Поняття терміну «синергетика» та погляди вчених на його визначення.

Виконала

студентка групи ЕккМ-51с

Миронова Олена

Львів 2012

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1. Поняття терміну «синергетика» та погляди вчених на його визначення...….4

2. Синергія в організації………………………………………………………..….8

3. Портфельний ефект як сума комплементарного та синергетичного ефекту………………………………………………………………………...…13

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..…….15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….……………..16

ВСТУП

Актуальність питання про синергізм полягає в тому, що в сучасному економічно розвиненому світі все важчим стає пошук та реалізація конкурентних переваг, напрямків та способів підвищення ефективності роботи окремих підприємств і корпоративних структур. Деякі з них знаходять вихід у диверсифікації своєї діяльності, інші – у злитті та поглинанні підприємств і видів діяльності, у виявленні можливостей стратегічних бізнес-одиниць (СБО), деякі менеджери надають перевагу портфельним стратегіям компанії, використання ефекту масштабу. В останні роки (30-40 років тому) в літературі з’явилось чимало робіт, присвячених синергетичному ефекту; даючи різні визначення: то він – результат спільного бізнесу, то він – ефект масштабу діяльності, як результат спільного володіння певними навичками або ноу-хау, як результат використання нових технологій, маркетингу, наслідок «невидимих активів», ефекту «розливу», брендингу (розвиток торгової марки); припускають, що саме синергізм є вирішальним фактором при прийнятті рішень про доцільність злиття і поглинання, хоча факти говорять про те, що у злитті та поглинанні безліч інших причин; синергізм виникає як по вертикалі, так і по горизонталі діяльності організації. Він може бути як позитивним, так і негативним.

Деякі фахівці в галузі менеджменту говорять про надуманість ідеї синергізму. Деякі успішні компанії не припускають, що в їх діяльності присутній синергізм, тобто менеджери таких компаній не займаються пошуком і розвитком синергетичних переваг як таких. Таким чином, різноманіття понять, форм синергізму, ситуацій, коли виникає цей ефект, відкриває широке поле досліджень в даному питанні.

Поняття терміну «синергетика» та погляди вчених на його визначення.

Синергізму присвячені десятки робіт (книг, статей). Авторами таких робіт є представники економічно розвинених країн – Америки, Японії, Європейських країн, деякі вчені з Росії. Протягом останніх трьох-чотирьох десятиліть формувалося поняття про синергізм.

Зокрема, О.А. Ерманскій в роботі “Теорія і практика раціоналізації”, виданої в 1925 р., обгрунтував принцип організації праці, який свідчить: організаційна сума більша від арифметичної суми сил її складових і написав математичний вираз

Цей термін (синергізм) в той час не зустрічався в діловій літературі, все ж малася на увазі якась сила, що дає додатковий ефект від поєднання деяких організаційних складових. О.А. Ерманский сформулював і інші принципи, схожі з поняттями синергізму: 1) «принцип додатнього підбору сил» – таке поєднання сил (працівників, засобів виробництва тощо), коли вони доповнюють один одного; для цього необхідно знати властивості тих сил, що підбираються; 2) «закон накопичення вправ», який дозволяє мати можливість при незмінних витратах сил отримати більший результат; умовою накопичення вправ (навичок) є повторення одних і тих же дій, рухів.

Засновником синергетичного наукового напрямку та винахідником терміну «синергетика» вважається професор Штутгартського університету та директор Інституту теоретичної фізики і синергетики Герман Хакен. Згідно Г. Хакена, синергетика займається вивченням систем, що складаються з великої (надвеликої) кількості елементів, компонент або підсистем, які взаємодіють між собою складним чином. Термін «синергетика» у перекладі з грецької означає «спільна дія». Вводячи це поняття у науковий обіг, Герман Хакен вкладав у нього подвійний зміст: 1) синергетика як теорія виникнення нових властивостей у цілому, що складається з взаємодіючих об’єктів; 2) синергетика як міждисциплінарний підхід, який вимагає співпраці спеціалістів різних сфер. Сьогодні можна визнати, що синергетика, або теорія самоорганізації, виявляється одним з найпопулярніших та перспективних пізнавальних підходів, у т.ч. в управлінській науці. Спробу визначити синергізм як економічний феномен одним з перших зробив Ігор Ансофф в статті “Синергізм і ресурси”, опублікованої у відомій роботі “Корпоративна стратегія”. Саме його концепція зарекомендувала себе як найбільш стійка. В основу запропонованої ученим процедури оцінки синергетичного ефекту було покладено відповідність ресурсів та можливостей фірми. Слід зазначити, що в своїй концепції синергізму І. Ансофф зробив акцент на ролі його економічної бази, потенціалі не тільки матеріальних, але й нематеріальних активів та їх тісному зв’язку із можливостями компанії. І. Ансофф каже, що даний ефект, «здатний продукувати рівень виручки інтегрованої компанії, що перевищує суму аналогічних показників її функціонуючих окремо дивізіонів, часто позначають рівнянням «2 +2 = 5». Він пропонує називати його синергізмом». Порівнюючи математичне вираз О.А. Ерманского, його пояснення і формальну запис синергізму і розкриття його змісту – «2 +2 = 5», бачимо, що загальний зміст схожий. Хоча один говорить про раціональну організацію, другий – про корпоративну ефективність. Більш жорстку позицію відносно визначення синергізму займає професор Університету Хітотсубаші (Японія) Хіроюкі Ітамі в роботі «Мобілізація невидимих активів», який розглядає синергізм як процес підвищення ефективності використання ресурсів двох типів – фізичних (матеріальних) та невидимих (нематеріальних).

Якщо І. Ансофф розглядає корпорацію як об’єкт синергізму, то Х. Ітамі розглядає окрему бізнес-одиницю, використання її внутрішніх ресурсів. Він каже: «Мета синергізму – використання ефекту безбілетника», коли ресурси, що акумулюються в одній частині компанії, використовуються одночасно і без будь-яких додаткових витрат іншими її частинами». Він вводить поняття «невидимі активи», «синергетичний» ефект. Цим автором в структуру ресурсів компанії включаються: люди, фінансові активи, матеріальні активи, невидимі активи. Х. Ітамі вводить поняття «комплементарний ефект». Суть його полягає у співіснуванні двох непов’язаних між собою елементів стратегії, найчастіше за рахунок використання одного і того ж матеріального або фінансового активу: розрив між накопиченим фірмою ресурсним запасом і обсягом операцій на єдиному ринку; нерівномірне використання потужностей протягом денного або сезонного циклів. Накопичені резерви можна використовувати для випуску нового товару або освоєння нового ринку. Так само компанія використовує декілька товарів на декількох ринках. Недолік комплементарного ефекту полягає в тому, що його можна придбати, копіювати, він може бути відносно легко відтворений конкурентами. Комплементарні переваги можуть зникнути, якщо потужності повністю використані або конкурент отримав додаткові матеріальні ресурси. З нематеріальними або невидимими активами інакше (імідж, репутація, накопичений досвід, знання, технологія): вони можуть бути використані в будь-якій сфері діяльності одночасно без шкоди для своєї користі. Як підкреслює Х. Ітамі, це і є класичний приклад безбілетника. Його не можна скопіювати або купити, він є довгостроковий. Відмінність концепції про синергізм І. Ансоффа і Х. Ітамі полягає в тому, що перший не виділяє невидимі активи і не досліджує їх детально, другий надає цим активам велике значення, він вважає, що синергізм невидимих активів дозволяє компанії завоювати і розширити конкурентні позиції з меншими, ніж зазвичай, витратами.

Є ще одна істотна відмінність в концепціях цих авторів: на думку І. Ансоффа, щоб отримати синергетичний ефект, компанії повинні об’єднуватися з іншими фірмами; Х. Ітамі каже, що акумульовані ресурси в одній частині компанії використовуються одночасно без додаткових витрат іншими її частинами. Роберт Баззел і Бредлі Гейл визначають синергетичний ефект як результат діяльності кластера відносну суму результатів його складових: декільком бізнес-одиницям вдається досягати вищих рівнів прибутку, ніж якщо б вони були незалежними компаніями. Термін «кластер» використовується для позначення або портфеля компанії в цілому, або для великої корпорації – групи бізнес-одиниць. Стратегія розробляється не для окремих одиниць, а для родинних бізнес-кластерів, синергізм яких створює вигоди, що покривають вартість капіталу та довгострокову акціонерну вартість.

В цілому такий підхід до поняття синергетичного ефекту схожий з визначенням І. Ансоффа, але є деякі відмінності в механізмі створення синергетичного ефекту. Майкл Портер не акцентує увагу на понятті синергізму. Він критично ставиться до попередніх визначень синергізму, особливо нематеріального (передача знань, управлінського досвіду з однієї бізнес-одиниці в іншу); вважає, що така форма взаємозв’язку найбільш недовговічна, невизначена.

На думку М. Портера, не слід захоплюватися синергізмом, як якимось одним поняттям, а слід розглядати три типи взаємозв’язку. М. Портер вважає, що корисніше розглядати взаємозв’язки між підрозділами корпорації: матеріальні, нематеріальні та корпоративні. Ці взаємозв’язки можуть існувати паралельно: матеріальні взаємозв’язки можуть бути підкріплені нематеріальними ресурсами, матеріальні та нематеріальні взаємозв’язки зазвичай мають місце при наявності конкурентів. К. Кларк і К. Бренна критикують позицію принципового заперечення синергетичного потенціалу та приєднуються до думок І. Ансоффа, М. Портера, Е. Кемпбелла та інших авторів про синергізм; відзначаючи, що концепція синергізму, економіки бізнесу, знаходиться у вигідних йому зв’язках з іншими підрозділами, грунтується на використанні загальних ресурсів. Вони пропонують при аналізі і плануванні синергетичного ефекту повністю відмовитися від СБО, так як поділ виробництва на дві незалежні лінії створює загрозу синергізму; щоб посилити синергетичний ефект, пропонують підхід, що полягає в аналізі зв’язків усередині корпорації за допомогою товарного, ресурсного, споживчого та технологічного портфелів. На думку авторів, компанія повинна оцінювати три – чотири області потенційного синергізму, щоб забезпечити їй можливість використання поточних сильних сторін та розвитку нових.

Їх позиція про СБО суперечить позиції інших авторів, яка полягає у тому, що синергізм виникає не тільки у корпоративних структурах, вони стверджують, що це явище виникає у результаті акумуляції ресурсів (матеріальних, нематеріальних), а також проявляється при аналізі структури в динаміці, незалежно від того, є вона корпоративною чи бізнес-одиницею.

На думку Р.М. Кантера (“Пошук і досягнення синергізму” – уривок з книги “Коли гіганти вчаться танцювати”), синергізм -– єдиний спосіб створення цінності мультигалузевими корпораціями. Єдиним обгрунтуванням існування корпорації, на її думку, є досягнення синергізму – тієї чарівної комбінації видів діяльності, яка посилює кожна з них, а разом вони приносять більший прибуток, ніж окремо. Таке тлумачення синергізму в цілому не відрізняється від понять цього явища інших авторів, але є відмінності: по-перше, запроваджується поняття «постпідприємницька організація» – це така нова організація, основним завданням якої є досягнення синергізму. Є приклади, коли в результаті злиття, поглинань і реструктуризації не вдалося отримати синергетичного ефекту. На думку Р.М. Кантер, причиною цього є відсутність комунікативної мережі, нерозвиненості взаємовідносин між підрозділами та короткостроковість спроб їх встановлення. Тобто продовжуючи діяти в обраному напрямку, може з’явитись синергізм.

Далі, Р.М. Кантер стверджує: «сьогодні має місце зворотнє, коли постає питання про доцільність буття корпорації як такої, в цілісності в існуючій поза і над бізнес-одиницями». Тобто бізнес-одиниця повинна отримувати вигоду з належності до корпорації, а не навпаки.

Дата добавления: 2015-07-12