Правила Аллена , Бергмана , Глогера

В північній півкулі простежується така закономірність: у просуванні на північ особини одного виду збільшують масу свого тіла. В південній півкулі ця закономірність виявляється у просуванні від екватора до південного полюса. Цю закономірність вперше обґрунтував К. Бергман (1847), відтоді її називають “правилом Бергмана”. Правило Бергмана доповнює “правило Алена”, сутність якого зводиться до того, що в гомойотермних тварин підвиди одного виду або близькі види одного роду північних районів мають вуха, хвости і кінцівки коротші, ніж їхні родичі з південних районів. “Правило Глогера” - у підвидів одного виду або в найближчих видів одного роду, поширених у районах з різним кліматом, різне забарвлення.

3.Біоми степів, прерій та їх аналогів у південній півкулі.

. У центральних частинах Північної Америки і Євразії значні площі займають ксерофільні трав’яні формації, що мають назву прерії і степи. У цих регіонах панує континентальний клімат із суворими зимами і потужним сніговим покривом та засушливим літом. Опади розподіляються більш-менш рівномірно протягом всього року. Степова рослинність тісно пов’язана з родючими чорноземними і каштановими ґрунтами, у формуванні яких вона бере найактивнішу участь.Травостій степів і прерій формується головно з багатолітніх ксерофільних дерновинних злаків родів ковила (Stipa), костриця або типчак (Festuca), келерія (Koeleria), тонконіг (Poa) та ін. У преріях значну роль відіграють види роду бородач (Andropogon) та іншим, які не є широко поширені в Євразії. Степи, прерії і пампа тепер здебільшого розорані, що призвело до різкого збіднення фауни, а деякі види цілком зникли. Натомість сильно розмножилися зерноїдні гризуни.

БІЛЕТ 11

1. Колообіг вуглецю в біосфері.

У біосфері вуглецю понад 12000млрд.т. Це пояснюється тим, що сполуки вуглецю безперервно виникають, змінюються і розкладаються. Кругообіг вуглецю відбув.,між живою речовиною та двоокисом вуглецю. У процесі фотосинтезу, здійснюваного рослинами, двоокис вуглецю – вуглекислий газ і вода за доп.,сон.,Е перетвор.,на різін орг.,сполуки. Щорічно вищі рослини і водорості при фотосинтезі поглинають 200млрд.т.вуглецю. Якби вуглець не повертався в атмосферу, його за- пас в ній швидко б вичерпався. Повний цикл обміну атмосф.,вуглецю здійсн.,за 300років. Але част.,вуглецю вилучається у вигляді торфу, нафти, вугілля, вапняку, викопних відкладів і осадових порід.

2.Едафічні чинники та їх характеристика.

Едафічні чинники х-ють грунт. Рослини споживають воду і поживні речовини, які містяться в грунті. Ґрунтовий покрив починається формуватися тоді, появляються перші рослини. Структура грунту визначається за його гранулометричним складом: петрофіти (гірські породи) і псалофіти (пісок). У кожній прир.,зоні форм.,різні типи грунтів. Це формування підпоря Пош.,Г-тів на земній поверхні пічиняється наступним законам 1) широтної зональності 2)вертикальної поясності 3)інтразональності – це поза зональні Г-ти, які зустріч.,в різних зонах. (болотні, солончаки). 4)азональні – зустріч.,в декількох прир.,зонах і приурочені до долині заплавок великих рік, які перетинають декілька прир.,зон. Червоно-жовті – екваторіальні; червоні – савани; сірі і бурі – пустельні; каштанові – на пд..,від степу; чорноземи – степ; підзолисті – тайга; арктичні – Арктика і т.д.

3.Австралійське флористичне царство.

. Австралійськецарство займає всю Австралію та о Тасманію. Флора його дуже багата й самобутня. Внаслідок тривалої ізоляції, яку спричинила морська трансгресія у крейдяному періоді, біота, насамперед флора, материкової частини Австралії має значні відмінності. Тому після регресії моря й аридизації клімату тут утворилися три центри еволюції організмів: північно-східний, центральний і південно-західний. Це стало підставою для виділення А. Тахтадж’яном відповідно трьох флористичних областей.У складі флори налічують близько 20 ендемічних родин, понад 570 ендемічних родів і 75% ендемічних видів, що сформувалися ще в крейдяний період. Найважливішу роль відіграють злакові, бобові, миртові, протейні, орхідні, лілійні, молочайні. Ядро австралійської флори виникло з давньої голантарктичної флори під впливом ксерофітизації.

БІЛЕТ 12

1.Процес фотосинтезу та його значення для біосфери.

Зелені рослини синтезують органічні речовини за допомогою сонячної енергії з вуглекислого газу та води. Цей процес має назву фотосинтез.. Процес фотсинтезу вивчав і детально розкрив його механізм М.Келвін. За Кельвіном, процес фотосинтезу відбувається так: СО2 потрапляє в середину зеленого листка і приєднується до акцептора, де спостерігається подальше перетворення. Завдяки ферменту альдолази, спеціальної білкової речовини, що зумовлює перетворення, утворюєть простий цукор-глюкоза, а з нього сахароза і крохмал. Частина синтезуючої речовини знову переходить в акцептор і таким чином функціонує циклічний процес. Фотосинтез є саморегульованим процесом. За участю інших ферментів цукри перетворюються в білки, жири та інші органічні речовини, потрібні для життя рослин.. Реакція фотосинтезу: 6СО2+:Н2О+674ккал " С6Н12О6+6О2↑ Процес фотосинтезу є системою складних реакцій.

2.Мутуалізм і коменсалізм – різновидності симбіозу.

Мутуалізм – це одна із форм співіснування видів, коли кожний з видів може пристосовуватись різним чином: один має ліпший доступ до їжі, інший отримує захист від ворогів, ще інший має залишити потомство. До мутуалістичних зв»язків належат запилення і розселення рослин шляхом перенесення їхніх плодів і насіння, взаємовплив бульбашкових бактерій з рослинами-господарями…Мутуалістичні зв»язки можуть існувати протягом усього життя видів або бути тимчасовими Залежно від вигоди виділяють6 1) факультативний мутуалізм (коли кожен із організмів отримує вигоду, але не залежить від іншого, тобто може існувати автономно); 2) облігатний для одного, а факультативний для іншого виду(коли одна тварина живиться рештками їжі іншої); 3) облігатний для обох видів. Коменсалізм – це тип біотичних взаємовідносин, між двома видами коменсалами, коли діяльність одного із них постачає харчування або притулок коменсалу. Коменсалізм полягає насамперед в односторонньому наданні притулку одним видом іншому. Характерним є те, що вид, який одержав для себе певну користь не завдає помітної шкоди своєму господарю

3.Біоми помірних широт північної півкулі.

Існує три основних біоми помірних широт північної півкулі: біоми степів і прерій; біоми широколистяних лісів; біоми бореальних хвойних лісів. Значна кількістьсть опадів та великі річні амплітуди t повітря, континуальна зміна з півдня на північ, середня температура літа (липня) і зими (січня), сприяють поширенню порівняно багатої дерев’яної рослинності. Серед хвойних дерев найпоширеніші: ялина, модрина; серед листяних: береза, осика, дуб. У підліску поширені трави і чагарники. Досить багатий тваринний світ. Поширені сотні видів вужів і птахів. Серед гризунів зустрічаються: зайці, білки, польові миші та ін. Копитні рослиноїдні тварини представлені: оленем, лосем. Хижаки: рись, вовк, ведмідь. Антропогенний вплив на біоми помірних широт північної півкулі дуже значний, вирубка лісів заселення територій, глобалізацій ні процеси, все це руйнує біотичні компоненти природних л-тів.

БІЛЕТ 13

1.Процес хемосинтезу в біосфері загалом і в океані зокрема

Хемосинтез – це екзотермічні реакції окиснення бактеріями неорганічних речовин і утворення органічної речовини. Хемосинтез здійснюється мікроорганізмами у процесі їхньої життєдіяльності і відіграє в природі важливу роль, оскільки завдяки ньому відбуваються такі важливі процеси, як нітрифікація, новоутворення органічних речовин, відповідне запасання енергії в біологічних системах, окиснення сірководню в морях тощо. Наприклад, окиснення пурпурним бактеріям сірководню замінює їм процес дихання. Цей процес можна записати так:

H S + 2O → H SO + 115000 кал

Важливу роль у регулюванні вмісту вуглекислого газу в атмосфері відіграє Світовий океан. У морській воді розчинені бікарбонати. Внаслудок зниження концентрації СО2 в атмосфері бікарбонат кальцію частково перетворюється в карбонат кальцію, який гірше розчиняється у воді і тому випадає в осад.У такому випадку збільшується потужність раковин морських тварин. Звільнений внаслідок цього вуглекислий газ поповнює атмосферу. Із збільшенням вмісту діоксину вуглецю в атмосфері його надлишок розчиняється в морській воді, що спричиняє зворотне перетворення карбонату кальцію в бікарбонат і прехід його в розчинений стан.

2.Антропогенні екологічні чинники

Екологічний чинник – це будь-який елемент середовища, який здатний виявити прямий чи опосередкований вплив на живі організми, хоча б протягом однієї фази їх розвитку. Екологічні чинник: абіотичні, біотичні, антропічні. Антропічні чинник – це вплив на живу природу життєдіяльності людини. Розрізняють антропічні чинники прямої і непрямої дії. Прямий вплив спрямований безпосередньо на живі організми (штучне розведення тварин, вирубка лісів). Непрямий вплив здійснюється шляхом зміни клімату, t умов, ґрунту, рослинності тощо через продукти своєї діяльності. Залежно від напрямку впливу антропічні чинники поділяють на декілька груп: 1) зміна кількості організмів; 2) переселення організмів; 3) зміна життєвого середовища організмів.

---

Дата добавления: 2015-07-17