в кінці ХХ на початку ХХІ ст.

Динаміка промислового виробництва м. Києва

До кінця 1980-х років Київ перетворився в потужний промисловий центр УРСР і Радянського Союзу. За розвитком промислового виробництва він поступався лише Москві, Санкт-Петербургу та Харкову. Потужна індустрія міста визначала його участь в республіканському і союзному поділі праці. На промислових підприємствах Києва у кінці 80-х років минулого століття вироблялося більше 30 % республіканського виробництва приладів і засобів автоматизації, 100 % мотоциклів, понад 95 % екскаваторів, шоста частина шкіряного взуття, ¾ шовкових тканин тощо. В цілому на підприємствах міста вироблялося 6% всієї промислової продукції республіки. Кожен третій киянин був зайнятий в галузях промисловості. Основою розвитку промислового виробництва були машинобудування і металообробка, легка, харчова, хімічна і нафтохімічна промисловість, електроенергетика та промисловість будівельних матеріалів.

Нинішня ситуація з промисловим розвитком міста суттєво відрізняється від тієї, яка була 20 років тому. Якщо в кінці 1980-х років основними галузями промисловості Києва були машинобудування (25% усієї промислової продукції міста), легка (17,8%) та харчова промисловість (10,3%), то сьогодні ними стали: харчова промисловість (19,8%), хімічна та нафтохімічна (5,3%), машинобудування (5,2%), целюлозно-паперове виробництво та видавнича діяльність (5,0 %), легка промисловість (0,7%).

Значна кількість підприємств через розпад Радянського Союзу втратили ринки збуту продукції. На початку 90-х рр. ХХ ст. багато підприємств, які функціонували раніше в рамках планової системи, були не готові реагувати на нові ринкові умови в рамках стихійної перехідної економіки. Наслідком цього стали банкрутство, перепрофілювання або масове скорочення промислового виробництва більшості підприємств Києва. Найбільш це торкнулося підприємств машинобудівної та легкої галузей промисловості, які багато втратили у структурі промислового виробництва міста. В ХХІ столітті Київ став не стільки промисловим, як фінансовим центром, хоча й залишився одним із найбільших індустріальних центрів України. Щороку місто стає все більшим центром банківських операцій, міжнародної торгівлі та комерції.

Стрімко скорочувалася і кількість зайнятих у галузях промисловості. У 2009 році кількість працівників у промисловості складала 150 тис. осіб, що було майже у 3 рази менше порівняно з 1990 роком, продовжуючи й надалі знижуватися (рис. 1). Хоча саме промислове виробництво Києва в останні 3 роки поступово зростає за рахунок, в першу чергу, підприємств харчової промисловості, окремих машинобудівних підприємств, основною спеціалізацією яких стало виробництво продукції призначеної для військових цілей.

Рис.1 Динаміка кількості найманих працівників в галузях

промисловості міста Києва

Машинобудування було однією з комплексоформуючих і спеціалізованих галузей столиці. У кінці 80-х років ХХ ст. до складу промислового комплексу Києва входило більше 100 машинобудівних підприємств, які виробляли майже 25% промислової продукції міста. Машинобудування і металообробка складали 10,6% обсягу випуску валової продукції відповідної галузі УРСР. У 2011 році підприємства машинобудування виробили 5,2% всієї промислової продукції міста, що майже в п’ять разів менше порівняно з 1990 роком. В Радянський час велика кількість киян працювали на таких потужних заводах, як "Арсенал", "Більшовик", "Артем" та ін. Це вважалося досить престижним. На сьогоднішній день приміщення колись промислових „монстрів” активно продаються, адже знаходяться заводи у привабливих для ведення бізнесу місцях Києва. „Жертвами” цього процесу стали такі в минулому потужні підприємства, як «Арсенал», «Більшовик», «Електронмаш». Ця проблема стосується переважної більшості машинобудівних заводів міста. В недалекому майбутньому така перспектива може очікувати «Київський мотоциклетний завод», «Ленінську кузню», «Артем», «Маяк» та інші заводи. Тому відкритим є питання перенесення даних підприємств за межі міста, а завод «Ленінська кузня», який спеціалізується на будівництві різнопланових суден, танкерів, військових кораблів, барж взагалі може бути винесений в АР Крим.

В Києві останнім часом зросло виробництво машинобудівної продукції лише на заводі «Маяк», який у 2008 році перепрофілювався на виробництво стрілецької зброї та обладнання до неї, що дозволило підприємству нарощувати виробництво за рахунок підвищеного попиту з боку держав, де присутня висока загроза військових дій.

Одним з найпотужніших машинобудівних підприємств сьогодення, яке й надалі продовжує непогано функціонувати є ДП «Антонов». Підприємство має державні та численні закордонні замовлення з виробництва літаків. Завод й надалі успішно конкурує з підприємствами багатьох країн світу.

Остаточно і безповоротно збанкрутував у 2012 році завод «АТЕК», який спеціалізувався на виробництві екскаваторів.

Легка промисловість, яка ще на початку 1990-х років була однією з галузей спеціалізації міст і, виробляла 17,8% вартості валової промислової продукції міста (поступаючись лише машинобудуванню), сьогодні реалізовує лише близько 0,7% обсягів промислової продукції столиці. Галузь відіграє важливе значення в процесах працевлаштування, особливо серед жіночого населення, сприяє більш комплексному використанню трудових ресурсів, тому є однією з містоформуючих.

В галузі наявна значна кількість великих підприємств. Ще до 40-х років 20 ст. були збудовані такі потужні підприємства легкої промисловості, як Дарницький шовковий комбінат, 4-та взуттєва фабрика, трикотажна фабрика ім. Рози Люксембург, швейні фабрики ім. І.Ф. Смирнова-Ласточкіна, ім. Горького та ін. Після другої світової війни були побудовані Київський шовковий комбінат (1946 рік), трикотажна фабрика «Киянка» (1960 рік) та ін.

На сьогодні підприємства легкої промисловості значно скоротили обсяги виробництва, але продовжують свою виробничу діяльність. Так, трикотажна фабрика «Роза» зараз є найбільшим виробником трикотажних полотен в Україні; київська швейна фабрика «Каштан» працює на давальницькій сировині – закуповує дорогу, високоякісну тканину в Голландії, Франції та успішно реалізовує свою продукцію за кордоном (Франція, Ірландія, Чехія) під відомими світовими брендами "Burberry", "Marks&Spencer", "BHS", "Matalan/Lee Cooper", "Bartons", "Dodgors", а в Україні реалізується лише четверта частина її продукції; перша взуттєва фабрика «Київ» - підприємство з понад 140-річною історією, в 2006 році винесло свої виробничі потужності з Печерська до міста Вишневе.

Однією із найстаріших галузей народного господарства міста Києва являється харчова промисловість. В кінці 80-х була однією із ведучих галузей промисловості міста, яка займала 3 місце по випуску валової продукції (10,3%), поступаючись тільки машинобудуванню та легкій промисловості. На сьогодні ця галузь займає 19,8% промислового виробництва столиці. В значній мірі, таку ситуацію можна пояснити тим,що в інших галузях відбувся значний спад виробництва, натомість продукція харчової промисловості завжди користувалася попитом, за рахунок наявності такого потужного споживача як столиця країни.

Підприємства харчової промисловості надалі продовжують стрімкий розвиток, що пов’язане з вкладанням значних коштів як іноземних (французька компанія «Danone» в завод «Галактон», німецька компанія «Henkell&Co» в Київський завод шампанських вин), так і вітчизняних інвесторів (Корпорація «Roshen» в «Кондитерську фабрику ім. Карла Маркса», завод «Оболонь»).

В промисловому комплексі важливу роль займає хімічна та нафтохімічна промисловість, яка на кінець 80-х років охоплювала виробництво 8,3% промислової продукції міста. На сьогодні частка галузі складає 5,3%. У зв’язку з складним економічним становищем України з початку 90-х рр., частина підприємств галузі значно скоротило свій випуск продукції («Київхімволокно», «Київгума»), а інші, особливо фармацевтика («Дарниця», «Фармак»), значно наростили випуск своєї продукції через вкладання коштів в модернізацію виробництва, кооперацію з іноземними партнерами та сприятливу кон’юнктуру на даному ринку.

Отже, в цілому ми можемо констатувати значне зменшення обсягів виробництва та кількості зайнятих в промисловості міста Києва.

Це можна пояснити наступними причинами:

ü Втрата ринків збуту внаслідок розпаду СРСР;

ü Низька конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств порівняно із іноземними аналогами;

ü Ефект «печворку» (переорієнтація функціональних зон міста);

ü Неефективне управління міським розвитком (в контексті розвитку промисловості);

З іншого боку, окремі підприємства продовжують ефективно працювати та нарощувати об’єми виробництва за рахунок:

ü Реорганізації виробництва;

ü Залучення інвестицій та впровадження нових технологій виробництва;

ü Сприятлива ринкова кон’юнктура (наявність стабільного попиту);

ü Налагоджені зв’язки з владою

Підсумовуючи все вище сказане, варто зазначити, що Київ поступово втрачає звання одного з найбільших індустріальних центрів країни, а натомість набуває все більшого значення фінансової, ділової та комерційної столиці української держави.

---

Дата добавления: 2015-07-26