Синкопальне утоплення

• Спостерігається у 5% випадків.

• Внаслідок переляку, холодного впливу води, травмування реф-лексогенних зон при падінні в воду.

• Виникає зупинка серця – “синкопа”.
• У таких потерпілих шкіра блідо – сіра.
• В дихальних шляхах вода відсутня.

Клініка синкопального утоплення

• Дихання і серцебиття відсутні. Асфіксія і апное наступають водночас.
• Не виділяється піна та рідина з верхніх дихальних шляхів.
• Шкіра різко бліда (“білі утоплені”).
• У разі справжнього утоплення спочатку виникає зупинка серця, а в разі асфіктичного – зупинка дихання.
• Однак під час усіх видів утоплення насамперед загасає функція кори головного мозку.

Особливості реанімаційних заходів при утопленні

• При справжньому утопленні дуже важливо розпочати ШВЛ якомога раніше, зразу ж після виведення голови потерпілого над поверхнею води та очищення ротової порожнини і горла від водоростей, піску, блювотних мас.
• Недоцільно витрачати дорогоцінний час на перевертання хворого головою вниз та звільнення від води (яка і не витече) трахеї та бронхів.
• Крім того, натискання на живіт може спричинити виділення з шлунка його вмісту, який може потрапити у дихальні шляхи.

Інтенсивна терапія

• Всіх потерпілих, що знаходились під водою, незалежно від загального стану, транспортують у відділення інтенсивної терапії та активно спостерігають за ними протягом декількох днів.

• Хворим із справжнім утопленням у прісній воді в/в вводять 10% розчин хлориду кальцію – 10 мл (для боротьби з гіперкаліємією).
• Після перенесеної клінічної смерті проводять ШВЛ декілька днів для попередження розвитку “вторинного утоплення” – блискавичного набряку легень, що швидко приводить до смерті).
• В/в вводять розчин гідрокарбонату натрію 4% (для попередження ниркової недостатності – гемоліз еритроцитів).
• Призначають сечогінні (для виведення води з судинного русла).

• При утопленні в морській воді хворим призначають гіпотонічні інфузійні середники (для корекції гіпертонічної гіпогідратації).

• При асфіктичному та синкопальному типах утоплення прогноз для потерпілих більш сприятливий навіть при тривалішому періоді клінічної смерті, аніж при справжньому утопленні.

• Значно продовжується тривалість клінічної смерті при утопленні в холодній воді (при нульовій температурі).

П о в і ш е н н я (странгуляційна асфіксія)

• Патологічний стан, який виникає внаслідок здушування шиї зашморгом під дією маси тіла і призводить до механічної асфіксії.

Розвиток термінального стану зумовлений:

• гострою гіпоксією (механічне здавлювання дихальних шляхів),

	4 іглу Біра 5 іклу Касирського
29. З якої маніпуляції починається невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності:	1 туалету дихальних шляхів 2 кисневої терапія 3 лужної терапії 4 відволікаючої терапії 5 введення еуфіліну
30. Яку першу дію при гострій дихальній недостатності повинна виконати медсестра:	1 ввести ліричну суміш 2 звільнити дих. шляхи від слизу 3 поставити гірчичники 4 надати підвищеного положення 5 ввести кардіотонічні засоби
31. У хворого астматичний статус, часті інгаляції з кишенькового інгалятора неефективні. Яку допомогу необхідно надати:	1 налагодити інгаляцію кисню, ввести еуфілін 2,4% - 10 мл, преднізолон 60 мг 2 продовжити інгаляцію з кишенькового інгалятора 3 ввести розчин папаверину з ди- базолом 4 почати ШВЛ 5 налагодити інгаляцію кисню з піногасником
32. У пацієнта в поза лікарняних умовах, внаслідок укусу оси, виник гострий набряк гортані з асфіксією. Ваші дії в цій ситуації:	1 зробити трахеостомію 2 зробити конікотомію 3 провести прийом Геймліха 4 вивести нижню щелепу 5 максимально розігнути голову
33. У пацієнта після утоплення відсутнє дихання та пульсація на сонних артеріях. Які Ваші дії:	1 очистити ротову порожнину, почати реанімаційні заходи 2 виділити воду з легень натиску- ванням на грудну клітку 3 видалити воду з шлунка, натис- куванням на епігастральну ді- лянку 4 дати понюхати нашатирний спирт 5 нічого не робити

22. Найбільш показане застосу-вання гіпербаричної оксигенація при:	1 отруєнні окисом вуглеводу 2 анаеробній інфекції 3 повітряної емболії 4 асфіксії новонароджених 5 всьому переліченому
23. Які дихальні апарати мають спеціальні зволожувачі з підігрівом води до температури тіла:	1 РО – 5 2 РО – 6 3 АНД – 2 4 «Ангстрем» 5 все перелічене
24. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів – одна з головних задач інтенсивної терапії при гострій дихальній недостатності і досягається за допомогою:	1 висування нижньої щелепи 2 закиданням голови назад 3 введенням повітроводу 4 застосуванням язикотримача 5 всього переліченого
25. У хворого у коматозному стані дихання стало хрипким, з утруд-неним вдихом. Що трапилося:	1 в дихальні шляхи попали блювотні маси 2 запав язик 3 1,2 вірно 4 1,2 не вірно
26. Що робити при западанні язика:	1 голові хворого придати поло- ження, як при штучному диханні «рот до рота» 2 висунути нижню щелепу вперед 3 ввести повітровід 4 покласти на бік або на живіт з повернутою на бік головою 5 будь-який прийом з перелічених
27. Які способи видалення із дихальних шляхів харкотиння Ви можете застосувати при необ-хідності:	1 поступальний дренаж 2 вібраційний дренаж 3 «допомогальний кашель» 4 мікротрахеостому 5 все перелічене
28. При анафілактичному набряку гортані краще за всього для конікотомії застосовувати:	1 іглу Дюфо великого діаметру 2 іглу Дюфо малого діаметру 3 скальпель

• порушенням кровообігу головного мозку (здавлювання сонних артерій, яремних вен),
• серцевої слабкості аж до асистолії (механічне подразнення (стискання) блукаючого і верхньогортанного нервів.

Особливості реанімаційних заходів

• За наявності мінімальних ознак життя – терміново звільнити потерпілого від зашморгу. Покласти на жорстку поверхню.
• Верхня частина тулуба повинна бути розташована на підвищенні.
• При проведенні реанімаційних заходів треба пам'ятати про можливі пошкодження органів шиї:
• перелом хрящів; перелом під'язикової кістки;
• розрив і набряк гортані.
• Ці ушкодження є показанням для трахеостомії.

Аспіраційний синдром

• Розвивається внаслідок аспірації води у разі утоплення, твердих і м'яких частинок у разі регургітації і блювання.

• Регургітація – пасивне надходження шлункового вмісту в стравохід, зумовлене збільшенням внутрішньошлункового тиску.

Внаслідок цього розвивається:

• кислотно - аспіраційний пневмоніт (шлунковий сік);

• інфекційні захворювання легень (бактерії з шлунка);

• обтурація бронхів – механічна асфіксія, ателектази.

К л і н і к а

• Приступоподібний кашель.

• Задишка астматоїдного характеру.

• Ларингоспазм. Бронхоспазм. Ціаноз.

Інтенсивна терапія при аспіраційному синдромі

Дата добавления: 2015-07-18