ПР-служб фірм та компаній

1. Формування екологічної політики фірми чи компанії як складової її стратегічного плану розвитку. За результатами дослідження промислових компаній, проведеного на початку 90-х років американською консультаційною та аудиторською
фірмою “Делайт Тум” спільно зі школою бізнесу Стенфордського університету, понад 45% опитаних керівників під-
твердили, що успіх роботи їхніх компаній значною мірою залежить від питань екології, 86% зазначили, що найближчим часом екологічні питання матимуть дедалі більше значення.

2. Знайомство представників зовнішньої громадськості та персоналу підприємства з екологічною політикою фірми та практикою її реалізації.

3. Ідентифікація екологічних проблем, пов’язаних з діяльністю підприємства.

4. Оприлюднення екологічних проблем, що виникають на підприємстві. У деяких країнах, зокрема у США, офіційно затверджені правила, що зобов’язують компанії розголошувати екологічні проблеми, які виникають.

5. Періодичне вивчення громадської думки та її формування щодо екологічних проблем, пов’язаних з діяльністю підприємства.

Фахівці зазначають, що в країнах Західної Європи, США, Канаді та інших, де вивчення громадської думки з широкого кола питань має давні традиції, активно вивчаються й екологічні аспекти громадської думки.

Так, досліджуючи наприкінці 80-х років перспективи атомної енергетики у свідомості польського суспільства, вивчалися такі проблеми: екологічна загроза в розумінні суспільства, вугільна енергетика, ставлення громадськості до атомних станцій, відомості про атомні станції, стереотипи мислення щодо них, джерела інформації та громадська довіра до атомної енергетики тощо.

Під час дослідження громадської думки щодо атомної енергетики у Швеції було з’ясовано, що потреба в інформації у різних груп не однакова: клієнти прагнуть переконатися в технічній кваліфікації та надійності розробок, місцеве населення цікавиться в основному впливом АЕС на довкілля, а також з точки зору зайнятості на ньому мешканців даного населеного пункту. Владним структурам потрібна офіційна інформація про транспортування урану, а також інформація, необхідна для вирішення питань щодо ліцензій на експорт та імпорт.

У цьому ж дослідженні було з’ясовано, що умовно можна виділити дві групи споживачів інформації про атомні електростанції: ті, хто позитивно оцінює АЕС, та ті, хто прагне дискредитувати їх.

6. Виправлення негативного іміджу екологічно небезпечних підприємств та формування їхнього позитивного іміджу.

На думку фахівців, екологічна ПР-діяльність повинна здійснюватися відповідно до певних принципів. Серед них:

Þ повна відвертість із кожним, хто цікавиться діяльністю компанії;

Þ узгодження дій;

Þ демонстрація позитивних аспектів екологічної діяльності;

Þ постійний контакт із місцевими ЗМІ, населенням та владними структурами;

Þ екологічне просвітництво;

Þ підготовка доступних для сприйняття матеріалів.

Низька екологічна грамотність населення, призводить до сенсаційності в подачі матеріалів. Фахівці зазначають, що чим нижчі знання про предмет, тим примітивнішим та привабливішим повинен бути інформаційний привід. І навпаки, чим більше громадськість знає про сутність проблеми, тим менше вона потребує сенсаційних матеріалів.

Дата добавления: 2015-07-17