Читайте также: |
|
Тема: ХУДОЖНІЙ ТЕКСТ. СТРУКТУРНО-СЕМІОТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
1. Поняття "художній текст", його риси. Підтекст. Контекст. Дискурс.
2. Семіотика і структуралізм як метод літературознавства. Структурно-семіотична інтерпретація за Роланом Бартом.
3. Функціонування кодів у художньому тексті.
4. Постструктуралізм і теорія деконструкції (Ж. Дерріда) – повідомлення.
Ключові слова: семіотика, система / структура, контекст / підтекст, асоціація / конотація, лексія, бінарна опозиція / центрація, структуралізм / деконструкція, мова / мовлення, твір / текст, дискурс, код (культурний, символічний, герменевтичний, референційний, комунікативний).
Індивідуальне завдання 1. Підготуйте ПОВІДОМЛЕННЯ (на 5-7 хв.) «ДЕКОНСТРУКЦІЯ» на основі кількох джерел (див. №№ 1, 4, 6, 8, 11, 12 у списку літератури) та підрозділу 3 «Потрясіння метафізики, від Гайдеґера до Дерида: криза метафізичних основ»(шукати в частині ІІ, розділі 2 книги: РЮС Ж. ПОСТУП СУЧАСНИХ ІДЕЙ. Панорама новітньої науки [Електронний ресурс] / Жаклін Рюс. – К., 1998. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/)
Індивідуальне завдання 2. Доберіть АСОЦІАЦІЇ ТА КОНОТАЦІЇ до образу піску в пропонованих уривках. Як змінюється підтекст залежно від контексту?
1....поміж обачних пальців, потекло,
немов пісок, дощами перемитий,
моє життя. (В. Стус)
2. У німій, ніби смерть, порожнечі свічад
пересохла імла шебершить, мов пісок...
(В. Стус)
3. Ті душі, наче вивітрені гори,
І каменем лежать і тяжко вірять:
Колись пісок, уже занадто мертвий,
Прокинеться і житом і зелом… (В. Стус)
4. – Візьми, сестро, піску жменю,
Посій його на каменю.
Як той пісок житом зійде, –
Тоді твій брат з війни прийде.
5. Встань з піску. Лицем до океану.
Шурхіт крові в скронях – шурхіт хвиль...
(Р. Скиба)
6. Так плаче за даллю марев
півдня пісок гарячий —
камелій благає білих... (Ф. Г. Лорка)
Індивідуальне завдання 3. Спроба СТРУКТУРНО-СЕМІОТИЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ за Р. Бартом. Текст: «Дещо про душу» В. Шимборської. Приклади див.: 1) Білоус П.В. Теорія і практика інтерпретації літературного твору у школі. Навчальна книга для вчителів-філологів / П.В. Білоус. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2008. – 80 с., або: 2) Білоус П.В. „Досвітні огні” Лесі Українки (Студія одного вірша) // Вісник ЖДПУ. – 2001. – № 7. – С. 3-7, або: 3) роздруківка «Чотири рецепти прочитання тексту».
ДЕЩО ПРО ДУШУ
Душу іноді мають.
Ні в кого немає її постійно
й назавжди.
День за днем,
рік за роком
може минати без неї.
Часом лише в захопленнях
і страхах дитячих
гніздиться надовше.
Часом лише у подиві,
що ми старі.
Рідко нам підсобляє
під час кропітких занять –
пересування меблів,
тягання валізок
чи верстання дороги в тісних черевиках.
Коли заповнюємо анкети
чи рубаємо м’ясо,
має, як правило, вихідні.
На тисячу наших розмов
бере участь в одній,
та й то не обов’язково,
бо більше любить мовчати.
Коли тіло починає нам боліти й боліти,
нишком залишає свій пост.
Досить вибаглива:
неохоче помічає нас у натовпі,
гидує нашою боротьбою за найменшу перевагу
і тріскотом інтересів.
Радість і смуток –
для неї зовсім не два різні почуття.
Тільки в їх поєднанні
вона перебуває при нас.
Можемо розраховувати на неї,
коли ми нічого не певні,
а всього цікаві.
З предметів матеріальних
любить маятникові годинники
і дзеркала, що старанно працюють,
навіть коли в них ніхто не дивиться.
Не каже, звідки приходить
і коли від нас знову зникне,
але, безумовно, чекає на ці запитання.
Схоже на те,
що, як і вона нам,
також ми
їй для чогось потрібні.
В. Шимборська (переклад А. Савенця)
Індивідуальне завдання 4. Простежте в новелі Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном» МОТИВ ПОГЛЯДУ (у тексті нижче – курсивом) крізь призму ФУНКЦІОНУВАННЯ ХУДОЖНІХ КОДІВ (які коди можна прикласти і яке значення кожен із них «відмикає») – приклад інтерпретації функціонування кодів див. роздруківку.
1) «І перше, що бачу, – хата Карпа Яркового. А перед нею – рівними рядочками на жовтому піску молоденькі сосни. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа Яркова і веде мене очима. (...) а чого тітка Марфа Яркова на мене так дивиться? (...) Вона любила твого тата. А ти на нього схожий... (тут і далі курсив мій. – А.Г.)».
2) «...Марфа підхоплювалася йому назустріч і питалася тихо, зазираючи знизу в його очі:
– Дядечку Левку, а од Мишка є письомце?
– Нема, – одказував Левко, блукаючи очима поверх золотого Марфиного волосся, що вибилося з-під чорної хустки.
– Не брешіть, дядечку. Є...
– Ну – є! Є... так не тобі, а Софії.
– Дядечку Левку! Дайте, я його хоч у руках подержу...
– Нельзя. Чужі пісьма нікому давати не можна. Заборонено.
– Я тільки в руках подержу, дядечку, і оддам.
Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка – ще синіші.
Левко озирається довкола, немічно зітхає худими грудьми і манить Марфу пальцем за пошту. Там він дістає із суми трикутник і простягає Марфі...».
«Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком – і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде...».
3) «Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було, – просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили – такі сумні. Дивиться ними – як з туману».
4) «А Карпа хоч викинь. Сидить, у стелю дивиться. (...) Марфа проти нього – перепілочка. Ото гляне, було, як він над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах – наче дві свічечки голубі. До тата... Я то бачу. А він затулить надбрів’я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.
“Ти, Михайле, – кажу, – хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться”. А він: “Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться”».
5) «Учора дав мені товариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав. Не тільки голова вся, а й брови посивіли. Зразу подумав: може, то іній (це надворі було), тернув долонею – ні, не іній... Більше не дивитимусь. (...) Ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтеся».
Література:
1. Баррі П. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія / П. Баррі; пер. з англ. О. Погинайко; наук. ред. Р. Семків. – К.: Смолоскип, 2008. – 360 с.
2. Білоус П.В. Вступ до літературознавства. Теорія літератури. Психологія літературної творчості: лекції / П.В.Білоус. – Житомир: Рута, 2009. – 336 с.
3. Білоус П.В. Теорія і практика інтерпретації літературного твору у школі: Навчальна книга для вчителів-філологів / П.В. Білоус. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2008. – 80 с.
4. Білоус П.В. Теорія літератури:навч. посіб. / П.В. Білоус. – К.: Академвидав, 2013. – 328 с.
5. Горбань А. Чотири “рецепти” прочитання тексту / Анфіса Горбань // Літературознавчі студії / за ред. П.В. Білоуса. – Житомир, 2008. – Вип. 2. – С. 74-88.
6. Енциклопедія постмодернізму / за ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; пер. з англ. В. Шовкун. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2003. – 503 с.
7. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.
8. Література. Теорія. Методологія / упоряд. і наук. ред. Д. Уліцької; пер. з польськ. С. Яковенка. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. – 543 с.
9. Літературознавча енциклопедія: у двох томах / авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. – К.: ВЦ "Академія", 2007.
10. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха / Ю. М. Лотман. – Л.: Просвещение, 1972. – 272 с.
11. Мітосек З. Теорія літературних досліджень / Зофія Мітосек; пер. з польськ. Віктор Гуменюк; наук. ред. В. І. Іванюк. – Сімферополь: Таврія, 2005. – 408 с.
12. Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів. Друга половина ХХ – початок ХХІ ст. / упоряд. Б. Бакули; за заг. ред. В. Моренця; пер. з польськ. С. Яковенка. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2008. – 531 с.
13. Эко Умберто. Отсуствующая структура. Введение в семиологию / Умберто Эко. – СПб: ТОО ТК «Петропавлов», 1998.
Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 88 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
На території України. | | | Тема: ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС |