Історіографія голодомору в Україні .

Правда є істина, й існує вона незалежно від нас і нашого рівня поінформованості про неї. Але коли люди не знають правди, не знають істинної природи подій свого минулого, то це завжди несе у собі небезпеку поверхового ставлення навіть до найтрагічніших сторінок історії і, більше того, їх повторення. Саме ці абсолютно очевидні, проте так часто нехтувані постулати стали лейтмотивом книги «Смерть землі. Великий голод в Україні 1932—1933 років» (вийшла італійською мовою) та її презентації в нашій країні.

Слід відзначити, що це вже не перше видання італійською про ті важкі для нашого народу часи: кілька років тому світ побачили «Листи з Харкова», укладені професором Андреа Граціозі на основі свідчень італійського консула у тодішній столиці УСРР доктора Граденіґо та інших дипломатів. Нова книга являє собою збірку розвідок відомих апеннінських і вітчизняних фахівців, які висвітлюють різні сторони та наслідки голодного лихоліття. Авторитетності та резонансності їй, безумовно, додає надзвичайно серйозний та представницький підбір матеріалів, які були підготовлені за результатами роботи Міжнародної конференції з нагоди 70-ї річниці Голодомору, організованої Інститутом досліджень історії суспільства та релігії міста Віченца 16—18 жовтня 2003 року.

Певна річ, поява цього видання є не примхою його авторів, а цілком закономірним і своєчасним фактом. Адже, за словами президента НаУКМА В’ячеслава Брюховецького, саме зараз, коли наша держава наполегливо шукає своє місце в Європі, дуже важливо усвідомити значення наших національних тріумфів та драм у загальноєвропейському і планетарному контексті. Важливо бути почутими і зрозумілими якомога більшим числом інших народів. Відтворити правдиву картину однієї з найбільших в історії людства гуманітарних катастроф, донести цю інформацію до західної, зокрема італійської, громадськості — таким є головне завдання збірки «Смерть землі». Цій меті підпорядковано абсолютну більшість уміщених на її сторінках матеріалів, уже в першому з яких — «Європа та Український голод» італійця Габріеле Де Роза — маніфестується принципова неподільність Європейського континенту та невиправданість рецидивів байдужості до проблем його східної половини. Як слушно зауважив під час київської презентації Генеральний секретар Інституту досліджень суспільної та релігійної історії Джорджо Кракко, «Голодомор в Україні — це невід’ємна частина європейської історії і європейці мають про це знати».

У зв’язку з цим можна нагадати, який резонанс і міжнародне визнання отримала після Другої світової війни тема Голокосту. Поступово відновлюється справедливість і щодо геноциду вірмен у Туреччині 1915 року. У той же час трагедія українського Великого голоду 1932—1933 років фактично замовчується світовою спільнотою; ця книжка — один із перших кроків на шляху до осмислення її на планетарному рівні. І тому кожен голос підтримки — зокрема, голос наших італійських друзів — нині є для українців надзвичайно цінним і необхідним. Особливо, враховуючи дотеперішнє заперечення трьома державами–членами Ради Безпеки ООН — Росією, США і Великою Британією — оголошення тих подій актом спланованого фізичного знищення певної етнічної групи. «Справа визнання геноциду українського етносу — це справа зовсім не самих лише українців. Визнати геноцид може виключно ООН, тобто вся світова спільнота, а для цього вона мусить бути якнайширше поінформована про всі сторони трагедії» — підсумував обговорення даного питання на презентації доктор історичних наук Станіслав Кульчицький.

Однак «Смерть землі», безперечно, стане у пригоді не лише тим, хто досі майже нічого не чув про страхіття Голодомору. Багато нового для себе тут можуть знайти й фахові дослідники відповідної проблематики, у тому числі й українські. Це насамперед стосується тих розділів книги, які присвячені культурним, демографічним та психологічним аспектам грандіозної гуманітарної катастрофи 30-х років ХХ століття. На її сторінках аналізується вплив «страти голодом» на національну свідомість, поведінкові реакції і навіть релігійні вірування українців.

Зокрема, надзвичайно цікавий аналіз зміни ментальних парадигм наведено у праці професора Оксани Пахльовської (Римський університет «Ла Сап’єнца»). «Великий голод призвів до трьох фатальних розривів: розриву між людиною і землею, розриву сімейних стосунків (і людських стосунків загалом), а також до розриву між селом та містом. Людина відчула, що її зв’язки з прадавньою Матір’ю безжально перерізано і в свою чергу стала руйнівником. Знищивши відчуття Дому, влада отримала можливість проведення «соціального конструювання» у будь-якій формі, на свій смак і розсуд. Разом із загибеллю селянства народилося суспільство кочівників — людей без коріння» — пише дослідниця у своїй статті «Мати і Антихрист: відгуки Великого голоду в літературі». «Духовний геноцид» — так суворо, але разом із тим гранично точно визначає зміст тодішніх реалій інший автор збірки, італієць Санте Грачотті.

Але жоден глобальний злочин неможливий без співучасників — як активних, так і пасивних. Тому у книзі читач може знайти й матеріали, присвячені як загалом аморальній позиції українського радянського керівництва (серед якого виявилося чимало вимушених і навіть ідейних поплічників Сталіна), так і малозрозумілої, на перший погляд, терплячості масово винищуваних штучним Голодомором селян. Хоча, як зазначив у ході презентації видання академік НАН України Олексій Онищенко, ці аспекти трагедії потребують подальшого і більш глибокого вивчення. Водночас у дослідженнях італійських авторів збірки Франческо Гвіда, Джорджо Петраккі та Франчески Ломастро містяться ґрунтовні пояснення цинічного «мовчання» західних держав і, насамперед, фашистської Італії у питанні спровокованого сталінським режимом Великого голоду.

Втім, інформативно-пізнавальною та науково-аналітичною функціями призначення книги «Смерть землі» не вичерпується. Її, без перебільшення, основний етико-моральний сенс — слугувати попередженням і пересторогою. Адже забути і замовчувати один геноцид, означає потенційно «відкрити шлях» для появи іншого.

Як ніколи доречними тут є слова автора вміщеної у виданні статті «Політичні, юридичні та моральні уроки українського геноциду — Великого голоду 1932—33 рр.», радника Голови Верховної Ради України з міжнародних питань Юрія Щербака: «Людство все ще має зробити політичні висновки з історії Великого голоду для запобігання майбутнім трагедіям, адже сталінську доктрину сприйняли багато різних партій, терористичних рухів та диктатур». Відтак, справа повернення правди про Голодомор набуває нині всесвітньо-історичної ваги. І всім нам залишається тільки подякувати тим українським і зарубіжним дослідникам, які своєю участю у виході збірки «Смерть землі» доклали великих зусиль до здійснення цієї благородної місії: італійцям Джорджо Кракко, Андреа Граціозі, Франчесці Ломастро, українцям Станіславу Кульчицькому, Юрієві Мицику, Юрієві Шаповалу та багатьом іншим, а також, зокрема, доброї пам’яті американцю з українською душею, професорові Джеймсу Мейсу.

Дата добавления: 2015-07-17