Теми лабораторних занять

Змістовий модуль 1: Загальне поняття про психологічне консультування.

Лабораторне заняття 1. Вимоги до психолога консультанта.

1. Мозковий штурм «Професійно важливі якості психолога». 2. Вправа «Правильний професійний вибір». 3. Самооцінка професійно важливих рис і якостей. 4. Діагностування комунікативних і організаторських схильностей. 5. Обговорення результатів діагностики.

Першоджерела: 1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирова­ние / Алешина Ю. Е. — М.: Независимая фирма «Класс», 2004. — 208 с. – (Библиотека психологии и психотерапии). 2. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості / Олексій Федорович Бондаренко. – Харків: Фоліо, 1996. – 239 с. 3. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Римас Кочюнас; [пер. с лит. В. Матулявичене]. – М.: Академический проект, 2000. – 240с. 4. Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції / Світлана Борисівна Кузікова. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 384 с. 5. Малкина-Пых И. Г. Справочник практического психолога / Ирина Германовна Малкина-Пых. – М.: Эксмо, 2007. – 784 с. 6. Нельсон–Джоунс Р. Теория и практика консультирования / Ричард Нельсон–Джоунс; [пер. с англ. Е. Волков, И. Волкова]. — СПб.: Питер, 2001. – 464 с.

Змістовий модуль 2: Організація і проведення консультативної бесіди.

Лабораторне заняття 2. Техніки консультативної роботи.

1. Вправа на мовчання у контакті. 2. Аналіз результатів виконання вправи. 3. Вправа на засвоєння техніки повторення. 4. Вправа на засвоєння техніки переповідання. 5. Вправа на засвоєння техніки підсумовування. 6. Вправа на засвоєння техніки саморозкриття.

Лабораторне заняття 3. Практикум на використання техніки пасивного слухання.

1. Вправа «Пасивне слухання». 2. Аналіз фільтрів слухання. 3. Аналіз чинників, що викликають відволікання уваги. 4. Мозковий штурм: «Фактори ефективного слухання».

Лабораторне заняття 4. Практикум на використання техніки активного слухання.

1. Вправа «Уточнюючі питання». 2. Вправи на використання повторення, підсумування, переповідання. 3. Вправа «Активне слухання у парах».

Лабораторне заняття 5. Мета-модель і мета-моделювання.

1. Мозковий штурм «Сфери використання Мета-моделі». 2. Вправа «Мета-модель у роботі з текстовою інформацією». 3. Вправа «Прояснення невизначеності у мовленні співрозмовника за допомогою «Мета-моделі». 4. Підведення підсумків.

Лабораторне заняття 6. Консультативна гіпотеза і техніка інтерпретації. Техніка рефреймінгу.

1. Групова дискусія «Істинність інтерпретацій». 2. Вправа на інтерпретацію наведеного тексту. 3. Вправа «Інтерпретація сказаного співрозмовником». 4. Вправа на знаходження рефреймінгу змісту. 5. Вправа на рефреймінг контексту. 6. Рефреймінг за допомогою метафор.

Лабораторне заняття 7. Використання метафор у консультуванні.

1.Повідомлення «Метафорична комунікація». 2. Вправа на роботу з метафорою клієнта. 3. Вправа на моделювання метафор. 4. Вправа на роботу з тілесними метафорами. 5. Вправа на роботу з метафоричними предметами.

Першоджерела до 2-7: 1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирова­ние / Алешина Ю. Е. — М.: Независимая фирма «Класс», 2004. — 208 с. – (Библиотека психологии и психотерапии). 2. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Римас Кочюнас; [пер. с лит. В. Матулявичене]. – М.: Академический проект, 2000. – 240с. 3. Рябко Ю.В. Техніки і моделі психологічного консультування / Юрій Володимирович Рябко. – Глухів: РВВ ГНПУ ім. О. Довженка, 2012 – 122 с. 4. Стюарт Я. Современный транзактный анализ / Я. Стюарт, В. Джойнс; [пер. с англ. Д. Касьянов]. – СПб.: Соц.-психол. центр СПб, 1996. – 330 с.

Змістовий модуль 3: Надання консультативної допомоги за окремими напрямами.

Лабораторне заняття 8. Консультативна допомога дорослим.

1. Моделювання консультативного процесу (робота у трійках) 2. Обговорення результатів консультування: «консультант»- «клієнт»- «супервізор». 3. Обговорення підсумків роботи.

Лабораторне заняття 9. Сімейне консультування.

1. Застосування техніки скульптурування у роботі з сім’єю. 2. Практикум застосування «Я-висловлювання» для попередження сімейних конфліктів.

Першоджерела: 1. Филиппова Ю. В. Психологические основы работы с семьей. Учебное пособие / Ю. В. Филиппова. – Ярославль: Ин-т «Открытое Общество». Российское Пси­хологическое Общество, 2003. - 103 с. 2. Психологія сім’ї: навчальний посібник / [Поліщук В.М., Ільїна Н.М., Поліщук С.А. та ін.]; за заг. ред. В.М. Поліщука. – [2-ге вид., доповн.]. – Суми: Університетська книга, 2009. – 286 с. 3. Эйдемиллер Э. Г. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов / Эйдемиллер Э. Г., Добряков И. В., Никольская И. М. – СПб.: Речь, 2007. – 352 с.

Лабораторне заняття 10. Телефонне консультування.

1. Моделювання консультативного процесу за Телефоном довіри. 2. Обговорення результатів консультування.

Першоджерела: 1. Моховиков А. Н. Телефонное консультирование / А. Н. Моховиков. – [2-е изд.]. – М.: Смысл, 2001. – 496 с. 2. Экстремальные ситуации: справочник практического психолога / Ирина Германовна Малкина-Пых. – М.: «Эксмо», 2006. – 1170 с. 3. Романова Е.С. Работа психолога на телефоне доверия / Е.С. Романова. – М.: МГПУ, 2001. – 69 с. 4. Хэмбли Г.С. Телефонная помощь: Руководство по телефонному консультированию / Гордон С. Хэмбли; [пер. с англ.]. – Пермь, 2004. – 68 с.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (СРС)

Основні методичні рекомендації:

1. Питання для самостійної роботи, як правило, не розглядаються на лекційних чи практичних заняттях, тому пошук відповідей на них – це цілковита Ваша прерогатива.

2. У випаду неефективних пошуків відповідей на поставлені питання звертайтеся до викладача.

3. Уникайте звуженого одностороннього пошуку першоджерел, або якогось одного першоджерела, назва яких (якого) цілковито збігалася би з поставленими перед Вами питаннями.

4. Обов’язково конспектуйте знайдену Вами інформацію.

5. Розглядайте зміст питань у зв’язку з тими, які розглядаються на лекційних і практичних заняттях.

6. Пам’ятайте, що ці питання вивчаються в контексті практичних занять, тому завжди будьте готовими для відповіді на них.

7. Висловлюйте власну точку зору у випадку знаходження суперечливої інформації.

8. Викладач необов’язково буде контролювати Вашу підготовку на питання СРС, однак їх зміст може частково відображатися в окремих питаннях практичних занять, завданнях комплексних контрольних робіт і повністю входить у зміст підсумкового контролю (екзамену).

9. Встановлюйте проблематику, яка безпосередньо стосується змісту питань.

10. Враховуйте рекомендації, висловлені викладачем при підготовці до практичних занять.

Змістовий модуль 1. Загальне поняття про психологічне консультування.

Теми 1-4. Психологічне консультування як форма психологічної допомоги. Деонтологічні принципи у консультативній роботі. Вимоги до психолога-консультанта. Клієнт і його запит у консультативній роботі.

Специфіка психологічного консультування, психологічної корекції і психотерапії: порівняльний аналіз. Теорії особистості та практика консультування. Основні принципи і фундаментальні настанови у роботі консультанта. «Базові припущення» консультативного процесу.

Деонтологічні принципи у консультативній роботі. Етичний кодекс психолога.

Критерії ефективності консультативної роботи. Трьохступенева система підготовки консультанта. Суперечності професійного самовизначення психолога. Типові помилки, тривоги і хибні уявлення психологів-початківців. Емоційне вигорання спеціаліста і його профілактика.

Характеристика захисних механізмів, що активізуються у процесі консультування. Поняття переносу і контрпереносу у консультуванні і психотерапії.

Результат: 1) тези; 2) список використаної літератури; 3) словник основних понять.

Змістовий модуль 2. Організація і проведення консультативної бесіди.

Теми 5-6. Загальні вимоги до організації і проведення консультативної бесіди. Особливості застосування окремих прийомів і технік у психологічному консультуванні.

Організація роботи кабінету психологічного консультування. Поняття про «зони спілкування» в консультуванні. Основні етапи консультативної бесіди та структурування консультативного часу у різних психологічних підходах та психотерапевтичних школах.

Підходи до виділення етапів бесіди. П’ятикрокова модель інтерв’ю за А. Є. Айві. П’ятиступенева модель консультування за Н. Пезешкіаном.

Чотири етапи консультування за Ю. Альошиною. Початок бесіди. Основні завдання. Розпитування клієнта. Формулювання консультативних гіпотез. Здійснення корекційного впливу засобами консультативної бесіди.

Запит клієнта і його трансформація в консультуванні. Поняття про «вигідність симптому», «первинну і вторинну вигоди». Психологічна діагностика у консультуванні. Поняття про візуальну психодіагностику. Типологія клієнтів, «важкі клієнти». Використання проективних діагностичних методик у консультативній роботі з клієнтом.

Мовлення консультанта. Використання «ресурсу часу» у мовленнєвих паттернах консультант. Робота із переконаннями. «Фіксовані ідеї» та «думки – віруси».

Теорія репрезентативних систем і її застосування у консультуванні. Встановлення раппорту: калібровка, підлаштування диханням, віддзеркалювання. Підлаштування під «персональний міф» клієнта. Рефреймінг змісту і рефреймінг контексту.

Результат: 1) тези, порівняльні таблиці, схеми; 2) список використаної літератури; 3) словник основних понять.

Змістовий модуль 3: Надання консультативної допомоги за окремими напрямами.

Теми 7-10. Консультативна допомога дорослим. Консультування батьків за окремими проблемами, пов’язаними із ускладненнями у психічному і особистісному розвитку дітей. Сімейне консультування. Особливості телефонного консультування.

Особливості консультативної допомоги клієнтам з тривогою. Робота з провиною у консультуванні. Поняття про втрату. «Стадії вмирання» і «робота скорботи».

Робота із залежностями і співзалежностями. Корекція небажаних емоційних станів на прикладі тривоги. Аутогенне тренування: межи застосування, принципи, початковий комплекс АТ. Особливості консультативної допомоги клієнтам з суіцидальними тенденціями. Аутогенне тренування: межи застосування, принципи, початковий комплекс АТ.

Консультування батьків з питань дитячої тривоги і страхів. Консультування батьків з питань дитячих невропатичних і психопатичних проявів. Консультування батьків з питань синдрому психомоторної нестабільності (енурез, тіки, заікання). Консультування батьків ліворуких дітей.

Сім’я як об’єкт консультативного впливу. Подружня дизкордантність: підходи до визначення і корекції. Захисні позиції (Категорії В. Сатір) і техніки скульптурування роботі із сім’єю. Застосування «Я-висловлювання» для попередження сімейних конфліктів.

Особливості дискантного консультування. Основні завдання телефонного консультування; типи звернень.

Результат: 1) тези; 2) список використаної літератури; 3) словник основних понять.

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ (ІРС).

Основні методичні рекомендації:

1. Індивідуальне завдання виконується за вказівкою викладача в межах 1-го семестру.

2. Допускається виконання однієї теми кількома студентами (за вимогою викладача).

3. Основне завдання: систематизація власної емпіричної інформації з експрес-аналізом теоретичної інформації.

4. Основний акцент у завданні – новизна дослідження і прикладне значення отриманої інформації..

5. Оцінка за роботу виставляється на основі індивідуальної співбесіди (у випадку отримання незадовільної оцінки тематика роботи змінюється викладачем).

6. Обсяг роботи: 7−10 с. друкованого тексту (формат А4) з дотриманням відповідних вимог до наукових робіт (план, виклад інформації, список першоджерел).

7. Уникайте механічної компіляції матеріалу, деклараційних висловлювань. Ваша робота має бути аналітичною з відповідними висновками.

8. Спрямовуйте свій науковий пошук на максимальний пошук першоджерел.

9. Індивідуальна робота має бути пред’явлена викладачу для перевірки за 2 тижні до початку заліково-екзаменаційної сесії.

10. Видання студентом чужих наукових робіт як власних (плагіат) позбавляє його права допуску до складання екзамену незалежно від суми отриманих балів за інші види навчальної роботи (практичні заняття, СРС). У такому випадку за вимогою викладача розробляється інша тема роботи, успішне виконання якої дозволяє студенту реалізувати своє право повторного складання екзамену або екзаменаційній комісії.

1. Етичний кодекс психолога. Етичні стандарти професійних спілок психологів і психотерапевтів.

2. Механізми психологічного захисту у роботах А. Адлера, Г.С. Саллівена, Е. Фромма, К.Г. Юнга (походження, призначення, позитивне і негативне в їхній дії).

3. Поняття про особистісний міф у К.Г. Юнга та в НЛП. Підлаштування під особистісний міф у консультативній роботі.

4. Використання метафор в психологічному консультуванні.

5. Види клієнтів, «важкі клієнти».

6. Консультування клієнтів різних вікових груп.

7. Невротична особистість (за К. Хорні) у психологічному консультуванні.

8. Психологічне консультування клієнтів похилого віку.

9. Фундаментальні настанови у роботі з депресивними клієнтами.

10. Психологічна допомога особам, які пережили насилля.

11. Феномен «вивченої безпорадності».

12. Поняття про ресурсний стан у консультуванні і психотерапії. Шляхи підтримання консультантом власного ресурсного стану (перед, у ході та після консультації).

13. Модель «добре сформованого результату».

14. Робота з образами у консультуванні.

15. Юнгіанська пісочна терапія, застосування її технік у консультуванні.

16. Використання образів у психологічному консультуванні (НЛП, ЕОТ).

17. Використання у психологічному консультуванні елементів ігрової терапії.

18. Використання у психологічному консультуванні технік психодрами.

19. Можливості використання снів клієнта у консультативній роботі.

20. Використання казок у консультативній роботі.

21. Використання малюнкових технік у консультативній роботі.

22. АВСД – модель А. Еліса.

23. Мультимодальне консультування А. Лазаруса.

24. Гештальт-підхід у консультативній роботі.

25. Транзактний аналіз стосунків.

26. Робота з тривожними клієнтами.

27. Провина як предмет консультативної допомоги.

28. Робота із суїцидальними клієнтами.

29. Надання консультативної допомоги клієнту із втратою.

30. Робота із залежностями і співзалежностями.

31. «Важкі» підлітки у консультативній роботі.

32. Поняття комунікативної проблеми (Е.Г. Ейдеміллер, В. Юстицкіс), подвійного зв’язку (Г. Бейтсон, Д.Д. Джексон, Дж. Хейлі, Д.Х. Уікленд), гри (Е. Берн): їхнє порівняння і співвідношення.

33. Асертивна поведінка і її застосування з метою попередження конфлікту.

34. Конструктивні способи розв’язання сімейних конфліктів.

35. «Я-висловлювання» і можливості його застосування при роботі із проблемами у подружніх стосунках.

36. Техніки роботи із неконструктивними переконаннями (А. Елліс, А. Бек, У. Глассер, Р. Ділтс, Ф. Фанч).

37. Психологічна допомога у подоланні шкідливої звички (Д.Г. Скотт, Р. Ассаджиолі, Р. Бендлер, Д. Гріндер).

38. Поняття про профорієнтацію. Умови вірного професійного вибору.

39. Використання профдіагностичних методик у роботі психолога-консультанта.

40. Супервізія і інтервізія у навчанні і професійній підтримці психологів-консультантів.

41. Особистісна рефлексія як механізм формування професійно значущих якостей психолога-консультанта (психолога-практика).

42. Специфіка консультативної діяльності психолога системи освіти.

Примітки:

1. Кожен студент обирає окрему тему із запропонованих у списку (щоби не було дублювання тем, складається загальний список студентів і обраних тем у групі).

2. Основне завдання: аналіз теоретичної інформації та її систематизація із урахуванням специфіки курсу «Основи психологічного консультування і психологічної корекції».

3. Основний акцент у завданні – новизна дослідження і прикладне значення отриманої інформації (можливість застосовувати у консультативній роботі).

4. Оцінка за роботу виставляється на основі індивідуальної співбесіди (у випадку отримання незадовільної оцінки тематика роботи змінюється викладачем).

5. Обсяг роботи: 7-10 с. друкованого тексту (формат А4) з дотриманням відповідних вимог до наукових робіт (план, виклад інформації, список першоджерел). У викладі основного матеріалу важливо робити коректні зноски на першоджерела (наприклад, [2, с. 16-17] – де перша цифра «2» - це номер першоджерела у поданому списку літератури, наступна цифра – точна вказівка на сторінки, цитування чи посилання на які є у Вашій роботі).

Тематика модульних контрольних робіт.

Примітка: 1. Модульна контрольна робота 1: складається із двох частин – переліку питань практичних занять першого і другого змістових модулів та їхнього термінологічного аппарату. 2. Модульна контрольна робота 2: складається із переліку питань практичних занять третього змістового модуля та його термінологічного аппарату.

Примітка 2. Названі роботи компонуються викладачем на основі інформаційного масиву змістових модулів;

Тематика комплексних контрольних робіт (також можуть використовуватися питання екзаменаційних білетів), час виконання −1 академічна година:

ВАРІАНТ І (спрощений – 1 рівень):

Завдання комплексної контрольної роботи № 1

1. Загальне поняття про психологічне консультування. Психологічне консультування, психологічна корекція і психотерапія.

2. «Рефлексивне» і «не рефлексивне» слухання.

Завдання комплексної контрольної роботи № 2

1. Мета і завдання психологічного консультування.

2. Модель «добре сформованого результату» (НЛП).

Завдання комплексної контрольної роботи № 3

1.Критерії ефективності консультативної роботи.

2.Завдання, принципи і структура консультативної роботи з сім’єю.

Завдання комплексної контрольної роботи № 4

1. Фундаментальні настанови у роботі консультанта.

2. Види і особливості дистантного консультування.

Завдання комплексної контрольної роботи № 5

1. «Базові припущення» консультативного процесу.

2. Техніки слухання (пасивне, активне, емпатичне).

Завдання комплексної контрольної роботи № 6

1.Відповідальність у консультативній роботі.

2. Мета-модель (НЛП).

Завдання комплексної контрольної роботи № 7

1. Екологія консультативної роботи і екологічна перевірка.

2. Поняття про профорієнтацію. Умови вірного професійного вибору.

Завдання комплексної контрольної роботи № 8

1. Деонтологічні принципи у консультативній роботі. Етичний кодекс психолога.

2. Застосування метафор у консультуванні.

Завдання комплексної контрольної роботи № 9

1. Вимоги до професійної підготовки психолога-консультанта. Особистісні риси і якості психолога-консультанта.

2. Робота із образами у психологічному консультуванні.

Завдання комплексної контрольної роботи № 10

1.Типові помилки, тривоги і хибні уявлення психологів-початківців.

2. АВСД – модель А. Еліса, її використання у консультуванні.

Завдання комплексної контрольної роботи № 11

1. Емоційне вигорання спеціаліста і його профілактика. Психопрофілактика у діяльності психолога.

2.Техніки гештальт-терапії у психологічному консультуванні.

Завдання комплексної контрольної роботи № 12

1. Психологічна діагностика у консультуванні.

2. Підходи до виділення етапів бесіди. П’ятиступенева модель консультування за Н. Пезешкіаном.

Завдання комплексної контрольної роботи № 13

1. Види клієнтів, «важкі клієнти».

2. Консультування батьків із питань дитячої тривоги.

Завдання комплексної контрольної роботи № 14

1. Поняття про «вигідність симптому» (первинна і вторинна вигода). Феномен «вивченої безпорадності».

2. Консультування батьків з питань дитячих страхів.

Завдання комплексної контрольної роботи № 15

1. Запит клієнта, його динаміка у процесі консультативної роботи.

2.Консультування батьків з питань дитячих невропатичних і психопатичних проявів.

Завдання комплексної контрольної роботи № 16

1. Об’єднане поле НЛП. Застосування технік НЛП у консультуванні.

2. Корекція небажаних емоційних станів на прикладі тривоги.

Завдання комплексної контрольної роботи № 17

1. Механізми психологічного захисту. Робота з ними у ході консультування.

2. Техніка зворотного зв’язку у консультуванні.

Завдання комплексної контрольної роботи № 18

1. Часові і просторові характеристики ведення бесіди. Планування зустрічей. Час консультування.

2. Поняття про сімейне консультування. Структура (етапи) консультативної роботи із сім’єю.

Завдання комплексної контрольної роботи № 19

1. Організація роботи кабінету психологічного консультування.

2.Робота із залежностями і співзалежностями у консультуванні.

Завдання комплексної контрольної роботи № 20

1. Структура консультативної бесіди. Завдання і особливості роботи на окремих етапах бесіди. Діалог у ході консультування.

2.Профконсультативна робота зі школярами.

Завдання комплексної контрольної роботи № 21

1. Підходи до виділення етапів бесіди. П’ятикрокова модель інтерв’ю за А. Айві. Чотири етапи консультування за Ю. Альошиною.

2.Основні завдання телефонного консультування.

Завдання комплексної контрольної роботи № 22

1. Завдання першого етапу консультування (початок бесіди). Контракт у консультуванні.

2. Типи звернень на Телефон довіри.

Завдання комплексної контрольної роботи № 23

1. Етапи консультування: розпитування клієнта. Розподіл відповідальності у консультуванні.

2. Специфіка дистантного консультування. Підготовка спеціалістів для консультативної роботи на Телефоні довіри.

Завдання комплексної контрольної роботи № 24

1. Консультативні гіпотези. Їх формулювання і подальше використання у ході надання консультативної допомоги.

2. Дитяча невропатія. Консультативна і корекційна допомога при невропатії.

Завдання комплексної контрольної роботи № 25

1. Здійснення корекційного впливу у процесі консультування.

2. Особливості надання консультативної допомоги батькам «важких» підлітків.

Завдання комплексної контрольної роботи № 26

1. Етапи консультування: завершення бесіди. Критерії оцінки ефективності консультування.

2.Надання консультативної допомоги клієнту із втратою.

Завдання комплексної контрольної роботи № 27

1. Поняття про ресурсний стан психолога-консультанта.

2. Транзактний аналіз стосунків у консультуванні.

Завдання комплексної контрольної роботи № 28

1. Захистні позиції у спілкуванні – «Категорії Сатір». Застосування «скульптурування» у консультативній роботі із сім’єю.

2. Робота із суїцидальними клієнтами.

Завдання комплексної контрольної роботи № 29

1. Сім’я як об’єкт консультативного впливу. Релевантні феномени (структура, функції, динаміка, «сімейні міфи», «парадоксальна комунікація», «патологічні трикутники» тощо).

2. Організаційні принципи Телефону довіри.

Завдання комплексної контрольної роботи № 30

1. Поняття про синдром психомоторної нестабільності, передумови його виникнення і шляхи корекції.

2. Мовленнєві паттерни психолога-консультанта.

ВАРІАНТ ІІ – ускладнений рівень: використовуються екзаменаційні питання, які можуть співпадати із змістом екзаменаційних білетів та виходити за межі навчальної програми. Перелік можливих додаткових питань (можливість підвищення оцінки): 1. Поняття про особистісний міф у К.Г. Юнга та в НЛП. Підлаштування під особистісний міф у консультативній роботі. 2. Поняття про ресурсний стан у консультуванні і психотерапії. Шляхи підтримання консультантом власного ресурсного стану (перед, у ході та після консультації). 3. Використання малюнкових технік у консультативній роботі. 4. Мультимодальне консультування А. Лазаруса. 5. «Я-висловлювання» і можливості його застосування при роботі із проблемами у подружніх стосунках. 6. Психологічна допомога у подоланні шкідливої звички (Д.Г. Скотт, Р. Ассаджиолі, Р. Бендлер, Д. Гріндер). 7. Супервізія і інтервізія у навчанні і професійній підтримці психологів-консультантів.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ:

1. Поняття про психологічне консультування. 2. Вихідні положення, принципи надання консультативної допомоги. 3. Мета і завдання психологічного консультування. 4. Професійні вимоги до психолога-консультанта. Особистісні риси і якості психолога-консультанта. 5. Деонтологічні принципи у роботі психолога-консультанта. Етичний кодекс психолога. 6. Ділова документація психолога-консультанта. 7. Типові помилки, тривоги і хибні уявлення психологів-початківців. 8. Емоційне вигорання спеціаліста і його профілактика. Психопрофілактика професійної діяльності психолога. 9. Поняття про «вигідність симптому», «первинну і вторинну вигоди». 10. Основні вимоги до організації і проведення консультативної бесіди. 11. Часові і просторові характеристики ведення бесіди. Планування зустрічей. Час консультування. 12. Основні етапи консультативної бесіди. Їх стисла характеристика. 13. Основні етапи консультативної бесіди. Початок бесіди. 14. Основні етапи консультативної бесіди. Розпитування клієнта. 15. Основні етапи консультативної бесіди. Здійснення корекційного впливу. 16. Основні етапи консультативної бесіди. Завершення бесіди. 17. Особистість як предмет психологічного консультування. «Об’єднане поле НЛП». 18. Типологія клієнтів, «важкі клієнти». 19. Опір у консультуванні. 20. Запит клієнта і робота з ним. 21. Консультативний контракт. Вимоги до контракту, принципи його укладання. 22. Мікротехніки психологічного консультування: повторення, переповідання, підсумовування. 23. Мікротехніки психологічного консультування: відображення почуттів, відображення значення, саморозкриття. 24. Мікротехніки психологічного консультування: конфронтація. 25. Мікротехніки психологічного консультування: інформування, рекомендації, директиви. 26. Невербальна комунікація у консультуванні. Доторкання. 27. Невербальна комунікація у консультуванні. Екстралінгвістичні і паралінгвістичні феномени. 28. Використання психологом консультантом невербальних засобів впливу на клієнта. 29. Поняття про механізми психологічного захисту. Робота із психологічними захистами у консультуванні. 30. Поняття про «рефлексивне» і «не рефлексивне» слухання. 31. Поняття про репрезентативні системи. Використання теорії репрезентативних систем у консультативній роботі. 32. Метапрограми, індивідуальні міфи та встановлення раппорту. 33. Техніки слухання і їх використання у роботі психолога-консультанта. Пасивне, активне, емпатичне слухання. 34. Поняття про Мета-модель (НЛП) і метамоделювання. Паттерни Мета – моделі. 35. Мовленнєві паттерни психолога-консультанта. 36. Використання «ресурсу часу» у мовленнєвих паттернах консультанта. 37. Допомога клієнтам, що переживають утрату. 38. Надання консультативної допомоги суїцидальним клієнтам. 39. Проблема дитячої тривожності і психологічне консультування. 40. Проблема дитячих страхів і психологічне консультування. 41. Дитяча невропатія. Консультативна і корекційна допомога при невропатії. 42. Дитячі психопатичні прояви і їх корекція. 43. Поняття про синдром психомоторної нестабільності, передумови його виникнення і шляхи її корекції. 44. Поняття про енурез. Його різновиди і їх діагностика. Підходи до корекції енурезу. 45. Поняття про тіки, механізми їх виникнення і корекції. 46. Заїкання і його різновиди. Допомога при заїканні. 47. Ліворукі діти і проблема ліворукості у психологічному консультуванні. 48. Сімейне консультування. Принципи і структура консультативної роботи із сім’єю. 49. Сім’я як об’єкт консультативного впливу. 50. Релевантні феномени (структура, функції, динаміка, «сімейні міфи», «парадоксальна комунікація», «патологічні трикутники» тощо). 51. Захисні позиції в спілкуванні – «Категорії Сатір». Застосування «скульптурування» у консультативній роботі з сім’єю. 52. Поняття про «Я-висловлювання». Використання «Я-висловлювання» у конфліктних ситуаціях. 53. Типові паттерни батьківського виховання, що призводять до невротизації дитини. 54. Особливості надання консультативної допомоги батькам «важких» підлітків. 55. Когнітивна модель у психологічному консультуванні. АВСD-модель А. Елліса. 56. Мультимодальне консультування А. Лазаруса. 57. Використання транзакційного аналізу у психологічному консультуванні. Структурний аналіз. Транзактний аналіз стосунків. 58. Використання образів у психологічному консультуванні. 59. Використання метафор у психологічному консультуванні. 60. Корекція небажаних емоційних станів на прикладі тривоги. 61. Принципи побудови комплексу релаксаційних вправ. Початковий комплекс вправ сеансу активної релаксації. 62. Принципи аутогенного тренування. Межі використання, основні протипоказання. 63. Початковий комплекс аутогенного тренування. 63. Профілактика і корекція нервово-психічного напруження. 64. Особливості телефонного психологічного консультування. 65. Професійне самовизначення і профконсультування. 66. Види і особливості дистантного консультування. 67. Організаційні принципи Телефону довіри. 68. Основні завдання телефонного консультування. 69. Типи звернень на Телефон довіри. 70. Підготовка спеціалістів для консультативної роботи на Телефоні довіри.

Таблиця 1.

Критерії оцінювання (КМНОСП)

№	Оцінка ECTS	Бали	5-бальна система
1	A	90-100	Відмінно
2	B	82-89	Добре
C	74-81
3	D	64-73	Задовільно
E	60-63
4	FX	35-59	незадовільно з можливістю повторного складання
5	F	1-34	незадовільно з перескладанням комісії

Таблиця 2.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Бали*	Оцінка ECTS	Оцінка / критерії оцінки
90-100	4,75-5,00	А	«Відмінно»: 1) знання основних положень матеріалу, історії проблеми, термінології; вміння здійснювати міжпредметні зв’язки, самостійно наводити приклади, продукувати ідеї, визначати прикладні напрямки використання теоретичного матеріалу; 2) виконання завдань із незначною кількістю неістотних помилок (однією-двома).
82-89	4,25-4,74	В	«Добре»: 1)знання основних положень матеріалу, історії проблеми, термінології; вміння здійснювати міжпредметні зв’язки з допомогою викладача; 2) переважає творчий виклад інформації (над репродуктивним); 3) виконання завдань вище середнього рівня: з кількома (трьома-чотирма) незначними помилками.
74-81	3,51-4,24	С	«Добре»: 1)знання основних положень матеріалу, історії проблеми, термінології; вміння здійснювати міжпредметні зв’язки з допомогою викладача; 2) переважає репродуктивний виклад інформації; 3) середній рівень виконання завдань: з незначною кількістю (трьома-чотирма) суттєвих помилок.
64-73	3,01-3,50	D	«Задовільно»: 1) домінує репродуктивний виклад інформації; труднощі у проведенні міжпредметних зв’язків навіть з допомогою викладача; 2) знання основної термінології; 3) виконання завдань нижче середнього рівня: з домінуванням незначних помилок, як домінуючих, над істотними.
60-63	2,75-3,00	Е	«Задовільно»: 1) домінує репродуктивний виклад інформації; труднощі в проведенні міжпредметних зв’язків навіть з допомогою викладача; знання основної термінології; 2) виконання завдань «нижче середнього» задовольняє мінімальні вимоги (репродуктивне відтворення вихідного інформаційного масиву навчальної дисципліни: ключових понять, принципів тощо).
35-59	2,00-2,74	FX	«Незадовільно» (з можливістю повторного перескладання): 1) фрагментарне засвоєння матеріалу; його повторне відтворення відбувається з аналогічними помилками виконання завдань з правом повторного перескладання навчальної дисципліни; 2) безсистемне репродуктивне відтворення вихідного її інформаційного масиву: ключових понять, принципів тощо.
0-34	0,00-1,99	F	«Незадовільно» (з обов’язковим повторним вивченням дисципліни): 1) дуже низький рівень засвоєння матеріалу: відсутні елементарні уявлення про інформаційний масив та його призначення; 2) спорадичне, механічне репродуктивне відтворення окремого вихідного інформаційного масиву: ключових понять, принципів.

Примітка: * тлумачення змісту цієї графи відбувається на основі п. 11.1.

ТЕСТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ

Увага: Ваш вибір має бути аргументованим. Будьте готові до деталізованого роз’яснення свого варіанту вибору та формулювання понятійних визначень пропонованих варіантів відповідей!

1. Яка з наведених ознак не є спільною для психологічного консультування і психотерапії?

1. Вони використовують психологічні засоби впливу.

2. Вони спираються на наукові психологічні теорії.

3. Вони спрямовані на досягнення лікувального ефекту.

4. Вони здійснюються у професійних рамках.

2. Що можна вважати основною метою психологічного консультування?

1. Здійснення лікувального впливу на клієнта.

2. Виявлення відхилень у особистісному розвитку клієнта.

3. Допомогу клієнтові у розв’язанні ним психологічних ускладнень, виходу із проблемної ситуації.

4. Совладання зі стресом, подолання конфліктів.

3. Автентичність як риса психолога-консультанта це:

1. Орієнтація на цінності і користь клієнта, його картину світу.

2. Тактовність і чемність у спілкуванні.

3. Щирість і цілісність у своїх реакціях.

4. Безоцінне ставлення до іншої людини.

4. На якій дистанції зазвичай відбувається спілкування психолога-консультанта з клієнтом?

1. 15 - 45 см. (інтимна зона).

2. 45 - 120 см. (особиста зона).

3. 120 - 400 см. (соціальна зона).

4. Понад 400 см. (публічна зона)

5. З якою метою (в яких випадках) доцільно використовувати так зване пасивне слухання?

1. Коли співрозмовник погано контролює свої емоції, коли головне, що йому потрібно – заспокоїтись, оволодіти своїми емоційними реакціями.

2. Коли вам потрібно якомога краще зрозуміти зміст повідомлення.

3. Коли є необхідність зрозуміти емоційний стан співрозмовника, розділити його емоції, поспівчувати.

4. Повідомити партнеру, як Ви зрозуміли отриману інформацію.

6. З якою метою (в яких випадках) доцільно використовувати активне слухання?

1. Коли співрозмовник погано контролює свої емоції, коли головне, що йому потрібно – заспокоїтись, оволодіти своїми емоційними реакціями.

2. Коли вам потрібно якомога краще зрозуміти зміст повідомлення, забезпечити адекватний зворотній зв’язок, розподілити відповідальність за отриману інформацію.

3. Коли є необхідність зрозуміти емоційний стан співрозмовника, розділити його емоції, розкрити нові шляхи для розуміння ним самого себе.

4. Повідомити партнеру, як Ви зрозуміли отриману інформацію, поспівчувати.

7. З якою метою (в яких випадках) доцільно використовувати емпатичне слухання?

1. Коли співрозмовник погано контролює свої емоції, коли головне, що йому потрібно – заспокоїтись, оволодіти своїми емоційними реакціями.

2. Коли вам потрібно якомога краще зрозуміти зміст повідомлення, забезпечити адекватний зворотній зв’язок, розподілити відповідальність за отриману інформацію.

3. Коли є необхідність зрозуміти емоційний стан співрозмовника, розділити його емоції, розкрити нові шляхи для розуміння ним себе самого. 4. Повідомити партнеру, як ви зрозуміли отриману інформацію, поспівчувати.

8. З якою метою не використовується Мета-модель?

1. Для здійснення навіюючого впливу на співрозмовника.

2. Для того, щоби прояснити упущення, перекручення, узагальнення мови, що лежать між ідеєю, та тими словами, які її виражають.

3. Для прояснення сказаного клієнтом.

4. Для зміни неконструктивних установок клієнта.

9. Що таке Мета-модель?

1. Сукупність питань, спрямованих на прояснення упущень, перекручень, узагальнень, що лежать між ідеєю, та словами, які її виражають.

2. Інша назва нейролінгвістичного програмування.

3. Техніка утилізації гіпнотичного трансу.

4. Модель стосунків між консультантом і клієнтом, або терапевтом і пацієнтом.

10. Спільним між консультуванням і психотерапією є:

1. Спрямованість на досягнення позитивних зрушень у когнітивній, емоційній і поведінковій сфері клієнта.

2. Використання спеціальних технік коригуючого впливу.

3. Орієнтація на модель его-станів.

4. Використання бесіди, як провідного методу впливу.

11. Які із перелічених ознак вказують на наявність у дитини невропатії?

1. Дитина розгальмована, буває агресивною, не визнає провину.

2. Дитина відстає від своїх однолітків за показниками розвитку вищих форм розумової діяльності. Існують проблеми у спілкуванні із однолітками.

3. Дитина замкнута, схильна усамітнюватись, уникає спілкування із однолітками.

4. Дитина проявляє підвищену схильність до хвилювання, буває вередливою, швидко втомлюється, настрій нестійкий, є схильність до психомоторних розладів (енурезу, тиків, заїкання), підвищена чутливість до зауважень і заохочень.

12. Які із перелічених особливостей поведінки дитини можуть бути віднесені до психопатичних проявів?

1. Дитина розгальмована, буває агресивною, не визнає провину.

2. Дитина відстає від своїх однолітків за показниками розвитку вищих форм розумової діяльності. Існують проблеми у спілкуванні із однолітками.

3. Дитина замкнута, схильна усамітнюватись, уникає спілкування із однолітками.

4. Дитина проявляє підвищену схильність до хвилювання, буває вередливою, швидко втомлюється, настрій нестійкий, є схильність до психомоторних розладів (енурезу, тиків, заїкання), підвищена чутливість до зауважень і заохочень.

13. Що означає поняття «вигідність симптому»?

1. Психологічний зиск від «симптоматичної» поведінки, розладу.

2. Фінансові вигоди консультанта від роботи із клієнтом.

3. Різновид психічного відхилення.

4. Теоретичну модель психодинамічної терапії.

14. Яке із тверджень про психологічний контракт консультанта і клієнта не вірне?

1. Контракт укладається на початку роботи і може надалі уточнюватись і переглядатись.

2. Укладений контракт не переглядається протягом подальшої роботи.

3. У контракті оговорюється взаємна відповідальність психолога і клієнта.

4. Психологічний контракт передбачає постановку мети спільної роботи психолога і клієнта.

15. Про що консультант не зобов’язаний повідомляти клієнту у відповідь на його питання?

1. Про умови конфіденційності консультування.

2. Про свою кваліфікацію як професіонала.

3. Про умови оплати консультації.

4. Про свій сімейний статус.

16. Що відноситься до синдрому психомоторної нестабільності?

1. Спадкові хвороби центральної нервової системи.

2. Розлади мовлення.

3. Розлади у поведінці не психотичної природи.

4. Енурез, тики, заїкання.

17. Номіналізації – це:

1. Узагальнення, які починаються зі слів «ніхто», «всі», «кожний», «ніколи» і т.п.

2. Слова, перетворені із дієслів в іменники, через що процес, позначений таким словом, сприймається як об’єкт, дія як річ.

3. Два висловлювання, що подаються так, ніби вони означають одне і те ж.

4. Припущення, на яке опосередковано вказує зміст повідомлення, як на «очевидне».

18. Яке викривлення Мета-моделі у висловлюванні «Цей препарат рослинного походження, тому не викликає побічних ефектів»?

1. Номіналізація.

2. Генералізація.

3. Пресупозиція причини і наслідку.

4. Втрата суб’єкта.

19. На якому із викривлень Мета-моделі побудовано судження: «Всі руді чоловіки – нероби»?

1. На номіналізації.

2. На генералізації.

3. На пресупозиції.

4. На неспецифічному дієслові.

20. Зворотний зв’язок – це:

1. Спосіб повідомити людину про те, як її сприймають інші, яке враження на інших справляють її дії, зовнішність тощо.

2. Процес спілкування психолога із клієнтом.

3. Взаємна згода при укладанні консультативного контракту.

4. Винагорода (оплата) психологу за проведену консультацію.

21. Що із сказаного про зворотний зв’язок не вірно?

1. Це не тільки техніка консультування, але й спосіб опису системної взаємодії.

2. Він завжди починається із займенника Ви (ти).

3. Він спирається на враження і досвід того, хто його надає, а не на думки і враження третіх осіб.

4. Бажано його починати і закінчувати з позитивних моментів, якщо вони є.

22. Що не підпадає під визначення метафори?

1. Використання слова або виразу у переносному значенні, основаному на схожості, порівнянні, аналогії.

2. Анекдоти, притчі, історії із життя, які розповідає психолог для розширення уявлень клієнта про свою ситуацію.

3. Формальний опис клієнтом проблемної ситуації.

4. Казкова історія у казкотерапії.

23. Опір у консультуванні це:

1. Свідоме введення консультанта в оману клієнтом стосовно фактів і подій свого життя.

2. Синонім поняттю «механізми психологічного захисту».

3. Будь які дії, або бездіяльність клієнта, яка перешкоджає досягненню консультативної мети.

4. Тілесна техніка, запозичена із психотерапії.

24. Про дію якого механізму психологічного захисту свідчить схильність клієнта на питання про почуття вдаватись до розгорнутих розмірковувань?

1. Регресії.

2. Трансферу.

3. Інтелектуалізації

4. Заперечення.

25. «Я – повідомлення» («Я – висловлювання») це:

1. Форма представлення даних про себе при знайомстві.

2. Ультимативна форма повідомлення, вимога щось зробити, або чогось не робити.

3. Спосіб відреагування негативних емоцій.

4. Спосіб повідомити співрозмовнику про свої потреби, погляди від першої особи.

26. Через що проявляється раціоналізація як механізм психологічного захисту?

1. Приписування оточуючим власних намірів і спонук.

2. Розумне пояснення-виправдання власних хибних, або непристойних дій.

3. Не сприйняття значущої інформації.

4. Виштовхування зі свідомості травматичних спогадів.

27. У чому позитивне значення механізмів психологічного захисту?

1. Захищають індивіда від фізичної агресії.

2. Перешкоджають конфліктам у спілкуванні.

3. Сприяють кращому розумінню співрозмовника.

4. Захищають психіку від травмуючого впливу вражень, які надто потужні, не відповідають уявленням людини про себе.

28. Рефреймінг – це:

1. Повернення до більш ранніх етапів психічного розвитку.

2. Спосіб надати зворотний зв’язок.

3. Пригадування інформації, яка здавалась забутою.

4. Перетлумачення повідомлення для знаходження його нових значень з метою зміни відношення.

29. Яка мікротехніка консультування застосовується для підтримки контакту з клієнтом, стимулювання його до подальшої розповіді, підтвердження згоди з його словами, забезпечення плавного перебігу бесіди?

1. Заохочення.

2. Конфронтація.

3. Парадокс.

4. Мовчання.

30. Реакція консультанта, яка суперечить діям клієнта і може використовуватись з метою здійснення впливу на нього це:

1. Заохочення.

2. Парадокс.

3. Зворотний зв’язок.

4. Конфронтація.

31. Пред’явлення консультантом інформації про себе, про події із власного життя, або безпосереднє вираження почуттів, думок, фантазій, бажань, що виникають у стосунках із клієнтом це:

1. Зворотний зв’язок.

2. Відображення почуттів.

3. Парадокс.

4. Саморозкриття.

32. Як називається мікротехніка консультування, при виконанні якої консультант, спираючись на ключові слова і звороти клієнта, формулює почуте по-своєму, так, щоб зберегти зміст повідомлення?

1. Конфронтація.

2. Заохочення.

3. Повторення.

4. Переповідання

33. Яку техніку консультування використовує психолог, коли вказує клієнтові на суперечності у його відношеннях, думках, вчинках?

1. Саморозкриття.

2. Відображення значення.

3. Конфронтацію.

4. Зворотний зв’язок

34. Які техніки відносять до директивних?

1. Рекомендації, конфронтація.

2. Інформування, рекомендації.

3. Переконання, поради.

4. Навіювання, директиви.

35. Як називається мікротехніка консультування, при виконанні якої психолог називає емоції клієнта, які були ним виражені вербально чи невербально?

1. Відображення почуттів (емоцій).

2. Переповідання.

3. Саморозкриття.

4. Підсумовування.

36. Що не є результатом використання техніки повторення?

1. Поглиблення емпатичного зв’язку, демонстрація клієнтові уважне ставлення до нього.

2. Сприяння регресії клієнта.

3. Структурування розмови, спрямування її в певному напрямку.

4. Фокусування уваги клієнта на окремих елементах його розповіді, сприяння усвідомленню значення сказаного.

37. Чим техніка переповідання схожа на техніку повторення?

1. Зберігається зміст сказаного.

2. Відтворення сказаного здійснюється своїми словами.

3. Відтворення сказаного здійснюється максимально наближено до слів клієнта.

4. Відтворюється тільки частина сказаного.

38. У чому відмінність між технікою відображення значення і інтерпретацією?

1. При відображенні значення увага зосереджується на точці зору клієнта, його суб’єктивній оцінці подій, а не на зв’язках, причинах і наслідках.

2. Досвід клієнта узагальнюється.

3. Консультант переповідає розповідь клієнта власними словами.

4. Техніка відображення значення вимагає більш глибокого розуміння ситуації клієнта.

39. Яка умова не є обов’язковою при виконанні техніки конфронтації?

1. Наявність сформованих довірчих стосунків між консультантом і клієнтом.

2. Наявність суперечностей у діях, висловлюваннях клієнта.

3. Опір роботі з боку клієнта.

4. Своєчасність проведення техніки (під час, або одразу після того, як були помічені суперечності).

40. Що означає поняття «фрейм-реакція»?

1. Реакцію (насамперед емоційну) на вдало проведений рефреймінг, свідчення того, що нове тлумачення було сприйнято.

2. Дії консультанта під час рефреймування повідомлення клієнта.

3. Реакцію опору на проведення рефреймінгу

4. Іншу назву техніки рефреймінгу змісту.

41. Яка назва синонімічна до поняття рефреймінг?

1. Реінтерпретація.

2. Інтерпретація.

3. Навіювання.

4. Психологічний вплив.

42. Що із сказаного про зворотний зв’язок як техніку консультування не вірно?

1. Він має бути більш описовим аніж оціночним.

2. Його краще формулювати у вигляді Я- повідомлення.

3. Він має бути лаконічним.

4. Його використовують замість техніки конфронтації.

43. Що із сказаного про зворотний зв’язок як техніку консультування не вірно?

1. Він має бути максимально конкретним і лаконічним.

2. Це одна із парадоксальних технік.

3. Він спрямований на те, що клієнт може змінити і не зачіпає того, що знаходиться поза межами контролю співрозмовника

4. Його ефективність зменшується при повторенні.

44. У консультуванні існують три основні підходи. Який із наведених варіантів зайвий?

1. Проблемно-орієнтоване консультування.

2. Ресурсно-орієнтоване консультування.

3. Особистісно-орієнтоване консультування.

4. Рішення-орієнтоване консультування.

45. Що є основним методом психологічного консультування?

1.Спостереження.

2. Опитування.

3. Навіювання.

4. Консультативна бесіда.

46. Що відноситься до контактного консультування?

1. Консультування засобами мережі Інтернет.

2. Консультування при безпосередньому контакті клієнта і психолога.

3. Телефонне консультування.

4. Консультування листуванням.

47. Що не відноситься до дистантного консультування?

1. Консультування листуванням.

2. Телефонне консультування.

3. Консультування через Skype

4. Консультування при безпосередньому контакті клієнта і психолога.

48. Генералізації (універсальні квантифікатори) Мета-моделі – це:

1. Узагальнення, які починаються зі слів «ніхто», «всі», «кожний», «ніколи» і т.п.

2. Слова перетворені із дієслів в іменники, через що процес, позначений таким словом сприймається як об’єкт, дія як річ.

3. Два висловлювання, що подаються так, ніби вони означають одне і те ж.

4. Припущення, на яке опосередковано вказує зміст повідомлення, як на «очевидне».

49. Комплексна еквівалентність (складна рівнозначність) Мета–моделі – це:

1. Узагальнення, які починаються зі слів «ніхто», «всі», «кожний», «ніколи» і т.п.

2. Слова перетворені із дієслів в іменники, через що процес, позначений таким словом сприймається як об’єкт, дія як річ.

3. Два висловлювання, що подаються так, ніби вони означають одне і те ж.

4. Припущення, на яке опосередковано вказує зміст повідомлення, як на «очевидне».

50. Пресупозиція (у Мета-моделі) – це:

1. Узагальнення, які починаються зі слів «ніхто», «всі», «кожний», «ніколи» і т.п.

2. Слова перетворені із дієслів в іменники, через що процес, позначений таким словом сприймається як об’єкт, дія як річ.

3. Два висловлювання, що подаються так, ніби вони означають одне і те ж.

4. Припущення, на яке опосередковано вказує зміст повідомлення, як на «очевидне».

51. Що не відноситься до сфери невербального спілкування?

1.Дистанція між консультантом і клієнтом.

2. Закриті запитання.

3. Поза.

4. Вираз обличчя.

52. Що є головним призначенням консультативної гіпотези?

1. Розуміння клієнта психологом.

2. Пояснення клієнтові наукових поглядів на причини його проблеми.

3. Встановлення зв’язку між неконструктивністю клієнта і заявленою ним проблемою.

4. Інформування клієнта про точку зору консультанта.

53. Яку назву має техніка, зміст якої полягає у тому, що консультант висловлює припущення, або пояснює поведінку клієнта, його мотиви?

1.Переповідання.

2. Відображення значення.

3. Інтерпретація.

4. Конфронтація.

54. Що із сказаного про метафори не відповідає дійсності?

1. Метафора сприяє помірній регресії.

2. Метафора може оживити інтерес клієнта, який починає нудьгувати, втомлюватись, коли починає послаблюватись концентрація уваги.

3. Метафора допомагає побачити ситуацію «у цілому», узагальнено.

4. Метафора не може використовуватись для самопізнання.

55. У якому випадку застосування техніки емпатичного слухання найменш доцільне?

1. Консультування клієнта, який переживає смерть близької людини.

2. Профорієнтаційна консультація.

3. Консультування смертельно хворого.

4.Консультування розлученого клієнтаз почуттям провини.

56. У якому випадку використання емпатичного слухання є найбільш доречним?

1. При напрацюванні стратегій досягнення мети.

2. При оволодінні технікою «Я- висловлювання».

3. При консультуванні клієнта, який переживає втрату.

4. При профконсультуванні.

57. Який із підходів у консультуванні зосереджений на позбавленні клієнта проблем із соматичним здоров’ям?

1. Проблемно-орієнтоване консультування.

2. Особистісно-орієнтоване консультування.

3. Рішення-орієнтоване консультування.

4. Жоден із підходів.

58. Який із підходів у консультуванні центрований на виявленні ресурсів і пошуку шляхів розв’язання проблеми?

1. Проблемно-орієнтоване консультування.

2. Особистісно-орієнтоване консультування.

3. Рішення-орієнтоване консультування.

4. Жоден із підходів.

59. Що дає право психологу займатись психологічним консультуванням?

1. Наявність наукового ступеню.

2. Наявність освіти за напрямком «практична психологія».

3. Наявність у психолога супервізора.

4. Спеціалізація у одному з напрямків психотерапії, участь у роботі психотерапевтичних груп, особиста терапія.

60. Яка вимога до мовлення консультанта не є вірною?

1. Має бути наближеним за складністю до мови клієнта.

2. Не має містити професійний жаргон.

3. Не має містити ідіоматичні вирази і експресивну лексику.

4. Має спиратись на науковий стиль і професійні терміни.

61. Що не відноситься до сфери невербального спілкування?

1.Розміщення у просторі консультанта і клієнта.

2. Відкриті запитання.

3. Погляд.

4. Вираз обличчя.

62. Клієнт замість того, щоби докладніше розповісти про свою ситуацію, починає цікавитись кваліфікацією психолога, його віком і сімейним станом. Які дії психолога у цій ситуації будуть найбільш доречними?

1. Дати вичерпну інформацію, якої вимагає клієнт.

2. Повідомити про кваліфікацію, поцікавитись, чому для нього важливо отримати відповідь на ці питання.

3. Спитати, що саме викликає недовіру.

4. Ігнорувати питання клієнта, повертаючи його до проблемної ситуації.

63. Яка із наведених нижче фраз сформульована за типом «Я-висловлювання»?

1. «Ви дещо знервовані, чи не так?»

2. 2Коли, розповідаючи про дружину, ви робите різкий жест рукою, мені здається що Ви сильно хвилюєтесь. Чи так це насправді?»

3. «Таке рішення, безумовно, для вас є найкращим.»

4. «На Вашому місці я не став би нервувати.»

64. Яка із реплік психолога-консультанта має сприяти структуруванню предмета професійної взаємодії, а не заважати цьому?

1. «Ну, розповідайте, розповідайте хоч щось про це.»

2. «Хіба з Вами, з дорослою людиною, таке трапляється вперше?»

3. «Схоже, що ви погано орієнтуєтесь у конкретних фактах.»

4. «Я слухаю Вас.»

65. Яка із реплік психолога-консультанта має сприяти структуруванню предмету професійної взаємодії, а не заважати цьому?

1. «Вам що, важко згадати те, що відбувалось вчора?»

2. «Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.»

3. «Так, я і сам це зрозумів, не потрібно зайвих слів, далі...»

4. «Не бачу нічого незвичайного в Ваших словах.»

66. Яка із реплік психолога-консультанта має сприяти структуруванню предмету професійної взаємодії, а не заважати цьому?

1. «Розповідайте, розповідайте, це тільки вам на користь.»

2. «Та це було відомо ще Фрейду...»

3. «Було б непогано розпочати все спочатку.»

4. «Хто для Вас ця людина, що Ви по відношенню до неї відчуваєте?»

67. Що не входить у так звану тріаду Роджерса, що описує основні характеристики поведінки психолога по відношенню до клієнта?

1. Емпатія.

2. Прийняття.

3. Нейтральність.

4. Конгруентність.

68. Що не входить до завдань початкового етапу консультативної бесіди?

1.Знайомство з клієнтом.

2. Встановлення контакту з клієнтом.

3. Висування консультативних гіпотез.

4. Обговорення контракту.

69. Що не входить до завдань заключного етапу консультативної бесіди?

1.Прощання.

2. Обговорення можливості подальших зустрічей з клієнтом.

3. Отримання від клієнта зворотного зв’язку про його задоволеність проведеною з ним роботою.

4.Висування консультативних гіпотез.

70. Який із підходів у консультуванні спрямований на аналіз сутності і зовнішніх причин проблеми, пошук шляхів її розв’язання?

1. Проблемно-орієнтоване консультування.

2. Особистісно-орієнтоване консультування.

3. Рішення-орієнтоване консультування.

4. Жоден із підходів.

71. Що означає принцип конфіденційності?

1. Заборону зачіпати найбільш неприємні для клієнта питання.

2. Заборону прямих питань про ім’я та соціальний статус клієнта.

3. Вимогу зберігати в таємниці інформацію про клієнта.

4.Вимогу бути терплячим і толерантним.

72. Який із підходів у консультуванні центрований на аналізі індивідуальних причин проблеми, ґенезі деструктивних особистісних стереотипів, попередженні подібних проблем у майбутньому?

1. Проблемно-орієнтоване консультування.

2. Особистісно-орієнтоване консультування.

3. Рішення-орієнтоване консультування.

4. Жоден із підходів.

73. У якому випадку в роботі з клієнтом можна припустити наявність трансферу?

1. Клієнт поводить і почуває себе по відношенню до консультанта так, ніби він хтось з його батьків.

2. Клієнт проявляє опір.

3. Клієнт вдається до розгорнутих розмірковувань і не відповідає на питання про почуття.

4. Клієнт поводить себе впевнено і розкуто.

74. У якому випадку у процесі консультування можна припустити наявність контрпереносу?

1. Консультант використовує обмежену кількість мікротехнік.

2.Консультант, не усвідомлюючи цього прагне змінити клієнта, вважає що знає, у чому полягає «користь» клієнта.

3. Консультант має сумніви щодо успіху роботи з клієнтом.

4. Консультант не наважується оговорити умови оплати праці.

75. Що вказує на те, що клієнта варто переадресувати іншому фахівцю (психотерапевту)?

1. Підвищена емоційність клієнта.

2. Запит клієнта про неможливість контролювати власні стани (наприклад агресії, тривоги).

3. Тенденція звинувачувати у своїх проблемах когось іншого.

4. Небагатослівність клієнта на консультації.

76. Що вказує на необхідність переадресувати клієнта іншому фахівцю (психотерапевту)?

1. Скарги клієнта на соматичне здоров’я.

2. Прохання вплинути на третіх осіб (чоловіка/дружину, дитину).

3. Невміння клієнта чітко описати власні переживання.

4. Низька мотивація до змін.

77. Що найбільше відрізняє телефонне консультування від очного?

1. Структура етапів бесіди.

2. Завдання роботи.

3. Не можливість у бесіді спиратись на візуальну інформацію про невербальні сигнали, які подає клієнт.

4. Тематика запитів клієнтів.

78. Що не можна вважати важливою відмінністю телефонного і очного консультування?

1. Відсутність візуального контакту.

2. Час, відведений в середньому на одну консультацію.

3. Мікротехніки спілкування, що застосовуються в роботі.

4. Ступінь анонімності клієнта.

79. З якою метою проводиться екологічна перевірка?

1. Для виявлення причин виникнення проблемної ситуації.

2. Для виявлення того, як очікувані результати роботи вплинуть на подальше життя і оточення клієнта.

3. Для виявлення екологічної свідомості клієнта.

4. Для виявлення неякісних продуктів харчування у раціоні клієнта.

80. Що із сказаного про психологічний контракт не вірно?

1. Він може укладатись письмово, або усно.

2. Він застосовується для розподілу відповідальності між клієнтом і психологом.

3. У ньому можуть оговорюватись питання оплати послуг психолога.

4. Він завіряється нотаріально.

81. Яка ознака з наведених не свідчить про наявність трансферу?

1. Клієнт відчуває сексуальний потяг до психолога.

2. Клієнт відчуває себе дитиною поряд з психологом і очікує від нього «батьківського» захисту і допомоги.

3. Клієнт прагне зрозуміти власні приховані спонуки.

4. Клієнт відчуває і поводить себе залежно, підпорядковано.

---

Дата добавления: 2015-07-14