Тема: літературний процес

ТЕОРІЯ

1. Літературні типи творчості та стилі. Циклічна теорія стильової еволюції.

2. Різновиди запозичення і наслідування. Поняття «інтертекстуальність» (Ю. Крістева). Типи взаємодії текстів (за Ж. Женеттом).

3. Основи наратології.

ПРАКТИКА

4. Критерії практичного розмежування стилів.

5. Функції інтертексту в модернізмі й постмодернізмі.

6. Реалізм, модернізм, постмодернізм: стильові особливості оповіді (комунікативний код).

Ключові слова: тип творчості, стиль, напрям, бароко, класицизм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм, авангардизм, неоавангардизм, наратор, фокалізація, мімезис / дієгезис, інтертекстуальність, паратекстуальність, метатекстуальність, гіпертекстуальність, архітекстуальність, запозичення, наслідування, авторське підкреслення, алюзія, ремінісценція, образна аналогія, літературне цитування, стилізація, пастиш, пародіювання, травестія, бурлеск.

Індивідуальне завдання 1. Визначте, у яких літературнихстилях створено пропоновані портрети, скориставшись такими критеріями розмежування, як: загальне / окреме, звичайне / надзвичайне, зовнішнє (зображення) / внутрішнє (вираження), характер (стале) / стан, настрій (ситуативне), об’єктивне (зображення) / суб’єктивне (бачення), позачасове / конкретно-історичне (зверніть увагу на одяг), соціальне / індивідуальне, детальне зображення / окремі штрихи-акценти, «поверхня» / «глибина», єдність / гетерогенність образу тощо.

а) “Ось подивіться на мою Олесю – матір переросла! (хазяйка глянула на чорнявеньку дівчину). А се сліпенький дід (хазяйка показала на столітнього дідугана, що сидів на покуті, схиливши бідолашну свою голову на груди). Колись співав по ярмарках, а тепереньки тілько луна ходить по світу од його пісень: увесь голос виспівав і бандуру потрощив.

Гарна дівчина Олеся, така повна, миловидна, – а я дивився на діда. Зроду такого не бачив: біле волосся, густе, як ліс, прикривало йому високе чоло, брови насунулись на самі очі, а широка борода аж до пояса доходила. Отак узяв би пензель та й списав вам Сатурна“.

б) “Я не знаю, на що вона спиралась в такому поводженні зі мною: на те, що у неї над світлим лобом волосся лежало, як положена золотиста пшениця після бурі? Чи на те, що коли дивишся їй в очі, в її зеленкуваті чудові очі, то тобі іде холод з грудей у руки і ноги? Чи, може, на те, що у мене настав отой момент, коли чоловік сам собі дивується? Не знаю. Але треба було бачити, як вона здивовано піднімала свої густі брови, коли щось робилось не так, як хотілось їй. Не сердилась, о, ні! Не гнівалась, не сумувала, а тільки страшенно дивувалася. (...) Але, коли вона раптом бризнула в лице мені сміхом, коли схопила мою шапку й натягнула її аж на ніс мені, я мусив признатись, що на цей раз вступати з нею в дебати було б зайвою річчю. Коли б вона, скажемо, розсердилась, я б знав, що сказати: я б спокійно, з вибачливою посмішкою довів би їй, як два рази по два чотири, що гнів її безпідставний і що я маю право робити так, як мені хочеться. Коли б вона засмутилась, я б ласкаво, трошки іронічно, показав би їй, що через таку дурницю сумувати не годиться. Але вона сміялась, насувала мені шапку на ніс і ні на крихту не припускала, щоб мої слова були продуктом серйозної, твердої думки. При такому відношенні мені зоставалось тільки одсунути шапку на відповідне місце, криво посміхнутись і, спотикаючись, бігти за нею на вулицю, куди вона мене тягнула з гомоном і сміхом. І, завважте собі, вона скрізь і завжди сміялась, ця дівчина з волоссям, як положена бурею золотиста пшениця! “

в) “То був звичайний вуличний наркоман. яких такої пори швендяє повсюди більше ніж треба. Він виринув, як сновида, з глибокої брами, повз яку саме йшли... наркоман був цілком босий, він пересувався за два кроки позаду них – легко, граційно, помахуючи руками, ніби крилами, він наче летів (...). Йому було ще добре, хоча він уже знав, що будь-який кайф має здатність минати. Йому було не більш як сімнадцять, і він мав біляве волосся. (...) Він розвів руки, як розіп’ятий, чи, точніше, як городнє опудало".

г) “Він озирнувся і побачив, як півперек вулиці, кланяючись капелюхом і весело балакаючи, наближався до нього середнього росту підстаркуватий панок з коротко остриженим ріденьким волоссям, рудими, сивавими вусами, одягнений у чорний витертий сурдут.... Він стояв на тротуарі всміхнений, спотілий, з капелюхом, зсуненим на потилицю, простягши до меценаса обі руки, немов готов був на перший даний знак кинутися йому в обійми“.

Індивідуальне завдання 2. Простежити ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ (принаймні запозичення) у поезії М. Рильського та Ю. Андруховича. Аргументувати зв’язки між усіма пропонованими текстами, з’ясувати особливості наслідування традиції (за чи проти). Розглянути авторське підкреслення і функцію паратекстуальних елементів (заголовок, епіграф, примітки). Як і для чого модернізм (ранній Рильський) і неоавангардизм (ранній Андрухович) використовують інтертекст?

Дата добавления: 2015-07-17