Контрольні тестові завдання

1. Предметом кримінально-виконавчого права є:

а) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з призначенням і виконанням кримінальних покарань;

б) суспільні відносини, що виникають у зв’язку виконанням та відбуванням кримінальних покарань;

в) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з виконанням кримінальних покарань й інших заходів кримінально-правового впливу на засудженого;

г) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з призначенням, виконанням і відбуванням кримінальних покарань.

2. Міжгалузевим принципом кримінально-виконавчого права є:

а) законність;

б) диференціація та індивідуалізація покарання;

в) презумпція невинуватості;

г) гуманізм.

3. Галузевим принципом кримінально-виконавчого права є:

а) підпорядкованість виконання покарання цілі ресоціалізації засудже­них;

б) поєднання покарання з виправним впливом на засудженого;

в) соціальна справедливість;

г) диференціація та індивідуалізація виконання покарання.

4. Більшість норм кримінально-виконавчого права мають характер:

а) зобов’язуючий;

б) охоронний;

в) уповноважуючий;

г) забороняючий.

5. Юридичним фактом виникнення кримінально-виконавчих правові­дносин є:

а) обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

б) набрання вироком суду чинності;

в) призначення підсудному виду кримінального покарання;

г) набрання обвинувальним вироком суду чинності.

6. Не є специфічною рисою кримінально-виконавчих правовідносин:

а) передбаченість різних видів відповідальності за порушення норм;

б) рівноправність суб’єктів правовідносин;

в) комплексний характер правового регулювання кримінально-виконавчих правовідносин;

г) чітка визначеність кола суб’єктів правовідносин.

7. Не є органом виконання покарання:

а) кримінально-виконавча інспекція;

б) державна виконавча служба;

в) міліція;

г) Міністерство оборони України.

8. Не є установою виконання покарання:

а) арештний дом;

б) виховна колонія;

в) тюрма;

г) виправний центр.

9. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді:

а) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

б) обмеження волі;

в) арешту;

г) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

10. Не є суб’єктом здійснення нагляду та контролю за виконанням покарань:

а) міліція;

б) прокуратура;

в) народний депутат України;

г) прем’єр-міністр України.

11. Засуджений до штрафу має сплатити його самостійно протягом:

а) трьох років;

б) десяти днів;

в) п’ятнадцяти днів;

г) тридцяти днів.

12. Час громадських робіт протягом місяцю не може бути менше:

а) 12 годин;

б) 25 годин;

в) 36 годин;

г) 48 годин.

13. Покарання у виді виправних робіт має відбуватися:

а) у виправних колоніях;

б) у виправних центрах;

в) в місцях, які визначаються органами кримінально-виконавчої служби;

г) за місцем роботи засудженого.

14. У строк відбування виправних робіт не зараховується:

а) час, протягом якого засудженому було надано статусу безробітного;

б) час, протягом якого засуджений відбував адміністративне стягнення у виді виправних робіт;

в) час, протягом якого засудженому не надавалась робота на підприємстві, в установі чи організації;

г) час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин і за ним зберігалася заробітна плата.

15. Покарання у виді арешту має відбуватися в:

а) слідчому ізоляторі;

б) виправному центрі;

в) арештному домі;

г) у виправній колонії.

16. Покарання у виді обмеження волі відбувається в:

а) арештному домі;

б) виправному центрі;

в) виправній колонії;

г) колонії-поселенні.

17. Основними вимогами режиму в місцях позбавлення волі є:

а) ізоляція засуджених, постійний нагляд за ними, виконання покладених на них обов'язків, проведення обшуків, догляд кореспонденції, носіння одягу встановленого зразка;

б) обов’язкова ізоляція засуджених і постійний нагляд за ними, точне та неухильне виконання засудженими своїх обов’язків, різні умови тримання засуджених;

в) внутрішній розпорядок установ виконання покарань;

г) ізоляція засуджених і внутрішній розпорядок установ виконання покарань.

18. Підставою для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до засудженого в колонії є:

а) відмова засудженого виконувати вимоги адміністрації;

б) відмова засудженого від роботи;

в) вчинення фізичного опору персоналу колонії;

г) тероризування інших засуджених.

19. Короткострокові побачення засудженим до позбавлення волі надаються тривалістю до:

а) 1 години;

б) 2 годин;

в) 3 годин;

г) 4 годин.

20. Довгострокові побачення засудженим до позбавлення волі надаються тривалістю до:

а) 2 діб;

б) 3 діб;

в) 4 діб;

г) 7 діб.

21. Засуджений до позбавлення волі має право на телефонні розмови:

а) один раз на місяць;

б) один раз на три місяці;

в) два рази протягом року;

г) без обмежень їх кількості.

22. Засудженим, які відбувають покарання в колонії середнього рівня безпеки дозволяється одержувати та відправляти листи:

а) один раз на місяць;

б) один раз на два місяці;

в) один раз на три місяці;

г) без обмежень їх кількості.

23. Праця за суджених до позбавлення волі є:

а) їх обов’язком з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність;

б) їх правом;

в) елементом режиму відбування покарання;

г) обов’язком для працездатних засуджених і правом для тих категорій засуджених, які згідно із законодавством про працю є непрацездатними.

24. Загальноосвітнє навчання засуджених до позбавлення волі є:

а) обов’язковим для тих засуджених, в кого немає відповідного рівня освіти;

б) обов’язковим для неповнолітніх засуджених, а для інших – по бажанню;

в) елементом режиму відбування покарання;

г) необов’язковим, але засудженим, які бажають підвищити загальноосвітній рівень створюються умови для самоосвіти.

25. Професіонально-технічне навчання засуджених до позбавлення волі є:

а) обов’язковим для всіх;

б) необов’язковим, але засудженим, які бажають підвищити професійний рівень або набути нової професії створюються для цього відповідні умови;

в) елементом режиму відбування покарання;

г) обов’язковим для тих осіб, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії.

26. Підставою для звільнення від відбування покарання є:

а) відбуття строку покарання;

б) доведеність засудженим свого виправлення;

в) становлення засудженого на шлях виправлення;

г) неможливість подальшого виконання вироку.

27. Звільнення засудженого від відбування покарання після відбуття його строку здійснюється:

а) на наступний день після останнього дня строку в першій його половині;

б) в останній день строку у другій його половині;

в) в останній день строку в першій його половині;

г) в останній день строку після 24 годин.

28. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі встановлюється:

а) в кожному випадку їх звільнення;

б) у випадках, коли особа не стала на шлях виправлення та залишається небезпечною для суспільства;

в) у випадках, коли особа, звільнена з місця позбавлення волі, скоїла адміністративне правопорушення;

г) у випадках, коли особа, звільнена з місця позбавлення волі, скоїла злочин.

29. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням здійснює:

а) прокуратура;

б) міліція;

в) кримінально-виконавча інспекція;

г) суд.

30. Контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання здійснює;

а) міліція;

б) прокуратура;

в) кримінально-виконавча інспекція;

г) громадські організації й трудові колективи.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Нормативно-правові акти,

Дата добавления: 2015-07-18