Магнітні носії інформації

В даний час матеріальні носії магнітного запису класифікують:
- За геометричною формою і розмірами (форма стрічки, диска, карти тощо);
- За внутрішньою будовою носіїв (два або кілька шарів різних матеріалів);
- За способом магнітного запису (носії для подовжньої та перпендикулярної запису);
- За видом записуваного сигналу (для прямого запису аналогових сигналів, для модуляційної запису, для цифрового запису).

До магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку (МЛ), магнітну карту (МК), магнітний диск (МД) (жорсткий і гнучкий).

З цієї групи в даний час найбільш використовуваними для роботи з документованою інформацією є магнітні диски

Магнітний диск - носій інформації у вигляді диска з феромагнітним покриттям для запису.
Магнітні диски поділяються на жорсткі та гнучкі (дискети).
Жорсткий магнітний диск (вінчестер) - це кругла плоска пластинка, виготовлена ​​з твердого матеріалу (металу), покритого феромагнітним шаром. Він призначений для постійного зберігання інформації, яка використовується при роботі з персональним комп'ютером і встановлюються усередині нього.

Вінчестери значно перевершують гнучкі диски. Вони мають кращі характеристики ємності, надійності і швидкості доступу до інформації. Тому їхнє застосування забезпечує швидкісні характеристики діалогу користувача і реалізованих програм, розширює системні можливості по використанню баз даних, організації багатозадачного режиму роботи, забезпечує ефективну підтримку механізму віртуальної пам'яті.

Гнучкий диск (флопі-диск) або дискета - це диск, виготовлений із пластику, покритого феромагнітним шаром. Гнучкий магнітний диск широко використовується в персональних комп'ютерах і є змінним носієм документованої інформації. Він зберігається поза комп'ютером і встановлюється в накопичувач в міру необхідності.

В даний час найчастіше використовуються дискети ємністю 1,44 Мбайт. Вони дозволяють переносити документ і програми з одного комп'ютера на інший, зберігати інформацію, не використовувану постійно в комп'ютері, робити архівні копії інформації, що міститься на жорстких дисках.

Широке застосування, перш за все в банківських системах, знайшли так звані пластикові карти, що представляють собою пристрої для магнітного способу зберігання інформації та управління даними.

Пластикова карта являє собою документ, виконаний на основі металу, паперу або пластику стандартної прямокутної форми, хоча б один із реквізитів якого знаходиться у формі, доступній сприйняттю засобами електронно-обчислювальної техніки та електрозв'язку.

Пластикові картки бувають двох типів: прості та інтелектуальні.
У простих картах є лише магнітна пам'ять, що дозволяє заносити дані і змінювати їх.
В інтелектуальних картах, які іноді називають смарт-картками (від англ. Smart-розумний), окрім пам'яті, вбудований ще і мікропроцесор. Він дає можливість робити необхідні розрахунки і робить пластикові карти багатофункціональними.

Технології та матеріальні носії магнітного запису постійно удосконалюються. Зокрема, спостерігається тенденція до збільшення щільності запису інформації на магнітних дисках при зменшенні його розмірів і зниження середнього часу доступу до інформації.

Дата добавления: 2015-07-11