Впоряд дозволяє пластунам також плекати дисципліну на двох рівнях — особистому і груповому.

На особистому рівні юнацтво в першу чергу плекає самодисципліну, що є одною з рис самовиховання. Вправляючи впоряд, юнак/чка мусить бути постійно свідомий себе, свого тіла та його довкілля. Впоряд примушує пластуна плекати координацію своїх рухів — рефлексів. Юнаки/чки якраз є в тому віці, коли їхні тіла швидко ростуть і часто бракує їм координації. Отож, впоряд дає прекрасну вправу для тих “задовгих” рук і ніг. У додаток, юнацтво вчиться координувати кілька простих рухів у складну поведінку (наприклад команда “на стан відчисли”). Добре вивчивши виконання таких команд дозволяє нам думати і оперувати цілістю, а не поодинокими рухами. Це і є суть усіх спортивних вправ: добре вправлений легкоатлет, стрибаючи у височінь через жердку, не думає над кожним рухом, а лише над цілістю, а тіло само виконує складний рух стрибка. А глядачам це виглядає “автоматичним”.

На другому рівні, впоряд вчить юнацтва соціальному порядку та співпраці. Під час вправ впоряду, юнак/чка плекає довір’я до провідника, бо кожен з них, задля загального “добра” (успішно виконаної вправи) мусить дещо “зректися” власної волі, а підпорядкуватись волі провідника. Вміючи слухати, юнацтво швидко навчиться і провадити. Таке відчуття спільної відповідальності підсвідомо плекає співпрацю та соціальну поведінку. Юнак/чка стає членом спільноти та вчиться жити і працювати в цій спільноті.

Основні поняття впоряду

1. Впоряд (стройова підготовка /тут і далі в цьому розділі вказується відповідник понять чинний в Збройних силах України/) — військовий звичай, що впорядковує поведінку пластунів для здійснення спільних завдань. Впоряд вимагає повного підпорядкування провіднику в межах визначених команд.

2. Шикування — процес виконання впоряду.

3. Лад (стрій) — вишикуваний відділ. Є два види ладу: лава і ряд.

4. Лава (шеренга) — лад, в якому пластуни розташовані один біля одного на одній лінії із проміжками між ліктями шириною в кулак.

5. Дволава, трилава і т.д. (двошеренговий, тришеренговий і т. д. стрій) — дві, три і т.д.паралельно розташовані лави. Відстань між лавами становить довжину витягнутої правої руки першого зправа, покладеної на плече того, що стоїть перед ним.

6. Ряд — лад, в якому пластуни розташовані один за одним, на одній лінії і на відстанях довжиною у витягнуту праву руку, покладену на плече того, що стоїть перед ним. Перший в ряді — чоловий.

7. Колона, дворяд, триряд і т.д. — два (три і т.д. паралельно розташовані ряди.

8. Неповний лад — дволава (трилава і. т.д) чи колона, в якій залишаються вільні місця. Заповнений лад називається повним ладом.

9. Передпілля (фронт) — сторона ладу, до якої пластуни звернені обличчям.

10. Запілля (тил) — сторона ладу протилежна передпіллю.

11. Крило (фланг) — праве і ліве завершення ладу. При поворотах назви крил залишаються незмінними.

12. Пластовий хід — подібний до звичайного: довжина кроку 75-80 см, швидкість 110-115 кроків на хвилину, ноги піднімати на висоту 10 см від землі. Всі команди впоряду в русі починають виконуватись з лівої ноги, окрім означених винятків.

13. Команда — встановлений впорядом наказ. Складається з двох підкоманд:

– підготовчої (вказує на зміст команди);

– виконавчої (вимагає негайного і точного виконання всієї команди).

Команди подаються голосно та виразно. Підготовча команда подається дещо протяжно, виконавча — коротко і різко. Між поданням підкоманд робляться короткі паузи.

Три постави впоряду

1. Основна постава — в Збройних Силах України приймається на підготовчу підкоманду або на команду СТР У НКО (тут і далі усі команди позначені жирним шрифтом, виконавчі підкоманди — великими літерами; наголос у вимові — підкресленням наголошеної літери).

В Пласті теж подаються підготовча та виконавча підкоманда, але у виконанні вони втратили свій первинний військовий зміст і зливаються в одну (за винятком окремих випадків – “до” і “по” молитві, при відчислені тощо). Відтак слід пам’ятати, що підготовчі підкоманди в Пласті потребують попереднього подання команди “струнко”.

На місці в цій поставі:

– носки розведені на ширину стопи, п’ятки разом;

– коліна випрямлені, але не напружені;

– живіт втягнутий, груди підняті, плечі розправлені;

– руки звисають вільно, долоні згорнуті в кулаки і притиснуті до стегон (середній палець уздовж бокового шва штанів);

– голова випрямлена, підборіддя припідняте, очі дивляться вперед;

– пластун випрямлений, зосереджений на словах провідника і готовий до негайної дії.

У русі в цій поставі — йти в ногу і карбувати крок лівою ногою.

2. Постава “спочинь” — приймається на команду Сп о -Ч И НЬ.

На місці в цій поставі:

– ліва нога відставлена вліво-скіс (на ширину плечей і на пів ступні вперед відносно правої ступні);

– руки складені за спиною (ліва долоня поверх правої);

– дозволяється підняти руку (щоб провідник надав слово), поправити однострій і виряд.

У русі в цій поставі — йти в ногу.

3. Постава “свобідно” — приймається на команду СВ О БІДНО.

На місці в цій поставі зберігається лад, дозволяється говорити і присідати, в русі — йти довільним кроком.

Головні команди впоряду

1. ПОЗ І Р — звернути увагу на провідника.

2. (Переді мн о ю, зліва від мене, за мною тощо) в однол а ві (двол а ві, однор я ді тощо) по гуртк а х (курен я х і т.д.) ЗБ І РКА — утворити відповідний лад в основній поставі.

Під час шикування:

– перший в ладі стає напроти провідника, що подав команду, на відстані двох метрів; інші шикуються ліворуч від нього (в лаву) або позаду нього (в ряд);

– відстань між гуртками (куренями і т.д.) одна особа;

– вищим стати попереду нижчих;

– замкнути неповний лад (в дволаві/дворяді — ліве крило/запілля, в трилаві /і т.д./ та колоні — з чотирьох сторін);

– провідник, що подав команду, займає місце, зручне для керівництва ладом.

– провідники, що не подають команд, стають попереду своїх відділів;

3. До прав о го (лів о го) РІВН Я ЙСЬ:

– в лаві всім, окрім першого, повернути голову вправо (вліво) і вирівняти лад так, щоби бачити груди четвертого, числячи себе першим (праве /ліве/ вухо вище лівого /правого/, підборіддя припідняте);

– в ряді вирівнятися в потилицю сусіда спереду на відстань витягнутої правої руки.

При вирівнюванні дозволяється переміщуватись вперед, назад чи в боки.

4, Пр я мо (до зв і ту, на пр а пор тощо) ГЛ Я НЬ — повернути голову в бік вказаний в команді.

5. ВЕРН И СЬ — прийняти положення, яке було до подання останньої команди.

6. На привітання провідника СК О Б (Тричі СК О Б) — прийняти основну поставу і відповісти (тричі): Сильно! Красно! Обережно! Бистро!

Одразу після привітання гаслом СКОБ окремі пластові відділи можуть вітатись своїм гаслом.

7. На привітання провідника СЛАВА — прийняти основну поставу і тричі відповісти Слава!

8. Р О ЗХІД — виконати команду “обернись”, з лівої ноги швидко залишити лад і діяти згідно з попередніми наказами провідника.

Команди на місці

1. Д о МОЛ И ТВИ (Д о МОЛ И ТВИ, О ТЧЕ Н А Ш інше) — прийняти поставу “спочинь” (водночас всім особам чоловічої статі, окрім хорунжих, зняти накриття голови) і виконати відповідну молитву (співану).

2. П о МОЛ И ТВІ — прийняти поставу “спочинь”.

3. Г і мн ПЛ А СТУ, Г і мн закарп а тських ПЛАСТУН І В — виконати відповідний славень в основній поставі.

4. Прав о -СК І С, Прав о -Р У Ч — на каблуку правої і носку лівої ноги повернутися вправо, відповідно на 45Оі 90О.

5. Лів о -СК І С, Лів о -Р У Ч, Об е р-Н И СЬ — на каблуку лівої і носку правої ноги повернутися вліво, відповідно на 45О, 90Ота 180О.

6. На ст а н ВІДЧ И СЛИ — починаючи з правокрилового в першій лаві почергово й швидко повернути голову вліво, назвати своє порядкове число (так щоб почув той, що стоїть ліворуч), поставити голову просто і прийняти поставу “спочинь”.

Останньому в першій лаві замість повертання голови:

– виступити на один крок;

– голосно сказати “На стан відчисли” і назвати своє число;

– обернутись і вступити до ладу.

В дволаві останньому другої лави, а в трилаві — третьої, після цього виголосити Повний чи Неповний лад.

7. До дв о х (трь о х і т. д.) — ВІДЧ И СЛИ — починаючи з першого в першій лаві почергово й швидко повернути голову вліво, назвати своє число (так щоб почув той, що стоїть ліворуч), поставити голову просто і прийняти поставу “спочинь”.

8. В дволаву ставай (з однолави) — другим числам лівою ногою зробити крок назад та правою ногою крок вправо, стати позаду перших чисел і приставити ліву ногу.

9. В однолаву ставай (з дволави) — другим числам зробити лівою ногою крок вліво та правою ногою крок вперед, стати на лінії перших чисел і приставити праву ногу.

10. В трилаву ставай (з однолави):

– першим числам зробити правою ногою крок вперед та лівою ногою крок вліво, стати попереду перших чисел і приставити праву ногу.

– третім числам зробити лівою ногою крок назад та правою ногою крок вправо, стати позаду других чисел і приставити ліву ногу.

11. В однолаву ставай (з трилави):

– першим числам зробити правою ногою крок вправо та лівою ногою крок назад, стати на лінії других чисел і приставити праву ногу;

– третім числам зробити лівою ногою крок вліво та правою ногою крок вперед, стати на лінії других чисел і приставити ліву ногу.

12. В дворяд ставай — другим числам зробити правою ногою крок праворуч та лівою ногою крок вперед, стати на лінії перших чисел і приставити ліву ногу.

13. В одноряд ставай (з дворяду) — другим числам зробити правою ногою крок назад та лівою ногою крок вліво, стати позаду перших чисел і приставити праву ногу.

14. В триряд ставай:

– першим числам зробити правою ногою крок вправо та лівою ногою крок назад, стати на лінії других чиселі приставити праву ногу.

– третім числам зробити лівою ногою крок вліво та правою ногою крок вперед, стати на лінії других чисел і приставити ліву ногу.

15. В одноряд ставай (з триряду):

– першим числам зробити лівою ногою крок вперед та правою крок вправо, стати попереду других чисел і приставити ліву ногу.

– третім числам зробити лівою крок назад та правою зробити крок вправо, стати позаду других чисел і приставити другу ногу.

16. Вправо (вліво, від середини) РОЗІМКHИСЬ чи Вправо (вліво, від середини) на певну кількість кроків РОЗІМКHИСЬ (бігом РОЗІМКHИСЬ).

На виконавчу команду всім за винятком того, від якого виконується розімкнення:

– повернутись у вказаному напрямку;

– одночасно з приставленням ноги повернути голову в бік передпілля ладу та йти швидким півкроком (бігом), дивлячись на того, хто йде позаду і не відриваючись від нього;

– після зупинки того, хто йде позаду зробити ще один крок чи стільки скільки було вказано в команді і повернутись вліво (вправо).

Якщо інтервал не вказано — розімкнення здійснюється на один крок.

При розімкненні від середини вказується, хто середній. Hазваний середнім, почувши своє псевдо, відповідає: Наказ, піднімає вперед праву руку та опускає її.

При вирівнюванні гуртка встановлений при розімкненні інтервал зберігається.

17. Вправо (вліво, до середини) — ЗІМКHИСЬ (бігом — ЗІМКHИСЬ) — всім, за винятком того, до кого проводиться зімкнення, розвернутись в бік зімкнення, після чого швидким півкроком (бігом) переміститись на встановлений інтервал та в міру зімкнення самостійно зупинитись і розвернутись вліво (вправо).

Команди в русі

1. Напрям до табору (інший напрям або на місці), х о дом (б і гом) Р У Ш — з лівої ноги почати відповідний рух.

2. НА М І СЦІ (тут і далі всі команди в русі в поставах “струнко” і “спочинь” подаються при ступлені лівої ноги) — зробити ще один крок і з лівої ноги рухатись на місці у звичному темпі.

3. НА М І СЦІ, СТ І Й — при ступлені лівої ноги зробити ще один крок правою ногою і приставивши до неї ліву прийняти основну поставу. У паузі між першою і другою частиною команди зімкнутись та вирівняти лад.

4. ПРЯМ У Й — зробити ще один крок і з лівої ноги почати рух вперед.

5. Б І ГОМ (Х О ДОМ) — зробити ще один крок і з лівої ноги перейти на біг (ходу).

6. Д о вший (коротший) КРОК — змінити швидкість руху, згідно з відповідною командою.

7. ВІЗЬМ И КР О К — з постави “свобідно” перейти на поставу “спочинь” (крок береться з провідника чи на його рахунок).

8. ЗМІН И КР О К — пристосуватись до кроку відділу або темпу оркестру. Для цього приставити одну ногу в ході до закаблука другої ноги і цією другою ногою виконати крок уперед.

9. Прав о -Р У Ч (Лів о -Р У Ч) — зробити ще один крок і з лівої (правої) ноги на носках ніг повернутися вправо (вліво) на 90О.

10. Об е р-Н И СЬ — зробити ще один крок і при ступлені лівої ноги на землю занести праву ногу за ліву, обернутись на носках ніг на 180Оі з лівої ноги продовжити рух.

11. ВПР А ВО (ВЛ І ВО) ЗАХ О ДЬ — чоловим заходити вправо (вліво) на 900іншим йти за чоловими. Ряду, в бік якого повертає лад, звузити крок, а протилежному розширити.

12. Н а прям впр а во (вл і во) — чоловим заходити вправо (вліво) до команди “прямуй”, іншим йти за чоловими. Ряду, в бік якого повертає лад, звузити крок, а протилежному розширити.

13. ВЛ І ВО ПРИЙМ И (команда подається під час руху на автошляхах) — всьому ладу одночасно зробити кілька кроків вліво-скіс (без повороту) до краю лівого узбіччя і продовжувати рух у попередньому напрямку до команди “вернись”.

14. В двор я д СТАВ А Й (з одноряду):

– чоловому йти півкроком;

– другим числам вийти вправо і в ритм кроку зайняти свої місця в дворяді;

– лад рухається півкроком до команди ПРЯМ У Й.

15. В однор я д СТАВ А Й (з дворяду):

– чоловому йти повним кроком, а решті — півкроком;

– в міру звільнення місця, другим числам в ритм кроку зайти поза перші та продовжувати рух повним кроком.

16. Розімкнення і зімкнення ладів в русі здійснюється на команди й в порядку, як на місці. Тільки той, від якого здійснюється розімкнення (зімкнення), на виконавчу команду рухається півкроком, а решта повертається вліво-скіс і продовжує рух, розмикаючись чи змикаючись у відповідності з командою.

Осягнувши вказану відстань, всім розвернутись в бік руху і, продовжуючи рух півкроком, вирівнятись в бік того, від кого виконувалось розімкнення (зімкнення).

Звертання, звіти, накази

1. Для звертання до провідника в ладі потрібно підняти праву руку. Поза ладом — підійти до провідника і зупинившись за два кроки перед ним запитати, наприклад, “Друже зв’язковий, дозвольте звернутись”. У випадку згоди провідника почати спілкування. Даний порядок звертання діє у всіх випадках, окрім тих що визначені правильниками окремих пластових відділів.

2. Звіт — подати звіт провіднику з місця свого знаходження.

3. До звіту ВИСТУП И (Бі г ом ВИСТУП И) — підійти (підбігти) до провідника1 і зупинившись на відстані трьох кроків (при потребі утворивши лаву) подати звіт провіднику.

Провідники відділів перед звітом вищому провіднику попередньо подають команду До звіт у ГЛ Я НЬ.

4. Для подання звіту прийняти основну поставу та привітатись пластовим гаслом СКОБ (заприсяжені пластуни при цьому віддають честь правою рукою, тобто підносять три пальці до відзнаки Пласту на накритті голови, а, за відсутності останнього, вгору на рівні з головою).

Після відповіді провідника СК О Б подається:

– особистий звіт, наприклад, Друже виховник,Пластун-прихильник Лук, зголошуюсь до наказу;

– звіт відділу (подає відповідний провідник), наприклад, Друже виховник, гуртковий пластун-учасник Влучник зголошує до наказу гурток “Карпатські орли” в кількости семи осіб (відсутні: друзі Сулима і Лис — стоять на стійці).

Звітуючий:

– уважно вислуховує провідника, відповідає на його питання, отримує наказ;

– після наказу провідника звітуючий говорить слово Нак а з;

– на вітання провідника СК О Б, відповідає СК О Б (бажано одночасно з провідником).

5. ВСТУП И — обернутись в потрібному напрямі і вступити на своє місце.

Ранкова та вечірня збірки

1. На ранковій збірці в таборі подаються наступні команди, як от:

– Табір Поз і р, В однол а ві зб і рка, До прав о го рівн я йсь, пр я мо Гл я нь;

– Чоти Зв і т (СК О Б! Перша чота всі. Другий рій — стоїть на стійці. Нак а з. СК О Б);

– Табір, до звіту ГЛ Я НЬ;

– СК О Б! Друже сотник, осавул пластун-розвідувач Рись зголошує табір до наказу. Відсутній другий рій першої чоти — стоїть на стійці (після цього осавул робить крок вправо чим передає слову сотнику); Табір, СК О Б! Перемога! (табір відповідає: або смерть!); (осавул стає на попереднє місце) Нак а з, СК О Б!;

– Пр я мо ГЛ Я НЬ, Д о мол и тви, О ТЧЕ НАШ; (після того, як всі перехрестилися, осавул одягає накриття голови) п о мол и тві;

– Хор у нжі, підн я ти прап о ри, Табір, Стр у нко, На прап о ри гл я нь (хорунжі несуть прапори до щогли навпростець, сотник і осавул віддають почесть правою рукою); Пр я мо ГЛ Я НЬ, Сп о- ч и нь (хорунжі розгортають прапори), Г і мн ПЛ А СТУ, Сп о- ч и нь (хорунжі вступають на своє місце);

– П и сар, відчит а ти нак а з (писар виступає на лінію осавула), Табір, Стр у нко, (писар читає заголовок денного наказу), Сп о -ч и нь (писар відчитує наказ), Стр у нко (писар відчитує заключення наказу), Сп о -ч и нь (писар вступає на своє місце);

– Звіт, В И СТУПИ (звіт шикується в наступній послідовності: підстаршини, стрільці, відзначенні в наказі, карний звіт; коли є багато звітуючих, кожен рід звіту викликається окремо), Звіт ВСТУП И;

– Табір, До зв і ту ГЛЯНЬ, Зголошую табір по відкриттю дня, Нак а з, СК О Б!;

– Пр я мо ГЛ Я НЬ, Р О ЗХІД.

2. На вечірній збірці в таборі подаються наступні команди, як от:

– Табір Поз і р, В однол а ві зб і рка, До прав о го рівн я йсь, пр я мо Гл я нь;

– Сотн і Зв і т (СК О Б! Перша чота всі. Другий рій — стоїть на стійці. Нак а з. СК О Б);

– Табір, до звіту ГЛ Я НЬ, СК О Б! Друже сотник, осавул пластун-розвідувач Рись зголошує табір до наказу. Відсутній другий рій першої чотиі — стоїть на стійці). Нак а з, СК О Б!;

– Пр я мо ГЛ Я НЬ, Сп о -ч и нь,

– Хор у нжі, зн я ти прап о ри (хорунжі підходять до щогли найкоротшим шляхом); Табір, Стр у нко, Г і мн закарп а тських ПЛАСТУН І В (хорунжі спускають прапори із щогли); Сп о- ч и нь (хорунжі згортають прапори), Стр у нко, На прап о ри гл я нь (хорунжі несуть прапор навпростець до свого місця, сотник і осавул віддають почесть правою рукою), Пр я мо ГЛ Я НЬ;

– Д о мол и тви, ц а рю неб е сний, п о мол и тві (у разі коли ватра буде без молитви);

– До зв і ту ГЛЯНЬ, Зголошую табір по закриттю дня, Нак а з, СК О Б!;

– Пр я мо ГЛ Я НЬ, Р О ЗХІД.

Впоряд хорунжого

1. Прапор (стяг, знамено) завжди знаходиться під особистою опікою хорунжого, який відповідає за його належне використання та зберігання.

2. Стр у нко — нижній кінець держака стоїть біля правої стопи а три пальці правої руки притримують його рівно вгору так, як тримається олівець. Лікоть правої руки легко зігнений в бік.

3. Сп о -ч и нь — нижній кінець держака стоїть біля правої стопи, увесь держак відхилений вправо-скіс. Лікоть правої руки легко зігнений.

4. СВ О БІДНО — постава, як на спочинь.

5. Пр а пор, н а плеч е — команда виконується в два рухи:

– права рука кладе держак прапора на плече дещо схиляючи його назад;

– ліва рука тримає держак за його нижній кінець, лікоть лівої руки тісно прилягає до боку тіла і зігнений під прямим кутом.

6. Пр а пор, д о стоп и (із постави “прапор на плече”) — прапор ставиться біля правої стопи на “струнко” в два рухи:

– ліва рука спускається донизу, вирівнюючи прапор вгору, а права рука водночас схоплює держак на висоті плеча;

– права рука опускає прапор до правої стопи, а ліва долоня притримує його від перехилення вперед.

7. Прапор, вг о ру — кінець держака піднести до висоти пояса і встромити його до торбини при поясі, або сперти об пояс з лівого боку. Ліва рука тримається на держаку при поясі, а права — на висоті плечей. Прапор схиляється трішки до переду. Верхній кінець прапора знаходиться прямо перед хорунжим.

8. Прапор, п о честь д а й — піднести прапор, як на команду “прапор вгору”, відтак ліва рука піднімає нижній кінець держака вгору вздовж лівого боку. Лікоть при цьому згинається до заду. Права рука опускає прапор вниз поземо на 20-30 см від землі.

9. Прапор, д о стоп и (із постави “прапор вгору” та “прапор почесть дай”) — поставити прапор біля правої стопи на струнко в два рухи:

– двома руками вирівняти держак прапора доземо перед собою;

– права рука спускає прапор до правої стопи, а ліва долоня притримує його від перехилення вперед.

Рекомендована література

1. Тисовський Олександр. Пластовий впоряд/ Життя в Пласті. Посібник для українського пластового юнацтва. Четверте видання. Торонто, 1997. С. 226-242 (передрук: Цвіт України + Команда /пластовий часопис/. Ч. 16-17.Тернопіль, грудень 1992. С. 2-7).

2. Мончак Юрій. Проект правильника пластового впоряду. Пластове видавництво в Україні, 2003. 56 с (Пластовий підручник впоряду – випробувальний правильник впоряду прийнятий КУПО в 2000 році).

3. Демчук Йосиф, Семенюк Осип. Правильник піхотинців. Розділ I. Впоряд. Бібліотека Січових стрільців, ч.1. Львів, 1914. 208 с.

4. Вишитий В. Впоряд замкненого ладу// До зброї. Видання політичого відділу УПА, листопад 1943. Р.1, ч. 5. (передрук: Літопис УПА /нова серія/. Київ-Торонто, 1995. Т. 1. С. 100-102).

5. Стройовий Статут Збройних Сил України/ Статути Збройних Сил України. Положення про проходження військової служби / Упоряд.: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – Київ: Атіка, 2002. – С. 367- 472. Або – www.mil.gov.ua.

6. Апакидзе В.В., Дуков Р.Г. Строевая подготовка. Одобрено Главным управлением боевой подготовки Схопутних войск в качестве учебного пособия. Москва, 1988. 335 С.

Справжнього піхотинця роблять не вправи
зі стрільби, а впоряд. Дмитро Корчинський

Вогнева підготовка

Нехай вічна буде слава, що през шаблі маєм права...

Іван Мазепа

Плекаймо культ зброї!

"Нація — це державний народ або народ, що бореться за свою державність", — так звикла ядерно окреслювати суть поняття нація наша ідеологія. Кожна інша людська спільнота, наділена певними означеними об'єктивними прикметами, не переростає поняття народу чи народности.

І в час довгої підпільної дійсности по програній в наших останніх Визвольних Змаганнях жили ми мітом прийдешнього збройного чину. Обеззброєні довгими роками неволі, ми вперше усвідомили собі, як дуже зв'язана наша доля із нашим військом і взагалі з озброєнням нашої суспільности. З тугою згадали ми часи збройної княжої слави, коли всі наші сусіди докладно знали, що треба здалеку держати свої руки від України. Із занепадом ідеї княжого війська, коли перевелися князі Святослави, а російські, польські та інші загарбники потрапили видерти з рук українця меч, щит і ратище, а вклали лиш плуг і батіг, тоді й не зчувся наш селянин, як побіч чепіг появилися в нього на руках кайдани, не зчувся наш лицар, коли вклав голову в ярмо. Це були часи Великої Руїни, що виповнюють період нашої історії від занепаду княжої держави до часів козаччини. Це підле животіння змінили щойно козаки, які перекували леміші знову на залізо зброї. Українська козацька держава, передвісник демократичних держав в Европі, із своєю виборною старшиною та великими суспільними та соціяльними вільностями, опиралась не на могучості пануючої династії князів, царів чи королів і не на чужинецькій допомозі, а на козацькій шаблі. Український селянин міг спокійно управляти ріллю; гетьмани Сагайдачний, Хмельницький, Мазепа могли будувати школи й церкви, бо польський бундючний шляхтич і царський задрипаний дворянин знали, що спокою нашого рільника, вченого й нашого домового вогнища береже крива, гостра, вірна козацька шабля. Вільне життя на дотепер не замешкалих Диких Полях. козацькі вільності, самостійність України у внутрішній і міжнародній політиці, по довгім безпросвітнім мариві польської панської неволі та всупереч російським імперіялістичним зазіханням, опиралися на силі козацької зброї. І тому орудувати зброєю на Україні в цих часах уміли мужчина, і жінка, і дитина-підліток. Рільник брав зброю зі собою в поле; старшинські дочки розважалися, полюючи зі зброєю в руках, та в разі пот­реби вміли висадитися в повітря разом із твердинею (славна оборона Буші); козацький бурсак радо замінював граматику на мушкет. В цих героїчних часах на почесному місці у кожній вільній хаті висіли вислужена батьківська шабля і мушкет та чекали, коли долоні молодого нащадка роду стануть міцні й гідні, щоб перебрати батьківську славу та далі провадити батьківський визвольний труд.

І щойно російські царські імперіялісти зрозуміли, як дуже заважає їхній захланності українська зброя. Тому перше по-тягнення цариці Катерини, лютого ката українського наро­ду, — це зруйнування Запорізької Січі, гнізда українських збройних сил, військової школи української молоді. Фізично зламавши головні сили українського збройного потенціялу ви­нищуванням українського війська, знищивши майже весь ак­тив наш вивозами, каторжними працями, арештами (схожість метод царської і большевицької Росії!), царські імперіялістичні злочинці постановили ще й ідейно зломити Україну, вирвати їй з рук зброю, скаструвати її духовно, зробити народом-рабом, не здібним до власної оборони. Звідси різні миролюбні ідеї: всілякі панславізми, соціялізми, пацифізми і т.п. утопії, що мали своєю метою одне: обеззброїти українську націю і, роз­зброєну, безборонну, спокійно проковтнути.

Як історичний наслідок цього — фатальна постанова Цен­тральної Ради на початку наших Визвольних Змагань, що ук­раїнському народові, який розправляв якраз крила до самос­тійного життя, — військо непотрібне; озброєні солдати конаю­чої царської армії можуть вертатися додому. Як же інакше поставив цю справу молодий большевицький уряд, який ще вчора +підбурював товпу лозунгом: "Війна війні!"

А все таки десь по стародавніх хуторах широкої України, серед давніх козацьких нащадків не заржавіла козацька шаб­ля, Старий прадід передав її свойому правнукові.

Так зродилася збройна боротьба полк. Коновальця, Пет­люри та славних перших протибольшевицьких партизанів на Україні, що довгі ще роки по заключенні світового миру не давали спокійно спати енкаведівським посіпакам.

Вислужену зброю українського партизана і січового стрільця оглядав його син і скоро додумався, що збройні виступи УВО як найкращий лік електризують смертельно хвору на зневіру націю та бойовим кличем лунають за кордоном. Час цей — це час нашого духовного озброєння. Тоді остаточно кристалізуються ідеї, кладуться, прорубуються шляхи, формується ментальність нового українця. Ми вже знаємо, що найвищий наказ дня, що без його сповнення не можна ні спокійно орати ниву, ні сидіти на шкільній лавці, ні спокійно спати серед сім'ї, — це здобуття УССД, а шлях до неї — це збройне повстання. І родиться в обеззброєній українській нації туга, велика, загальна: "Зброї нам треба, зброї нам дайте!" Про зброю мріє палкий революціонер, що із старим "Мавзером” організовує протиокупантські боївки; про зброю мріє український зневажуваний мужчина й юнак; зброї хоче ціла українська суспільність, що прийшла в Зелені Свята поклонитися могилам своїх героїв та цей свій святий обов'язок мусить окупити нерівною боротьбою камінням із до зубів озброєною польське поліцією.

На 1939 р. довго ждав пригнічений український велетень Ждав як на єдину можливість випрямитися на весь ріст та спробувати сили своїх м'язів у боротьбі за свою волю. Його міцні, спрагнені долоні гарячково довкруги шукали зброї. Де лиш находив її, заховував пильно, беріг, щоб ночами темними, під зеленими наметами лісів вкладати в свої незвичні долоні святе, спасенне, витужене залізо — символ волі. Незручні пальці починали розуміти мову прецизної машинки, незвичні вуха почали привикати до бойового гаму, незвичні очі почали твердо глядіти на кров чужу і власні рани.

Коли розвалилася довгорічна наша тюрма — Польща, до залишених магазинів, розбитих поїздів, таборів, покинених втікаючими військовими частинами, не протягала наша вбога суспільність рук за легкою для здобуття наживою, тільки пожадливо шукала зброї. Це ж бо український народ виход із читальні і клубу у бойовий похід, це ж наша молодь із таємних ідеологічних гуртків переходила у військові формації!

"Німецька зброя — від німців!" — верещать большевики. Правда, ми діставали від німців кулі, але в голови наших найкращих друзів. Нині вже і большевицької зброї у нас досить; незабаром зможемо ми пишатися, що... большевики віддали нам її добровільно, але хто ж повірить у це!? Безперечно вислужники нквд не зрозуміють цього ніколи, як і не розуміють, в їм я чого ми резигнуємо із їхнього “щасливого” життя та йдемо в негостинні ліси на нерівну боротьбу. Ця наша "німецька" зброя — це зброя, видерта безпросвітніми ночами, на болотистих кругих стежках у необережних оприч­ників, це зброя із насильно розбитих магазинів, це кривавий трофей наших молодих повстанців, це зброя, пильно визби­рана руками наших жінок і дітей по всіх побойовищах нашої многострадальної батьківщини. Український народ дійсно до­казав чуда, не знаного в історії: в часах найбільшого розвою бойової техніки самостійно зумів так озброїтися, щоб з успі­хом протиставитися двом найбільшим мілітарним окупантам: гітлерівській Німеччині та сталінській Росії.

Вся наша нація нині віддає поклін зброї. В чому секрет цього культу, що так неждано спалахнув серед найширших кіл нашої суспільности? Ясно, що цей культ — це найбільш зрілий вияв остаточної підсвідомої постанови всієї нації, що досить нам жити життям підлого раба, що змушений без­перервно, боязко оглядатися на дуло нагана гестапівця чи енкаведиста; це доказ, що українці вже гідні жити самостійно, бо волю купують ціною крови, силою української національної зброї. І хоча нашому поколінню судилося проживати в най­гіршій тюрмі народів, яку знала історія, в СССР, наш народ не зломився. Уся наша суспільність порозумілася в одному: що можна буде жити тепер, у большевицькій дійсності, тільки зі зброєю в руках. Йдучи за інстинктом самозбереження, молоді і старі простягнули руки за зброєю, із амбіцією здобути її самому. І коли всім недокровним нашим землякам, що зразу пішли на співпрацю з большевиками або навіть зважилися жити тільки легально, нквд і партія не залишили жодної іншої волі, як тільки волю зраджувати власний нарід, — тоді ми, українська озброєна суспільність, в найбільш реакційнім, антидемократичнім, поліційнім режимі потрапили вже таки не короткий час заховати національну самостійність, фізично зберегти тисячі одиниць, які, не озброєні, згинули б вже були по тюрмах, під тортурами чи на засланні, а іншим замінили ганебну смерть за Сталіна на вічно зелений вінок славної смерти за власний народ. І хоч як це большевицьким опричникам неприємливо, хоч скільки вони проливають жовчі та точать оскаженілої слини, — все таки навіть на сторінках своєї преси мусять признати, що український народ живе таки самостійно, згідно власних законів, що в їхній державі таки росте і розвиваеться УССД, хоч якби СССР із цієї вагітности був незадоволений. Тим більше, що небажаного плоду вбити ніяк не можна: він має сталеві зуби та озброєні руки, якими загрожує розсадити ввесь організм своєї самозванчої мачухи.

Найважливіші, отже, ці сталеві зуби, граната за поясом та "фінка" на плечах — символ та фактична основа нашої самостійности, нашої влади, нашої особистої гідности й волі.

Тому, український повстанче, пам'ятай:

1. Доки держить Твоя рука зброю, доти Ти вільна людина: володієш смертю для ворога і для себе.

2. Зброя Твоя зрошена кров'ю українського народу, що з нараженням власного життя здобув її для Тебе; він жде на Твою оборону.

3. На Твою зброю дивляться шклисті очі Твоїх друзів-героїв із високих шибениць та змиті в сльозах очі Твоїх рідних, що караються по тюрмах і засланнях, як на свого месника; отже, не марнуй її, ніколи не віддай її в руки ворога.

4. Зброя в полі — це Твій найкращий союзник, приятель і мила; бережи її та не жалій для неї уваги, щоб не зрадила Тебе й не завела в потребі.

5. Зброя Твоя зробила Тебе українським повстанцем? без зброї Ти кандидат на гарматне м'ясо, скатованого трупа, каторжника або проклятого зрадника.

6. Зброя — це символ Визвольних Змагань українського народу; передай її не сплямленою свойому спадкоємцеві, щоб умів він берегти святого діла — незалежности України!

М. Дмитренко (Богданна Світлик) //Повстанець. Рік II, квітень-травень 1945 р.
Видає Українська Повстанча Армія. Ч. 5-6

Історія, перспективи розвитку та класифікація стрілецької зброї

Історія розвитку стрілецької зброї

Важливим етапом, революційною подією у розвитку зброї та збройної боротьби стало застосування пороху як метального засобу і виникнення вогнепальної зброї.

Офіційною датою виникнення вогнепальної зброї, принаймні серед європейських народів, вважається XIV століття. У Русі вперше про неї згадує «Софій­ський временник» у 1382 р. під час оборони Москви від татар та «Галицький часопис» у 1389 р.

У XIV столітті стрілецькою зброєю були гармати, зменшені настільки, що можна було стріляти з руки, їх називали ручницями або гаківницями, бо знизу виступав гак. Тоді ж з'явилися рушниці з ґнотовим замком: на Заході — аркебузи, в Русі — ручні пищалі.

На початку XVI ст. в арміях європейських держав ста­ли використовувати досконаліші ґнотові рушниці-мушкети.

Велике значення для роз­витку стрілецької зброї мав перехід від ґнотових та кременевих до колісцевих замків. Ця гладкоствольна дульнозарядна зброя проіснувала до XIX ст.

Перші зразки нарізної зброї були створені ще у XVI ст., але через складність виготовлення на озброєння вони потрапили тільки у 60-х роках XIX ст.

Винахід у першій половині XIX ст. ударного замка і капсуля як засобу запалення метального заряду, паперового (у 60-х роках — металевого) унітарного патро­на, удосконалення замків і ство­рення затворів дали змогу переозброїти армію нарізними кара­бінами і гвинтівками.

Важливим етапом у розвитку стрілецької зброї було ство­рення автоматичної зброї. Вона з'явилась наприкінці XIX ст. Першість у серійному виготовленні і практичному застосу­ванні належить Росії. У 1913 р. В. Г. Федоров запропонував свій автомат, яким була озброєна рота 189-го Ізмаїльського полку під час першої світової війни.

Бурхливий розвиток автоматичної зброї відбувся у ро­ки другої світової війни. Створено велику кількість пістолетів-кулеметів, автоматів. Найбільше розповсюдження мав пістолет-кулемет Шпагіна (ППШ).

У післявоєнний період на озброєння армії надійшли високонадійні, невеликих габаритів зразки легкої авто­матичної зброї: самозарядний карабін Симонова (СКС), ручний кулемет Дегтярьова (російська абревіатура – РПД), снайперська гвинтівка Драгунова (російська абревіатура – СВД), автомат Калашнікова (АК-47).

На, початку 50-х років розпочалась ера автомата Кала­шникова — найкращого зразка стрілецької зброї XX ст., модифікації якого є на озброєнні багатьох армій світу, в тому числі і Збройних Сил України.

Перспективи розвитку стрілецької зброї в Україні

Україна володіє значним інтелектуальним і виробни­чим потенціалом. Продукція ВПК (військово-промислового комплексу) від ракетоносіїв (балістична ракета «Дніпро») і танків Т-84 до пістолетів визнається іноземними фахів­цями однією з кращих у світі.

За останні роки було створено автомат «Сорока», який не має віддачі, пістолет-кулемет «Гоблін-1», який на відста­ні 50 м пробиває 4,5 мм броні. Відомий «Узі» просто не в змозі конкурувати з нашим «Гобліним».

Після «Гобліна» з'явився «Трансформер», який поєднав досягнення в характеристиках попередників і мав вже зов­сім інший дизайн. Зразок у складеному вигляді являє собою «цеглину» розмірами приблизно 35 на 10 см і приводиться в бойову готовність рівно за 1 секунду.

В останніх зразках пістолетів-кулеметів втілено в життя ще одне досягнення: з одного ствола зброї можна зробити 10 000 пострілів. Це набагато переважає зарубіжні зразки.

В Україні створено декілька нових зразків пістолетів: КБ-С-1 (який вже встигли охрестити «Вієм»), «Гном» — служ­бовий револьвер та ін; Усі вони мають стволи, для яких 10 000 пострілів — не межа, і ємність магазинів 16—20 набоїв. Багато зроблено для розвитку протитанкової зброї. У но­вому гранатометі використано новий підхід, і хоча тепер калібр гранатомета всього 24 мм (проти 40 мм гранатометів старого покоління), він успішно пробиває броню будь-якого танка. Початкова швидкість гранати удвічі більша, ніж у кумулятивної гранати для РПГ-7.1 При цьому вага гранати — 100 г (ПГ-7В важить, як відомо, 2,2 кг).

Новий автомат, який прийде на зміну автоматам Калаш­никова, матиме тільки рухомі системи, все штамповане, його абсолютно не треба буде чистити — пісок українській зброї не завада. Його ствол абсолютно не нагріватиметься. Віддача від­сутня, адже імпульс сили віддачі спрямований від стрільця.

Снайперська гвинтівка буде довжиною лише 80 см; це вдвічі менше за наявну СГД-1. На відстані 1200 м можна буде без зусиль влучити в голову противника, її вбивча сила у 7 разів більша, ніж у СГД-1; вона може на відстані 50 м пробити 4»5 мм броні.

Наприкінці 1997 р. Державний науково-дослідний центр артилерійсько-стрілецького озброєння завершив розробку та випробування чотирьох револьверів — «Сотник» (калібр 9 мм), «Осаул» (5,45 мм), «Па­ні» (5,6 мм) та мисливського гладко-ствольного револьвера 16-го калібру (мал. 52). Усі револьвери мають ком­пактні лазерні приціли.

Вже створено новий пістолет укра­їнського зразка — «Форт». Порівняно з розмірами ПМ його ствол буде на 4 см довший.

Українські технології у галузі роз­робки і виробництва стрілецької зброї привертають увагу як на Заході, так і на Сході.

Класифікація стрілецької зброї

У нинішній час на озброєнні армій знаходиться велике різноманіття зразків стрілецької зброї. Для їх вивчення і оцінки можливостей її бойового використався потрібна класи­фікація, яка дасть змогу звести все до визначених видів.

Види стрілецької зброї можна поділити за такими ознаками:

— призначення;

— ступінь автоматизації;

— калібр;

— бойові можливості.

Крім цього, іноді ще виділяють види стрілецької зброї за кількістю обслуги, за способом тримання під час стріль­би, за конструкцією ствола, за характером джерела енергії для метання куль, за кількістю стволів (докладніше дивіться відповідну таблицю).

Порівняти види стрілецької зброї за бойовими мож­ливостями можна за допомогою наступної таблиці

Види зброї	Відстань ефектив­ного вогню (м)	Бойова швидко-стрільність (постр./хв.)	Маса зброї (кг)	Довжина зброї (мм)	Час під­готовки до стрільби (сек.)
Пістолети, револьвери		до 30	до 1	160-240	7-10
Пістолети-кулемети		30/100, 40/100	2,8/4,3	700-800	8-10
Автомати		120, до 30	3,5/4,5	800-900	8-11
Гвинтівки		автомат, до 50	4,5/5,0	1200-1300	10-12
Ручні кулемети		50/150	6/14	1100-1200	11-15
Станкові Кулемети		250-300	7/16, 10/40	1200-1500	16-25
Великокаліберні кулемети		80 100	50/160	2000-2300	90-150

Примітки:

1. Бойова швидкострільністьвказана для пооди­нокого вогню, через кому – для черг.

2. Маса зброї вказана без станка, через кому — зі станком.

3. Час підготовки до стрільби вказано з висуванням на позицію для стрільби з вихідного положення на 10 м.

Зброя масового ураження

Звичайні засоби ураження

До звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси та запалювальну зброю.

Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей. Найефективніші боєприпаси цього типу — кулькові бомби. Особливістю таких боєпри­пасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) осколків масою від часток грама до кількох гра­мів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис. ме­талевих або пластмасових кульок діаметром 5—6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру — від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають з літаків у спеці­альних упаковках (касетах), що містять 96—640 бомб.

Від дії виштовхувального заряду касета над землею руй­нується, кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м². Оснащуються вони різними підривачами — інерційними, натискної, натяжної або уповільне­ної дії. Наприклад, коли з касети розсіюють протипіхотні міни, то кожна міна при ударі об землю викидає дротики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту і вибухає у повітрі. Такі боєпри­паси завдають багато поранень (ефект граду).

Боєнринас об'ємного вибуху, або «вакуумна бомба» — авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонаторами. У зоні де­тонації за кілька десятків мікросекунд розвивається тем­пература 2500—3000°С. У момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші утворюється відносна порож­неча. Головним уражальним чинником боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см²).

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальних боєпри­пасів становлять запалювальні речовини і суміші, їх підрозділяють на такі групи:

– запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (на­палми), температура горіння 800... 1200°С;

– металізовані запалювальні суміші (пірогелі), темпе­ратура горіння 1200... 1600°С;

– терміт і термітні сполуки, температура горіння 3000°С;

– звичайний або пластифікований фосфор, температу­ра горіння 800... 900°С.

Основу запалювальних боєприпасів різних типів ста­новлять авіаційні запалювальні бомби і баки, а також касе­ти, заправлені запалювальними бомбами, та вогневі фугаси.

Хімічна зброя

Хімічна зброя — це зброя масового ураження, дія якої ґрунтується на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До неї належать бойові отруйні речо­вини, засоби їх застосування і доставки до цілі.

Отруйні речовини (ОР) — хімічні сполуки, здатні уражати людей і тварин на великих площах, проникати в споруди, заражати місцевість і водойми. Існує така кла­сифікація отруйних речовин за характером токсичної дії:

1) нервово-паралітичної дії — зарин, зоман, Ві-Екс;

2) шкірно-наривні — іприт;

3) загальноотруйної дії — синильна кислота, хлорціан;

4) задушливі — фосген;

5) психохімічні — Бі-Зет;

6) подразнювальні — хлорацетонфенон, адамсит, Сі-Ар, Сі-Ес.

Залежно від тривалості збереження уражальної здат­ності отруйні речовини розподіляються на стійкі і не­стійкі. Стійкі отруйні речовини зберігають ура-жальну дію до кількох діб і навіть тижнів. Це — Ві-Екс, зоман, іприт. Нестійкі отруйні речовини швидко випаровуються. При бойовому застосуванні на відкри­тій місцевості вони зберігають уражальну дію протягом кількох десятків хвилин. Це — синильна кислота, хлорціан, фосген.

Залежно від швидкості дії на організм і появи ознак ураження отруйні речовини ділять на швидкодіючі і повільнодіючі.

Швидкодіючі отруйні речовини не мають періоду прихованої дії. Вони уражають уже через кілька хвилин (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, Сі-Ес, Сі-Ар). Повільнодіючі отруйні речовини ма­ють період прихованої дії і призводять до ураження че­рез деякий час (Ві-Екс, іприт, фосген, Бі-Зет).

Застосовуються отруйні речовини у краплиннорідкому стані, у вигляді газу (пари) та аерозолю (туману, диму).

Засоби доставки отруйних речовин — це ракети, авіа­бомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а та­кож виливні авіаційні прилади (ВАЛ).

Звичайні хімічні боєприпаси споряджаються однією готовою отруйною речовиною, добутою в стаціонарних за­водських установках. На відміну від них бінарні боєпри­паси споряджаються двома ізольованими (звідси і термін) нетоксичними або малотоксичними вихідними компонен­тами. Під час польоту хімічного бінарного боєприпасу до цілі вихідні компоненти змішуються і вступають між со­бою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних от­руйних речовин, наприклад, зарину. Компоненти для от­римання відповідної отруйної речовини можуть бути сис­темою «рідина — рідина» або «рідина — тверде тіло». Всі ці системи включають також хімічні добавки. Використо­вуються каталізатори, що прискорюють швидкість хіміч­ної реакції, та стабілізатори, які забезпечують стійкість вихідних компонентів та одержаних отруйних речовин. Засоби доставки такі самі, як і для звичайних отруйних речовин.

Бактеріологічна (біологічна) зброя

Бактеріологічною (біологічною) зброєю називають спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами до­ставки, споряджені біологічними засобами. Вона призна­чена для масового знищення живої сили, сільськогоспо­дарських тварин і посівів, а також псування деяких видів військових матеріалів і спорядження. Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби — хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і вироблю­вані деякими бактеріями отрути (токсини).

Як біологічні боєприпаси можуть використовуватись авіаційні бомби, касети, контейнери, розпилювальні при­лади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ра­кет, портативні прилади (генератори аерозолей, розпилю­вальні пенали і т.п.) для диверсійного використання біо­логічних засобів.

Розрізняють такі види біологічних засобів:

1) з класу бактерій — збудники чуми, сибірської вираз­ки, сапу, туляремії, холери, меліоідозу та ін.;

2) з класу вірусів — збудники жовтої пропасниці, нату­ральної віспи, різних видів енцефалітів, пропасниці Ден-ге та ін.;

3) з класу рикетсій — збудники висипного тифу, плями стої пропасниці Скелястих гір, пропасниці цицига-муші та ін.;

4) з класу грибків — збудники бластомікозу, кокци-діоідомікозу, гістоплазмозу та ін.

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовуватися збудники таких захворювань, як чума великої рогатої худоби і свиней, а також збудники дея­ких захворювань, небезпечних для людини, наприклад, сибірська виразка, сап, меліоідоз.

Для ураження сільськогосподарських рослин можли­ве використання збудників іржі злаків, картопляної гни­лі, грибкового захворювання рису та інших рослин, а та­кож комах-шкідників (колорадський жук, саранча, гес­сенська муха).

Ядерна зброя

Ядерною називається зброя, енергія для вражальної дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або син­тезу. Засобами доставки ядерних і термоядерних боєпри­пасів є: головні частини ракет, авіаційні ядерні бомби та артилерійські снаряди. Ядерна зброя призначена для масового ураження людей, знищення або руйнування ад­міністративних і промислових центрів, різних об'єктів, споруд, техніки.

Уражальна дія ядерного вибуху залежить від потуж­ності боєприпасу, виду вибуху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду. Потужність ядерного боєприпасу характеризується троти­ловим еквівалентом, тобто масою тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху даного ядерного боє­припасу, і вимірюється у тоннах. За потужністю ядерні боєприпаси розподіляються на понадмалі (менше 1 тис. т), малі (І-10 тис. т), середні (10—100 тис. т), великі (100 тис. т — 1 млн т) і понадвеликі (більше 1 млн т).

Уражальні чинники ядерного вибуху — це ударна хви­ля, світлове випромінювання і проникаюча радіація і як наслідок ядерного вибуху — радіоактивне зараження місце­вості в районі вибуху та за рухом радіоактивної хмари.

Ударна хвиля — це поширення стиснутого повітря в усі боки від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Вражальна дія ударної хвилі характеризується величи­ною надлишкового тиску. Надлишковий тиск — це різ­ниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском перед фронтом хвилі. Одиниця надлишкового тиску і швидкісного натиску по­вітря у Системі одиниць (СО) — паскаль (Па), позасис­темна одиниця — кілограм-сила на квадратний санти­метр (кгс/см²). Один кгс/см^г дорівнює 100 кПа.

Світлове випромінювання — це потік променевої енергії, що включає фіолетові, видимі та інфрачервоні промені. Джерелом світлового випромінювання є місце вибуху, що світиться. Тривалість світлового випроміню­вання — 10—12 с.

Проникаюча радіація — потік гамма-випромінюван­ня і нейтронів, що випускаються із зони і хмари ядерно­го вибуху. Час дії проникаючої радіації — 15— 20 с, а по­тім хмара піднімається на висоту 2—3 км, де гамма-ней-тронне випромінювання поглинається товщею повітря і практично не досягає поверхні землі.

Доза випромінювання — це кількість енергії іонізу­ючих випромінювань, поглинутих одиницею маси оп­ромінюваного середовища.

Експозиційна доза — це доза випромінювання у по­вітрі. Вона характеризує потенційну небезпеку іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні тіла людини. У СО експозиційна доза вимірюється у куло­нах на 1 кілограм (кл/кг). Позасистемною одиницею експо­зиційної дози випромінювання є рентген (Р). Один рентген дорівнює 2,58 • 10 кл/кг. Рентген — це доза гамма-ви­промінювання, під впливом якої в 1 см* сухого повітря за нормальних умов (температура 0°С, тиск 760 мм рт.ст.) ут­ворюються іони, що несуть одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знака. Доза в один рентген дорівнює 2,08 • 10⁹ пар іонів в 1 см" повітря.

Впливу радіоактивного зараження може зазнавати не тільки район, що прилягає до місця вибуху, а й місце­вість, віддалена на десятки і сотні кілометрів. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зара­ження, що становить загрозу для людей і тварин. На ра-діоактивно забрудненій місцевості джерелами радіоак­тивного забруднення є: осколки (продукти) поділу ядер­ної речовини; радіоактивність, що виникає у ґрунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядерного заряду. Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продук­ти піднімаються разом із хмарою вибуху, змішуються з частинками ґрунту, під дією висотних вітрів переміщу­ються на великі відстані, випадають, заражаючи місце­вість, і утворюють так званий слід радіоактивної хмари. Слід радіоактивної хмари має форму еліпса й умовно ді­литься на чотири зони зараження: помірного (А), сильно­го (Б), небезпечного (В) і надзвичайно небезпечного (Г)..

Таблиця. Радіоактивність на кордонах зон зараження

Зона	Доза випромінювання, рад	Рівень радіації, рад/год
А
В
В
Г

На схемах і картах зовнішні кордони зон радіоактив­ного забруднення наносяться різними кольорами: А — синім, Б — зеленим, В — коричневим, Г — чорним.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) — це потужне еле­ктромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху й існує короткий час. Уражальна дія ЕМІ обумовлена ви­никненням електричних напруг і струмів значної вели* чини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку, сиг­налізації, електропередач, в антенах радіостанцій.

Нейтронна зброя — це різновид ядерної зброї; її ос­новним уражальним чинником є проникаюча радіація. Боєприпаси з потужним виходом нейтронного потоку у складі проникаючої радіації прийнято називати ней­тронними. До заряду нейтронного боєприпасу, крім атом­ного запалу, входять важкі ізотопи водню — дейтерій і тритій. Коли підривають атомний запал, розвиваються високий тиск і висока температура, що створює умови, не­обхідні для протікання термоядерних реакцій синтезу дейтерію і тритію. Основна частка енергії, що вивільня­ється під час реакції, передається нейтронам, які вихо­дять назовні у вигляді смертоносної радіації.

Уражальні чинники нейтронного боєприпасу з енер­гетичним співвідношенням основного та ініційованого зарядів 50:50% наводяться в таблиці.

Таблиця. Розподіл енергії за уражальними чинниками

Уражальні чинники	Нейтронний боєприпас, %	Звичайний ядерний боєприпас, %
1. Ударна хвиля
2. Світлове випромінювання
3. Проникаюча радіація
4. Радіоактивне зараження

За вражальною дією на людей вибух нейтронного бо­єприпасу потужністю 1 кт (кілотонна) еквівалентний ви­буху сучасного тактичного атомного боєприпасу потуж­ністю 10—12 кт.

Рекомендована література

1. Вогнева підготовка. Навчальний посібник / Під ред. Мовчан А.В. – Вінниця, “ДТП”, 1998. – 160 с.: іл.

2. Ларин А. Стрелковая подготовка сотрудников спецподразделений: Базовый курс / Антон Ларин. – Москва, ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 256 с.: ил. – (Спецназ).

3. Громов А. В. Пистолет. Техника ближнего боя /Серия “Мастера боевых искуств”. – Ростов на Дону, “Феникс”, 2002. – 192 с.

4. Миллер Д. Снайпер. – Минск, Харвест, 2002. – 384 с. – (Командос).

5. Потапов А.А. Искусство снайпера / А. А. Потапов. – Москва, ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 544 с.: ил. – (Спецназ).

6. Благовестов А. И. ТО, из чего стреляют в СНГ: Справочник стрелкового оружия /Под общ. ред. А. Е. Тараса. – Минск, Харвест; Москва, ООО “Издательство АСТ”, 2000. – 656 с. – “Командос”.

Памятаймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках Симон Петлюра

Медична підготовка

Аптечка

Аптечка таборова чи мандрівна призначена для надання допомоги при повсякденних нетяжких травмах (подряпини, порізи, опіки, забої), а також для надання першої допомоги одному – двом тяжкопораненим. (Не дай Боже!) З огляду на те, що таборовики здебільшого здорові, та не мають медичних протипоказань до таборування (про це свідчать медичні довідки), є надія, що на таборі не буде нікого з хронічними захворюваннями, які потребували б спеціальної “медичної підтримки.” Якщо табір стаціонарний, однієї доби достатньо для транспортування потерпілого до медичного закладу. Виходячи з цих передумов, формуємо склад аптечки.

Обов’язкове

1. Бинт стерильний, 1 на 7 –10 осіб, бинт має бути широкий. Пальці легше бинтуються вузьким бинтом, для цього широкий розрізається навпіл ножем. Зручними у використанні є індивідуальні перев`язувальні пакети, там крім бинта є марлеві серветки, які безпосередньо накладаються на рану.

2. Стерильні марлеві серветки – дуже корисна річ. Використовуються для чого завгодно. Незамінні при накладанні пов`язок, з успіхом заміняють вату. Взяти багато. Проблема – є не в усіх аптеках.

3. Перекис водню. Його треба багато, - 100 мл. на 7-10 осіб. Будь-яка рана має бути промита перекисом.

4. Йод. Лише для обробки шкіри наколо рани. Достатньо 1-2 пляшечок. Спирт – найкращий дезінфікуючий засіб. Підходить для обробки шкіри, дезінфекції рук та чого завгодно. При потребі горить. Його не можна лити в рану, в очі та в рот. Проблема – де його взяти? В аптеках є різноманітні замінники – підходять. Крайній випадок – горілка. 200мл. це краще ніж 100мл.

5. Пластир. Потрібний в медицині та побуті, зайвим не буває, краще брати широкий, з нього при потребі можна зробити вузькі смужки. (3 – 5 мотків.)

6. Вата. Вона непотрібна, якщо є достатня кількість марлевих серветок. Волокна вати легко прилипають до всього, до рани, зокрема. Це її головний недолік. Шматки вати можна кріпити пластирем на ділянки шкіри, які натираються взуттям, це захищає шкіру від подальшого пошкодження.

7. Корисні речі – пінцет, ножиці, голка, міцна нитка.

Спеціальне, але дуже бажане

1. Активоване вугілля. Застосовується при отруєннях. Наголошую, приймати відразу 30-40 таблеток, запиваючи водою! Відтак, хай в аптечці буде 60 таблеток.

2. Сульфацил натрію (син. Альбуцид) 20 або 30% розчин. Очні краплі, котрі бажано застосовувати при будь-яких травмах ока. З успіхом може бути замінений на очні краплі левоміцетину 0,5%. Взяти одну пляшечку або того, або того. Залежно від пляшечки, може доведеться взяти ще й піпетку.

3. Протиалергійні засоби. Якщо когось вкусила комаха, особливо, при значному почервонінні чи набряку місця укусу або при укусі в шию, обличчя, язик – негайно прийняти 1 табл. Лоратадину. (син. Кларитин.) взяти лише кілька таблеток, 10 вистачить з головою.

4. Корисна всячина.

Пантенол. Буває в тюбику, як звичайна мазь, а буває спрей, - пшикалка. Хороший засіб для лікування опіків, може наноситись на рану, що загоюється.

Серцеві препарати. Валідол чи нітрогліцерин будуть потрібні хіба що бабці в електричці по дорозі на табір. А от пляшечку корвалолу взяти варто. 20-40 крапель корвалолу мають заспокійливу дію, можуть допомогти при болю в животі, принаймні не зашкодять. Та і бабці в потязі корвалол допоможе.

При нудоті, тяжкості в шлунку допоможе Метоклопрамід 1-2 табл. При проносі допомагає лоперамід. (вже 10 років ношу ці препарати в аптечці, але застосовував дуже рідко)

Крім корвалолу, при переймоподібному болю в животі можна прийняти 1 табл. Дротаверину (син. Но-шпа). Нагадаю, при болю в животі знеболюючі приймати не можна!!!

5. Знеболюючі. Помірний біль втамовується за допомогою табл. Парацетамолу 325 аще краще 500 мг. Сильний біль вимагатиме прийому табл. Кетанову (до 4 на день). На випадок тяжкої травми я беру з собою 3-4 ампули препарату кетанов або кетолонг-дарниця. Зрозуміло, що ~ 5 шприців завжди зі мною.

6. Один-єдиний випадок в мандрівці коли внутрішньом`язова ін’єкція за допомогою шприца конче потрібна – при укусі бджоли, оси, та ін. в шию, язик, обличчя. Тоді негайно треба ввести 4-8 мл. дексаметазону. Випадок рідкісний, але дуже небезпечний. Нехай шприц та кілька ампул дексаметазону будуть в аптечці.

Зомління, непритомність

До зомління можуть призвести перегрівання, перебування в душному приміщенні, емоційні чинники тощо. Інколи, непритомність може бути проявом серйозних захворювань.

При зомлінні людина блідне, з`являється холодний піт, запаморочення, різка слабкість, та людина непритомніє. Дихання та серцебиття не порушуються.

Що робити?

Покласти потерпілого на спину, горизонтально, з дещо піднятими ногами.

Розстібнути комір чи звільнити від одягу що стискає.

Забезпечити доступ свіжого повітря. (Якщо це сталося в приміщенні.)

Обтерти обличчя, шию хусткою, змоченою в холодній воді.

Якщо зомління спричинене перегріванням в жаркому приміщенні – відразу винести потерпілого на свіже повітря. Якщо ж перегрівання сталося надворі – занести потерпілого в прохолодне приміщення чи в тінь. Крім вказаних заходів дати пити вдосталь холодної води чи холодних напоїв, АЛЕ, лише тоді, коли потерпілий опритомніє та зможе сидіти.

---

Дата добавления: 2015-07-18