Сучасні проблеми та реформування житлово-комунального господарства в Україні

В сучасних умовах стан житлово-комунального господарства в Україні є вкрай незадовільним і вимагає оперативного втручання. Так, підлягає ремонту кожний третій житловий будинок; на межі повної зупинки перебуває ліфтове господарство, де 20 тис. ліфтів потребують заміни; аварійними є майже третина водопровідно-каналізаційних мереж, понад 15 % мостів і шляхопроводів, кожна п’ята насосна станція; оновити треба більше 80 % рухомого складу міського електротранспорту, значну частину автотранспорту, трамвайних колій та іншої інфраструктури.

Житлово-комунальне господарство – галузь з найнижчим рівнем сучасного оснащення. Найгірша ситуація із станом житлово-комунальних підприємств спостерігається у сільській місцевості, де проживає значна частина населення.

Вітчизняне комунальне господарство є високоенергозатратним. На обслуговування одного квадратного метра житла у нашій країні витрачається в 3 – 7 разів більше енергоресурсів, ніж у середньому в Західній Європі, а витрати електроенергії на виробництво та реалізацію одного кубічного метра води вищі на третину. У процесі транспортування у нашій країні втрачається марно 30 % води та 25 % електричної енергії [21].

Найсуттєвішими недоліками господарського механізму житлово-комунального господарства, які зумовлюють необхідність проведення докорінних реформ, є:

- відсутність конкурентного середовища;

- великі втрати ресурсів у мережах внаслідок незадовільного їх технічного стану;

- значна регіональна диференціація тарифів;

- наявність практики надання дотацій збитковим підприємствам, що унеможливлює вихід їх із фінансової кризи;

- низька продуктивність праці та велика кількість працюючих у житлово-комунальному господарстві;

- відсутність кваліфікованих менеджерів, здатних ефективно управляти комунальними підприємствами;

- низька якість послуг і зменшення обсягів їх надання, що призводить до зменшення доходів житлово-комунальних підприємств;

- заборгованість населення за надані послуги, велика кількість комунальних пільговиків;

- обмеженість фінансових ресурсів об’єктів комунальної власності, хронічна нестача коштів, необхідних не тільки для потреб розвитку підприємств, а й для поточного їх утримання.

Для подолання зазначених реформ слід провести комплексне реформування сфери житлово-комунального господарства за такими напрямами:

1) забезпечення фінансової стабілізації галузі (проведення комплексної державної тарифної політики, стимулювання скорочення енерговитрат, ефективна дотаційна підтримка підприємств, перегляд пільг і чітке визначення джерел їх фінансування);

2) формування нормативно-правової бази функціонування житлово-комунального господарства (стандартизація послуг житлово-комунальних підприємств; перегляд нормативної бази, яка регламентує склад витрат підприємств; включення до складу тарифів на послуги інвестиційної складової);

3) інституційні перетворення в галузі (створення конкурентного середовища, створення товариств власників житла, перехід на енергозберігальні технології, встановлення дієвого контролю за тарифами та їх прозорістю та ін.).

24 червня 2004 р. був прийнятий Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 – 2010 роки». У Програмі конкретизовано мету, визначено напрями, завдання та заходи щодо її проведення.

Механізм реалізації реформи житлово-комунального господарства передбачає:

- упорядкування наданих пільг з оплати послуг та джерел їх фінансування;

- впровадження ресурсозберігальних технологій;

- сприяння залученню інвестицій для розвитку організацій з обслуговування та ремонту об’єктів житлово-комунального господарства;

- реструктуризація заборгованості бюджетів усіх рівнів підприємств з дотацій, пільг і субсидій за попередні роки;

- розвиток лізингу;

- запровадження диференційованої плати за утримання житла.

Виконання заходів Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004 – 2010 роки дасть можливість:

1) забезпечити реалізацію державної політики щодо регіонального розвитку, передусім у сфері житлово-комунального господарства;

2) зменшити до рівня експлуатаційної безпеки знос основних фондів;

3) забезпечити ефективну роботу підприємств житлово-комунального господарства;

4) поліпшити якість житлово-комунального обслуговування населення;

5)досягти оптимального співвідношення у рівні доходів населення і його витратах на оплату житлово-комунальних послуг;

6) створити прозорий механізм взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств і громадськості, спрямований на вирішення проблемних питань у сфері житлово-комунального господарства.

Питання для самостійного вивчення:

Дата добавления: 2015-07-12