Про спадщину батька вболіває лише дочка

Христина Звіринська

​​​​Дочка художника Христина Звіринська, яка є найбільшим популяризатором творчості батька, з сумом говорить, що батько як художник не оцінений. А він – яскравий представник львівської школи художників, був учнем відомого митця Романа Сельського. До того ж, людиною високоінтелектуальною. Карло Звіринський мав нагоду виїхати за кордон, але не зміг. «Бог, народ, мистецтво» були понад усе.

«Тато вважав неможливим кинути власний народ, коли є біда. Цінність його творчості у тому, що будучи в повній ізоляції, живучи в страху, з думкою, що буде далі, він по крупинці виловлював на Радіо Свобода, ВВС все, що робилося на Заході. Як такий чоловік з села Лаврів умів іти в ногу з часом?! Йому було б складно на Заході. Ми, українці, не маємо почуття гордості за своїх людей», – скрушно каже дочка.

Пекуча невідкладність учити. Мені здавалося, життя ще довге, я ще намалюю, але як сьогодні не навчу і вони вирвуться, завтра вже буде пізно. Це я собі дуже добре усвідомлював

Карло Звіринський

Карло Звіринський вважав своїм обов’язком навчати молодь. «Пекуча невідкладність учити. Мені здавалося, життя ще довге, я ще намалюю, але як сьогодні не навчу і вони вирвуться, завтра вже буде пізно. Це я собі дуже добре усвідомлював», – пише у спогадах художник. Наприкінці 50-х у Львові почала діяти «підпільна академія Звіринського». Дружина з трьома дітлахами йшла на прогулянку, щоб звільнити кімнатку площею 16 метрів квадратних, щоб чоловік міг навчати молодих художників, серед них нині відомі митці Роман Петрук, Іван Марчук, Зеновій Флінта.

Тато їм читав, написав історію світового мистецтва, музики, літератури. Це не було малювання. Тато їм давав освіту, розширював їхній кругозір, щоб вони вже потім збирали своє коло людей і передавали знання. Він усвідомлював, що нація має бути освіченою

Христина Звіринська

«Це мусила бути конспірація. Тато їм читав, написав історію світового мистецтва, музики, літератури. Це не було малювання. Тато їм давав освіту, розширював їхній кругозір, щоб вони вже потім збирали своє коло людей і передавали знання. Він усвідомлював, що нація має бути освіченою», – каже Христина Звіринська.

Дочці дуже важко було 15 років тому, 8 жовтня 1997 року, змиритись зі смертю батька. Але розуміє, що значно важче було б для нього, якби не міг малювати, бо почав втрачати зір. Власне, найбільше цього й боявся.

Творчість Карла Звіринського не є належно дослідженою. Лише недавно дочка дізналася, що її тато допомагав ОУН, був блискучим підпільником, мав поранення у шию, але ніколи про це не говорив.

Куратор виставки у Львівській галереї мистецтв Іванна Новаківська наголосила, що Карло Звіринський продовжував традицію європейського мистецтва. Вона розповіла, що в постійній експозиції є одна робота митця. Не вельми багато їх і у фондах галереї.

Христина Звіринська готує до друку книгу спогадів батька. А 11 жовтня у Києві в музеї сучасного мистецтва планує велику й несподівану виставку творів Карла Звіринського.

Дата добавления: 2015-07-12