Соц-екон.реформи 3 і 4 лейборист. урядів ВБ

5 липня 1945 р. відбулися нові вибори перемогу на яких здобула лейбористська партія, за яку проголосувало 12,1 млн. виборців (48, 5%). Лейбористи сформували свій третій уряд на чолі з Клементом Еттлі.

Новий уряд зіткнувся передусім з серйозною фінансовою проблемою, яка набрала гостроти у зв'язку з тим, що у серпні 1945 р. США оголосили про припинення поставок по ленд-лізу. Відтепер країна змушена була розплачуватися за матеріальні та продовольчі поставки готівкою. В грудні того ж року Англія і США підписали фінансову угоду, за якою лейбористський уряд отримав кредит в 4 млрд. 400 млн. доларів. США, які прагнули якнайш­видше лібералізувати світову торгівлю і надати Великобританії довгостро­кові позики, поставили вимогу конвертувати до кінця 1947 року фунт стерлінгів. Лейбористи оголосили повну конвертованість національної ва­люти достроково - в липні. Це викликало ажіотаж серед громадян, які масо­во почали обмінювали фунти стерлінгів на долари.

1948 р. вступив у дію план Маршала. За час його дії Англія отримала 2 млрд. 351 млн. доларів у вигляді поставок та 337 млн. доларів пози­ки. 1950 р. вона вийшла з плану через критичне ставлення ан­глійської громадськості до зростаючої фінансової залежності країни віл аме­риканських капіталів (Англію іноді називали 49 американським штатом). Влітку 1949 р. її золотовалютні резерви складали на 400 млн. доларів нижче тієї суми, яку вважали мінімально необхідною для безпеки англійської фінан­сової системи.

З метою припинення втечі золотовалютних резервів, поліпшення англ­ійського експорту уряд К.Еттлі прийняв 1949 р. рішення про девальвацію фунту стерлінгів на 30,5 %. Цей захід суттєво стимулював розширен­ня англійського експорту і нагромадження золотовалютних запасів, що доз­волило Англії припинити 1950 року свою участь у плані Маршалла.

Стимулювання та активізація експортних галузей сприяла загальному піднесенню промислового виробництва. Вже 1948 року випуск промисло­вої продукції не тільки досяг, а й перевищив довоєнний рівень. А 1951 року було перевершено рівень 1937 року на 31%.

Найшвидше розвивалися нові галузі: машинобудівна, хімічна, електрое­нергетична, суднобудівна.

В серпні 47р. була прийнята чотирирічна програма розвитку с/г, яка передбачала збільшення с/г виробництва на 50% у порівнянні з довоєнним часом. Було запроваджено систему урядових субсидій та гарантування мінімальних цін на с/г продукцію.

Також було здійснено широку націоналізацію. Першим був націоналізований Англійський банк, так вперше в історії країни виник державний банк. Згодом у державний сектор було переведено вугільну та газову галузі промисловості, електростанції, телеграф і радіозв­'язок, цивільну авіацію, річковий та залізничний транспорт, дальні автовантажні перевезення. В останню чергу 1950 р. була націоналізована части­на сталеливарної промисловості. Загалом у державному секторі на цей час сконцентрувалося 20%в промисловості і майже стільки ж робітників.

Упродовж 1946 - 1948 років було проведено реформу системи охорони здоров'я, тобто перетворено її у державну Передбачалося надання насе­ленню безкоштовних медичних послуг. І почала функціонувати Національна служба охорони здоров'я. Тоді ж було реформовано систему соціального страхування, що дозволило збільшити кількість громадян до 25 мли. осіб, які мали право на різні пенсійні доплати. Нова система гарантувала також вип­лату допомоги при втраті працездатності на виробництві, безробітним, вдо­вам, у зв'язку з хворобою, вагітністю, на виховання дітей і за віком: жінкам з 60, чоловікам з 65 років. 1946 року було скасовано закон 1927 року про профспілки, 1949 року реформовано палату лордів яка відтепер могла затримати закони, прийняті палатою громад лише на рік. В лютому 1950 р. К.Еттлі оголосив дострокові парламентські вибори за результатами яких стали заручниками консерваторів. Почалися суперечки серед лейбористів через новий військовий бюджет. В жовтні 1951 р. – нові вибори. Перемогли консерватори.

Дата добавления: 2015-07-17