Зв’язки педагогіки з іншими науками

ЛЕКЦІЯ

ТЕМА. Загальні педагогічні поняття. Педагогіка та інші науки

ПЛАН

1. Система педагогічних наук. Зв’язки педагогіки з іншими науками.

2. Завдання педагогіки.

3. Напрями, течії зарубіжної педагогіки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К., 1994.

2. Журавлев В. И. Педагогика в системе наук о человеке. — М., 1990.

3. Загвязинский В. И. Педагогическое предвидение. — М, 1987.

4. Кравець В. П. Зарубіжна школа і педагогіка XX століття. — Тернопіль, 1996.

5. Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук 3. О. Основи національного ви­ховання. — Умань, 1993.

6. Подласый И. П. Педагогика. — М., 1999.

7. Русова С. Нова школа. Вибр. пед. твори. — К., 1996.

8. Стельмахович М. Г. Народна педагогіка. — К., 1985.

9. Сластенин В. А., Исаев И. Ф., Мищенко А. И., Шиянов Е. Н. Педаго­гика.— М., 1998.

10. Франко І. Я. Найновіші напрями в народознавсті. Твори: У 50-ти т. — К., 1986. — І 45.

11. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. Видання 2 – ге. – К.: «Академвидав», 2005., с.10 – 17.

Система педагогічних наук.

Зв’язки педагогіки з іншими науками

Педагогіка є внутрішньо складним феноменом, що зу­мовлено проблематикою, яку їй належить вирішувати, а також передбачає відповідні їй міжпредметні зв'язки.

Система педагогічних наук. Педагогіка є системою сформованих у процесі її історичного розвитку різних галузей педагогічних знань. Ця система весь час збагачуєть­ся, розвивається, поповнюється новими знаннями.

До пе­дагогічних наук належать:

а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу;

б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, пе­дагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;

в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють:

- сурдопедагогіка (грец. surdus — глухий) — наука про нав­чання і виховання дітей з вадами слуху;

- тифлопедагогіка (грец. tuphlos — сліпий) — наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих;

- олігофренопедагогіка (грец. olygos — малий і phren — розум) — наука про навчання і вихован­ня розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку;

- логопедія (грец. logos — слово і paideia — вихо­вання, навчання) — наука про навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення;

- виправно-трудова педаго­гіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців);

г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти) кожна з яких розкриває законо­мірності навчально-виховного процесу у певних сферах життєдіяльності людини.

До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи — наука, що вивчає розвиток педаго­гічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.

Окремою групою педагогічних наук є часткові, або предметні, методики, які зосереджуються на дослідженні закономірностей викладання і вивчення конкретних нав­чальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.

Наприкінці XX ст. намітився стрімкий розвиток соці­альної педагогіки — галузі, що вивчає закономірності та механізми становлення й розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститу­тах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соці­альних служб, які сприяють формуванню соціальної ак­тивності особистості у процесі розв'язання суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють: агогіка(грец. ago — веду, виховую) — наука Про вивчення проблеми запобігання відхиленням у пове­дінці дітей ти підлітків; герогогіка(грец. geron — стара людина) — наука про соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку; андрагогіка(грец. andros — дорос­ла людина) — наука про освіту та виховання людини впродовж усього її життя; віктимологія(лат. victima — жертва і грец. logos — слово, учення) — наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

Оскільки до розв'язання проблем виховання особистос­ті причетні різні науки, педагогіка тісно пов'язана з ними.

Міжпредметні зв'язки педагогіки дають їй змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Педагогіка пов'язана з філософією (етикою, естети­кою), соціологією, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками.

Філософія, соціологія допомагають педагогіці визна­чити мету виховання, правильно враховувати дію загаль­них закономірностей людського буття і мислення, надають оперативну інформацію про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованість виховання. Кожен розділ педа­гогіки спирається на відповідний розділ психології, яка вивчає закономірності розвитку психіки людини. Анато­мія і фізіологія людини є основою розуміння біологічної сутності людини: розвитку вищої нервової діяльності, пер­шої та другої сигнальних систем, розвитку й функціону­вання органів чуттів, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем. Гігієна дітей і підлітків як галузь гігієни сприяє організації на наукових засадах у закладах освіти заходів щодо зміцнення здоров'я, фізич­ного розвитку, трудової діяльності дітей та підлітків, пла­нуванню будівництва та обладнання навчальних і дитячих закладів різних типів. Зв'язок педагогіки з медициною є передумовою формування корекційної педагогіки як спе­ціальної галузі педагогічного знання. У взаємозв'язку з медициною вона розробляє систему засобів, що дають змо­гу досягти терапевтичного ефекту й полегшити процеси со­ціалізації, компенсувати наявні дефекти.

У процесі соціологізації особистості важливого значення набуває засвоєння нею норм, правил поведінки та установок, пов'язаних з роллю, становищем і призначенням статей у суспільстві. Цими питаннями займається гендерна педагогі­ка, яка останнім часом стала активно розвиватися в Україні.

Гендерна педагогіка (англ. gender, від грец. genos — рід) — галузь педагогіки, що функціонує як сукупність підходів, спрямованих на успішну підготовку дітей до статево ролевої поведінки в суспільстві.

Основною ідеєю статевого підходу в освіті є врахування специфіки впливу на хлопців і дівчат усіх факторів навчально-виховного процесу (змісту, методів і форм навчан­ня, організації шкільного життя і спілкування у шкільно­му колективі тощо).

Дата добавления: 2015-07-17