Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища. Стандартизація та нормування є функцією державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ст. 31 Закону «Про охорону навколишнього природного середови­ща» екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.Стандартами цей Закон визнає докумен­ти, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом, що встановлюють призначені для загального і багаторазово­го використання правила, інструкції або характеристики, які стосу­ються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи по­слуги.Ці загальні для всіх сфер управління ознаки стандартів конкрети­зуються ст. 32 Закону «Про охорону навколишнього природного сере­довища», яка визначає державні стандарти в галузі охорони навко­лишнього природного середовища як обов'язкові для виконання до­кументи, що визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколиш­нього природного середовища, вимоги щодо запобігання забруднен­ню навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використан­ням природних ресурсів. сьогодні си­стема екологічної стандартизації містить такі види стандартів.1. ГОСТи — колишні державні стандарти СРСР, які визнано чинни­ми на території України як міждержавні стандарти із збереженням аб­ревіатури «ГОСТ» 2. Державні стандарти України — ДСТУ. Система таких стандартів, у тому числі у сфері охорони довкілля, почала розвиватись в Україні з 1992 року.3. Міжнародні стандарти, в першу чергу стандарти міжнародної ор­ганізації з питань стандартизації (180). 4.Галузеві стандарти/технічні умови — стандарти, дія яких поши­рюється на підприємства (установи, організації), підпорядковані пев­ному міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади, яким і затверджуються відповідні стандарти. 5. Стандарти підприємства — нормативно-технічні документи, затверджені наказом керівника (органу управління) конкретного підприємства, на яке і поширюється їх дія.

Екологічне нормування — це діяльність спеціально уповноваже­них державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, інших центральних органів виконавчої влади щодо роз­роблення та затвердження меж допустимого впливу на довкілля хімічного забруднення, фізичних, біологічних та інших шкідливих факторів, що походять від стаціонарних та пересувних джерел, а також меж використання природних ресурсів та дозволених природо-перетворюючих заходів.Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до екологічних нормативів у першу чергу належать нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) у атмосфер­не повітря та гранично допустимих скидів (ГДС) у воду та грунти за­бруднюючих хімічних речовин, а також гранично допустимих рівнів (ГДР) фізичних факторів, зокрема шуму, вібрації, іонізуючого ви­промінювання (радіації), електромагнітних факторів, а також шкідливих біологічних факторів, тобто будь-яких чинників біотично­го походження (віруси, бактерії, грибки, токсини, чинники біохімічної дії, генетично модифіковані організми тощо), що здатні спричиняти масові захворювання людей, тварин, рослин, можуть призвести до погіршення стану довкілля, заподіяння значних еко­номічних збитків, погіршення умов життєдіяльності населення.

Крім нормативів ГДВ/ГДС/ГДР, до екологічних нормативів ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середови­ща» відносить також нормативи використання природних ресурсів. Ці нормативи (законодавство називає їх «лімітами»)

Дата добавления: 2015-07-15