Читайте также:
|
|
Хімічна природа біогенних стимуляторів дуже суперечлива. Установлено, що під час біостимуляції відбуваються глибокі біохімічні зміни, унаслідок яких накопичуються деякі речовини обміну і відповідно змінюються фізико-хімічні показники екстрактів, отриманих із тканини тварин або рослин. Характерною ознакою цих змін є, зокрема, збільшення водорозчинних речовин, що вказує на процеси автолізу.
Поряд із цим спостерігається зменшення значення pH унаслідок збільшення кислих продуктів; підвищення окиснюваності і йодовбирної здатності, що пов'язується з накопиченням ненаси-чених сполук; збільшення амінного азоту, переважно глютамінової і аспарагінової кислот.
Процеси утворення і накопичення біогенних стимуляторів у тканинах у результаті зниження температури ретельно вивчені О. В. Благовєщенським. Автор вважає, що при цьому порушуються окисні і гідролітичні процеси, відбувається накопичення складної суміші амінокислот і продуктів їх дезамінування. Завдяки окисному дезамінуванню в процесі консервування тканин з аспарагіновою кислотою утворюються яблучна, фумарова і бурштинова кислоти; із фенілаланіну — корична; із тирозину — параоксикумарова і багато інших кислот. Зазначені речовини у разі відновлення нормальних умов для життєдіяльності клітин або при виділенні в інший організм можуть з'єднуватися з інертними білками і сприяти їх активації. Можливо, що дикарбонові кислоти, які входять до складу біогенних стимуляторів, з'єднуючись своїми карбоксильними групами з вільними амінними групами білкової молекули, спричиняють в останьої деформацію в силових полях, пов'язану з утворенням нових енергетичних рівнів. Тим самим підвищується здатність ферментів до трансформації енергії. Підвищення якості ферментів, вважає О. В. Благовєщенський, нібито омолоджує весь організм. Накопичення органічних кислот (ацидоз тканин) яблучної, бурштинової може утворюватися внаслідок дезамінування аспарагінової кислоти. Перетворення яблучної кислоти завдяки її дегідруванню і відновленню фумарової кислоти приводить до накопичення бурштинової кислоти. Ненасичені кислоти ароматичного ряду — корична і оксикорична — можуть утворюватися з тирозину і фенілаланіну в результаті гідролізу глікозидів, що містять ці кислоти.
У законсервованих на холоді листках алое А. Ф. Сисоєвим також виявлено різноманітні органічні кислоти: лимонну, яблучну, бурштинову, рибонуклеїнову, аргінін. Ці кислоти та їх натрієві і калієві солі у певних концентраціях виявляють стимулювальну дію на ріст дріжджових клітин, підвищують дегідразну активність грануляційних тканин і регенерувальної функції печінки.
За даними I. I. Чикало накопичення карбонових кислот в умовах біостимулювання виявлене у проростках бавовнику, гороху, пшениці, ячменю, у листках цукрового буряку. Карбонові кислоти входять у всі тканинні препарати як рослинного, так і тваринного походження.
Тканинні препарати (за В. П. Філатовим) різного походження містять складний комплекс біологічно активних речовин. Препарати плаценти (екстракт і суспензія) містять багатий і різноманітний склад мінеральних і органічних речовин, велику кількість вищих жирних кислот (пальмітинову, стеаринову, олеїнову), вітаміни групи В, амінокислоти, кетостероїди, ацетилхолін.
Наявні на сьогодні відомості про хімічну властивість препаратів (за В. П. Філатовим) показують, що різні за своїм походженням речовини можуть бути спільними компонентами для всіх
препаратів цієї групи — органічні кислоти, полісахариди; разом з тим є і сугубо індивідуальні речовини. Так, леткі аміни виявлені в торфі і пелоїдодистиляті на відміну від препаратів алое, а стероїдні гормони є лише в препаратах плаценти.
Узагальнення результатів цілої низки праць, присвячених з'ясуванню хімічного складу, дає можливість зробити деякі висновки. Біогенні стимулятори не є однією якою-небудь специфічною речовиною, яка утворюється при біостимулюванні тканин. На думку багатьох дослідників одна з основних ролей у біологічній активності законсервованих тканин належить органічним карбоновим кислотам у вигляді суміші кислот в їх природному співвідношенні. Співвідношення органічних кислот можуть бути різними, у залежності від специфіки обміну речовин у тій або іншій тканині. У період стимулювання тканин, крім карбонових кислот, накопичуються продукти проміжного обміну; цілком імовірно, що їх присутність може підсилювати біологічну активність карбонових кислот і таким чином доповнювати комплекс активних речовин. Вважається, що лікувальний ефект тканинної терапії можна віднести за рахунок специфічної дії присутніх у тканинних препаратах рибонуклеїнової, травматинової амінокислот, а також азотовмісних речовин вуглеводів, ліпідів.
Тканинні препарати, підвищуючи неспецифічну резистентність організму на відміну від інших препаратів подібної дії, не мають кумулятивних і анафілактичних властивостей, не призводять до звикання і підсилюють антитоксичну функцію печінки. Практична нешкідливість тканинних препаратів підтверджується також відсутністю тератогенних, ембріотоксичних і канцерогенних проявів. Асортимент препаратів біогенних стимуляторів різноманітний, їх одержують із тканин як рослинного, так і тваринного походження.
В основі виробництва препаратів із рослин лежить прагнення отримати весь комплекс біологічно активних речовин, які входять у склад рослин, причому в стані, що найбільше відповідає природному.
Основна особливість препаратів біогенних стимуляторів полягає в тому, що вони спричиняють активацію різних захисних систем організму, головним чином ферментних систем, імунобіоло-гічної реактивності, нормалізацію гормональних функцій, процесів збудження і гальмування в ЦНС. Завдяки індукції, репресії, інгібуванню, підвищенню енергетичного рівня різних ферментів вони впливають на метаболізм організму, а також на весь організм у цілому, чим і пояснюється широкий діапазон їх дії.
Наш час характеризується створенням великих потужностей потокового промислового випуску всієї номенклатури препаратів біогенних стимуляторів. Це стало можливим завдяки розробці
науково-обґрунтованої промислової технології їх виробництва і використання сучасного високоефективного обладнання.
На Одеському виробничому об'єднанні «Біостимулятор» отримують препарати рослинного, тваринного і мінерального походження (біосед, екстракт алое рідкий для ін'єкцій і у флаконах, пело-їдин, пелоїдодистилят для ін'єкцій, ФіБС для ін'єкцій, гумізоль, екстракт плаценти, склоподібне тіло та ін.).
На рис. 10.1 наведена поєднана технологія одержання препаратів біогенних стимуляторів із свіжих рослин, яка забезпечує безвідхідне виробництво.
Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 180 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
БІОГЕННІ СТИМУЛЯТОРИ, ЇХНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА УМОВИ ПРОДУКУВАННЯ | | | БІОГЕННІ ПРЕПАРАТИ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ |