Визначення потреби у новому законі

Загальні підходи щодо законодавчого процесу

Коли ми говоримо про законодавчий процес, то маємо на увазі не тільки фінішну складову цього процесу - розгляд законопроекту у парламенті. Цьому передує значна підготовча робота поза стінами парламенту, яка є вкрай важливою для якості ухваленого закону.

Відповідно до ст.93 Конституції України суб’єктами законодавчої ініціативи у Верховній Раді України є народні депутати України, Президент України, Кабінет міністрів України, Національний банк України.

Проте кожен із названих суб’єктів перш ніж внести законопроект до парламенту повинен мати його текст, підготовлений належним чином.

Підготовка нового законопроекту може бути наслідком планової законопроектної роботи парламенту чи уряду, яка базується на Конституції України, випливає ратифікованих міждержавних чи міжнародних угод, реалізації Урядом програми своєї діяльності чи політичної платформи партій більшості, а з моменту скасування Конституційним Судом України, закону про внесення змін до Конституції України за №222 від 08.12.2004 року та відновлення чинності Конституції України в редакції 28.06.1996 року - Президента України, а так само наслідком розгляду законодавчої пропозиції, що може надійти до будь-якого суб’єкта законодавчої ініціативи від орга­нів та посадових осіб виконавчої влади, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб - учасників будь-яких правовідносин в Україні.

Оскільки законодавча пропозиція може бути подана як у вигляді цілісного проекту закону, так і у вигляді звернення щодо застосування (неоднозначності, суперечності і т.п.) того чи того закону, суб’єкт законодавчої ініціативи може доручити вивчення проблеми та підготовку відповідного законопроекту державним органами чи установам або замовити це на конкурсній основі серед суб’єктів господарської діяльності.

Виходячи з такого розуміння виникнення ініціативи щодо розробки нового законопроекту, загалом законодавчий процес можна розділити на кілька автономних етапів:

Визначення потреби у новому законі

Підготовка концепції нового правового регулювання

Розробка законопроекту

Експертизи та обговорення законопроекту

Розгляд та ухвалення закону Верховною Радою України

Підписання закону Президентом України

Офіційне оприлюднення та опублікування закону

Розглянемо кожен з цих етапів більш детально.

Визначення потреби у новому законі

Цей етап є наслідком розгляду певної суспільної проблеми і є важливим для з’ясування причини її виникнення, а саме чи є причиною проблеми недостатність чи неправильність правового регулювання, чи проблема залежить від суб’єктив­них факторів - хибного розуміння правового регулювання, незнання існуючого регулювання суб’єктами, відсутність для реального застосування правової норми підзаконних юридичних актів тощо.

Для визначення потреби у новому правовому регулюванні новим законом, суб’єктом, відповідальним за підготовку законопроекту, має бути детально проаналізовано:

1) яким чином проблема регулюється нині, які тут діють закони та підзаконні акти?

2) наскільки повно здійснено правове регулювання? чи не існує альтернативних норм правового регулювання, які створюють труднощі із застосування правової норми або чинного закону в цілому?

3) які недоліки чинного правового регулювання?

4) чи можуть ці недоліки бути врегульовані юридичним актом органів виконавчої влади на основі чинних законів?

5) наскільки ситуація може погіршитися/поліпшитись, якщо не вживати заходів щодо зміни правового регулювання?

Якщо попередній аналіз обґрунтовує необхідність зміни чинного правового регулювання через ухвалення нового чи зміну чинного закону, суб’єкт законотворчого процесу може приступити до наступного етапу - підготовки концепції нового правового регулювання.

Дата добавления: 2015-07-17