Синергія в організації

Кардинальні зміни середовища функціонування сучасних підприємств зумовлюють необхідність пошуку нових способів виживання економічних організацій. Внаслідок зміщення акцентів від прямого протистояння до «співконкуренції» в поясненні природи конкуренції перед підприємствами постає проблема ефективної реалізації різноманітних форм та способів партнерської взаємодії: від укладання довгострокових двосторонніх угод про поставки – до створення нових стратегічно автономних організаційних утворень проектного та процесного типу задля вирішення спільних завдань. За яскравим виразом Пітера Ф. Друкера, «… сучасний бізнес зростає за рахунок різноманітних альянсів, спільних підприємств і партнерства зі споживачами, але це, нажаль, розуміють лише одиниці”. Спектр подібних форм взаємодії та сфер їх можливої реалізації надзвичайно широкий. Тому питання природи та ефективності подібних форм стратегічної взаємодії підприємств набувають зростаючої практичної та наукової актуальності. В управлінській науці трактування терміну «стратегічна взаємодія» залишається неусталеним. Більшість дослідників визнають, що до такої моделі розвитку підприємств слід відносити стійку взаємодію двох (або більше) економічних організацій, що передбачає створення ними загальної споживчої цінності з певними унікальними характеристиками шляхом розподілу між партнерами зон відповідальності та результатів цієї взаємодії. Одним з основних критеріїв доцільності розвитку підприємства з використанням моделі стратегічної взаємодії з іншими економічними організаціями визнається отримання партнерами позитивного синергетичного ефекту, сутність якого найчастіше розкривається через залежність «2+2=5», тобто результати спільної діяльності суб’єктів виявляються суттєво більшими, ніж вони здатні досягти поодинці.

Будь-яка організація характеризується наступними основними елементами:

• продуктивністю;

• мікрокліматом у колективі;

• зацікавленістю;

• кадровим, науковим та технічним потенціалом;

• ставленням до зовнішнього середовища;

• перспективами розвитку;

• іміджем.

Ці елементи визначають потенціал організації, її здатність до ефективного функціонування.

Процес істотного посилення або послаблення потенціалу якоїсь матеріальної системи називається синергією. Таким чином, синергія може викликати як різко позитивні, так і різко негативні наслідки. Прийнятий на роботу хороший фахівець – професіонал, може не вписатися в мікроклімат колективу, і його віддача буде меншою; куплене першокласне швидкодіюче обладнання може не реалізувати свої можливості при відсутності необхідної підготовки персоналу. Потенціал багатьох придбаних ресурсів може в сумі дати менший, ніж запланований, результат. Тому для отримання синергетичного ефекту необхідна однакова спрямованість дій в системі кожного елемента потенціалу організації. Це призведе до посилення, множення кінцевого результату. Для успішної реалізації закону синергії існує ряд методів: «Питання і відповіді», «конференція ідей», «мозкова атака», «кейс-метод» та інші. Всі методи повинні бути спрямовані на посилення дії закону синергії.

Є три основних процеси в синергетичній дії – це адекватне планування, ефективний обмін знаннями і поточною інформацією між співробітниками організації та поточна координація роботи; все це можна об’єднати під загальним терміном «колективне мислення» або «мозковий штурм».

Варіанти результатів взаємодії фахівців:

Варіант перший. Найпоширеніший випадок. Класичний варіант «лебедя, рака і щуки». Фахівці намагаються робити роботу разом, взаємодіють, але процес ускладнюється амбіціями, взаємонепорозумінням, відходом від основної теми роботи, конфліктами, повторами. У результаті робота затягується, одні й ті ж речі доводиться переробляти багато разів, наради проходять за типовим сценарієм – у спробах примирити різні точки зору, і закінчуються нічим. Вся робота виявляється виконаною посередньо. У цьому випадку результат менше суми складових частин (1 +1 +1 +1 = S, де S <4).

Другий варіант. Найпростіший, але як показує практика, досить рідкісний. Вклад кожного фахівця добре вписується в загальну картину, спільні зусилля себе виправдовують, загальний результат дорівнює сумі внесків всіх фахівців. Так, якщо над завданням працюють чотири фахівці, їх результат роботи дорівнює результату який могли зробити чотири фахівця, якщо би працювали окремо. Тут сумарний ефект (1 +1 +1 +1 = 4).

Третій варіант (синергетичний). (Слід зазначити, що він зустрічається дуже рідко). Мистецтво управління інтелектуальним капіталом полягає саме в тому, щоб вміло поєднувати зусилля декількох людей і добиватися такого ефекту, щоб 1 +1 +1 +1 = S, де S>4. Отже, виграють всі учасники синергетичного процесу – так як, в результаті, частка кожного учасника більша. Очевидно, що для об’єднання зусиль потрібно, щоб вектори цих зусиль були узгоджені (направлені до однієї мети).

Отже, під синергетичним ефектом стратегічної взаємодії підприємств будемо розуміти зміну ефективності діяльності підприємства внаслідок взаємодії з іншими економічними організаціями, що зумовлюється виникненням так званого системного ефекту (ефекту емерджентності) та супроводжується частковою втратою кожним з партнерів їх стратегічної автономності (або незалежності у прийнятті стратегічних рішень). Одразу слід зауважити, що подібний ефект може мати як позитивний (безпосередньо синергійний), так й негативний (або диссинергійний) прояв, про що у відповідних теоретичних дослідженнях згадується нечасто. Диссинергія може бути обумовлена високими витратами, що виникають в процесі адаптації компаній, що об’єднуються в певну інтеграційну структуру, або внаслідок зниження керованості більш складною системою. Як визначають дослідники, за природою виникнення до синергійних відносять: ефект масштабу, ефект інтеграції, ефект комплексних переваг та ефект конгломерату. Ефект масштабу полягає у зниженні вартості одиниці продукції внаслідок зміни величини підприємства – його масштабу. В основі цього ефекту є закон зниження сукупних витрат на 20-30% при кожному подвійному збільшенні обсягів виробництва та на повнішому використанні виробничих потужностей підприємства. Ефект інтеграції виявляється, як правило, в процесі створення інтеграційної виробничої системи та визначається як сума всіх вигід, отримання яких було б неможливе при автономному функціонуванні учасників такої системи для кожного її учасника (включаючи маркетингові, технологічні, інформаційні, економічні та фінансові складові таких вигод). Ефект комплексних переваг визначає перевагу пакету послуг, товарів та угод за умови їх оптових поставок порівняно з їх отриманням на умовах «роздробу». Ефект конгломерату означає, що збільшення кількості підрозділів дозволяє розподілити ризик, що має за наслідок його зниження. Саме ефект конгломерату часто набуває диссинергійного прояву. Наприклад, Д. Ковальов наполягає на тому, що «на розвинутих ринках корпорації-конгломерати – найбільш притаманний тип холдингів для України – мають «конгломератну уцінку» з середньою величиною у 15%. Тобто активи таких холдингів створюють на 15% менший вільний грошовий потік, ніж могли б створювати окремі бізнес-одиниці холдингу у випадку їх незалежності». Характеризуючи джерела синергійного ефекту Є. Брікхем визначає такі з них: 1) економія витрат, що пов’язана з операційною діяльністю та виникає у менеджменті, маркетингу, виробництві або реалізації за рахунок зростання масштабів виробництва; 2) економія фінансів, що виникає внаслідок відносно менших трансакційних витрат на проведення операції та більш детальне вивчення фінансової діяльності компанії; 3) різна результативність управління, яка припускає можливість більше ефективного використання коштів (фондів) підприємства після злиття; 4) посилення влади на ринку за рахунок послаблення позицій конкурентів. У свою чергу І. Ансофф, характеризуючи появу синергетичних ефектів у менеджменті, що виникають внаслідок інтеграції підприємств, виокремлює: а) синергію збуту, що виникає внаслідок переваг організації з погляду маркетингу, реклами, спільного розподілу; б) виробничу синергію, яка призводить до максимального використання виробничих потужностей, зменшення витрат при закупівлях, до економії накладних витрат; в) синергію інвестування, як мультиплікативний ефект від використання інвестиційних можливостей кожної окремої фірми; г) синергію управління, що виникає внаслідок збільшення кадрового потенціалу, оскільки зростають можливості навчання, обміну досвідом, внутрішньої ротації кадрів тощо. Таким чином, з несуттєвими розбіжностями дослідники сходяться у розумінні основних джерел синергетичних ефектів, що супроводжують процеси стратегічної взаємодії підприємств.

Дата добавления: 2015-07-12