Пряма дійсна шкода

Як випливає із змісту статті 130 КЗпП, підставою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є наявність прямої дійсної шкоди – втрата, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для роботодавця провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві (тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків) грошові виплати. Таким чином до прямої дійсної шкоди належить і нестача чи псування матеріальних цінностей, і витрати на ремонт пошкодженого майна, і суми стягнених шрафів, оплати вимушеного прогулу іншого працівника тощо.

А от за прибутки, які роботодавець міг би отримати, але не отримав внаслідок неправильних дій (бездіяльності) працівника, останнього не можна притягнути до матеріальної відповідальності – про це прямо зазначено у частині 4 статті 130 КЗпП. Таким чином, наприклад, неможливо стягнути з працівника заводу, який вчинив прогул, суму збитків, що викликані простоєм станка. Такого працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, але не до матеріальної відповідальності [40, с. 197].

Не будь-яка пряма дійсна шкода є підставою для покладення на працівника матеріальної відповідальності. Згідно з ч.4 статті 130 КЗпП працівників не може бути притягнуто до відповідальності за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику. На жаль, чинне законодавство не містить критеріїв, які б дозволяли з упевненістю віднести певну шкоду саме до зазначеної категорії ризику та відмежувати її від випадків прийняття необґрунтованих рішень заради виконання господарських зобов’язань будь-якою ціною. Але оскільки ризик – це поняття, що характеризує діяльність (вчинки) працівника, а отже він може бути властивий як правомірній поведінці працівника, так і свідчити про порушення працівником трудових обов’язків, можна припустити, що ризик буде виправданим, якщо:

· Вчинені працівником дії відповідають сучасним знанням та досвіду

· Певна господарська мета не могла бути досягнута іншими діями

· Працівник, який пішов на ризик, ужив усіх можливих заходів запобігання виникненню збитків [41, с. 176].

Доцільно визнати право на ризик за тим працівником, який володіє відповідним рівнем професійної підготовки. Беззаперечно виключається притягнення працівника до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну у стані крайньої необхідності, щоб відвернути виникнення ще більшої шкоди.

Дата добавления: 2015-07-14