Трансдермальні терапевтичні системи

При застосуванні трансдермальних терапевтичних систем (TTC) потрібно враховувати не тільки фізико-хімічні влас­тивості ЛР, але й фізіологічний стан поверхні шкіри (запалення, ступінь ушкодження рогового шару, проникність, вікові та етніч­ні відмінності і т. ін.).

Процес шкіряної абсорбції ЛР залежить від інтенсивності кро-возабезпечення та хімічного складу поверхні шкіри. Кровозабез-

печення шкіри йде з глибокої частини дерми. У шкірі кров на 60 % є венозною. Здорова шкіра — хороший бар'єр у відношенні до несприятливих чинників середовища. Кератин, що утворюєть­ся в клітинах епідермісу, надає йому стійкості до різних механіч­них, фізичних та хімічних впливів. Ліпіди, що виштовхуються сальними залозами, змішуючись з ліпідами кератиноцитів, утво­рюють на поверхні шкіри жирове мастило, що забезпечує її про­никність та бактерицидність. 3 точки зору фізико-хімічних зако­нів дифузії, шкіра розглядається як проста мембрана.

Швидкість вивільнення JIP залежить від площі поверхні ді­лянки шкіри, на якій знаходиться ЛР, а також від складу мазевої основи і способу нанесення мазі.

Процес шкіряної абсорбції залежить від розчинності ЛР у воді і жирах. Жиророзчинні ЛР легко проникають у шкіру, утриму­ються жировою клітчаткою, і лише невелика частина проникає в кров'яне русло. Жирова клітчатка є бар'єром для водорозчин­них речовин. Тому в даних системах актуальне використання емульсійних середовищ типу в/м або м/в.

TTC — це дозована лікарська форма, на вигляд невеликого розміру (кругла) плівка діаметром 1,8 см і площею 2,5 см² (рис. 26.2). Приклеюється вона, як правило, за вухом. печення шкіри йде з глибокої частини дерми. У шкірі кров на 60 % є венозною. Здорова шкіра — хороший бар'єр у відношенні до несприятливих чинників середовища. Кератин, що утворюєть­ся в клітинах епідермісу, надає йому стійкості до різних механіч­них, фізичних та хімічних впливів. Ліпіди, що виштовхуються сальними залозами, змішуючись з ліпідами кератиноцитів, утво­рюють на поверхні шкіри жирове мастило, що забезпечує її про­никність та бактерицидність. 3 точки зору фізико-хімічних зако­нів дифузії, шкіра розглядається як проста мембрана.

Швидкість вивільнення JIP залежить від площі поверхні ді­лянки шкіри, на якій знаходиться ЛР, а також від складу мазевої основи і способу нанесення мазі.

Процес шкіряної абсорбції залежить від розчинності ЛР у воді і жирах. Жиророзчинні ЛР легко проникають у шкіру, утриму­ються жировою клітчаткою, і лише невелика частина проникає в кров'яне русло. Жирова клітчатка є бар'єром для водорозчин­них речовин. Тому в даних системах актуальне використання емульсійних середовищ типу в/м або м/в.

TTC — це дозована лікарська форма, на вигляд невеликого розміру (кругла) плівка діаметром 1,8 см і площею 2,5 см² (рис. 26.2). Приклеюється вона, як правило, за вухом.

Напрями в дослідженнях з розробки терапевтичних систем:

— пошук нових полімерних матеріалів;

— розширення номенклатури розчинників;

— розширення асортименту ЛР, які застосовуються в TTC. Лікарські речовини, що вводять в організм за допомогою TTC,

повинні:

— мати достатню проникність через шкіру, щоб досягти до кровотоку в необхідних кількостях;

— бути високоефективними, тобто в малих кількостях викли­кати терапевтичну дію;

— мати достатню толерантність до шкіри;

— бути придатними для профілактичного, тривалого застосу­вання або для замісникової терапії.

За c п о c о б о м п p и г о т у в а н н я TTC поділяють на дві групи:

1) багатошарові пластирі, що складаються з окремих шарів (підкладки; резервуара, тобто шару, що містить активний інґре-дієнт і речовину, здатну його розчинюватити і уповільнювати всмоктування через шкіру; мембрани — полімерного шару, що регулює швидкість вивільнення ЛР; адгезивного (клеючого шару), до якого додана перша порція ЛР, що потрапляє на шкіру відра­зу ж після приклеювання пластиру; поверхневої захисної плівки, що знімається перед застосуванням);

2) це теж багатошаровий пластир, але шар резервуара і мем­брана з'єднані в один загальний шар, який містить як ЛР, так і речовини, які сприяють розчиненню і які регулюють вивільнен­ня ЛР в шкіру із шару, а також клеючий шар і поверхневу захис­ну плівку. Такі системи використовують в Японії.

Для підкладки, на якій закріплюється вся TTC, використову­ють тканини, папір, полімерні плівки, непроникні для ЛР і води.

Резервуар, тобто шар, в якому знаходиться діюча речовина, складається із носія, функцію якого виконують різні полімерні

матеріали.

Як речовини, що сприяють розчиненню ЛР, застосовують ета­нол, ДМСО, метиловий естер етиленгліколю, гліцеринмоноолеат або церинтриолеат.

Роль мембран відіграють різні полімерні плівки, які сприяють дозованому виходу ЛР із резервуара і тканини, одержані із полі­пропілену, кополімеру етилену і вінілацетату, блок-кополімерів, силіконові смоли та ін. Вони застосовуються з лікарськими ре­човинами, що проникають через шкіру в загальний кровотік.

ЛР дифундує через оболонку, епідерму і звичайно через шкіру в кров'яне русло. Таким чином, ЛР надходить поступово, змен­шується її побічна дія.

Найпростіший приклад — перцевий пластир. Каучук, що ре­гулює швидкість вивільнення діючої речовини — капсаїцину ви­користовується як резервуар. Дія забезпечується протягом 3 діб.

Застосовується TTC із скополаміном «Скоподерм ТТС», що використовується при захворюваннях органів руху, останній ви­вільняє алкалоїд через 3 дні в кількості від 5 до 10 мг/год через 1 см² своєї поверхні. Система нагадує лейкопластир товщиною 150 мкм і площею від 1 до 10 см².

При коронарній недостатності з успіхом застосовують TTC з нітрогліцерином. Накладається вона в ділянці грудної клітки

або плечей.

У США випускається шість TTC: протизапальні, болезаспо­кійливі, а також пластирі, які містять антибіотики, вітаміни, протигрибкові препарати. Запропоновані також пластирі-транк-вілізатори.

Напрями в дослідженнях з розробки терапевтичних систем:

— пошук нових полімерних матеріалів;

— розширення номенклатури розчинників;

— розширення асортименту ЛР, які застосовуються в TTC. Лікарські речовини, що вводять в організм за допомогою TTC,

повинні:

— мати достатню проникність через шкіру, щоб досягти до кровотоку в необхідних кількостях;

— бути високоефективними, тобто в малих кількостях викли­кати терапевтичну дію;

— мати достатню толерантність до шкіри;

— бути придатними для профілактичного, тривалого застосу­вання або для замісникової терапії.

За c п о c о б о м п p и г о т у в а н н я TTC поділяють на дві групи:

1) багатошарові пластирі, що складаються з окремих шарів (підкладки; резервуара, тобто шару, що містить активний інґре-дієнт і речовину, здатну його розчинюватити і уповільнювати всмоктування через шкіру; мембрани — полімерного шару, що регулює швидкість вивільнення ЛР; адгезивного (клеючого шару), до якого додана перша порція ЛР, що потрапляє на шкіру відра­зу ж після приклеювання пластиру; поверхневої захисної плівки, що знімається перед застосуванням);

2) це теж багатошаровий пластир, але шар резервуара і мем­брана з'єднані в один загальний шар, який містить як ЛР, так і речовини, які сприяють розчиненню і які регулюють вивільнен­ня ЛР в шкіру із шару, а також клеючий шар і поверхневу захис­ну плівку. Такі системи використовують в Японії.

Для підкладки, на якій закріплюється вся TTC, використову­ють тканини, папір, полімерні плівки, непроникні для ЛР і води.

Резервуар, тобто шар, в якому знаходиться діюча речовина, складається із носія, функцію якого виконують різні полімерні

матеріали.

Як речовини, що сприяють розчиненню ЛР, застосовують ета­нол, ДМСО, метиловий естер етиленгліколю, гліцеринмоноолеат або церинтриолеат.

Роль мембран відіграють різні полімерні плівки, які сприяють дозованому виходу ЛР із резервуара і тканини, одержані із полі­пропілену, кополімеру етилену і вінілацетату, блок-кополімерів, силіконові смоли та ін. Вони застосовуються з лікарськими ре­човинами, що проникають через шкіру в загальний кровотік.

ЛР дифундує через оболонку, епідерму і звичайно через шкіру в кров'яне русло. Таким чином, ЛР надходить поступово, змен­шується її побічна дія.

Найпростіший приклад — перцевий пластир. Каучук, що ре­гулює швидкість вивільнення діючої речовини — капсаїцину ви­користовується як резервуар. Дія забезпечується протягом 3 діб.

Застосовується TTC із скополаміном «Скоподерм ТТС», що використовується при захворюваннях органів руху, останній ви­вільняє алкалоїд через 3 дні в кількості від 5 до 10 мг/год через 1 см² своєї поверхні. Система нагадує лейкопластир товщиною 150 мкм і площею від 1 до 10 см².

При коронарній недостатності з успіхом застосовують TTC з нітрогліцерином. Накладається вона в ділянці грудної клітки

або плечей.

У США випускається шість TTC: протизапальні, болезаспо­кійливі, а також пластирі, які містять антибіотики, вітаміни, протигрибкові препарати. Запропоновані також пластирі-транк-вілізатори.

Відомо, що ліпіди, жирні кислоти і високомолекулярні суб­станції в лімфатичних капілярах накопичуються більше, ніж в кровоносних, в яких затримуються субстанції з більш низькою молекулярною масою. Транспортування ЛР через лімфатичні ка­піляри можна полегшити за допомогою масляних і жирових емуль­сій. При внутрішньовенному введенні ліпідних емульсій з ЛР можна досягти високої концентрації ЛР в лімфатичних вузлах і в самій пухлині, зменшити концентрацію препарату в крові та інших життєво важливих органах, продовжити перебування про­типухлинного препарату в зоні пухлини. При використанні TTC вся доза ЛР знаходиться поза організмом і лише контактує з ним, а отже, цю лікарську форму можна розглядати як одну із най­більш безпечних.

Дата добавления: 2015-07-18