Пояснювальна записка. Дисципліна «Економіка і організація виробництва» належить до вибіркових дисциплін у

Дисципліна «Економіка і організація виробництва» належить до вибіркових дисциплін у підготовці молодших спеціалістів з розробки програмного забезпечення. Навчальною програмою дисципліни, крім аудиторних занять, передбачено і самостійне вивчення окремих питань курсу.

Мета методичних вказівок – надати допомогу студентам при виконанні самостійної роботи з вивчення навчального матеріалу, а саме: набути вміння з визначення основних показників, вивчення положень у питаннях, що вивчаються; навичок із вирішення ситуацій, завдань щодо прийняття управлінських рішень.

Самостійна робота складається з вивчення теоретичного матеріалу і виконання практичних завдань.

Працювати над засвоєнням матеріалу необхідно в такій послідовності:

1. Ознайомитися з темою самостійної роботи і методичними вказівками до неї.

2. Підібрати літературу.

3. Вивчити матеріал, скласти конспект, виконати практичне завдання.

4. Відповісти на запитання самоперевірки.

Самостійну роботу необхідно виконувати у окремому зошиті.

Навчальний матеріал, передбачений для самостійного опрацювання, виносяться на підсумковий контроль.

Тематичний план самостійної роботи

№ теми	Назва теми	№ самостійної роботи	Назва теми самостійної роботи	Кількість годин
усього	У т.ч.
теоретичні	практичні
	Підприємство як суб’єкт господарювання		Класифікація, структура та зовнішнє середовище підприємства.			-
	Організація економічної діяльності підприємств та їх показники		Міжнародна підприємницька діяльність			-
	Розрахунок відносних і середніх величин		-
	Розрахунок показників рядів динаміки		-
	Розрахунок індивідуальних і загальних індексів		-
	Ресурси підприємства		Персонал підприємства та його категорії.			-
	Продуктивність праці персоналу
	Оцінка основних засобів підприємства
	Оборотні кошти підприємства та нематеріальні ресурси			-
	Інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства		Інвестиційні та інноваційні процеси на підприємстві,джерела їх фінансування			-
	Мотивація та оплата праці		Мотивація та її методи			-
	Нарахування заробітної плати за почасовою формою оплати праці		-
	Система планування на підприємстві.		Принципи та методи державного регулювання діяльності підприємства			- -
	Прогнозування діяльності підприємства та основні розділи бізнес-плану			-
	Організація виробництва та його обслуговування		Принципи організації виробництва			-   -
	Інфраструктура підприємства			-
	Продукція: сутність, різновиди та конкурентоспроможність		Класифікація та номенклатура продукції			-
	Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства			-
	Розрахунок виробничої потужності та можливого обсягу випуску продукції		-
	Витрати підприємства		Собівартість продукції та окремих виробів			-
	Планування витрат за окремими статтями та загальним обсягом		-
	Визначення цін на продукцію різними методами		-
	Результативність роботи підприємства		Доходи, прибуток і рентабельність підприємства			-
	Планування доходів, прибутку та рентабельності підприємства		-
Разом

Список рекомендованої літератури

1. Господарський кодекс України.

2. Податковий кодекс України

3. Закони України (зі змінами та доповненнями):

3.1. “Про ціни і ціноутворення” від 03.12.90.

3.2. “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91.

3.3. “Про споживчу кооперацію” від 23.04.92.

3.4. “Про оплату праці” від 24.03.95.

3.5. “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97.

3.6. “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16.01.03

4. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:

4.1. 7 “Основні засоби” від 27.04.00.

4.2. 9 “Запаси” від 20.10.99.

4.3. 12 “Фінансові інвестиції” від 26.04.00.

4.4. 15 “Дохід” від 29.11.99.

4.5. 16 “витрати” від 31.12.99.

5. Інструкція про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів. Наказ Міністерства статистики України від 28.12.96.

6. Методичні рекомендації з формування складу витрат і порядку їх планування в торговельній діяльності. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.02. – № 145.

7. Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємства. Навч. посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.

8. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.

9. Мазаракі А.Л., Лігоненко Л.Д., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999.

10. Марцин В.С. Економіка торгівлі. Підруч. – К.: Знання, 2006. – 402 с.

11. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2000.

12. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Структур.-логіч. навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001.

13. Фастовець А.А. економіка підприємства. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.

14. Шваб Л.І. Економіка підприємства. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 2-е вид. – К.: Каравела, 2005. – 568 с.

15. Швиданенко Г.О., Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисцип. – К.: КНЕУ, 2000.

16. Экономика предприятия. Учеб. пособ. / Под общ. ред. докт. экон. наук, проф. Л.Г. Мельника. – Сумы: ИТД “Универси­тетская книга”, 2002.

17. Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі. Навч. посіб. – Олді-плюс, 2009. – 356 с.

Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання.

Самостійна робота 1.

Тема: Класифікація, структура та зовнішнє середовище підприємства

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу.

Література: 7, 8, 9, 11, 15.

Питання для вивчення матеріалу

1. Класифікація підприємств.

2. Зовнішнє середовище, взаємодія підприємства з ним.

Ø Поняття і складові зовнішнього середовища;

Ø Фактори макросередовища та їх вплив на діяльність підприємства;

Ø Фактори мікросередовища та їх вплив на діяльність підприємств;

3. Виробнича та загальна структура підприємства

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання1. Класифікація підприємств.

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що підприємства класифікують за різними ознаками.

При здійсненні будь-якого виду діяльності суб'єктом господарювання на ринку великого значення набувають такі його ознаки як форма власності, правовий статус і обрана сфера господарювання, галузева приналежність, розмір, а також мета і характер діяльності з урахуванням територіальної цілісності.

Залежно від форми власності згідно із ст.63 ГКУ в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство засноване на змішаній формі власності (на основі об'єднання майна різних форм власності).

В залежності від приналежності капіталу в статутному фонді підприємства класифікують наступним чином:

- якщо іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків (10%), воно визнається підприємством з іноземними Інвестиціями;

- якщо іноземна інвестиція становить сто відсотків (100%), воно вважається іноземним підприємством;

- якщо в статутному фонді відсутні іноземні інвестиції, таке підприємство вважається національним.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють такі підприємства:

- унітарні;

- корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до:

- малих;

- середніх;

- великих.

З урахуванням існування ступеня залежності від іншого підприємства виділяють такі підприємства:

- головні;

- дочірні.

Залежно від галузі діяльності виділяють:

- промислові;

- сільськогосподарські;

- будівельні;

- транспортні;

- торговельні,

- науково-дослідні;

- лізингові;

- банківські;

- страхові;

- туристичні;

- підприємства зв'язку;

- підприємства побутового обслуговування тощо.

Відповідно до правового статусу і форми господарювання розрізняють:

- одноосібні підприємства - є власністю однієї особи, що відповідає за свої зобов'язання усім майном;

- кооперативні підприємства – добровільні об'єднання громадян з метою спільного здійснення господарської діяльності;

- орендні підприємства – засновані на договірних взаєминах щодо тимчасового володіння і користування майном;

- господарські товариства (партнерства) – підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать:

- акціонерні товариства;

- товариства а обмеженою відповідальністю;

- товариства з додатковою відповідальністю;

- повні товариства;

- командитні товариства.

Питання.2. Зовнішнє середовище, взаємодія підприємства з ним

Опрацьовуючи дане питання, слід звернути увагу на те, що підприємство є відкритою соціально-економічною системою, що діє у певному середовищі.

Зовнішнє середовище – це сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних, природних та інших умов і факторів щодо підприємства, що діють у глобальному оточенні.

Взаємодія підприємства із зовнішнім середовищем відбувається у двох зонах.

1. Макросередовище, що включає в себе глобальні фактори, які відображають соціально-економічні відносини в суспільстві.

До таких факторів відносять:

· економічні фактори – тенденції розвитку населення, загальне становище та рівень насиченості ринків збуту, рівні цін на сировину, енергоносії, безробіття, інфляція та ін.;

· технологічні фактори, що обумовлюють зміни в продуктах, процесах їх виробництва, способах використання продукту споживачами тощо;

· політичні фактори – стан державної влади, ступінь державного контролю та втручання в економіку тощо;

· соціально-культурні фактори – потреба участі робітників в управлінні, їхні соціальні запити, вимоги до організації праці, гуманізація робочих місць та ін.

Ця група факторів, по-перше, визначає загальні умови підприємницької діяльності, по-друге, впливає на фактори мікросередовища та через них (опосередковано) – на розвиток підприємства.

2. Мікросередовище, що охоплює фактори, які безпосередньо впливають на конкретне підприємство.

На відміну від глобального середовища, ці фактори більше піддаються впливу з боку підприємства, причому ступінь їх впливу залежить від стабільності становища підприємства на ринку.

Як правило, з метою аналізу виділяють п’ять груп факторів, які найбільш суттєво впливають на успіх конкретного підприємства, а саме:

· покупці продукції (товарів, робіт, послуг);

· власники капіталу;

· постачальники товарів (матеріальних ресурсів);

· конкуренти;

· державні установи.

У сучасних умовах посилюється ступінь залежності підприємства від стану зовнішнього середовища, що проявляється в мінливості властивостей та характеру впливу зовнішнього середовища на економіку підприємства.

Необхідність дослідження проблеми взаємодії підприємства та зовнішнього середовища обумовлено формуванням нової концепції управління підприємством як відкритою системою. Навіть, якщо на самому підприємстві не відбувається ніяких змін, то постійні зміни навколишнього середовища справляють суттєвий вплив на результати його діяльності. Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, що є важливою складовою стратегічного планування.

Питання.3. Виробнича та загальна структура підприємства

При вивченні питання необхідно пам'ятати, що загальна структура підприємства складається із управлінської та виробничої структур.

У складі виробничої структури виділяють такі елементи: господарства, цехи та дільниці.

Господарство – адміністративно і організаційно відокремлений структурний підрозділ підприємства, який виконує комплекс виробничо-управлінських функцій. Розрізняють інструментальне, ремонтне, енергетичне, транспортне і складське господарства.

Цех – адміністративно відокремлена (за предметними, технологічними чи функціональними ознаками) виробнича одиниця (ланка) підприємства. Його основним завданням є виготовлення виробів відповідної якості в обсязі і асортименті, передбачених планом, з дотриманням встановлених техніко-економічних показників.

Основні цехи підприємства беруть участь в різних стадіях виробництва продукції, яка визначає характер спеціалізації підприємства. Вони поділяються на 3 групи:

- заготівельні цехи;

- обробні цехи;

- складальні цехи.

Заготівельні цехи здійснюють попереднє формоутворення продукції, (штампувальні, ливарно-заготівельні, пластмасові операції тощо).

В обробних цехах здійснюється механічна (автоматно-токарний цех), хімічна (гальванічний цех), термічна, електрична, ультразвукова та інші способи обробки продукції.

Складальні цехи здійснюють загальну та вузлову збірку продукції.

Забезпечувальні цехи призначені для забезпечення виробничого процесу інструментом, всіма видами енергії і ремонтними роботами. До них відносять інструментальні, ремонтні, енергетичні господарства, а також експериментальні цехи, які беруть участь у підготовці й освоєнні нових видів продукції і підпорядковані відділу головного конструктора.

Обслуговуючі цехи і господарства надають всім підрозділам підприємства транспортні, завантажувально-розвантажувальні та складські послуги.

Найменшим структурним підрозділом підприємства є дільниця, яка об'єднує споріднені робочі місця, пов'язані виробничими, технологічними чи будь-якими іншими ознаками.

Запитання для самоперевірки

1. За якими ознаками поділяються підприємства?

2. Як поділяються підприємства за формою власності?

3. Чим відрізняється макросередовище від мікросередовища?

4. Фактори якого середовища впливають на підприємство прямо, а які – опосередковано?

5. Перелічіть основні фактори макросередовища, що впливають на діяльність підприємства.

6. Перелічіть основні фактори мікросередовища, що впливають на діяльність підприємства.

7. Якими характеристиками визначається стан зовнішнього середовища підприємства?

8. Дайте визначення поняттю “загальна структура підприємства”.

9. Охарактеризуйте виробничу структуру підприємства.

Тема 2. Організація економічної діяльності підприємств та їх показники.

Самостійна робота 2.

Тема: Міжнародна підприємницька діяльність

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу.

Література: 8, 14

Питання для вивчення матеріалу

1. Міжнародна підприємницька діяльність її характеристика

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Міжнародна підприємницька діяльність – це діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб’єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів).

Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність” суб’єктами міжнародної підприємницької діяльності є:

1. фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства;

2. юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території;

3. структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

4. спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні та форми інтернаціоналізації різних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

До найнижчої за рівнем інтернаціоналізації форми підприємницької діяльності належить виконання окремих зовнішньоекономічних операцій – експортно-імпортних, лізингових, посередницьких, а також надання консультаційних і маркетингових послуг.

Друга форма характеризується невисоким рівнем інтернаціоналізації і охоплює науково-технічну, виробничу та сервісну кооперацію.

Відносно високий рівень інтернаціоналізації суб’єктів господарювання репрезентує спільне підприємництво, що здійснюється через створення і функціонування спільних підприємств, ліцензування та управління за контрактом.

Найвищим рівнем інтернаціоналізації суб’єктів господарювання є комплекси територіально-виробничих і багатосторонніх економічних зв’язків.

Реалізація на практиці окремих форм міжнародної підприємницької діяльності досягається двома способами: перший – без створення нової юридичної особи; другий – із заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва).

Міжнародне спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо.

Мотивація формування і функціонування міжнародних спільних товариств як форми реалізації стратегії виходу на внутрішній та зовнішній ринки обумовлюється: 1) зниженням підприємницького ризику; 2) розвитком підприємницького потенціалу конкретного суб’єкта господарювання; 3) можливістю активізації маркетингу та започаткування нових каналів збуту товарів, можливістю проникнути на новий територіальний сегмент вітчизняного і світового ринків. Мотивація партнерів базується на узгодженні їхніх виробничо-економічних, маркетингових, екологічних та іміджевих інтересів.

Попередні переговори щодо створення міжнародного спільного товариства, як правило, завершуються підписанням партнерами протоколу про наміри. Домовленість партнерів обов’язково деталізується в процесі складання техніко-економічного обґрунтування.

Основним установчим документом для створення спільного товариства служить його статут, що має визначати: предмет і цілі діяльності, місцезнаходження, склад засновників; розмір статутного фонду і часток партнерів у ньому, порядок його формування; склад і компетенцію органів управління, порядок прийняття рішень; процедуру припинення діяльності.

Після завершення переговорів і підписання установчих документів здійснюється реєстрація спільного підприємства у відповідному органі загальнодержавного управління.

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється державними органами законодавчої та виконавчої влади. Процес інтернаціоналізації підприємств і країн відбувається за участю різних міжнародних організацій.

Функції основних міжнародних організацій фінансово-економічного спрямування:

▫ Банк міжнародних розрахунків (БМР) – сприяння співпраці центральних банків країн світу і здійснення міжнародних фінансових операцій;

▫ Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – надання позик і кредитів країнам-членам ООН;

▫ Міжнародний валютний фонд (МВФ) – сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютних операцій;

▫ Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – філія МБРР для інвестування приватного сектора економіки;

▫ Рада ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) – сприяння всебічному розвитку виробничої сфери країн-членів ООН;

▫ Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – філія МБРР з обслуговування країн Європи.

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється на трьох рівнях: національному, міжнародному, наднаціональному.

Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте суть міжнародної підприємницької діяльності.

2. Назвіть об’єкти міжнародної підприємницької діяльності.

3. Вкажіть форми міжнародної підприємницької діяльності.

4. Дайте визначення міжнародному спільному підприємству.

5. Порядок мотивації формування і функціонування міжнародних спільних товариств.

6. Установчі документи для створення спільного підприємства.

7. Функції основних міжнародних організацій.

Самостійна робота 3.

Тема: Розрахунок відносних і середніх величин

Форма роботи – виконання практичного завдання.

Література: 9

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Для виконання цієї роботи необхідно повторити навчальний матеріал з теми лекції: “Показники, що використовуються в економічній діяльності підприємства”.

Щоб перевірити себе на скільки Ви готові приступити до виконання практичної частини роботи, погодьте зміст лівої і правої сторони таблиці

№ п/п	Методика розрахунку відносної величини	№ п/п	Вид відносної величини
	Фактичні дані звітного періоду х100 Планові дані звітного періоду		Відносна величина динаміки
	Частина сукупності х 100 Уся сукупність		Відносна величина планового завдання
	Планове завдання на плановий період х 100 Фактичні дані за звітний період		Відносна величина інтенсивності
	Одна частина сукупності Друга частина сукупності		Відносна величина виконання плану
	Ода сукупність, що характеризує явище Друга сукупність, що характеризує середовище в якому розповсюджується це явище		Відносна величина структури
	Фактичні дані звітного періоду х 100 Фактичні дані минулого періоду		Відносна величина координації

Для розрахунку задач на визначення середньої величини, слід врахувати, що середня величина є узагальнюючою мірою ознаки, яка варіює в сукупності. Показник у формі середньої характеризує рівень ознаки в розрахунку на одиницю сукупності. Абстрагуючись від індивідуальних особливостей окремих елементів, можна виявити те загальне, типове, що властиве всій сукупності. Саме в середній взаємно компенсуються індивідуальні відмінності елементів і узагальнюються типові риси.

Наведемо деякі приклади застосування середніх величин:

Під час визначення середньої величини, де наведені варіанти (ціни) і частоти (кількість реалізованої продукції) використайте середню арифметичну зважену:

,

де х – розмір ціни

f – кількість реалізованої продукції.

При розрахунку середньої ціни, де є варіанти, але відсутні частоти, і є добуток варіанти на частоту (ціна * кількість), використайте середню гармонічну зважену.

,

де m –добуток варіанти на частоту;

х – ціна.

У задачі 1. m – це сума реалізації.

При розв’язанні задачі 2 необхідно виходити із методики розрахунку відносної величини процента виконання плану:

Фактичні дані звітного періоду х 100

Планові дані звітного періоду

Зверніть увагу на те, що в умові задачі наведено план і відсоток виконання плану за минулий рік. Звідси легко визначити фактичне виконання:

План * Відсоток виконання плану

Середній відсоток виконання плану визначається за формулою середньої арифметичної зваженої:

,

де х f – план, перемножений на відсоток виконання плану, тобто фактичний товарооборот;

f – план товарообороту.

Отже, визначаючи план товарообороту за звітний період необхідно: фактичний товарооборот поділити на відсоток виконання плану.

Для визначення середнього відсотку виконання плану за звітний рік використовуємо середню гармонійну зважену:

де m – фактичний товарооборот;

m/х – плановий товарооборот.

При розв’язанні задачі 3 для визначення середнього процента плану використовуємо середню арифметичну просту і зважену.

Середньоквадратичне відхилення розраховується за формулою:

Просте середньоквадратичне відхилення

σ

Зважене середньоквадратичне відхилення

σ ,

де х – варіанта (середній відсоток виконання плану за середньою арифметичною простою і за середньою арифметичною зваженою)

f – частота повторення варіанти (кількість магазинів)

n – число варіант (6)

Коефіцієнт варіації визначити за формулою:

,

де х – середнє значення показника.

Зміст практичного завдання

---

Дата добавления: 2015-07-11