Методичні вказівки і розв’язки типових задач

РОЗДІЛ 6. АБСОЛЮТНІ І ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ

Інформація про суспільні явища і процеси створюється, передається і зберігається у вигляді статистичних показників. Вони є однією з основних економічних категорій, за допомогою яких відображають кількісну і якісну сторони явищ і процесів.

Зібрані методом статистичного спостереження первинні матеріали узагальнюють та дістають підсумкові статистичні дані. Сукупність одиниць подають в цілому та в розрізі груп.

Показники, за допомогою яких статистично характеризують сукупності одиниць в цілому або її окремих груп, називають узагальнювальними показниками.

Узагальнювальні статистичні показники описують кількісно ознаку досліджуваної сукупності суспільних явищ у певних одиницях виміру.

Функції статистичних показників: пізнавальна, управлінська, контрольна, стимулювальна.

Узагальнювальні статистичні показники є базою для аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку держави, її окремих галузей і регіонів, стану й розвитку досліджуваних явищ, напряму та інтенсивності процесів, що відбуваються в суспільстві. Вивчаючи явища кількісно, економіст аналізує їх, пізнає якісно, проникає в сутність. У цьому й проявляється пізнавальна функція статистичних показників.

Управлінська функція статистичних показників полягає в тому, що вони є важливим елементом процесу управління на всіх його рівнях. З розвитком ринкових відносин ця роль статистичних показників зростає. Підвищується значення й контрольної функції статистичних показників, насамперед – за виконанням договірних умов.

Показники, які обчислюють під час статистичної роботи, поділені на три групи:

· за суттю досліджуваних явищ:

об’ємні показники, що характеризують розміри явищ, процесів (обсяг виробництва, реалізації);

якісні показники, що характеризують кількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ (заробітна плата, продуктивність праці і ін.);

· за ступенем агрегування явищ:

індивідуальні показники, що виражають розміри ознаки окремих одиниць сукупності;

загальні показники, що виражають розміри ознаки окремих груп або всієї сукупності;

· залежно від характеру досліджуваних явищ:

інтервальні показники, які виражають розміри кількісної ознаки за певні періоди часу (обсяг капітальних вкладень за місяць, квартал);

моментні показники, що виражають розміри кількісної ознаки на певний момент часу (дату) (запаси товарно-матеріальних цінностей на перше число кожного місяця).

Для того, щоб статистичні показники правильно відображали досліджувані явища, потрібно дотримуватись таких вимог:

а) виходити з положень економічної теорії та статистичної методології побудови показників;

б) прагнути добувати повну інформацію як за кількістю одиниць сукупності, так і за кількістю ознак досліджуваного явища;

в) забезпечувати порівнянність статистичних показників у часі й просторі, в одиницях виміру;

г) забезпечувати точність і достовірність вихідної інформації, на підставі якої розраховуються показники.

Статистичні показники як відображення об’єктивної реальності тісно пов’язані між собою, тому їх розглядають не ізольовано один від одного, а в певному взаємозв’язку.

Абсолютні величини – це показники, які виражають розміри суспільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах місця і часу. Дістають їх методами статистичного спостереження і зведення вихідної інформації.

· За способом вираження розмірів досліджуваних явищ абсолютні величини поділяються на індивідуальні і загальні (підсумкові).

Індивідуальні абсолютні величини характеризують кількісні ознаки в окремих одиниць, наприклад, рівень виробітку окремого робітника за конкретний період.

Підсумкові абсолютні величини характеризують розмір ознаки сукупності, отриманої від додавання значень окремих одиниць сукупності.

Абсолютні статистичні величини – завжди іменовані, вони мають певну розмірність, певні одиниці. Одиниці величин – важливий елемент статистичного дослідження. Вони можуть бути простими і складними (наприклад, кВт-год. спожитої електроенергії) та умовними (7000 – калорійне паливо).

· Залежно від різних причин і завдань аналізу застосовують такі одиниці величин: натуральні, умовно-натуральні і вартісні.

Натуральні одиниці здебільшого відповідають природним або споживчим властивостям предмета і виражаються у фізичних одиницях ваги, довжини, площі і т.д. Так, виробництво цукру в тоннах, рідких продуктів – у літрах, в декалітрах, взуття – у парах.

Коли облік за однією з одиниць не дає достатньої уяви про явище, його можна обліковувати у двох одиницях. Так, шкіра обліковується в квадратних дециметрах і вагових одиницях, скло – у квадратних метрах і за вагою тощо.

Одиницю величини можна виражати і сумою добутків двох різних вимірників. Так, робота вантажного транспорту обліковується в тонно-кілометрах, які є добутком маси перевезених тонн вантажів на відстань у кілометрах.

У разі виробництва однорідної, але неоднакової продукції її можна перераховувати в умовно-натуральних одиницях. Суть цього полягає в тому, що один з продуктів приймають за одиницю, решту прирівнюють до нього на підставі обчислених коефіцієнтів. Наприклад, якщо вагонобудівний завод виготовив 2000 чотиривісних вагонів і 4000 двовісних, то загальну кількість вагонів потрібно перераховувати у двовісні (2000 х 2 + 4000 = 8000), оскільки один чотиривісний вагон дорівнює за своєю місткістю двом двовісним.

Для різнойменної продукції загальний обсяг виробництва (реалізації) визначають у вартісному (грошовому) вираженні.

Відносними статистичними величинами називають показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Їх дістають як частку від ділення двох абсолютних величин.

При обчисленні відносних величин слід мати на увазі, що чисельник – це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Величину, з якою зіставляються інші величини (знаменник), називають основою, або базою порівняння, базисною величиною.

Відносні величини показують, у скільки разів порівнювана величина більша чи менша за базисну, або яку частку перше займає в другій, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю другої.

В залежності від бази порівняння відносні величини можуть виражатися у формі:

а) коефіцієнтів – якщо база порівняння приймається за одиницю;

б) процентів (%) – якщо база порівняння береться за 100;

в) проміле (‰) – якщо за базу порівняння взято 1000;

г) продециміле (⁰/₀₀₀) – якщо база порівняння становить 10000;

д) просантиміле (⁰/₀₀₀₀) – якщо база порівняння прийняття за 100000.

Вибір форми вираження відносної величини визначається розмірністю порівнювальних величин з метою надання даній відносній величині найбільшої виразності. Якщо порівнювальна величина більша за базу порівняння, то виникає проблема вибору між коефіцієнтом і процентом. Коефіцієнт показує в скільки разів порівнювана величина більша за базу порівняння.

Якщо порівнювана величина менша за базу порівняння, доцільно застосовувати проценти, а якщо значно менша – проміле, продециміле або просантиміле.

В залежності від змісту і пізнавального значення відносні величини, що використовуються в статистиці, поділяються на наступні основні види: відносні величини планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності і порівняння.

Відносні величини планового завдання характеризують відношення запланованого рівня показника до його фактично досягнутого рівня в минулому періоді. Так, наприклад, якщо в 2004 р. завод виготовив продукції на 10 млн. грн., а на 2005 р планується 10,5 млн. грн., то відносна величина планового завдання складе 10,5: 10 = 1,05 або 105 %.

Відносною величиною виконання плану називається статистичний показник, який характеризує ступінь виконання планового завдання, встановленого на даний період. Іншими словами, це процентне відношення фактично досягнутого рівня до запланованого за відповідний період (місяць, квартал і т.д.).

Припустимо, що підприємство за планом повинно було випустити на протязі другого кварталу продукції на суму 300 тис. грн., а фактично випустило на 315 тис. грн., тоді процент виконання плану буде становити 105 % (315: 300 х 100). Отже, план було виконано на 105 %, або перевиконано на 5 %.

Відносні величини динаміки характеризують зміну рівня того чи іншого явища в часі. В залежності від характеру бази порівняння розрізняють відносні величини динаміки із змінною базою порівняння або ланцюгові, і відносні величини динаміки з постійною базою порівняння або базисні.

Розрахунок базисних і ланцюгових відносних величин динаміки показаний в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Валовий збір картоплі в області за 2000 – 2005 рр.

Рік
Валовий збір картоплі, млн. т В процентах до 2000 р. (базисні) В процентах до попереднього року (ланцюгові)	100,0   -	109,5   109,5	128,6   117,4	142,8   111,1	147,6   103,3	171,4   116,1

Відносні величини планового завдання, виконання плану і динаміки взаємозв’язані між собою. Вони обчислюються за наступними формулами:

; ; ,

де ВВПЗ – відносна величина планового завдання;

ВВВП – відносна величина виконання плану;

ВВД – відносна величина динаміки;

І_П – абсолютна величина планового завдання;

І_О – абсолютна величина базисного періоду;

І₁ – абсолютна величина виконання плану (звітного періоду).

Як бачимо, відносна величина динаміки дорівнює добутку відносних величин планового завдання і виконання плану:

Цей взаємозв’язок дозволяє визначити і дві інші відносні величини. Так, відносну величину планового завдання визначають шляхом ділення відносної величини динаміки на відносну величину виконання плану:

Зрештою, відносна величина виконання плану – це частка від ділення відносної величини динаміки на відносну величину планового завдання:

Таким чином, знаючи любі дві з цих трьох відносних величин, завжди можна обчислити третю. Наприклад, нехай маємо наступні дані про обсяг товарообороту (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Номер магазину	Обсяг роздрібного товарообороту, тис. грн.
2004 р. (звітний)	2005 р.
за планом	фактичний
	4,280

За даними таблиці 6.2 відносні величини дорівнюють:

Взаємозв’язок:

Відносні величини структури (ВВС) характеризують частку окремих частин досліджуваної сукупності в загальному її обсязі. Їх обчислюють шляхом відношення частин до цілого.

Відносні величини координації (ВВК) характеризують співвідношення частин цілого між собою.

Покажемо розрахунок відносних величин структури і координації на прикладі (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Чисельність чоловіків і жінок в економічному вузі за формами навчання, чол.

Групи студентів за статтю	Групи студентів за формою навчання
денна	вечірня	заочна
Чоловіки Жінки
Разом:

Відносні величини структури за формами навчання:

денна:

вечірня:

заочна:

Відносні величини координації за формами навчання:

денна: жінки на одного чоловіка, або

чоловік на 100 жінок;

вечірня: жінки на одного чоловіків, або

чоловіків на 100 жінок;

заочна: жінки на одного чоловіків, або

чоловіків на 100 жінок.

Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь поширення або розвитку явища в певному середовищі. Їх отримують шляхом зіставлення двох різнойменних абсолютних величин, пов’язаних між собою, але які не є складовими цілого. Чисельник відносної величини інтенсивності виражає розмір досліджуваного явища, а знаменник – розмір середовища, в якому воно поширюється чи розвивається. Відносні величини інтенсивності завжди числа іменовані і виражаються одиницями виміру тих абсолютних величин, на основі яких вони розраховуються. Наведемо для прикладу дані про густоту населення в Тернопільській області і деяких її районах станом на 1 січня 2001 р.:[1] в Тернопільській області 109,3 чол./км² в т.ч. в районах: Чортківському – 90,1 чол./км²; Бучацькому – 83,9 чол./км²; Кременецькому – 82,1 чол./км²; Зборівському – 48 чол./км²; Шумському – 45,5 чол./км² і Підгаєцькому – 42,8 чол./км².

Як показують приведені дані, розташування населення по районах області дуже нерівномірне.

Відносні величини порівняння характеризують співвідношення однойменних величин, що стосуються одного й того ж періоду або моменту часу, але різних об’єктів чи територій. Їх виражають в коефіцієнтах або процентах, які показують, у скільки разів одна порівняльна величина більша від іншої. Наприклад, Чортківський район станом на 1.01.2001 р. більший за густотою населення від Підгаєцького району в 2,1 рази (90,1:42,8 = 2,1).

Ефективність використання статистичних показників значною мірою залежать від дотримання цілої низки вимог і насамперед урахування специфіки та умов розвитку суспільно-економічних явищ і процесів, а також комплексного застосування абсолютних і відносних величин в економіко-статистичних дослідженнях. Саме такий підхід забезпечує найповніше відображення досліджуваної дійсності.

Важливою умовою правильного використання статистичних показників є вивчення явищ через застосування абсолютних і відносних величин в їх поєднанні.

Для засвоєння теми слід опрацювати літературу [3; 7; 8; 9; 14; 17; 22; 23; 26; 27, с. 74-81; 28; 29, с. 18-24; 30, с. 41-47; 32, с. 82-90; 33, с. 113-130; 34; 35].

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке абсолютні статистичні величини і яке їхнє значення в статистиці?

2. Які види абсолютних величин можна виділити за способом їх вираження?

3. В яких одиницях можна виражати абсолютні величини?

4. Що називають відносною величиною?

5. В якій формі можна виражати відносні величини?

6. Чому порівняльність абсолютних показників є базою для обчислення відносних величин?

7. Які види відносних величин Ви знаєте?

8. Як обчислюють відносні величини планового завдання?

9. Що характеризують відносні величини динаміки і яка послідовність їх обчислення?

10. Яка залежність між відносними величинами динаміки, планового завдання і виконання плану?

11. Що виражають відносні величини структури і координації?

12. Для характеристики яких явищ використовують відносні величини інтенсивності і порівняння в просторі?

13. В чому суть комплексного використання абсолютних і відносних величин?

14. Яке значення належить питанням порівняльності порівнюваних абсолютних величин при розрахунку відносних величин?

15. Які Ви знаєте приклади використання абсолютних і відносних показників в економіко-статистичному аналізі?

Дата добавления: 2015-07-14