Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Проблеми ядерних озброєнь в ам.-рад. відносинах 80-поч.90 рр.

Читайте также:
  1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
  2. Детальний опис проблеми
  3. До проблеми двомовності в Україні.
  4. Загальні положення і проблеми
  5. І Етап первинного аналізу проблеми
  6. Інтелектуальна власність: становлення і проблеми захисту.
  7. Кримінологічні проблеми проституції

Прийшовши до влади, адміністрація Рейгана стала проводити жорсткий курс, спрямований на посилення ролі США у світі, на рішучу відсіч Радянському Союзові. Велику увагу США приділяли згуртуванню блоку НАТО, посиленню військових програм своїх союзників, зміцненню своїх військових баз та опорних пунктів у різних районах світу. Рейган прийняв рішення відмовитися від ратифікації договору ОСО-2. Щодо СРСР були запроваджені економічні санкції. У відповідь на розгортання Радянським Союзом у європейській частині СРСР ракет середньої дальності, націлених на Захід, з кінця 1983 р. почалося розміщення у п'яти країнах Західної Європи 572 американських ракет відповідного класу.

У 1981 р. розпочалися переговори між США і СРСР по ядерних озброєннях середньої дальності в Європі, наступного року - по скороченню стратегічних озброєнь. США висунули на них пропозиції про радикальні скорочення стратегічних озброєнь і про „нульовий варіант" розв'язання проблеми ракет середньої дальності. Москва від'ємне поставилася до цих пропозицій, підозрюючи США у прагненні одностороннього роззброєння СРСР. Переговори результатів не приносили, а з початком розміщення в Західній Європі американських ядерних ракет середньої дальності зайшли в глухий кут і були перервані. Не знайшла підтримки з боку Радянського Союзу і пропозиція США про заборону хімічної зброї.

Гостра публічна полеміка Вашингтона і Москви, в перебігу якої кожна сторона звинувачувала іншу в агресивних намірах, дійшла піку у 1983 р., коли Рейган оголосив Радянський Союз „ імперією зла " й повідомив про опрацювання програми СОЇ.

З приходом до влади в СРСР нового партійно-державного керівництва на чолі з М. Горбачовим (1985) клімат американо-радянських відносин став поступово поліпшуватися. До нового радянського лідера Рейган звернувся з пропозицією особистої зустрічі, й вона відбулась у листопаді того ж року в Женеві. До кінця 80-х років Рейган і Горбачов зустрілися ще чотири рази, й кожна зустріч була не тільки важливим кроком у розвитку діалогу між Вашингтоном і Москвою, але й сприяла оздоровленню міжнародної обстановки в цілому. На зустрічі в Рейк'явіку (Ісландія) восени 1986 р. обидва лідери впритул підійшли до укладення угоди про радикальне скорочення ядерних озброєнь. Наступна їхня зустріч у Вашингтоні в грудні 1987 р. завершилася підписанням договору про повну ліквідацію обома державами своїх ракет середнього і меншого радіусу дії. Під час візиту в Москву влітку 1988 р. Рейган публічно заявив, що більше не вважає СРСР „імперією зла".

Діалог керівників двох держав не припинився і в роки президентства Буша. В ході зустрічей з Горбачовим біля Мальти (грудень 1989 р.) та у Вашингтоні (червень 1990 р.) було досягнуто ряду угод, які піднесли на якісно новий рівень відносини між США і СРСР. Фактично відбувся перехід від простої їх нормалізації до елементів співробітництва, взаємодії й навіть партнерства. Підсумком створення атмосфери довір'я між колишніми противниками стало підписання влітку 1991 р. В Москві Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1). Згідно з договором загальний рівень скорочення мав становити близько 30% кількості стратегічних ядерних носіїв.

Розвал СРСР і виникнення на його місці 15 нових незалежних держав США зустріли досить стримано, головно через побоювання „розповзання" радянської ядерної зброї. Тим не менш на зламі 1991-1992 рр. США визнали пострадянські держави і встановили з ними дипломатичні відносини.

З Російською Федерацією, що проголосила себе правонаступницею СРСР, тривав діалог, розпочатий у середині 80-х років. У 1992 р. у США двічі побував з візитами президент Росії Б. Єльцин. Було підписано декларацію президентів США і РФ, в якій наголошувалося, що відносини обох держав характеризують нині дружба та партнерство, основані на взаємному довір'ї, спільній прихильності демократії та спільній економічній (тобто ринковій) основі. На початку січня 1993 р. В Москві було підписано новий Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2), згідно з яким США і Росія зобов'язувалися до 2003 р. скоротити свої ядерні арсенали приблизно на дві третини.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 95 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Зовнішня політика США у 1945-1960 рр: далекосхідний напрямок. | Ліберальні реформи Дж. Кеннеді та Л. Джонсона. | Законодавство США про громадянські права 50-60-х | Рух за громадянські права у США в 50-60 рр | Зовнішня політика США у 60 р: латиноамериканський напрямок. | Участь США у в’єтнамській війні. | Економічний розвиток США у 70 рр. | Вотергейтська справа | Зовнішня політика США у 70 рр: далекосхідний напрямок. | Економічний розвиток США у 80-90. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Внутрішньополітичне життя США у 80 рр.| Вересня 2001 у США

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)