Магнітним аномаліям

1. Мета і завдання роботи

Метою роботи є закріплення теоретичних знань, практичне використання методів визначення намагніченості г.п. по результатам вимірювання магнітного поля над геологічними структурами.

Завдання роботи – визначити середню намагніченість порід по аномальному магнітному полю.

2. Основні положення

Намагніченість, яку визначають польовими методами, звичайно характеризує середню величину цього параметру I_сер для деякого об¢єму порід. Похибка оцінки I_сер складає 10-30% і залежить від степені неоднорідності намагніченості об¢єкту, абсолютних значень намагніченості, точності реєстрації магнітного поля, впливу аномалій техногенного походження і т.п.

Аномальне магнітне поле дозволяє оцінити сумарне значення індуктивної і природньої залишкової намагніченості. Дані про аномальне магнітне поле отримують з результатів наземних або повітряних магнітних знімань. Методика визначення намагніченості по аномальним магнітним полям суттєво різна для геологічно відкритих і закритих районів.

В першому випадку магнітні поля гірських порід, що залягають неглибоко, мають різко диференцьований характер, який є наслідком неоднорідного розподілу магнітних властивостей. В закритих районах магнітні об¢єкти, які знаходяться глибоко від земної поверхні, створюють плавні магнітні аномалії. Інтенсивність аномалій над глибинними об¢єктами суттєво залежить від їх геометрії. В зв¢язку з цим, точність визначення намагніченості таких об¢єктів залежить від точності обчислення їх геометричних параметрів ї звичайно нижча, ніж у відкритих районах.

2.1. Визначення намагніченості у геологічно відкритих районах. Середню намагніченість обчислюють за формулою однорідного тонкого вертикального пласта, намагніченого в напрямі геомагнітного поля

, (1)

де: - середнє значення модуля вектора намагніченості, 10^-2 А/м;

- середня амплітуда аномалій, нТл;

i – магнітне нахилення, градуси;

;

А – азимут простирання пласта.

Формула (1) дає похибку не більшу 25%, якщо виконуються співвідношення

b>5h, e>2b,

де: 2b – потужність пласта;

h – глибина верхньої кромки;

2e – глибина нижньої кромки.

Формула (1) не враховує вплив нормального магнітного поля, який може суттєво відрізнятися від нульового рівня поля, прийнятого для розрахунків.

2.2. Інтегральний спосіб оцінки намагніченості можна застосовувати як для відкритих, так і для закритих регіонів при неоднорідній намагніченості гірських порід. Цей спосіб розроблений для двохмірних диференцьовано намагнічених вертикальних пластів з обмеженою глибиною нижньої кромки. Припускається, що гірські породи намагнічені в напрямку нормального магнітного поля, вертикальні і горизонтальні розміри пласта більші 2h. Значення середньої намагніченості об¢єкта визначається через площу F між кривою DТ_а і дотичною проведеною через мінімуми кривої (рис. 1а):

, (2)

де: 2b – горизонтальні розміри об¢єкта, які знаходять як віддаль між точками перегину кривої DТ_а;

К₁, К₂ – поправочні коефіцієнти (рис. 1б, в).

Рисунок 1 - Параметри магнітної аномалії (а) і

номограми для визначення коефіцієнтів К₁ (б),

К₂ (в)

3. Порядок виконання роботи

3.1. По картам магнітних аномалій оцінити середню намагніченість гірських порід за формулою вертикального пласта (1) та інтегральним способом.

3.2. Дати аналіз причин розходжень отриманих результатів.

3.3. Звіт з лабораторної роботи повинен містити:

- графіки магнітних аномалій;

- формули і результати обчислень по ним;

- висновки.

4. Питання для самоконтролю

1. Які обмеження мають польові методи визначення намагніченості?

2. Як використовується геологічна інформація при оцінці намагніченості польовими методами?

3. Як можна зменшити вплив нормального магнітного поля на визначення намагніченості по магнітним аномаліям?

4. Яку точність мають польові методи?

Дата добавления: 2015-07-12