Задача 3. Нарахувати заробітну плату офіціантам ресторану за місяць.

Нарахувати заробітну плату офіціантам ресторану за місяць.

Фактична виручка офіціанта – 43200 грн. за місяць.

Положенням про оплату праці офіціантам оплачується за встановленим відсотком від його виробітку 2 %. Крім того, вони отримують премію за високу якість обслуговування – 10 % заробітної плати.

Умови для преміювання виконано.

Методичні рекомендації

Заробітна плата за встановленим відсотком потрібно розрахувати як добуток фактичної виручки та встановленого відсотка від виробітку. Заробітна плата офіціанта визначається як сума заробітної плати за встановленим відсотком від виробітку і премії.

Тема 6. Система планування на підприємстві.

Самостійна робота 13

Тема: Принципи та методи державного регулювання діяльності підприємства

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу

Література: 7, 8, 9, 11, 14.

План

Принципи та методи державного регулювання.

Методичні рекомендації

Питання 1. Принципи та методи державного регулювання

При вивченні цього питання необхідно пам'ятати, що метою державного регулювання економіки є досягнення найефективнішого економічного, соціального, наукового й культурного розвитку країни.

Держава повинна дотримуватися певного правила: так впливати на підприємницьку діяльність та економіку країни, щоб не зруйнувати ринкові основи господарювання і не допустити кризових явищ

Принципи державного регулювання:

1. Мінімальне втручання державних органів в економіку країни.

2. Вплив владних структур на розвиток соціально-економічних процесів з допомогою встановлених державою економічних регуляторів і нормативів.

Методи державного впливу поділяється за формами впливу на прямі та непрямі; за засобами впливу - на правові, економічні, адміністративні.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування об’єктів ринку з допомогою інструментів адміністративно-правового характеру. Вони регламентують діяльність суб’єктів господарювання, регулюють темпи зростання економіки, її структуру, обсяги виробничого та невиробничого споживання, встановлюють квоти, державні бюджетні витрати, нормативи, ліцензії

Методи непрямого впливу регламентують поведінку об’єктів ринку через створення певного економічного середовища, мотивацію їх до діяльності в напрямі державних пріоритетів, котрі змушують їх діяти у потрібному державі напрямі.

Розглядаючи правові методи регулювання, передусім потрібно зазначити, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до П.1 ст. 8 Господарського кодексу України, не є суб'єктами господарювання. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Важливою формою державної політики у сфері регулювання економіки є державне замовлення. Відповідно до статті 13 Господарського кодексу, Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання – виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом.

У випадках, передбачених Господарським кодексом та іншими законами, Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади можуть встановлювати державні завдання, що є обов'язковими для суб'єктів господарювання.

Одним із завдань держави у сфері регулювання економіки є контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, основні засади якого обумовлені статтею 19 Господарського кодексу. Визначається, що суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до умов Господарського Кодексу та закону.

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

- збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин – за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

- фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин – за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

- цін і ціноутворення – з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

- монополізму та конкуренції – з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

- земельних відносин – за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства – за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

- виробництва і праці – за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

- споживання – за якістю і безпечністю продукції та послуг;

- зовнішньоекономічної діяльності – з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Серед економічних методів державного регулювання на особливу увагу заслуговують такі, як податкова політика, грошово-кредитна політика, цінова та митна політика держави.

Таким чином, основними напрямами регулюючого впливу держави на діяльність підприємства є:

· державне замовлення, державне завдання;

· ліцензування, патентування, квотування;

· сертифікація й стандартизація;

· застосування нормативів та лімітів;

· регулювання цін і тарифів;

· надання дотацій, компенсацій і субсидій.

Запитання для самоперевірки

1. Яка мета державного регулювання економіки?

2. У чому полягає сутність прямих методів державного впливу на діяльність підприємства?

3. Які методи економічного впливу держави на діяльність підприємства вам відомі?

Самостійна робота 14

Тема: Прогнозування діяльності підприємства та основні розділи бізнес-плану

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу

Література: 7, 8, 9, 11, 14.

План:

1. Прогнозування діяльності підприємства

2. Основні розділи бізнес-плану.

Методичні рекомендації

Питання 1. Прогнозування діяльності підприємства

Опрацьовуючи дане питання, слід звернути увагу на те, що прогноз – це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес складання (розробки) прогнозу називають прогнозуванням.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації – це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямів діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів та строків досягнення очікуваного стану.

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах, серед яких основними є такі:

· цілеспрямованість – змістовний опис поставлених дослідницьких завдань;

· системність – побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією і послідовністю;

· наукова обґрунтованість – усебічне врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

· багаторівневий опис – опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

· інформаційна єдність – використання інформації на однаковому рівні узагальнення та цілісної оцінки;

· адекватність об’єктивним закономірностям розвитку – виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкта;

· послідовне вирішення невизначеності – ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямів розвитку;

· альтернативність – виявлення можливості розвитку об’єкта за умов різних траєкторій, різноманітних взаємозв’язків і структурних співвідношень.

Прогнози поділяються за строками на довго- (10-15 років), середньо – (5-7 років) та короткострокові (на період до 3-х років).

Питання 2. Основні розділи бізнес-плану

Важливе значення в організації та економіці підприєм­ницької діяльності має складання бізнес-плану.

Бізнес-план підприємства чи організації – це письмовий документ, у якому викладено суть, напрями і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ними. Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій для розробки та реалізації підприємницької ідеї, будь-яких інноваційно-інвестиційних проектів.

У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією підприємницького проекту).

Конкретні цілі розробки бізнес-плану як багатофункціонального документа такі:

· налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

· проектування системи управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері діяльності;

· своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху організації власної справи;

· формування та розвиток управлінських якостей підприємця;

· перевірка життєздатності підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації.

Загальна методологія розробки бізнес-плану охоплює три стадії: початкову, підготовчу та основну.

Початкова стадія є обов’язковою за умови започаткування нової справи; вона передбачає опрацювання концепції майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформаційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та конкретні цілі, розробляється стратегія та можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного бізнес-плану.

На зміст і структуру бізнес-плану істотно впливають: цілі розробки бізнес-плану; аудиторія, на яку розраховано бізнес-план; сфера та розміри бізнес-плану; характеристика продукту бізнесу; фінансові можливості підприємця.

Зміст та структура бізнес-плану не мають жорсткої регламентованої форми, але, як правило, у цьому документі передбачаються розділи, в яких розкривається концепція і мета бізнесу, характеризується специфіка продукту підприємства та задоволення ним потреб ринку, оцінюється ємність ринку та встановлюється стратегія поведінки підприємства на певних ринкових сегментах, визначається організаційна та виробнича структура, формується фінансовий проект справи, у т.ч. стратегія фінансування та пропозиції по інвестиціях, описуються перспективи зростання підприємства.

У загальному вигляді бізнес-план складається з таких розділів:

1) резюме – короткий огляд бізнес-проекту, його ключових аспектів, повідомлення про наміри;

2) галузь, фірма та її продукція (послуги) – поточна ситуація і тенденції розвитку галузі; опис продукту; стратегія фірми; право власності;

3) дослідження ринку – характеристика ринку продукту; цільовий ринок бізнесу; місцезнаходження фірми; оцінка впливу зовнішніх чинників;

4) маркетинг-план – стратегія маркетингу; очікувані обсяги продажу продукту;

5) виробничий план – основні виробничі операції; машини та устаткування; приміщення; сировина, матеріали, комплектуючі вироби;

6) організаційний план – форма організації бізнесу; потреба в персоналі; власники та менеджери бізнесу; організація управління; кадрова політика;

7) оцінка ризиків – типи можливих ризиків; способи реагування на загрози для бізнесу;

8) фінансовий план – прибуток і збитки; план руху готівки; плановий бізнес; фінансові коефіцієнти.

Загальновживана логіка розробки бізнес-плану підприємства (організації) передбачає послідовне здійснення таких дій:

1) вибір продукції (послуг) для ринку;

2) дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;

3) вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми, що вперше розпочинає свою діяльність;

4) прогнозування можливих обсягів продажу продукції (надання послуг);

5) визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

6) розробка цінової та збутової політики;

7) обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

8) опис потенційних ризиків і дій для їхньої мінімізації;

9) оцінка фінансових параметрів бізнесу;

10) узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняттю “прогноз”.

2. Перелічіть основні принципи процесу прогнозування діяльності підприємства.

3. У чому полягає суть основних принципів прогнозування?

4. Що розуміється під поняттям “планування”?

5. Дайте визначення поняття “бізнес-план підприємства (організації)”.

6. Перелічіть цілі розробки бізнес-плану.

7. Охарактеризуйте стадії розробки бізнес-плану.

8. Дайте характеристику основних розділів бізнес-плану.

Тема 7. Організація виробництва та його обслуговування

Самостійна робота 15 – 16

Тема: Принципи організації виробництва. Інфраструктура підприємства

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу

Література: 7, 8, 9, 11, 14.

План

1. Принципи організації виробничого процесу

2. Інфраструктура підприємства, її поняття, види та значення

Методичні рекомендації

Питання 1. Принципи організації виробничого процесу

При вивченні цього питання потрібно засвоїти, що виробничий процес – це процес, в якому люди, знаходячись в певних виробничих відносинах і використовуючи знаряддя і предмети праці, створюють необхідні суспільству товари (роботи, послуги) виробничого і особистого споживання.

Принципи організації виробничого процесу – це вихідні положення, на основі яких здійснюється побудова, функціонування і розвиток виробничого процесу. Дотримання принципів організації виробничого процесу є однією з основних умов ефективної діяльності підприємства.

Основні принципи організації виробничого процесу

1. Принцип пропорційності Пропорційна продуктивність в одиницю часу усіх виробничих підрозділів підприємства (цехів, дільниць) і окремих робочих місць

2. Принцип диференціації. Поділ виробничого процесу виготовлення однойменних виробів між окремими підрозділами підприємства (наприклад, створення виробничих дільниць чи цехів за технологічною чи предметною ознакою)

3. Принцип комбінування. Об'єднання усіх чи частини різнохарактерних процесів з виготовлення певного виду виробів в межах однієї дільниці, цеху, виробництва

4. Принцип концентрації. Зосередження виконання визначених виробничих операцій з виготовлення технологічно однорідної продукції чи виконання функціонально однорідних робіт на окремих дільницях, робочих місцях, в цехах

5. Принцип спеціалізації. Форма поділу праці на підприємстві, в цеху, яка полягає в закріпленні за кожним підрозділом підприємства виконання обмеженої номенклатури робіт, операцій чи виробів

6. Принцип універсалізації. Протилежний принципу спеціалізації, який передбачає, ідо на кожному робочому місці (у виробничому підрозділі) виготовляються вироби і деталі різного асортименту чи виконуються різні виробничі операції

7. Принцип стандартизації. Розробка, встановлення і застосування однакових умов протікання виробничого процесу

8. Принцип паралельності. Одночасне виконання окремих технологічних процесів чи операцій, що призводить до істотного скорочення виробничого циклу виготовлення виробів і, як наслідок, до скорочення потреби в оборотних коштах

9. Принцип прямоточності. Змога прямолінійного руху предметів праці в ході технологічного процесу, тобто забезпечення найкоротшого для проходження виробом усіх фаз виробничого процесу:у без перебоїв у його русі 1

10. Принцип безперервності. Зведення до мінімуму різних перерв у процесі виробництва конкретного виробу

11. Принцип ритмічності Рівномірний випуск продукції у рівні проміжки часу

12. Принцип автоматичності. Максимально можливе й економічно доцільне звільнення робітника від витрат ручної праці на основі застосування автоматичного устаткування

13. Принцип відповідності норм виробничого процесу його техніко-економічному змісту. Формування виробничої структури підприємства з урахуванням особливостей виробництва та умов протікання технологічних процесів, що є передумовою отримання найкращих економічних показників

Питання 2. Інфраструктура підприємства, її поняття, види і значення

Опрацьовуючи дане питання, слід звернути увагу на те, що результативність господарської діяльності підприємства визначається не тільки рівнем організації основних виробничих процесів. За умов постійного вдосконалення технічної бази виробництва все вагомішими стають проблеми раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто роз­витку інфраструктури підприємства.

Інфраструктура (з латині infra – “нижче”, “під” та structura – “побудова”, “розміщення”) – це сукупність складових частин будь-якого об’єкта, що мають підпорядкований (допо­міжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об’єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Інфраструктура – це своєрідний “тип виробництва”, без якого неможлива його нормальна робота.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередню участь у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна структура забезпечує задоволення соціально-побутових та культурних потреб працівників підприємства.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. За сучасних умов господарювання у сфері технічного обслуговування виробництва на різногалузевих підприємствах працює 45 – 50 % загальної чисельності персоналу. Це зумовлено, насамперед, великими обсягами робіт з обслуговування основного виробництва; багато допоміжних та обслуговуючих операцій мають такий характер, що їх дуже складно механізувати.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури підприємства пояснюється тим, що:

1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт з ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань;

2) перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;

3) ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв’язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів;

4) навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають.

Для досягнення високих виробничо-господарських результатів важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, тобто сформувати активно функціонуючу соціальну інфраструктуру. Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності підприємства.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах не можливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.

Запитання для самоперевірки

1. Яке визначення поняття “виробничий процес“?

2. Охарактеризуйте принципи організації виробничого процесу.

3. Дайте визначення поняття “інфраструктура підприємства”.

4. Які підрозділи належать до виробничої інфраструктури підприємства?

5. Яка роль соціальної інфраструктури підприємства?

6. Які підрозділи належать до соціальної інфраструктури підприємства?

7. Чому успішне господарювання в ринкових умовах не можливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства?

Тема 8. Продукція: сутність, різновиди та конкурентоспроможність

Самостійна робота 17

Тема: Класифікація та номенклатура продукції

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу

Література: 7, 8, 9, 11, 14.

План

1. Класифікація продукції за економічним призначенням.

2. Номенклатура та асортимент продукції. Показники обсягу продукції

Методичні рекомендації

Питання 1. Класифікація продукції за економічним призначенням

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосованою людиною із допомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу). Продукція, що виготовляється, протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного процесу і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим до споживання продуктом (виробом).

У промисловому виробництві результатом (продуктом) праці є продукція, на підприємствах транспорту – відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на певну відстань), а в установах зв’язку та банках – надані фізичним і юридичним особам послуги. Іноді продукт праці є водночас і виробленою продукцією, і виконаною роботою, і наданою послугою (наприклад, полагоджений годинник або телевізор, відремонтоване взуття тощо).

Загальновідомо, що більшість продуктів праці є придатною для різних сфер і способів використання в народному господарстві. Наприклад, збіжжя може бути сировиною для виробництва борошна, виготовлення пива або горілки, може використовуватися як корм для худоби чи посівний матеріал. Продукт праці, що існує в готовій для споживання формі, може стати сировиною для іншого продукту (наприклад, виноград – для виготовлення виноградного соку, вина). Чи стане конкретна споживна вартість засобом виробництва або кінцевим предметом споживання, цілком залежить від її функції та місця в процесі праці. Предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва і змінюють свою форму, перетворюються на продукти праці, котрі розподіляються на засоби виробництва та предмети споживання; стосовно суспільного виробництва в цілому вони називаються продукцією відповідно І та ІІ підрозділів, а у промисловості – продукцією груп “А” і “Б”.

Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети праці, а предмети споживання – на продовольчі і непродовольчі товари. Такий поділ продукції класифікує її за ознакою економічного призначення.

Питання 2. Номенклатура та асортимент продукції Показники обсягу продукції

Для загальної характеристики продукції (робіт, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників її (їхнього) обсягу. За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, а й вартість (мінову вартість).

Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо зазначити, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи, насамперед, із показників обсягу товарів певної номенклатури та асортименту в натуральному вигляді.

Номенклатура продукції – це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.

Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічним показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

Номенклатура та товарний асортимент включають стару продукцію, попит на яку зберігається, а також нову продукцію, дослідні зразки принципово нових виробів.

Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці – штуки, тонни, метри тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції іноді використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканин – погонними і квадратними метрами).

Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції.

Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загаль­ний обсяг виробництва на певному підприємстві, а також обчислювати низку макроекономічних та узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам.

Показник валової продукції,окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи, залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. Причому динаміка залишків незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування та металообробки, де тривалість виробничого циклу для переважної більшості видів продукції перевищує два місяці. Слід також знати, що обсяг товарної та валової продукції виробничого об’єднання, у складі якого підприємство або інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається підсумовуванням відповідних показників цих підприємств (ланок).

З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності (насамперед, продуктивності праці) за складання виробничої програми підприємства роблять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати та суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої продукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосовувати для об’єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи іншу продукцію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному та вартісному виразах, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огляду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати також планові (очікувані) та фактичні обсяги реалізованої продукції.

Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають, виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактичний – після оплати споживачем (замовником) вартості продукції та надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.

Запитання для самоперевірки

1. Наведіть класифікацію продукції за економічним призначенням.

2. Дайте визначення поняття “номенклатура продукції”.

3. Поясніть значення терміна “асортимент продукції”.

4. Дайте визначення поняття “товарна продукція”.

5. Що вкладається в поняття “валова продукція”?

6. Дайте визначення поняття “реалізована продукція”.

7. Поясніть значення терміна “чиста продукція”.

Самостійна робота 18

Тема: Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу

Література: 7, 8, 9, 11, 14.

1. Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства основними засобами, сировиною та продуктами.

Методичні рекомендації

Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства основними засобами, сировиною та продуктами.

Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) – це спосіб організації діяльності підприємства, що дозволяє об'єднати зусилля різних одиниць, які виготовляють та реалізовують товари і послуги, з метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовує фірма для реалізації своїх економічних цілей. В процесі свого функціонування підприємству потрібен цілий комплекс матеріально-технічних засобів. Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, що комплектують вироби, технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристрої, ріжучі та вимірювальні інструменти), нові транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне устаткування, обчислювальна техніка і інше устаткування, а також паливо, енергія, вода.

Успішне рішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення підприємства, яка займається розрахунком потреб підприємства в різних матеріалах, а також визначає джерела їх покриття.

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає комплекс робіт по аналізу питомих витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використанню технологічного устаткування і оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробці матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходження і вище перелічених напрямах використання.

В умовах ринку у підприємств виникає право вибору постачальника, а значить, і право закупівлі ефективніших матеріальних ресурсів. Це примушує постачальницький персонал підприємства уважно вивчати якісні характеристики продукції, що виготовляється різними постачальниками. Критеріями вибору постачальника можуть бути надійність постачання, можливість вибору способу доставки, час на здійснення замовлення, можливість надання кредиту, рівень сервісу.

План МТЗ підприємства є його матеріальним балансом, в якому зведені всі розрахунки потреби в матеріальних ресурсах, необхідних для забезпечення виробничого процесу (витратна частина), наявність залишків на планований період, а також визначені джерела постачання (прибуткова частина). Основні показники плану МТЗ, а також зв'язок між ними можна відобразити наступним рівнянням:

Рпен + Знор = Оож + Е +В,

де Рпен – потреба в матеріальних ресурсах на виробничо-експлуатаційні потреби;

Знор – запаси нормовані;

Оож – залишки очікувані, тобто фактичні запаси, які існують на підприємстві на якийсь певний період;

Е – економія

В – план ввезення.

У лівій частині рівняння відображається загальна потреба в матеріальних ресурсах, в правій його частині – джерела покриття цієї потреби.

План матеріально-технічного забезпечення підприємства здійснюється в такій послідовності:

- Підготовча робота (забезпечення бланками-формами, інструктаж тощо);

- Визначення джерела забезпечення потреби в матеріалах;

- Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах;

- Розробка норм виробничих запасів.

Запитання для самоперевірки

1. Поясніть сутність поняття “матеріально-технічне забезпечення”.

2. В якій послідовності здійснюється планування матеріально-технічного забезпечення підприємства?

Самостійна робота 19

Тема: Розрахунок виробничої потужності та можливого обсягу випуску продукції

Форма роботи – виконання практичного завдання

Література: 7, 8, 9, 11, 14.

Зміст практичного завдання

Дата добавления: 2015-07-11