Хвороби та ураження шкіри

Стан шкіри залежить від різних хвороботворних чинників довкілля, стану організму і догляду за нею.

Однією з найчастіших хвороб шкіри є дерматит — запалення шкіри. Дерматити спричиняють хвороботворні мікроорганізми. Вони також можуть виникати при ура­женні шкіри кислотами, лугами, або внаслідок зовнішнього застосуван­ня лікарських засобів, косметичних кремів, лосьйонів тощо. Частою при­чиною дерматитів є механічна травма шкіри, наприклад, розчух шкіри після укусу комахи. При дерматитах виникає почервоніння шкіри, її на­бряк, свербіння, можуть з'являтися пухирі, наповнені рідким прозорим вмістом, лікувати дерматити повинен тільки лікар.

Гноячкові захворювання шкіри спричиняють стафілококи або стрептококи, які дуже поширені в природі і завжди г на шкірі. У разі недотримання правил гігієни, порушення функціонування імунної систе­ми, вони виявляють свою хвороботворну дію. До розвитку гноячкових захворювань часто призводять механічні ураження шкіри — порізи, роз­чухи після укусів комах, надмірна пітливість шкіри.

При звичайних вуграх сальні залози продукують надмірну кількість секрету. Цей секрет окислюється та утворює гнійну пробку, що закупорює пори шкіри. Затримка секрету, змертвіння клітин та інфікувати створюють умови для запалення та утворення пустули.

Грибкові захворювання шкіри виявляються запальними процесами, що частіше виникають у міжпальцьових проміжках, на підошвах Верхній шар епітелію відшаровується, утворюються виразки, що мокнуть; ці місця сверблять, стають воротами для інфекції. Хворобливий процес поширюється по організму, виникають різні ускладнення (нагноїння, бешиха). Профілактика грибкових захворювань полягає у дотри манні правил особистої гігієни. Лікування проводить лікар.

При порушенні правил гігієни може виникнути короста. Її спричиняє коростяний кліщ, який занурюється в шкіру і там живе. Від постійного подразнення шкіри виникає сильний свербіж, особливо між пальця ми рук, на животі і боковій частині грудної клітки, на стегнах. Це захворювання дуже заразливе. Лікування проводить лікар.

Ті, хто порушують правила особистої гігієни, можуть захворіти на вошивість, або педикульоз, що спричиняється головною або платяною вошею. Захворюванню притаманне сильне свербіння шкіри голо­ви, виникнення розчухів і гноячкових захворювань шкіри. На волоссі і окопи можна побачити білі яйця вошей—гниди або їх самих. Вошивість швидко поширюється може стати причиною тяжких і небезпечних хво­роб - висипного або поворотного тифу, а тому погребує спеціального ретельного лікування.

На шкірі можуть розвиватись пухлини і зміни, зумовлені неадек­ватним кровопостачанням. Уражуються залози, судини та нерви шкіри, іноді виникають алергічні реакції. Висип та зміна забарвлення шкіри можуть бути спричинені генералізованими захворюваннями.

Припухлість шкіри можлива у вигляді невеликого вогнища запалення, заповненого гноєм, відомого як пустула, або більшого за розмі­ром фурункул. Фурункули є нагромадженням гною у волосяному фолікулі або сальній залозі. Вони виникають внаслідок інфікування стафілококами, що спричинює гостре запалення. Група фурункулів може зливатись або збільшуватись, формуючи карбункул.

Іноді припухлість зумовлена збільшенням кількості клітин, як у бородавках невусах або пухлинах (доброякісних і злоякісних). При­пухлість також спостерігається при вуграх, кістах та алергії.

Бородавка розвивається внаслідок інфікування шкіри паніломавірусом людини, який спричиняє розростання клітин в остистому та рого­вому шарах епідермісу. Надлишок клітин виштовхується нагору, утво­рюючи видиме потовщення.

Родима пляма, або невус, є скупченням пігментованих клітин (меланоцитів) або дрібних кровоносних судин. Невуси рідко малігнізуються, але при будь-яких змінах розміру чи кольору потрібне обсте­ження.

Кіста — мішкоподібний утвір, що містить рідину або напіврідкі маси. У більшості кіст є цільна капсула. Поширений вид кісти — стеатома, заповнена секретом сальних залоз.

Висип або група плям свідчать про запалення шкіри. Вони мо­жуть захоплювати невеликі ділянки або велику частину тіла. Основні причини висипу: екзема, псоріаз, інфекційні хвороби та алергічні реакції. Деякі види висипу супроводжуються гарячкою та свербінням.

Термін "екзема" стосується різних видів запалення шкіри, що ма­ють спільні прояви: свербіння, червоні плями, дрібні міхурці, що розри­ваються, тому шкіра стає вологою та вкривається кірочками. Атонічна екзема алергічна реакція, яка з'являється на першому році життя.

Для псоріазу (неінфекційного ураження шкіри) характерні яскраво-червоні або рожеві сухі бляшки зі сріблястою поверхнею та злущен­ням. Свербіння не властиве. Локалізація бляшок переважно на шкірі ліктів, колін, гомілок, голови та нижньої частин н спини.

При таких інфекційних захворюваннях, як кір, червоничка та вітрян­ка, а також при тифі, скарлатині спостерігаються токсичний вплив на шкіру, внаслідок якого виникає характерний тимчасовий висип. Висип зумовлений дією мікроорганізмів або їх токсинів.

'

Рак шкіри є наслідком надмірного впливу сонячного випромінювання. Ультрафіолетові промені ушкоджують ДНК та змінюють ти точний матеріал клітини. Найчастіше трапляється базальноклітинний рак, для якого характерний місцевий деструктивний ріст і відсутність віддалених наслідків. Плоскоклітинний рак та меланома є більш загрозливим для здоров'я і життя людини.

Меланома розвивається в пігментних клітинах - меланоцитах і поширюється у шари шкіри. Ця пухлина виглядає темною та несиметричною, без чітких меж. Вона може швидко рости та поширюватись v віддалені органи.

Серед ураження шкіри розрізняють тепловий (сонячний) удар, переохолодження, обмороження, електротравми, опіки.

Тепловий удар виникає через перегрівання організму, а сонячний удар - після того, коли людина довго перебувала на сонці. Супроводжуються вони втратою свідомості, нудотою, блюванням, іноді підвищенням температури тіла, кровотечею з носа. Людину в таких випадках переносять у тінь або прохолодну кімнату, роздягають або розеті бають комірець. На голову кладуть холодний компрес, тіло обгортають вологим простирадлом, дають пити холодну воду. Якщо після цього стан людини не поліпшиться, треба негайно викликати швидку допомогу.

При переохолодженні, коли під впливом холоду температура тіла стає нижчою за 35°С, треба людину зігріти, дати тепле питво, розтерти шерстяними речами, зробити масаж, теплу ванну для ніг, рук, протерти спиртом. Переохолодженню організму сприяє голодування, значне пе­ретомлення, алкогольне сп'яніння

Місцеве ураження тканин низькими температурами називається обмороженням. Найчастіше воно виникає взимку при сильному вітрі, коли людина тривалий час ходить у мокрому одязі або взутті. Розрізня­ють різні ступені обмороження. При обмороженні І ступеня різко блідне, а потім червоніє обморожена ділянка шкіри. При обмороженні II ступе­ня утворюються пухирі, шкіра довго лишається багрово-синюшною і пісня лікування. При обмороженні III ступеня настає некроз (змертвіння тканин), а потім гангрена. При обмороженні IV ступеня пошкоджуються не тільки м'які тканини, а й кістки. Перша допомога при об­мороженні: поступове зігрівання й розтирання в холодному приміщенні (швидке зігрівання може спричинити змертвіння тканин); тому перш ніж внести потерпілого в тепле приміщення, на відморожені ділянки тіла накладають теплоізолюючі пов'язки з марлі або бинта з ватою; коли відновиться кровообіг (що видно з почервоніння обмороженої ділянки шкіри), можна дати гарячого чаю; на шкіру накласти асептичну пов'яз­ку; ні в якому разі не можна зігрівати відморожені ділянки за допомо­гою гарячих ванн або сухого жару. Тільки при легкому обмороженні шкіри можна розтирати її чистою рукою, змоченою спиртом, одеколоном до порожевіння. В усіх випадках треба викликати швидку медичну допо­могу. Щоб запобігти обмороженню, слід носити одяг і взуття, які б відпо­відали сезону, розміру тіла, ніг, стежити, щоб взуття, рукавиці були сухі.

Тяжкі, навіть смертельні ураження можуть виникнути під дією електричного струму. При електротравмі спостерігаються порушен­ня серцево-судинної діяльності, синюшність обличчя. У місцях входу й виходу струму можуть з'явитися плями, струпи. У тяжких випадках припиняється дихання й серцебиття. Успіх оживлення при електротравмах залежить від швидкості та правильності падання першої допомоги. Вона ефективна тільки тоді, коли починається не пізніше як за 1-2 хвилини після нещасного випадку. Надаючи людині першу допомогу, слід насамперед звільнити її від подальшої дії струму (підкинути обірваний провід сухою палкою, викрутити запобіжник тощо). При наявності ди­хання і серцевої діяльності людину кладуть у ліжко, укутують, дають гарячий чай. Якщо немає ознак життя, негайно проводять штучну вен­тиляцію легень і непрямий масаж серця. Оживляють людину до повного відновлення самостійного дихання або прибутні швидкої медичної допомоги. Ні в якому разі не можна закопувати уражену людину в зем­лю (це може погіршити й без того тяжкий стан людини, крім того втра­чається час, потрібний для надання їй невідкладної першої допомоги). Взагалі слід негайно викликати швидку медичну допомогу. Внаслідок дії на тіло високої температури, або хімічних речовин виникають опіки. Тяжкість опіку зумовлена силою і тривалістю дії на шкіру або слизові оболонки травмуючих чинників і залежить від його площі й глибини. Після опіку можуть виникнути опіковий шок та опікова хвороба. Якщо шкіра обпечена більше, як на 1/3 поверхні тіла, люднім може померти. Залежно від глибини ураження розрізняють чотири с і у пені опіку:

1 -й — еритема — характеризується почервонінням і припухлістю найменш небезпечний;

2-й — утворення пухирів — характеризується сильним болем і більш інтенсивним почервонінням шкіри, коли відокремлюється епідерми та формуються пухирі; глибокі шари шкіри не уражуються і тому, якщо інфекція не потрапляє на обпечену поверхню шкіри, то через 5-7 дніи відновлюються всі шари шкіри і опік загоюється;

3-й омертвіння найнебезпечніші, шкіра мертвіє; загоєння проходить повільно і залежить від того, на скільки

правильно й своєчасно було надано людині першу допомогу.

4-й обвугління

Якщо відкрита поверхня тіла обпечена окропом, треба негайно охолодити її під струменем води, що зменшує біль і запобігає глибокому ураженню шкіри. Коли шкіра почервоніла і з'явилися пухирі, не слід змазувати їх жиром або маззю, бо це може призвести до болю і набря­ку Па місце опіку можна покласти пов'язку з розчином питної соди (одна чайна ложка на склянку води) або суху пов'язку. Якщо опік стався крізь одяг треба негайно, але дуже обережно зняти його.

Дуже небезпечні опіки полум'ям, бо вони зумовлюють подразнен­ня не тільки шкіри, а й глибше розміщених тканин. Якщо на людині загорівся одяг, потрібно негайно загасити полум'я будь яким матеріалом (ковдрою тощо). Але не треба накривати потерпілого з головою, бо це може викликати опік дихальних шляхів і отруєння токсичними продуктами горіння. Погасивши полум'я, необхідно розрізати одяг, що тліє, обережно зняти його. Якщо одяг розплавився і прилип до шкіри, відривати його не можна. Людину треба загорнути у чисте простирадло й негайно викликати швидку допомогу.

При опіку кислотами поверхню шкіри промивають під струменем холодної води і накладають пов’язку, змочену розчином питної соди (1 чайна ложка на склянку води).

При опіках, пов’язаних з лужною дією, шкіру промивають під струменем води і накладають пов’язку із столовим оцтом (1 частина оцту на 2-3 частини холодної води).

Коли стався хімічний опік слизової оболонки рота чи стравоходу, треба негайно промити рот і шлунок достатньою кількістю води, а після того доставити дитину в лікарню.

Взагалі при всіх опіках слід негайно викликати лікаря.

Питання для самоперевірки

1.Визначте взаємозв'язок будови і функцій шкіри.

2.Поясніть механізм теплорегуляції.

3.Назвіть хвороби шкіри та їх причини. У чому полягає профілак і н ка цих захворювань?

4.Охарактеризуйте ураження шкіри та першу допомогу при них.

Дата добавления: 2015-07-18