Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі

Адміністративний нагляд як самостійний правовий інститут вперше в нашій країні був введений Положенням про адміністративний нагляд органів внутрішніх справ за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 р., яке діяло на території всіх союзних республік Радянського Союзу, в тому числі й на території України, аж до ухвалення і набуття чинності новим Законом України від 1 грудня 1994 р.(далі – Закон), який зі змінами й доповненнями діє і в даний час.

Адміністративний нагляд – це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, який здійснюється органами внутрішніх справ. Метою нагляду є попередження нових злочинів з боку звільнених і здійснення на них виховного впливу.

Адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб:

1) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

2) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення;

3) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Щодо осіб, вказаних у перших двох пунктах цього переліку, адміністративний нагляд встановлюється судом за місцезнаходженням виправної установи за поданням її начальника. Для цього адміністрація УВП завчасно готує стосовно таких засуджених характеристики, копії вироків, довідки про застосування заходів стягнення, інші матеріали, які вказують на небажання засудженого стати на шлях виправлення. До міськ-, райвідділу, куди має прибути особа після звільнення, направляється запит щодо пропозицій про встановлення обмежень дій піднаглядного. Відповідь на запит долучається до справи засудженого.

Рішення про необхідність встановлення адміністративного нагляду приймається комісією з представників адміністрації виправної установи. Після її позитивного висновку оформляється подання, яке разом із матеріалами, що свідчать про необхідність встановлення адміністративного нагляду, і копією вироку засудженого направляється до суду. Там матеріали розглядаються за участю особи, стосовно якої внесено подання, та представника УВП. При задоволенні подання піднаглядному під підпис у довідці роз’яснюється обов’язок не порушувати громадський порядок і додержуватися встановлених правил. Постанову судді про встановлення адміністративного нагляду разом з довідкою про оголошення встановлених обмежень і характеристикою відділ по контролю за виконанням судових рішень направляє до міськ-, райвідділу за обраним особою місцем проживання в день її звільнення.

Щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини, або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, адміністративний нагляд встановлюється, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок, вчиняють інші правопорушення. З метою отримання своєчасної інформації про протиправні дії дільничний інспектор міліції зобов’язаний систематично контролювати поведінку цих осіб за місцем проживання (перебування) й роботи, не рідше одного разу на місяць перевіряти довідкові картотеки правопорушників, використовувати інформацію приймальників-розподільників, чергових частин міськ-, райвідділів. У разі виявлення факту правопорушення особою, щодо якої можливе встановлення адміністративного нагляду, дільничний інспектор міліції виносить їй письмове попередження. Якщо незважаючи на це особа учиняє нове правопорушення, за які чинним законодавством встановлена адміністративна відповідальність, дільничний інспектор міліції доповідає про це рапортом начальнику міськ-, райвідділу для прийняття рішення про доцільність встановлення адміністративного нагляду. До рапорту додаються:

- копія вироку суду про попереднє засудження до позбавлення волі;

- довідка про перевірку на наявність судимостей;

- характеристика особи і матеріали, які свідчать про вчинені особою правопорушення і накладені стягнення:

- засвідчені копії протоколів та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності;

- письмове попередження;

- пояснення правопорушника;

- пропозиції щодо застосування обмежень дій піднаглядному. Начальник міськ-, райвідділу, розглянувши ці матеріали, приймає рішення щодо підготовки подання про встановлення адміністративного нагляду. У поданні мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити начальник органу внутрішніх справ щодо піднаглядного, та обґрунтування доцільності таких заходів. Подання разом із переліченими матеріалами направляється до суду.

На судове засідання викликається особа, щодо якої внесено подання про встановлення адміністративного нагляду, а також представник міськ-, райвідділу внутрішніх справ, де воно оформлялося. Після позитивного рішення суду постанова судді надсилається начальнику районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ за місцем проживання піднаглядної особи. На її виконання дільничний інспектор міліції оформляє справу адміністративного нагляду та проводить із піднаглядним бесіду.

Адміністративний нагляд встановлюється терміном від одного року до двох років і починає відраховуватися з дня оголошення піднаглядному постанови суду про його встановлення. Він не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. У разі, коли є підстави вважати, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ може бути продовжено у загальному порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для погашення або зняття судимості. Якщо піднаглядному призначено покарання, не пов’язане з позбавленням волі, адміністративний нагляд не припиняється.

Підставами для встановлення адміністративного нагляду є:

а) вирок суду, що набрав законної сили, – щодо осіб, зазначених у пункті "г" ст. 3 цього Закону;

б) матеріали установ виконання покарань – щодо осіб, зазначених у пункті "б" ст. 3 цього Закону;

в) матеріали органів внутрішніх справ – щодо осіб, зазначених у пункті "в" ст. 3 цього Закону.

Статтею 5 Закону передбачений порядок встановлення адміністративного нагляду. Адміністративний нагляд встановлюється:

- щодо осіб, зазначених у пунктах "б" і "г" ст. 3 цього Закону, – в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцезнаходженням УВП за поданням начальника УВП;

- щодо осіб, зазначених у пункті "в" статті 3 цього Закону, – в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу внутрішніх справ.

У поданні мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити на підставі ст. 10 цього Закону відповідно начальник УВП чи начальник органу внутрішніх справ щодо поведінки піднаглядного, та обґрунтування доцільності таких заходів. Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку та матеріали, що свідчать про необхідність встановлення адміністративного нагляду за відповідною особою.

У судове засідання викликається особа, щодо якої внесено подання про встановлення адміністративного нагляду, а за її клопотанням – і захисник, а також представник органу, начальник якого вніс подання. Розгляд питання починається доповіддю про зміст подання та матеріалів, що надійшли разом з ним, після чого заслуховуються пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання. Після розгляду справи суддя виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення, після чого повертається в зал засідань і оголошує постанову про встановлення адміністративного нагляду та обмежень, які встановлюються щодо поведінки піднаглядного. Постанова судді може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Постанова судді надсилається для виконання начальнику районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ за місцем проживання особи, щодо якої встановлено нагляд, а у випадках, передбачених пунктами "б" і "г" статті 3 цього Закону, – начальнику установи виконання покарань. Адміністрація установи виконання покарань постанову судді надсилає для виконання органу внутрішніх справ за вибраним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення.

Адміністративний нагляд встановлюється у визначеному статтею 5 цього Закону порядку терміном від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості.

У разі, коли є підстава вважати, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ може бути продовжено у визначеному цим Законом порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для погашення або зняття судимості.

Термін адміністративного нагляду починається з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а у разі необхідності у них беруть відбитки пальців. Працівники міліції зобов’язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ:

а) у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом;

б) достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Піднаглядний може сам подати клопотання про зняття нагляду з підстав, зазначених у пункті "а" частини першої цієї статті.

В інших випадках адміністративний нагляд автоматично припиняється:

а) після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або суддя відмовив у продовженні нагляду;

б) у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання;

в) у разі смерті піднаглядного.

Порядок розгляду в суді питання про припинення адміністративного нагляду здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 5 цього Закону.

У Законі України від 1 грудня 1994 р. виділено розділ ІІІ, спеціально присвячений правилам адміністративного нагляду. Тут визначено: 1) обов’язки піднаглядних (ст. 9); і 2) обмеження дій піднаглядних (ст. 10).

Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов’язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержувати таких правил:

а) прибути у визначений установою виконання покарань термін в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі внутрішніх справ;

б) з’являтися за викликом міліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов’язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;

в) повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах;

г) в разі від’їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

Щодо піднаглядних за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження:

а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);

в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);

г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.

Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень, зокрема:

- продовжувати термін адміністративного нагляду відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону;

- збільшувати або зменшувати обсяг обмежень дій піднаглядних відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону;

- припиняти адміністративний нагляд відповідно до ч. 4 ст. 5 та ч. 4 ст. 8 Закону.

Правила адміністративного нагляду, що регламентують поведінку піднаглядних, мають обов’язковий і заборонний характер. Звідси випливає, що недотримання цих імперативних розпоряджень закону піднаглядним як суб’єктом правових відносин у тій чи іншій мірі руйнує "ізсередини" ці суспільні відносини. Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого порушення, закон встановлює адміністративну або кримінальну відповідальність. Проте, у всіх цих випадках однією з істотних особливостей протиправної поведінки суб’єкта є та обставина, що останній заподіює збиток правам, що охороняються, суспільним відносинам як його учасник.

При визначенні видів обмежень і терміну нагляду обов’язково враховується необхідність досягнення тих цілей, які ставляться перед цим адміністративним заходом.

У кожному разі вказані обмеження повинні:

а) надавати позитивний вплив на звільненого своєю примусовою суттю;

б) створювати для органів міліції, громадськості і громадян умови, що полегшують ведення спостереження за піднаглядним;

в) протидіяти відновленню піднаглядним злочинних зв’язків;

г) перешкоджати підготовці до вчинення нового злочину;

д) створювати необхідні умови для проведення з ними заходів виховного характеру.

Адміністративний нагляд не має на меті приниження людської гідності і компрометацію піднаглядного.

Працівники міліції зобов’язані систематично контролювати дотримання піднаглядними правил адміністративного нагляду. Про результати перевірок здійснюється запис у листку контролю за дотриманням встановлених обмежень дій піднаглядним та рапортом доповідається начальнику міськ-, райвідділу.

Дільничні інспектори міліції та працівники карного розшуку зобов’язані проводити індивідуально-попереджувальну роботу з піднаглядними. У разі отримання відомостей про їх наміри ухилитися від адміністративного нагляду або вчинити правопорушення вони подають начальнику міськ-, райвідділу внутрішніх справ пропозиції щодо посилення контролю за поведінкою і способом життя таких осіб. Підрозділи карного розшуку разом із підрозділами оперативної служби, державної служби боротьби з економічною злочинністю, служби боротьби з організованою злочинністю та з незаконним обігом наркотиків виявляють злочинні зв’язки, наміри піднаглядних, уживають заходів для попередження і припинення ними злочинів, спільно з дільничними інспекторами міліції контролюють дотримання правил адміністративного нагляду і встановлених судом обмежень.

Слідчі та підрозділи дізнання під час провадження дізнання та досудового слідства:

- виявляють причини та умови, які сприяли вчиненню злочинів піднаглядними або особами, що підпадають під дію Закону, а також причини невстановлення адміністративного нагляду і непроведення розшуку осіб, які ухилились від нього;

- вносять начальникам міськ-, райвідділів за місцем проживання (перебування) вказаних осіб подання про виявлені недоліки в роботі з установлення і здійснення адміністративного нагляду.

Приймальники-розподільники, чергові частини міськ-, райвідділів виявляють серед осіб, затриманих за правопорушення, піднаглядних і осіб, які підпадають під дію Закону, протягом доби інформують про це міськ-, райвідділи за місцем їх проживання (перебування). У разі виявлення осіб, що перебувають під адміністративним наглядом чи не прибули після звільнення з місць позбавлення волі до обраного місця проживання у встановлений строк або самовільно залишили його з метою ухилення від адміністративного нагляду, начальник підрозділу інформує про це міськ-, райвідділ за обраним піднаглядним місцем проживання.

Патрульно-постові наряди міліції під час виконання обов’язків з охорони громадського порядку здійснюють контроль і ведуть спостереження за особами, стосовно яких встановлено адміністративний нагляд, якщо вони з’являються в громадських місцях, відвідування яких їм не дозволено, або залишають місце проживання (перебування) в заборонені для цього години. При виявленні таких осіб патрульні (постові) затримують їх і доставляють до чергової частини міськ-, райвідділу з метою оформлення матеріалів про порушення правил адміністративного нагляду.

У разі, якщо піднаглядному судом встановлені обмеження дій у виді реєстрації в міліції, то за письмовим рішенням начальника міськ-, райвідділу така реєстрація здійснюються працівником відділення (відділу) дільничних інспекторів міліції, дільничним інспектором міліції, працівником карного розшуку або черговим міськ-, райвідділу, про що здійснюється запис у реєстраційному листку. Час явок установлюється з таким розрахунком, щоб це не впливало на роботу і навчання піднаглядного. Під час реєстрації з піднаглядним проводиться бесіда профілактичного характеру, про що складається довідка.

Начальник міськ-, райвідділу за письмовою заявою піднаглядного може дозволити йому тимчасове проживання (перебування) в іншому місці в межах території, яку обслуговує міськ-, райвідділ. Питання про виїзд піднаглядного з місця постійного проживання за межі району (міста) в особистих справах вирішується з письмового дозволу начальника міськ-, райвідділу на підставі письмової заяви піднаглядного на термін, який не перевищує 10 діб, з урахуванням часу перебування його у дорозі.

У разі дозволу на тимчасовий виїзд до іншої місцевості піднаглядному вручається під підпис маршрутний листок. Про виїзд піднаглядного дільничний інспектор міліції письмово повідомляє міськ-, райвідділ, на територію обслуговування якого цей піднаглядний має прибути. Після прибуття піднаглядного на територію обслуговування іншого міськ-, райвідділу працівник відділу (відділення) дільничних інспекторів міліції, а за його відсутності – дільничний інспектор міліції, або працівник карного розшуку, або черговий міськ-, райвідділу реєструє прибулого у журналі реєстрації справ адміністративного нагляду і піднаглядних та протягом доби інформує про його прибуття дільничного інспектора міліції, на території обслуговування якого буде тимчасово проживати дана особа. На маршрутному листку піднаглядного здійснюється відповідний запис про прибуття і вибуття. Дільничний інспектор міліції протягом строку тимчасового перебування піднаглядного здійснює стосовно нього індивідуально-профілактичну роботу, а у разі виявлення правопорушень з боку піднаглядного інформує міськ-, райвідділ за місцем його проживання.

При поверненні піднаглядного на постійне місце проживання (перебування) дільничний інспектор міліції робить запис у маршрутному листку про прибуття особи, долучає його до справи адміністративного нагляду та продовжує здійснювати контрольні заходи.

У разі від’їзду піднаглядного на інше місце проживання (перебування) із зняттям з реєстрації дільничний інспектор міліції, який здійснює нагляд, повідомляє міськ-, райвідділ, на територію обслуговування якого прибуде піднаглядний. При цьому піднаглядному видається контрольний листок.

У разі злісного порушення правил адміністративного нагляду особи, щодо яких він встановлений, притягаються до адміністративної чи кримінальної відповідальності. При ухиленні піднаглядних від адміністративного нагляду органи внутрішніх справ здійснюють їх розшук.

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді:

а) у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом, – за поданням начальника органу внутрішніх справ або за клопотанням самого піднаглядного;

б) достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживан­ня, – за поданням начальника органу внутрішніх справ.

Питання про припинення адміністративного нагляду розглядається в суді відповідно до правил, встановлених щодо розгляду питання про його встановлення.

Адміністративний нагляд автоматично припиняється:

а) після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або судця відмовив у продовженні нагляду;

б) у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання;

в) у разі смерті піднаглядного.

Щодо осіб, відносно яких припиняється адміністративний нагляд, дільничний інспектор міліції продовжує здійснювати індивідуально-профілактичну роботу за місцем їх проживання до закінчення передбаченого законом строку погашення судимості або її зняття.

Контроль за здійсненням адміністративного нагляду покладається на Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, управління внутрішніх справ областей, міст і на транспорті. Найвищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про адміністративний нагляд здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Дата добавления: 2015-07-17