особливий науковий інтерес. В новій геополітичній ситуації, пов'язаній з розпадом СРСР і Югославії, з появою нового типу країн з перехідною економікою, а також, зокрема, у зв'язку із зростанням загрози міжнародного тероризму відбулися істотні зміни в розвитку міжнародного туризму.

До першої групи входять країни з позитивним сальдо туристського та торгового балансів, при яких формується позитивне сальдо платіжного балансу. Міжнародний туризм збільшує позитивне сальдо торгового балансу, активізуючи платіжний баланс країни. Група таких країн нечисленна. Стабільні позиції в ній займають країни Азіатсько-тихоокеанського регіону. Починаючи з 1990 р. в її склад спочатку входили дві країни цього регіону - Китай і Індонезія, а з 1995 р. до них приєдналися ще декілька країн - Малайзія, Республіка Корея, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни.

Другу групу утворюють країни з негативним сальдо туристського балансу, яке в абсолютному вираженні менше позитивного сальдо торгового балансу, що зменшує позитивне сальдо торгового балансу, але залишає загальний платіжний баланс позитивним. До цієї групи входять деякі розвинуті країни (Німеччина, Японія, Канада), більшість країн Північної Європи й деякі країни, що розвиваються і характеризуються значними доходами від експорту сировини.

До цієї групи входить і Росія, що є нафто-імпортером послуг. Більше 80% імпорту в Росії доводиться на три статті: туризм, транспортні послуги, будівельні послуги, «з чого складається негативне сальдо платіжного балансу за статтею «Туризм». Для вирівнювання туристського платіжного балансу Росії необхідно вживати заходів з розвитку в'їзного туризму.

Третя група країн характеризується негативним сальдо торгового балансу та позитивним сальдо туристського балансу, яке в абсолютному виразі більше негативного сальдо торгового балансу. Це ситуація, за якої надходження від міжнародного туризму не тільки компенсують негативне сальдо торгового балансу, але й створюють позитивне сальдо загального платіжного балансу, що рідко зустрічається. Вона не може довго зберігатися без іноземної допомоги та свідчить не тільки про відсутність контролю з боку держави, але й про елітарність туристського руху.

До четвертої групи відносяться країни з негативним сальдо торгового балансу та позитивним сальдо туристського балансу, сальдо поточних розрахунків платіжного балансу країни залишається негативним через великий об'єм імпорту. Це найчисленніша група. До її складу входять основні туристські країни - США, Іспанія, Франція, Австрія, а також Греція, Туреччина, острівні країни Карибського регіону, де туристський сектор складає основу економіки, а також деякі країни Африки, Азії та Америки.

П'яту групу складають країни з негативним сальдо як туристського, так і торгового та платіжного балансів. Міжнародний туризм збільшує негативне сальдо торгового балансу, усугубляючи пасивність платіжного балансу. Склад цієї групи малочисельний і непостійний.

Шосту групу утворюють країни, де негативне сальдо туристського балансу за абсолютними розмірами перевищує позитивне сальдо торгового балансу. Міжнародний туризм «поглинає» позитивне сальдо торгового балансу, формуючи негативне сальдо платіжного балансу. До цієї групи входять одиничні країни, що характеризуються високими витратами на міжнародний туризм.

Не дивлячись на деякі зміни положень окремих країн у групах, виділених за характером впливу доходів і витрат від міжнародного туризму на загальний торговий і платіжний баланси, відзначаються країни із стійкими позиціями.

 


Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 619 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Вплив обмінних курсів валют | Діалектичний взаємозв’язок статичних та динамічних факторів розвитку міжнародного туризму. | Державне регулювання туристичної сфери в країнах світу | Діяльність ООН в організації системи міжнародного туристичного співробітництва. | Всесвітня туристична організація (ВТО) – флагман міжнародного туризму | Організації з міжнародного туризму: світові галузевого характеру, регіональні загального характеру, регіональні галузевого характеру, спеціалізовані, особливі. | Норми міжнародного туристичного права. | Історія появи та розвитку статистичного обліку у міжнародному туризмі. | Динаміка в’їзного туризму за період з 1980 р. до 2009 р. за макрорегіонами | Статистика туристичних доходів та витрат |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Склад туристських витрат| Методи статистичного обліку в туризмі

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)