Суть і форми монополії.

Монополія - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. Окремі монополії з'явилися ще кілька століть тому, але великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення. Відповідно до причин виникнення монополії бувають: природні, адміністративні та економічні. Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. По-перше, вона може з'явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не можлива або й не бажана. По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних галузях промисловості. Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання певного роду діяльності. Економічна монополія, яка є найбільш поширеною, виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації капіталів.

Основні форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни. Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань. Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну. Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості. Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.

Для запобігання монопольних зловживань і сприяння ефективному функціонування ринку в світі сформовано антимонопольне законодавство. Перший антимонопольний (антитрестовий) закон – так званий закон Шермана – був прийнятив в США у 1890 р. у відповідь на негативні явища в економіці, повязані з існуванням трестів.

В 1993 р. Верховна Рада України прийняла також Закон "Про Антимонопольний комітет України". З 1.01.1997 р. введено в дію Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення тор­гових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин. Закон ураховує три групи порушень антимонопольного законодавства: 1) зловживання монопольним становищем на рин­ку; 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конку­ренції; 3) дискримінація підприємств органами влади та управління.

За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:• майнова — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців - юридичних осіб; розмір штрафу залежить від виду порушення. Застосовують також стяг­нення з прибутку, отриманого внаслідок порушення антимонопольного зако­нодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольна становищем;• оперативно-господарські санкції - примусовий поділ фірми, позбавленню ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок. Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухилення від вико­нання чи за несвоєчасневиконання його рішень.

Дата добавления: 2015-07-17