Антихолінестеразні засоби

Вступ

Речовини, що збуджують холінорецептори, називаються

холіноміметичними, а ті, які блокують холінорецептори,

холіноблокуючими.Залежно від впливу на певні рецептори і спрямованості ефектів, що виникають, розрізняють такі холінергічні лікарські речовини:
-1.М-, Н-холіноміметики (карбахолін);
-2.антихолінестеразні засоби (прозерин, галантаміну гідробромід, піридостигміну бромід, фосфакол);
-3.М-, Н- холіноблокатори (амізил, циклодол);
-4.М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);
-5.М-холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин);
-6.Н-холіноміметики (цититон, лобелін);
-7.Н-холіноблокатори: а) гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін, гігроній, пірилен); б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін, ардуан, меліктин).

Ацетилхолін, як зазначалось вище, є біогенним аміном – медіатором холінергічних синапсів. Ендогенний ацетилхолін відіграє важливу роль у процесах життєдіяльності організму. Як лікарський засіб (у вигляді ацетилхоліну-хлориду) в наш час втратив своє значення. Насамперед це пов’язано з невеликою тривалістю його дії (при парентеральному введенні – до декількох хвилин), що зумовлено швидким гідролізом холінестеразою. При прийомі всередину дія ацетилхоліну взагалі не розвивається внаслідок швидкого розщеплення. При внутрішньовенному введенні спостерігається різка, але короткочасна гіпотензія, можлива зупинка серця. Ацетилхолін знайшов застосування в експериментальній фармакології.
Карбахолін – синтетичний препарат, який за хімічною будовою та фармакологічними властивостями близький до ацетилхоліну. На відміну від останнього, проявляє тривалішу дію, тому що не гідролізується холінестеразою. Розчини карбахоліну 0,5 % – 1 % концентрації призначають в очних краплях для лікування глаукоми. Всередину та в ін’єкціях препарат не використовують внаслідок значної токсичності.

Антихолінестеразні засоби

Існує група речовин, які можна назвати непрямими М-, Н-холіноміметиками. Це так звані антихолінестеразні засоби – прозерин, галантаміну гідробромід, фосфакол, піридостигміну бромід.
Механізм дії антихолінестеразних речовин полягає у зв’язуванні ацетилхолінестерази. При цьому в синаптичній щілині накопичується багато ацетилхоліну, який збуджує М- і Н-холінорецептори. Залежно від міцності зв’язку з ферментом, антихолінестеразні речовини поділяють на 2 групи. Перші– засоби оборотної дії, які зв’язуються з аніонним і ефірним центрами холінестерази. Їх ефект відносно нетривалий, після припинення взаємодії із ферментом його активність відновлюється. Це такі препарати, як прозерин, галантаміну гідробромід, піридостигміну бромід. Інші – речовини необоротної дії (фосфакол), які зв’язуються лише з ефірним центром холінестерази, викликають її фосфорилювання, що призводить до необоротної втрати активності. Процес інактивації ацетилхоліну відновлюється тоді, коли у синапсі синтезується нова ацетилхолінестераза. Велика група фосфорорганічних отрут також є необоротними інгібіторами цього ферменту.
При дії антихолінестеразних препаратів на око виникають такі ефек­ти: збуджуються М-холінорецептори m. sphincter pupillae райдужки, м’яз скорочується і звужується зіниця (міоз); при цьому покращується відтік внутрішньоочної рідини у шлемів канал і фонтанові простори та знижується внутрішньоочний тиск; вплив на М-холінорецептори війчастого м’яза (m. ciliaris) призводить до його скорочення, розслаблення ціннової зв’язки, при цьому збільшується опуклість кришталика – око встановлюється на бачення близьких предметів (спазм акомодації) (рис. 21, 22).
Здатність антихолінестеразних препаратів знижувати внутрішньоочний тиск використовується для лікування глаукоми – захворювання, яке супроводжується високим внутрішньоочним тиском. Із цією метою застосовуються очні краплі 0,5 % розчину прозерину, 0,02 % і 0,013% розчинів фосфаколу. Галантаміну гідробромід для лікування глаукоми не використовується, тому що викликає набряк кон’юнктиви.
При системній дії антихолінестеразних препаратів спостерігається підвищення тонусу гладенької мускулатури внутрішніх органів, зокрема кишечника, сечового міхура (стимуляція М-холінорецепторів). Під їх впливом зростає секреція залоз, сповільнюються серцеві скорочення і знижується артеріальний тиск. Це також відбувається за рахунок збудження М-холінорецепторів. Одночасно покращується проведення імпульсів через синапси, що мають Н-холінорецептори і розміщені на закінченнях соматичних нервів.
Антихолінестеразні засоби, які є третинними амінами (галантаміну гідробромід), добре проникають через гематоенцефалічний бар’єр і впливають на М- і Н-холінорецептори центральної нервової системи.
Оскільки антихолінестеразні препарати підвищують тонус і скоротливу активність гладеньких м’язів, їх використовують для профілактики і лікування післяопераційної атонії кишечника і сечового міхура. З цією метою хворим вводять підшкірно або внутрішньом’язово розчини прозерину або галантаміну гідроброміду. Парентеральне введення 0,05 % розчину прозерину показане також для ліквідації залишкових явищ після перенесених невритів, паралічів, при міастенії.
Введення галантаміну гідроброміду застосовують при рухових порушеннях, що залишилися після травм голови, перенесених менінгіту, поліомієліту, енцефаліту.
При отруєнні речовинами з групи М-холіноблокаторів, передозуванні деяких міорелаксантів (тубокурарину хлориду) хворим вводять прозерин, галантаміну гідробромід.
Прозерин є синтетичною антихолінестеразною речовиною, яка проявляє переважну дію на периферичні холінореактивні системи і практично не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Належить до антихолінестеразних засобів оборотної дії, його ефект продовжується протягом 2,5-4 год.
Галантаміну гідробромід є алкалоїдом, який виділено з бульб підсніжників. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар’єр, тому має не лише периферичну, але й центральну дію. Остання полягає у полегшенні проведення імпульсів у холінергічних синапсах центральної нервової системи. Тривалість дії галантаміну гідроброміду більша, ніж прозерину, тому його можна призначати 1-2 рази протягом доби.
Піридостигміну бромід (калімін) – антихолінестеразний засіб оборотної дії, який є четвертинною амонійною сполукою. Його активність нижча, ніж у прозерину, але діє він довше. Препарат застосовують у хворих на міастенію, після травм, невритів, паралічів, у періоді реконвалесценції після поліомієліту, енцефаліту.
Фосфакол є антихолінестеразним засобом не­оборотної дії. Проявляє сильний і тривалий міотичний ефект. Стійко знижує внутрішньоочний тиск. Фосфакол ніколи не вводять парентерально, тому що він може спричинити важке отруєння.
Антихолінестеразні засоби протипоказані при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, стенокардії, брадикардії.
Гостре отруєння речовинами антихолінестеразної дії може розвиватись при передозуванні препаратів цієї групи, а також при недотриманні правил безпеки під час роботи з фосфорорганічними сполуками (інсектицидами). Останні (дихлофос, метафос та ін.) широко використовуються у побуті та сільському господарстві для боротьби із шкідниками та комахами. У потерпілих з’являються нудота, блювання, пронос, біль у животі. Спостерігається різке звуження зіниць, погіршується зір (спазм акомодації). Підсилюється слино-, потовиділення, розвивається бронхоспазм. Може бути як тахі-, так і брадикардія. У хворого виникають судоми, збудження, втрата свідомості, коматозний стан. Смерть настає внаслідок недостатності дихання, бронхо-спазму і набряку легень.

Дата добавления: 2015-07-18