Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Суб’єкт злочинів проти життя

Читайте также:
  1. BG: Ясно. А ожидал ли Арктур Менгск, что его сын в открытую выступит против него?
  2. E5xx Эмульгаторы, регуляторы рН и вещества против слёживания
  3. I. Основы сопротивления материалов.
  4. V 1 Тема 3 Налоговые правонарушения, связанные с противодействием налоговому контролю, совершаемые налогоплательщиками
  5. V 1 Тема 4 Налоговые правонарушения, связанные с противодействием налоговому контролю, совершаемые субъектами, не являющимися налогоплательщиками
  6. VII. Преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в органах местного самоуправления
  7. А КАРПИН ПРОТИВ ОСТОРОЖНОГО ФУТБОЛА

Частина 1 ст. 18 КК визначає, що суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Отже, суб’єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов’язковими ознаками – це особа фізична, осудна, яка досягла певного віку.

Передусім суб’єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Цей висновок фактично закріплений у статтях 6, 7 і 8 КК України, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Тому не можуть бути визнані суб’єктом злочину юридичні особи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 18 КК України, обов’язковою ознакою суб’єкта злочину є осудність особи. У частині 1 ст. 19 КК України вказано, що осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Тобто осудність – це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Чинне кримінальне законодавство виходить з того, що лише осудна особа може вчинити злочин і, отже, може підлягати кримінальній відповідальності.

Важливість встановлення осудності особи обумовлена тим, що осудність є передумовою вини, а без доведення вини не може бути кримінальної відповідальності, покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 18 КК України суб’єктом злочину може бути тільки фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік визначається саме до часу вчинення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні і розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У тому ж разі, коли відсутні документи, що підтверджують вік, необхідне проведення судово-медичної експертизи [16].

Скоєння суспільно небезпечного діяння особою, яка не досягла на час вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про відсутність суб’єкта злочину, а, отже, про відсутність складу злочину, внаслідок чого виключається кримінальна відповідальність. У частині 1 ст. 22 КК України прямо зазначено, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності – чотирнадцять років – за окремі прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів зазначені, наприклад, такі як: умисні вбивства (статті 115 – 117 КК України), умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК України; частини 3 статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України); диверсія (ст. 113 КК України), бандитизм (ст. 257 КК України), зґвалтування (ст. 152 КК України), крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187 КК України) і деякі інші. Передбачений ч. 2 ст. 22 КК України перелік злочинів, за які настає відповідальність з чотирнадцяти років, є вичерпним.

Поряд із поняттям загального суб’єкта КК України передбачає і поняття спеціального суб’єкта. Частина 2 ст. 18 КК України визначає, що спеціальним суб’єктом злочину є фізична, осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа. Отже, спеціальний суб’єкт – це особа, яка крім обов’язкових загальних ознак (фізична, осудна особа, що досягла певного віку) має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини для суб’єкта конкретного складу злочину. Ці ознаки конкретного складу злочину або прямо названі в диспозиції відповідної норми КК України, або визначаються шляхом тлумачення цієї чи інших норм КК України. Ознаки спеціального суб’єкта доповнюють загальне поняття суб’єкта злочину, виступаючи як додаткові. Ці спеціальні ознаки можуть бути різними.

У багатьох випадках ознаки спеціального суб’єкта прямо зазначені у законі, в інших же випадках спеціальний суб’єкт у законі може бути прямо і не вказаний, але скоєний злочин припускає його наявність.

Найчастіше ознаки спеціального суб’єкта законодавець вказує при описуванні основного складу злочину. Так, у ст. 117 КК України прямо вказується, що відповідальність за вбивство своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів несе тільки мати цієї дитини [2].

Таким чином, ознаки спеціального суб’єкта певною мірою є обмежувальним, бо вони визначають, що той чи інший злочин може вчинити не будь-яка особа, а тільки та, яка має такі ознаки. Відсутність ознак спеціального суб’єкта, передбачених конкретним складом злочину, виключає кримінальну відповідальність за цей злочин. В одних випадках така відповідальність не настає взагалі, а в інших настає за іншими статтями КК.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що кожен злочин це єдність об’єктивного та суб’єктивного, які настільки взаємопов’язані, що вчинки викривають думки, наміри, а про наміри, думки судять по вчинку. Суб’єктивна сторона – елемент злочину, яка є чи не найскладнішим для дослідження та аналізу. Це пояснюється тим, що для його дослідження необхідно поринути у внутрішній світ людини, визначити її моральні якості, систему життєвих цінностей, емоційний статус та емоційний стан на момент вчинення злочину. Як писав Г. Гегель – людина робить те, як вона є; людина не що інше, як низка її вчинків.

 


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 107 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Побудова рози вітрів | Визначення характеристик вологості повітря | Сонячна радіація. Випромінення землі та атмосфери | Визначення характеристик зміни тиску по висоті | Адіабатичні процеси в атмосфері | Б.П. Алісовим | РОЗДІЛ 1 | ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ВИДИ | Життя як об’єкт злочину,передбаченого розділом ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України | Об’єктивні ознаки злочинів проти життя |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ознаки суб’єктивної сторони злочинів проти життя| ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ЖИТТЯ ЗА ЇЇ ЗГОДОЮ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)