Львов польский 1930-1939

В последнее десятилетие перед войной наши соседи и друзья поляки продолжали наступать на те же грабли, от которых вот уже скоро двадцать лет получаем по лбу мы в Украине. Они не могли консолидировать страну. Нет, сами они были патриотами хоть куда, но с национальными меньшинствами как-то не складывалось. Если украинцы претендовали на свое эфирное время на польском радио, то в газетах издевательски интересовались, а какие, собственно, культурные достижения, собираются пропагандировать наши меньшие братья?

Война неумолимо приближалась. Страна была бедной и достаточно отсталой. Самоотверженное собирание населением средств и торжественное дарение польской армии пулеметов и мотоциклеток не спасало. Потом был Мюнхен. Польша мечтала о колониях и под шумок откусила шмат от Чехословакии.

Однако пришел 1939-й год и хладнокровно сговорившиеся соседи разорвали страну. Во Львов пришла советская власть. В Польшу пришел Гитлер.

С начала 30-х у Манкурта появился добровольный помощник Andrij. Бывший львовянин, а ныне нью-йоркский юрист, чье настоящее имя мне, разумеется, известно, взялся еженедельно присылать мне цитаты из “Нью-Йорк Таймс” за соответствующий год, касающиеся Львова, которые он выискивал в онлайн-архивах. Конечно, это обогатило Хроники своеобразным взглядом со стороны. К сожалению, мы отматываем время назад, поэтому его дополнения будут только в 1930-х годах и в годы правления во Львове Австро-Венгрии.

1930-й рік

Рік 1930-й. Звичайні Хроніки, такі, як завжди. Матеріалів про українців аж забагато, як і завжди – підкреслено негативних. Лютує цензура – протягом року було конфісковано близько ста номерів газети, хоча вони і зберігаються в бібліотеці.

На сторінках «Кур’єра» вже згадують Гітлера і Геббельса, вічна економічна криза, польські фехтувальники одержують спортивні перемоги.

Ортодоксальні місцеві націоналісти дзвонять Манкурту на домашній і наполегливо рекомендують не забути про ліквідацію саме у 30-му українського «Пласту», приятель з далекої Каліфорнії радить обов’язково згадати процес гувернантки Горгоновей.

Процес мав місце тільки наступного, 1931 року, а «Пласт» ліквідували дійсно в 1930, хоча це тільки епізод - насправді найбільш суттєвим була так звана «пацифікація» - умиротворення українського населення Галичини. Здається, ми ще й досі не домовились з поляками про спільну оцінку цих вже далеких подій, тим більш недоречними виглядали би тут мої недолугі спроби це так чи інакше коментувати.

«Львовскі кур’єр поранни»

2 січня

Львівська шопка

(Сцена - старі декорації з травня 1926 року, поза тим - як ніби нігди ніц).

Сцена І

(В чорній сорочці входить Майоджевський, співає):

Серед тиші нічної голос мій лунає,

Що у Варшаві новий уряд ся рождає,

Дата добавления: 2015-07-20