Листопада. Судова справа проти українських «героїв»

Судова справа проти українських «героїв»

22 числа цього місяця окружний суд в Рівному розгляне судову справу проти 40 українців, яких звинувачують у приналежності до U.N.P.O. (Української Народної Повстанської Організації). Перша група оскаржених (112 чол.) вже була засуджена в червні ц.р. Розгляд справи відбудеться при зачинених дверях. Всі оскаржені будуть відповідати за організацію антипольського повстання та за шпигунство на користь Совєцької Росії.

Деталей я не знаю, але, як кажуть росіяни, - «верится с трудом» в одночасне антипольское повстання У.Н.П.О. і шпигунство на користь Росії. Як кажуть поляки - альбо-альбо.

Листопада

Трагедія безсилого Сейму

Маршалек Ратай відмовився від створення коаліційного уряду, а міністр Скшинський відмовився від створення уряду фахівців.

Легко критикувати, але не можна перекидати всієї відповідальності на інших.

Вам це нічого не нагадує? Мені чомусь нагадує…

Грудня

З руської преси

Справа Університету.

Внаслідок меморіалу, скерованого руським науковим світом до міністра просвіти, питання реалізації створення руського вищого навчального закладу вийшло на дорогу конкретних можливостей. Руська преса в цій справі займає становище невповні ясне, скоріше лавірує між можливостями, які можуть наступити в різних ситуаціях. Перш за все, «Діло» висловлює сумнів, чи власне зараз час для того, щоби скликати організаційну комісію, оскільки, перш за все, повинен існувати статут, в якому би окреслювалось створення подібної школи, а спочатку повинні бути схвалені відповідні кредити.

Щось я зовсім заплутався, тіштеся, недоброзичливці. То пишуть про українців, то підкреслено про руських, хоча, виходячи зі всього, мають на увазі саме українців. Хоча, найбільш вірогідно, що це не проблеми мого розуміння, а суто польські проблеми натури лінгвістично-політичної.

А український університет знаємо, коли з’явився. У 1939-му.

Грудня

Не датися акулам!

Ніхто, навіть найбільш песимістично мислячий економіст в Польщі, не вважає нашої ситуації за безнадійну.

А чому це безнадійна? Зовсім в них не була безнадійна ситуація.

І в нас, між іншим, так само. В нас ще все попереду.

Ми в це віримо.

Поки що.

Й

Львів’янки та львів’яни носили капелюшки та капелюхи, дами прикрашали сукні живими та штучними квітами й танцювали фокстроти та невідомі мені блекси і кеммелтроти. В ресторанах гриміли джаз-бенди, в театрах заливалися тенори.

В кіно йшли веселі комедії, українців обшукували та арештовували по ночах.

Все як завжди.

Про українців «Кур’єр львовски» цього року писав. Небагато, але регулярно. Навіть з’явилася маленька рубричка «З руської преси». У 1926 році в Польщі був травневий переворот, після якого Президентом обрали вченого І.Мосціцького.

Мешканці міста звикали до газових плит. До електрики вони вже давно звикли. А в нас у вівторок на цілій вулиці Драгоманова не було світла - якийсь трансформатор полетів, тобто згорів. Манкурт замість лептопа писав Хроніки в бібліотеці гелевою ручкою на зворотних боках якихось каталогів, виданих мені милосердними співробітницями, та мріяв про світло. Але його не було і в середу, тому далі писав, сліпаючи в напівтемному залі і склинаючи енергетиків. Майже дописав, хоча грудневих газет не було і, якщо чесно, - побачив це з полегшенням.

2 січня

Кампанія проти службового пияцтва.

Заява Сталіна.

Під впливом нещодавно знову впровадженої совітським урядом - після 11-річної перерви - монополії на спирт, пияцтво, та вічна біда російського народу, набуло в останні часи страхітливого розміру.

Оскільки ми не могли одержати кредитів, а відчуваємо брак капіталів, то повинні були знайти інші джерела збільшення наших прибутків. Соціалізму, - додав Сталін, - не можна збудувати в білих рукавичках.

То правда. А потім в цих рукавичках не складалося з побудовою комунізму. А зараз без стограмівки і капіталізм не будується. Кожного дня на каві бачу, як чоловіки замовляють «соточку», півсклянки мінералки або соку, випивають біля стійки і йдуть. А часами і жінки.

Вічна біда російського народу виявилася дуже заразною.

20 січня

Конференція національних меншостей в балтійських державах

У суботу в Ризі відбулася парламентська конференція представників національних меншин Литви, Латвії і Естонії.

Зараз таких не відбувається. Ні в Балтії, ні в Україні. Бо демократія настільки просунулась за цих 80 років, що вони і не потрібні. Точно знаю. Як представник меншини.

22 січня

Справа руського університету

Справа руського університету завдяки розумній декларації професора Смаль-Стоцького зрушила з мертвої точки і, згідно з повідомленнями варшавського Міністерства освіти, незабаром має відбутися організаційна конференція.

Ура!

Лютого

«Кармен» Бізе

Дон Хосе П.Грушчинського, як і інші партії, цікавий, перш за все, силою голосу, щоправда, на цей раз трохи змученого, але все ще імпонуючого витримкою високих тонів, які легко діють на більш широкі кола слухачів. Але в Кантилені дається взнаки брак більш делікатного відтінювання фраз та динаміки, а до цього часу не практикований у нас звичай виконувати на біс арію з трояндою (другий акт) на відкритій сцені, послабив перше художнє враження та порушив чистоту інтонації.

Для Манкурта - китайський текст. Що рецензент хотів сказати - погано розумію. Дається взнаки брак загальної культури.

Лютого

Від 1 квітня вироки буде виконувати кат

Свого часу були плани створення тюремного взводу - сформованого з людей, спеціально залучених до виконання смертних вироків. Хоча справа нічим не закінчилася.

Відповідно до нинішніх чуток, поки що неофіційних, від 1 квітня в Польщі буде засноване управління ката, та ще й з садибою у Львові. Хоча найбільш відповідним місцем для такого роду управлінь мала би бути столиця держави - Варшава.

Чи то в «Шпільках», чи в «Пшекрою» колись бачив карикатуру: кат на шнурку тягне за собою ув’язнених, а дружина з ганку йому кричить:

- Скільки разів тобі можна говорити - не бери роботи додому!

Чомусь львів’яни без особливого захоплення зустріли повідомлення про сумнівну честь.

Дата добавления: 2015-07-20