Конституційні основи екологічного права України та їх осново­положне значення для розвитку природоохоронного законодавства.

Конституційні основи екологічного права України та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства. Серед законів, що регулюють екологічні відносини, особливе місце належить Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року. Будучи Основним законом країни, вона є нормативно-правовим актом, що має найвищу юридичну силу і, відповідно, є основним джерелом усіх галузей права України, у тому числі й екологічного.У Конституції врегульовані найважливіші суспільні екологічні відносини. Зокрема, у ст. 13 визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є відповідно до ст. 16 Конституції обов'язком держави. Крім цього, в Основному законі держави визначені принципові засади взаємовідносин «громадянин —природа».Стаття 50 проголошує: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди». Нарешті, ст. 92 Конституції передбачає, що засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку. Ряд норм Конституції визначають основи діяльності і компетенцію різних державних органів та посадових ос іб у галузі організації раціонального використання, відтворення природних ресурсів й охорони навколишнього природного середовища. Разом з тим природоохоронне законодавство ще не забезпечує повною мірою потреб суспільства, а механізми його реалізації не розвинуті. Вжиті заходи щодо удосконалення природоохоронного законодавства, забезпечення державного контролю за його дотриманням є недостатніми. Екологічна ситуація залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє природне середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров'ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави. Водночас має місце тенденція до збільшення порушень вимог природоохоронного законодавства як підприємствами, установами й організаціями, так і органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також громадянами.

Дата добавления: 2015-07-15