М-холіноблокатори

М-холіноблокатори – це лікарські засоби, які, зв’язуючись з М-холінорецепторами, перешкоджають їх взаємодії з ацетилхоліном. У результаті відбувається блокада проведення імпульсів по холін­ергічних нервах до внутрішніх органів. При цьому вплив адренергічної іннервації зберігається. Тому фармакодинаміка М-холіноблокаторів є ідентичною дії адренергічної іннервації на ці органи.
Крім постсинаптичних М-холінорецепторів, М-холіноблокатори зв’язуються із рецепторами, розміщеними на пресинаптичних закінченнях холінергічних та адренергічних нервових волокон. Наслідком цієї блокади є стимулювання виділення відповідно ацетилхоліну та норадреналіну. Спорідненість пресинаптичних рецепторів до М-холіноблокаторів є вищою, ніж постсинаптичних. Практичне значення це може мати при застосуванні препаратів у невеликих дозах, які ще не блокують постсинаптичні структури, що призведе до спотворення фармакодинамічних ефектів. Тому препарати даної групи необхідно призначати у повній терапевтичній дозі.
До М-холіноблокаторів належать атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, скополаміну гідробромід, метацин, препарати беладони, пірензепіну дигідрохлорид, іпратропію бромід.
При закапуванні в око М-холіноблокаторів виникає блокада М-холінорецепторів m. sphincter pupillae, який розслаблюється; на цьому фоні функція m. dilatator pupillae (м’яза, що має радіальне спрямування волокон), який іннервується симпатичною нервовою системою, зберігається. Тому настає сильне розширення зіниці – мідріаз.
Внаслідок мідріазу перекриваються фонтанові простори і шлемів канал, погіршується відтік внутрішньоочної рідини і підвищується внутрішньоочний тиск.
Блокада М-холінорецепторів m. ciliaris призводить до розслаблення цього м’яза, внаслідок чого ціннова зв’язка і капсула кришталика натягуються, він сплощується, стає менш опуклим. В результаті його заломлююча сила зменшується, око встановлюється на бачення далеких предметів. Цей стан називається паралічем акомодації – циклоплегією. Мідріаз і циклоплегія, які викликані атропіном при його місцевому застосуванні, зберігаються протягом 7-11 днів (мідріаз виникає через 30-40 хв після закапування, циклоплегія– через 1-3 год).
Інші препарати цієї групи теж мають такі ефекти, але не настільки тривалі. Так, гоматропін викликає максимальний мідріаз через 40-60 хв, але він, так само як і параліч акомодації, зникає через 1-2 дні. При застосуванні платифіліну мідріаз і циклоплегія зберігаються протягом 5-6 год.
Атропін й інші препарати цієї групи знижують функцію залоз зовнішньої секреції, за винятком молочних. Під їх впливом блокується секреція залоз, яка викликається збудженням парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи: зменшується кількість слини, з’являється сухість у носі, роті, глотці; пригнічується продукція бронхіального секрету, він стає в’язким. Значною мірою пригнічується потовиділення, знижується голодна секреція в шлунку. В той же час атропін мало впливає на секрецію підшлункової залози, кишкових залоз, жовчі, тому що їхня секреція значно більше залежить від гуморальних факторів. Вплив атропіну на секрецію травних залоз докладно вивчався в лабораторії І.П. Павлова, де встановлено, що препарат переважно діє на нервову регуляцію цього процесу і не впливає на гуморальну регуляцію. Платифілін, на відміну від атропіну, меншою мірою пригнічує секреторну активність залоз.
М-холіноблокатори знижують тонус і знімають спазм гладенької мускулатури шлунково-кишкового тракту, бронхів, жовчо- і сечовивідних шляхів, матки. Бронхолітична дія атропіну проявляється при спазмах, які викликані підвищеним тонусом n.vagus або холіноміметиками. В той же час при бронхоспазмах, викликаних гістаміном або іншими біогенними амінами, М-холіноблокатори майже не діють.
Вплив атропіну на кишечник складається з двох ефектів: зниження стимулюючого впливу блукаючого нерва, з одного боку, і стимуляція ауербахівського сплетення – з іншого. При посилених моториці і тонусі кишечника атропін їх зменшує, при зниженій перистальтиці ефект може бути протилежним (хоча ця остання властивість ніколи не використовується).
Терапевтичні дози атропіну знижують тонус м’яза-виштовхувача сечі (m. detrusor vesicaе) сечового міхура і підвищують тонус трикутного сфінктера. При цьому може виникати затримка сечі.
Платифілін блокує переважно М-холінорецептори гладенької мускулатури, менше, ніж атропін, впливає на секрецію залоз, діяльність серця. Крім того, він має міотропну спазмолітичну дію (подібно до папаверину). Саме тому цей препарат особливо показаний при спазмах гладенької мускулатури.
М-холіноблокатори припиняють передачу гальмівних імпульсів з блукаючого нерва на серце, тому викликають тахікардію, підвищення провідності імпульсів по провідній системі серця. Ступінь цього прискорення залежить від тонусу серцевих гілок блукаючого нерва. В собаки, також у людини, серце постійно знаходиться під його впливом. М-холіноблокатори усувають цей вплив і викликають різке прискорення серцевих скорочень (на 30-40 ударів за хвилину). Якщо ж атропін ввести кролику, в якого постійно відмічається тахікардія, прискорення скорочень серця не буде.
Таким чином, ефект атропіну (М-холіноблокаторів) залежить від тонусу парасимпатичної іннервації. Вплив М-холіноблокаторів на артеріальний тиск залежить від стану хворого. На нормальний артеріальний тиск вони не впливають, але при зниженні артеріального тиску (шок, колапс) можуть сприяти деякому його підвищенню. Ефект пов’язаний із прискоренням вивільнення катехоламінів із закінчень симпатичних нервів і мозкової речовини надниркових залоз (зняття гальмівних пресинаптичних впливів). Токсичні дози атропіну викликають розширення дрібних судин шкіри (так зване “атропінове почервоніння шкіри обличчя”) внаслідок вивільнення гістаміну та гіпотензію, пов’язану з пригніченням судинорухових центрів.
Платифілін вже в терапевтичних дозах пригнічує судинорухові центри. Крім того, як зазначено вище, має пряму міотропну дію. Тому він розширює периферичні судини і знижує артеріальний тиск.
З групи М-холіноблокаторів проникають через ГЕБ і впливають на ЦНС алкалоїди атропін, скополамін, платифілін, не проникає – синтетичний препарат метацин.
Атропін має центральні холінолітичні властивості, в зв’язку з чим зменшує тремтіння та м’язову ригідність у хворих на паркінсонізм. Але ця властивість атропіну не використовується, тому що він має багато побічних ефектів за рахунок периферичної холіноблокуючої дії. У великих дозах атропін стимулює кору головного мозку, тому може викликати рухове та психічне збудження, сильний неспокій, судоми, галюцинації. У терапевтичних дозах він збуджує дихання, при збільшенні дози може, навпаки, викликати його параліч.
Скополамін діє на центральну нервову систему протилежним чином. Він проявляє седативний ефект: зменшує рухову активність, викликає сон, який продовжується 1-2 год (без сновидінь, зі скороченням фази швидкого сну). Скополамін також ефективний при морській та повітряній хворобах, що пов’язане з його впливом на вестибулярний апарат.
Периферичні М-холінорецептори в різних тканинах мають неоднакову чутливість до атропіну й інших препаратів цієї групи. Найшвидше під впливом атропіну знижується секреція слинних, бронхіальних, потових залоз. Розширення зіниці, розслаблення війчастого м’яза, посилення серцевих скорочень виникають під впливом великих доз препарату. Ще більші дози атропіну знижують тонус гладенької мускулатури сечового міхура, кишок, бронхів. Секрецію ж та скорочення шлунка атропін блокує лише в дозах, близьких до токсичних. Як уже відмічалось, найбільшу спазмолітичну активність, особливо відносно гладеньких м’язів шлунково-кишкового тракту, має платифілін.
Показання до застосування М-холіноблокаторів виходять із вищевказаних особливостей фармакодинаміки. В клініці очних хвороб вони використовуються для розширення зіниці при дослідженні очного дна: 0,5 %, 1 % розчин атропіну, 0,25 % розчин скополаміну, 0,25 %-0,5 %-1 % розчин гоматропіну, 1 %, 2 % розчин платифіліну. Ці ж препарати застосовують для дослідження аномалій рефракції. Вони показані при гострих запальних процесах райдужки, рогівки й інших тканин ока (при іриті, іридоцикліті, кератиті та ін.), травмах ока. При цьому атропін забезпечує функціональний спокій ока (“іммобілізуюча пов’язка”), тому патологічний процес швидше минає. Ці препарати також використовують для профілактики утворення зрощень між райдужкою та рогівкою, райдужкою та передньою поверхнею кришталика, що може бути при запальних процесах або травмах. Якщо зрощення вже утворилися, рекомендують по черзі закапувати в око антихолін­естеразний засіб та М-холіноблокатор; при цьому райдужка буде весь час рухатися, що може сприяти зникненню зрощень. В усіх цих випадках з лікуючою метою найбільш доцільно застосовувати атропін як мідріатик, що довго діє. Для діагностики краще застосувати засоби, які діють недовго (платифілін, гоматропін, скополамін).
М-холіноблокатори використовують для зняття спазмів гладенької мускулатури внутрішніх органів та зменшення болю, який виникає внаслідок спазму: при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при спастичних скороченнях кишечника, які виникають при дискінезіях шлунково-кишкового тракту, при ентеритах, колітах, для купірування печінкової та ниркової кольки, хронічній інтоксикації свинцем (при свинцевій кольці), при спастичних закрепах. Разом із місцевоанестезуючими засобами їх призначають у свічках при спастичних скороченнях прямої кишки, при геморої та тріщинах заднього проходу. У перелічених випадках можна застосувати всі препарати, але найбільш доцільно платифілін. При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки широко використовують селективний блокатор М1-холінорецепторів слизової оболонки шлунка пірензепіну дигідрохлорид (стор. 346). При циститі (запалення сечового міхура) М-холіноблокатори використовують для зменшення болю та зниження частоти сечовипускання. Показані також для лікування нічного нетримання сечі у дітей.

Дата добавления: 2015-07-18