Класифікація пацієнтів за типами з погляду клінічної психології

1. Тривожний пацієнт постійно хвилюється. У поводженні з медичними сестрами невпевнений, покірний, боязкий. У пацієн­тів цього типу легко виникають вегетосудинні реакції (непритом­ність) під час проведення діагностичних і лікувальних процедур. З такими пацієнтами необхідно провести ретельну психокорек­цію перед кожною процедурою.

2. Підозрілий пацієнт: насторожений, з недовірою ставиться до медичного персоналу і лікування в цілому. Якщо з'ясовується, що такі пацієнти так само поводяться і в повсякденному жит­ті, то мова йде про так звану психопатію. Відповісти на запитан­ня, що криється за недовірою пацієнта до медичного персоналу, повинен психолог. У такому випадку починати лікування необ­хідно після того, як пацієнт подолав бар'єр недовіри і відчуже­ності.

3. Демонстративний пацієнт намагається справити враження на оточуючих, відчуває постійну потребу у визнанні. Він пережи­ває "нестерпні муки", вимагає до себе підвищеної уваги. Про його

перебування в лікувальному закладі знає весь медичний персо­нал. Демонстративний характер поведінки такого пацієнта, пере­більшений опис своїх скарг можуть викликати негативне став­лення до нього оточуючих. Проте під час роботи з таким пацієн­том не слід викривати його, а краще підкреслити стійкість його

характеру.

4. Депресивний пацієнт: пригнічений, ізольований від оточую­
чих, мовчазний, неохоче розкриває свій внутрішній світ. Він на­
лаштований песимістично, не вірить в успіх лікування і видужан­
ня. Такий тип поведінки може бути у тяжко і невиліковно хворих.
Проте депресивна поведінка може бути зумовлена й іншими при­
чинами. У роботі з такими пацієнтами повинен брати участь ме­
дичний психолог. Але психологічний вплив медичних сестер і всьо­
го медичного персоналу є дуже важливим, іноді навіть вирішаль­
ним. Оптимізм медичного персоналу, віра у видужання пацієнта
мають для нього велике значення. Слід залучати таких пацієнтів
до догляду за іншими оптимістично налаштованими пацієнтами,
виконання нескладних доручень.

5. Іпохондричний пацієнт: надмірно уважний до свого здоро­
в'я, цікавиться результатами всіх інструментальних і лабораторних
досліджень, читає спеціальну літературу, необгрунтовано припус­
кає наявність у себе найрізноманітніших захворювань.

Іпохондричний синдром не завжди зумовлений соматичним за­хворюванням, він може бути і невротичного походження. У цьо­му випадку фізичні скарги не мають органічної основи і є симп­томом неврозу. Ятрогенна іпохондрія може бути спричинена не­делікатністю, необережністю медичного персоналу. У такому разі авторитетний для хворого лікар повинен провести психокорек­цію; грамотно, дохідливо, обґрунтовано і планомірно вести хворо­го до його одужування.

Дата добавления: 2015-07-11