Тема 3. Теоретико-методичні засади управління проектами

Лекція: МЕРЕЖЕВЕ І КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТУ

1. Мережеве планування: мета, основні методи і етапи

2. Особливості побудови графіків передування

3. Особливості побудови стрілочних графіків

4. Методи оптимізації мережевих графіків

5. Календарне планування проектів

1. Мережеве планування: мета, основні методи і етапи

Першим етапом планування проекту є процес структуризації проекту.

Структура проекту повинна відповідати таким вимогам:

1. Сукупність елементів кожного рівня ієрархії декомпозиції проекту повинна представляти весь проект. Рівні декомпозиції відрізняються один від одного ступенем деталізації.

2. Виходячи із вищенаведеного, сумарне значення характеристик проекту (обсяги робіт, вартість, ресурси. кількість виконавців) повинно співпадати.

3. Нижній рівень декомпозиції проекту повинен містити такі елементи робіт, на основі яких можуть бути визначені кількісні значення характеристик робіт, необхідні і достатні для управління проектом.

Структуризація проекту здійснюється з допомогою моделей WBS, OBS, CBS.

Структурні моделі можуть розрізнятись за принципами декомпозиції проекту. Якщо результати проекту є чітко визначеними, декомпозиція проекту здійснюється з орієнтацією на її результат. На ранніх стадіях проекту, коли результати ще чітко не визначені, структурну декомпозицію можна будувати, опираючись на фази життєвого циклу проекту.

Структурна декомпозиція проектних робіт може також бути змішаного типу. Розуміння проекту як структурованого інформаційного об’єкта, який підлягає логічним судженням та формальним правилам, є основою професійних методів управління проектами. Необхідним інструментом структуризації служить код елементу структури проекту, який дозволяє формалізувати розрахункові процедури по різних функціях управління проекту.

Наступним важливим етапом планування проекту є розподіл елементів робочої структури проекту в часі. Методом цього процесу є мережеве моделювання, а інструментами - мережеві і календарні графіки.

Мережеве моделювання (планування) вперше було застосоване в 50-х роках минулого століття. Саме в цей період сформувався новий розділ математики – теорія графів, яка стала теоретичною основою побудови мережевих моделей. Граф – геометрична фігура, яка складається з кінцевої чи нескінченної кількості точок і ліній, що їх з’єднують. У мережевому моделюванні застосовують орієнтовані графи, тобто фігури, які складаються з вершин і дуг (орієнтованих прямих чи кривих ліній).

Мережеве (сіткове) планування – це процес створення логічних схем послідовності виконання проектних робіт (мережевих графіків) і визначення тривалості проекту в цілому та окремих його елементів.

Методи мережевого планування — це методи, основна мета яких полягає в тому, щоб зменшити до мінімуму тривалість проекту.

Найбільш відомими є наступні методи мережевого планування:

· метод критичного шляху – СРМ (Critical Path Method);

· аналіз критичного шляху – СРА (Critical Path Analisis);

· метод оцінки й огляду програми – РЕRT (Programme evaluation and rewiew technique);

· метод вузлика дії – МРМ (Metra Potential Method).

Метод критичного шляху — це метод планування робіт в рамках проекту, включаючи управління цими роботами і складання графіку їхнього виконання. Ключовим моментом методу є поняття «критичного шляху».

Метод критичного шляху обчислює детермінований розклад виконання проекту, базуючись на єдиній оцінці тривалості кожної роботи. Обчислюються ранні і пізні дати початку і завершення операцій проекту, а значить, і резерви — проміжки часу, на які можна зрушити виконання операцій без порушення обмежень і дати завершення проекту.

Відповідно до цього методу для кожного виду робіт вказуються час і ресурси, необхідні для їхнього виконання, а також послідовність виконання окремих видів робіт. Потім будується граф (сітковий графік), що відображає черговість робіт і терміни їхнього виконання. Далі на цьому графі шукається критичний шлях, тобто шлях, що вимагає максимальних витрат часу.

Основною перевагою методу критичного шляху є можливість маніпулювання термінами виконання робіт, що не лежать на критичному шляху.

Метод PERT це аналітичний розрахунковий метод, що дозволяє спрогнозувати найоптимістичніші, найпесимістичніші та найвірогідніші терміни виконання робіт (у ході аналізу будується середньозважена оцінка), виключає при цьому повторення одних і тих же робіт в один і той же час. Він не допускає опису робіт з невідомою кількістю ітерацій, але може враховувати невизначені величини для підрахунку вірогідності виконання як окремих завдань, так і всього проекту у відведені терміни. Для кожного зі сценаріїв задається своя оцінка тривалості виконання робіт.

Усі ці методи, не дивлячись на різні назви, передбачають здійснення однотипних процедур. По-перше, встановлення послідовності виконання пакетів робіт, по-друге, побудову графічної схеми даної послідовності і по-третє, розрахунок часових параметрів проекту і його елементів.

В процесі мережевого планування здійснюється побудова графічної моделі проекту у вигляді мережевого графіка.

Мережевий графік – це графічне зображення робочих пакетів проекту, яке відображає їх послідовність, взаємозв’язок і часові параметри.

Основними категоріями мережевого графіка є робота (пакет робіт) і подія.

Робота – це певна дія чи їх комплекс, які вимагають витрат часу і певної кількості ресурсів.

Подія – факт закінчення однієї чи декількох робіт, необхідний і достатній для початку наступних робіт інколи також називається вузловою подією, віхою. Тривалість події дорівнює нулю, тобто вона відбувається миттєво і, зрозуміло, не вимагає витрат ресурсів.

В залежності від того, що знаходиться у вершині графа (подія чи робота), усю різноманітність мережевих графіків поділяють на два типи:

· стрілочний (графік “вершина – подія”)

· графік передування (графік “вершина – робота”)

Історично першим був розроблений метод стрілочних графіків (CPM, PERT). На стрілочних графіках роботи позначаються стрілками, а логічні зв’язки між роботами встановлюються так званими подіями, які зображаються у вигляді кіл чи інших фігур (прямокутників, квадратів, ромбів і т.д.) і свідчать про закінчення однієї (одних) і початок наступної (наступних) роботи. На рис. 3.5 зображено стрілочний графік проекту, який передбачає здійснення п’яти робіт – А, В, С, D, E.

Рис. 3.5. Приклад стрілочного графіка

На стрілочному графіку події бувають вихідними і завершальними (відповідно 1 і 5), початковими і кінцевими (для робіт В і С початкова подія 2, а кінцеві відповідно 3 і 4). Початкова подія, яка не має попередніх робіт, називається вихідною. Кінцева подія, яка не має наступних робіт, називається завершальною.

На стрілочній моделі може бути лише одна вихідна і одна завершальна подія.

Графіки передування почали широко застосовуватися з розвитком комп’ютерної техніки і дещо потіснили стрілочні графіки. На графіках передування у вершинах відображають роботи (переважно у вигляді прямокутників), а стрілками позначаються логічні зв’язки між ними (рис. 3.6).

Рис.3.6. Приклад графіка передування

Деякі сучасні комп’ютерні програми надають можливість будувати обидва види мережевих графіків і при потребі трансформувати один вид в інший, а деякі використовують лише графіки передування.

Дата добавления: 2015-07-12