Різновиди оцінки дебіторської заборгованості та методів її списання

Наявність безнадійного боргу обумовлює утрату доходу й зменшення прибутку.

Для достовірності оцінки поточної дебіторської заборгованості, яка пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робот, послуг на дату балансу, треба виключати безнадійну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги.

В міжнародної практиці існує два методи списання безнадійних боргів:

1) Метод прямого списання;

2) Метод нарахування резерву.

Сутність методу прямого списання - попередня оцінка й записи безнадійних боргів не виконуються. Безнадійний борг відображається на рахунках в той час, коли достовірно відомо, що рахунок не буде оплачено. Даний метод є простим в використанні. Його недоліки в тому, що важко визначити момент часу, коли дебіторську заборгованість можна вважати безнадійною; порушується принцип відповідності доходу й витрат періоду; дебіторська заборгованість в балансі не може бути оцінена по чистій вартості реалізації.

Прямим списанням в обов’язковому порядку списується з балансу поточна безнадійна дебіторська заборгованість, яка не пов’язана із реалізацією товарів, робот, послуг, з одночасним відображенням у складі інших операційних витрат Звіту про фінансові результати (рядок 090) та на забалансовому рахунку 071.

Метод нарахування резерву використовується виключно для поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка виникає по факту відвантаження товарів, виконання робот, надання послуг. Переваги цього методу полягають у тому, що він обумовлює виникнення витрат за безнадійними боргами, побічно скорочує дебіторську заборгованість в той період, коли буде зроблена реалізація продукції, забезпечує дотримання принципу відповідності доходів та витрат. Недоліками даного методу є: важкість розрахунку; відносна оцінка резерву сумнівних боргів; необачливість принципу відповідності витрат по сумнівним й безнадійним боргам у періоді, в якому була зроблена реалізація.

Поточна дебіторська заборгованість відображається у балансі по чистій реалізаційній вартості.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу вираховується сума резерву сумнівних боргів.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

=

Первісна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

–

Резерв сумнівних боргів

Такий підхід відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку – принципу обачливості (використання в бухгалтерському обліку методу оцінки, які повинні попереджувати зниження оцінки обов’язків та витрат й завищення оцінки активів та доходів підприємства). Збільшення дебіторської заборгованості приводить до відображення в обліку й звітності доходу, який виміряється сумою грошових надходжень, які очікуються. Тому пряме списання не скасованої дебіторської заборгованості на зменшення прибутку звітного року по П(С)БО 10 не передбачено. Таким чином у відповідності з П(С)БО 10 в Україні облік безнадійної бухгалтерської заборгованості, яка пов’язана із реалізацією продукції, товарів, робот, послуг, виконується методом створювання резерву сумнівних боргів на підставі балансу.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

- метод 1 «застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості» (на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів);

- метод 2 «застосування коефіцієнту сумнівності»

Перший метод створення резерву сумнівних боргів є най об’єктивнішим, дозволяє оцінити платоспроможність кожного дебітора (якщо дебіторів на підприємстві небагато). Наприклад, резерв сумнівних боргів створюється, якщо підприємство отримує інформацію про порушення справи про банкрутство дебітора, на суму дебіторської заборгованості за цим дебітором.

Другий метод створення резерву сумнівних боргів передбачає застосування коефіцієнту сумнівності. Резерв сумнівних боргів у цьому випадку розраховується визнається як добуток суми дебіторської заборгованості на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності можна визначити трьома способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доходів;

- шляхом класифікації дебіторської заборгованості за термінами її непогашення;

- визначення середньої питомої ваги списаної дебіторської заборгованості в загальній сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Як правило, коефіцієнт сумнівності, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Приклад таблиці, що використовується для розрахунку коефіцієнту сумнівності, надано у табл. 8.3.

Таблиця 8.3

Розрахунок коефіцієнта сумнівності на основі класифікації
дебіторської заборгованості за минулий період

№ з/п	Назва дебітора	Кількість прострочених днів оплати, днів	Всього
	Від 1 до 30	Від 31 до 90	Від 91 до 180	Від 181 до 270	Від 271 до 360	Більше року
1.
2.
3.
	Разом:

Продовження табл. 8.3

	Сума безнадійної заборгованості
	Коефіцієнт сумнівності * (сума безнадійної заборгованості / суму разом)								Х

* Коефіцієнт сумнівності (КС) – це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні періоди. Визначається він за наступною формулою:

КС= (SБЗД / ДЗД)*100/і, (8.1)

де БЗД – фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію відповідної групи за n-й місяць вибраного для дослідження періоду;

ДЗД - дебіторська заборгованість за продукцію відповідної групи на кінець n-го місяця, вибраного для дослідження періоду;

і – кількість місяців у вибраному для дослідження періоді.

Дані в табл. 8.3 заносяться по кожному дебітору і відносяться до колонок 3 – 9 залежно від кількості прострочених днів оплати від строку договору. При групуванні дебіторської заборгованості необхідно враховувати умови договору з дебітором. У колонці 10 отримуємо дані по заборгованості по кожному дебітору, а по рядку «Разом» відображається залишок за дебетом рахунку 36 «Розрахунки із покупцями і замовниками».

Якщо при аналізі дебіторської заборгованості виявлена безнадійна заборгованість, то її сума заноситься у рядок «Сума безнадійної заборгованості» у відповідну колонку.

Наведена класифікація дебіторської заборгованості за термінами непогашення не обов’язково повинна бути такою детальною. Підприємство само визначає, за якими термінами непогашення воно буде класифікувати дебіторську заборгованість, виходячи із конкретної ситуації, що склалася.

Після визначення коефіцієнта сумнівності по кожній групі дебіторської заборгованості розраховуємо резерв сумнівних боргів (табл. 8.4).

Таблиця 8.4

Розрахунок суми резерву сумнівних боргів на кінець звітного періоду

на основі класифікації дебіторської заборгованості

№ з/п	Назва дебітора	Кількість прострочених днів оплати	Всього
	1-30	31-90	91-180	181-270	2871-360	Більше року
1.	…………
2.
	Разом:
	Коефіцієнт сумнівності (із табл. 8.3)								Х
	Сума резерву сумнівних боргів (рядок «Разом» х на відповідний коефіцієнт сумнівності)								S^*

^* S – загальна сума резерву сумнівних боргів.

Розмір резерву сумнівних боргів визначається за формулою:

n (КС * ДЗГ), (8.2)

РСБ= S 100

де ДЗГ – сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, яка групована по відповідним групам збільшення строків її скасування, тис. грн.;

n - загальна кількість груп не скасованої заборгованості.

Розрахована сума резерву сумнівних боргів включається до відповідної статті Балансу і одночасно до статті «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати.

Таким чином, складання резерву сумнівних боргів виходячи з періодизації дебіторської заборгованості (метод 2) передбачає групування дебіторської заборгованості по строкам її скасування з встановленням коефіцієнту сумнівності за кожною групою. При цьому виконуються дії:

- визначається кількість груп заборгованості, які класифікуються. Вся поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги розподіляється по виділеним часовим групам. Договірний строк скасування заборгованості не має значення. Він враховується при визначенні часових інтервалів, а при розробці існуючої дебіторської заборгованості на групи важливим є кількість днів її існування;

- після класифікації дебіторської заборгованості підприємство повинно встановити період дослідження;

- вибірка з даних аналітичного обліку інформації про суми фактично списаної дебіторської заборгованості за кожний місяць періоду дослідження у резерві груп, які класифікуються;

- після збору необхідної інформації про фактичне списання заборгованості підприємство, використовуючи дані синтетичного обліку про залишки поточної дебіторської заборгованості на кінець кожного місяця періоду дослідження у розрізі груп, які класифікуються, має визначити коефіцієнт сумнівності, а потім й розмір резерву сумнівних боргів.

Підприємство самостійно обирає метод оцінки та списання дебіторської заборгованості.

---

Дата добавления: 2015-07-12