Читайте также:
|
Вето — заборона, яка накладається одним органом державної влади (главою держави) на рішення іншого державного органу. В сучасних державах право вето, як правило, надається главі держави щодо законів, які приймає парламент. Право Президента України на вето щодо законів, прийнятих Верховною Радою України, - це закріплене КУ право Президента України на повернення отриманого ним закону до Верховної Ради України для повторного його розгляду в разі обгрунтованої незгоди з цим законом або його окремими положеннями.
163. Поняття та функції виконавчої влади.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.Виконавча влада— одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та управляє сферами суспільного життя. Має можливість самостійно приймати рішення, необхідні для виконання цих завдань, проте є підзвітною законодавчій гілці влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада. Виконавча влада реалізується державою через уряд (президента) і його органи на місцях. Уряд (президент) здійснює верховне політичне керівництво і загальне керування справами суспільства. Серед органів державної влади важливе місце посідають органи виконавчої влади, що здійснюють функції державного управління економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Від результатів діяльності цих органів понад усе залежить соціально-економічний та політичний стан країни. Під органом виконавчої влади визнається частина державного апарату (організація), яка має власну структуру та штат службовців і в межах встановленої компетенції здійснює від імені і за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-культурній, адміністративно-політичній сферах суспільного життя.Це поняття має найбільш вагомі ознаки органів виконавчої влади. Такі органи є державними і разом з органами законодавчої та судової влади складають єдиний державний апарат. Тому органи виконавчої влади мають усі найважливіші ознаки державних органів, але, крім того, вони мають і власні специфічні риси, які обумовлені завданнями та особливим характером державного управління.
164. Система органів виконавчої влади.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Серед органів державної влади важливе місце посідають органи виконавчої влади, що здійснюють функції державного управління економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Органи виконавчої влади створюють і свій власний апарат - апарат державного управління, який належить до числа складних самоврядних систем. Він являє собою цілісне утворення, яке складається з великої кількості різноманітних частин - окремих органів та їх структурних підрозділів.Органи виконавчої влади реалізують функції держави, виконуючи положення Конституції та законів України, актів Президента України, а також нормативні акти органів державного управління вищого рівня.
До системи центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Кабінет Міністрів України — відповідно до Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.
Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів.
Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Прем'єр-міністром України або одним із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів.
165. Кабінет Міністрів України – орган виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний ВРУ.Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує у відповідності з Конституцією здійснення функцій і повноважень виконавчої влади на території України; спрямовує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до його відання Конституцією України.Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом У і у своїй діяльності керується його актами.
Повноваження:
=вжиття заходів до забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості;3) забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку;5) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;6) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;7) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;8) спрямування та координація діяльності міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
167. Порядок формування і склад Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.
До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, три віце-прем'єр-міністри та міністри України.
Посадовий склад (кількість та перелік посад) новосформованого Кабінету Міністрів України визначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України одночасно з призначенням персонального складу Кабінету Міністрів України.
Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету МіністрівУкраїни особи, які мають судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку.
Призначення на посаду Прем'єр-міністра України
Прем'єр-міністр України призначається на посаду Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.
Призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України
Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра України, призначаються на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.
168. Компетенція Кабінету Міністрів України.
Як зазначається в ЗУ про КМУ, компетенція Кабінету Міністрів України спрямована на організацію виконання Конституції і законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів, Програми його діяльності у сферах економіки, соціального і культурного розвитку, забезпечення прав і свобод людини, науково-технічної діяльності, фінанси і оподаткування, зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення національної безпеки і обороноздатності країни, здійснення постійного контролю за виконанням органами виконавчої влади Конституції та актів законодавства України, прийняття заходів по усуненню недоліків у роботі цих органів.
Кабінет Міністрів України організовує проведення єдиної політики у сфері державної служби, вживає заходів щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, управління державними підприємствами, установами та організаціями, підготовки і підвищення професійного рівня кадрів державних службовців.
Кабінет Міністрів України з власної ініціативи або за дорученням Верховної Ради України розробляє і подає на розгляд Верховної Ради України плани організаційних, фінансових, матеріально-технічних інформаційних заходів для впровадження законі у життя.
Кабінет Міністрів здійснює інші функції та повноваження, які визначаються Конституцією і законами України, та функції, що визначаються актами Президента.
169. Система центральних органів виконавчої влади.
Як зазначено в ЗУ про центральні органи виконавчої влади систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.
Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.
ЦОВВ - орган, що забезпечує проведення в життя державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території У., здійснює керівництво, несе відповідальність за стан її розвитку. До системи ЦООВ входять 1.міністерства, 2.державні комітети, 3.ЦОВВ зі спеціальним статусом. ЦОВВ видають накази, інструкції, статути і правила, що підлягають реєстрації в Мінюсті. Після внесення змін до К. їх положення (у т.ч. завдання та функції), граничну чисельність затверджує КМУ. Фінансування - за рахунок Держбюджету У. Керівники затверджують структуру, штатний розпис, кошторис видатків, призначають працівників.
Міністерство -головний (провідний) орган у системі ЦОВВ у провадженні державної політики у визначеній сфері діяльності, підпорядкований лише КМУ.. =за характером компетенції галузеві (юстиції), міжгалузеві (освіти та науки) та функціональні (економіки, фінансів). Міністр особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, на виконання законів та в межах повноважень визначає політичні пріоритети, стратегію, шляхи її реалізації. Обов’язково погоджуються з міністром проекти актів, що є сферою його відання. Має першого та інших заступників, у міністерстві створюється колегія. Державний комітет - ЦОВВ, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр, один з віце-прем'єр-міністрів чи міністрів (Держкомстат). Вносить пропозиції щодо формування міністрам та реалізує держ.політику здійснює управління, міжгалузеву координацію та функціональне регулювання питань, віднесених до його відання. ЦОВВ зі спеціальним статусом має визначені К. та законами особливі завдання та повноваження, може мати спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, призначення і звільнення керівників тощо. (ДПА, Держмитслужба). ЦОВВ можуть мати територіальні органи. КМУ може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції) у складі відповідного ЦОВВ, які здійснюють управління окремими підгалузями або сферами діяльності; контрольно-наглядові, регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції.
170. Міністерство як центральний орган виконавчої влади.
Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Президентом України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Міністерство очолює міністр України, який є членом Кабінету Міністрів України.
Порядок призначення на посаду та звільнення з посади, припинення повноважень на посаді міністра, а також статус міністра як члена Кабінету Міністрів України, визначаються Конституцією України та Законом України "Про Кабінет Міністрів України".
Основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є:
1) забезпечення нормативно-правового регулювання; 2) визначення пріоритетних напрямів розвитку; 3) інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики; 4) узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;
171. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України є центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом. Інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом можуть бути утворені Президентом України. Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за згодою Верховної Ради України. Заступники Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняються з посад Президентом України. Питання діяльності Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України та іншихорганів зі спеціальним статусом у Кабінеті Міністрів України представляє Прем'єр-міністр України.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо нього можуть встановлювати спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення й звільнення керівників і розв'язання інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.
172. Місцеві державні адміністрації, їх повноваження.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:
1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:
= 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних
інтересів громадян; = 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; = 3) бюджету, фінансів та обліку; = 4) управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; = 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; = 6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; =7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; = 8) зовнішньоекономічної діяльності; = 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; = 10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.
173. Організація роботи місцевих державних адміністрацій.
Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, подання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів. Апарат місцевих державних адміністрацій очолює керівник, який
призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації.
Керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, відповідає за стан діловодства, обліку і звітності, виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої державної адміністрації видає накази.
Голова місцевої державної адміністрації затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату.
Фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій
174. Правові основи організації судової влади.
Судова влада – самостійна незалежна гілка державної влади, що є сукупністю судових органів, наділених повноваженнями щодо здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.
Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених К.У. та законами.
Правосуддя в У.здійснюється виключно судами.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Згідно статті 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою.Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є:- законність;- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;- забезпечення доведеності вини;- змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;- підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;- забезпечення обвинуваченому права на захист;- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;- обов'язковість рішень суду.Судочинство проводиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих К.У. та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Кожен, у разі виникнення спору, може звернутися до суду за його вирішенням. Право на зверення до суду не може бути обмежене законом, іншими нормативними актами України.
175. Судова влада в системі розподілу влади.
Згідно статті 6 К.У. державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Судова влада – самостійна незалежна гілка державної влади, що є сукупністю судових органів, наділених повноваженнями щодо здійснення правосуддя (Конституційного Суду та судів загальної юрисдикції). К. закріплені основи “стримувань і противаг” - всі органи державної влади, у т.ч. судової, здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених К.У. та законами.
Судова влада, як і інші гілки, є складовою народовладдя, рішення судових органів є обюовязковими для всіх державних органів, посадових осіб і громадян, вони використовують примусові повноваження державної влади. Органи судової влади. здійснюють судову владу шляхом конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства. Законними та обгрунтованими рішеннями чи вироками, застосуванням чинного законодавства на основі принципу рівності всіх перед законом та судом, вони стримують інші гілки влади від зловживань.
В той же час, парламент як орган законодавчої влади визначає законами України судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи. Крім того, Верховна Рада призначає третину складу Конституційного Суду, обирає суддів загальної юрисдикції, призначає трьох представників до Вищої ради юстиції. Президент, в свою чергу, призначає та звільняє третину складу Конституційного Суду, утворює суди у визначеному законом порядку, здійснює призначення на посаду професійного судді на перші п'ять років. Незважаючи на принципи незалежності та самостійності судової влади, Кабінет Міністрів здійснює підготовку державного бюджету та забезпечує фінансування судової влади. Таким чином, система “стримувань і противаг” дає змогу запобігти диктату і водночас організувати спільну діяльність всіх гілок державної влади на основі взаємозалежності та взаємодії у процесі реалізації єдиної державної влади в Україні.
176. Загальна характеристика судової системи України.
Особливістю Конституції України є те, що нею передбачено створення і закріплення дійового механізму захисту прав і свобод людини. Це стосується переважно організації і здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6). Саме на судову владу, як зазначено, покладається функція захисту конституційних прав і свобод. За чинною Конституцією каральна функція суду поступається функції правозахисній, праворегулюючій. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.
177. Система судів загальної юрисдикції.
Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Згідно з зу про судоустрій та статус суддів систему судів загальної юрисдикції складають:
1) місцеві суди;
2) апеляційні суди;
3) вищі спеціалізовані суди;
4) Верховний Суд України.
1.Місцеві суди.
=Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.
=Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
=Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.
2.Апеляційні суди – це суди другої ланки єдиної судової системи судів загальної юрисдикції.
Види: =апеляційні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ = апеляційні господарські суди=апеляційні адміністративні суди.
3.Вищі спеціалізовані суди (діють як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ):
=Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, =Вищий господарський суд України=Вищий адміністративний суд України.
4.Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.
178. Склад та структура Конституційного Суду України.
Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів — по шість призначаються Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України.Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по 6 суддів Конституційного Суду України. Конституційний Суд України як єдиний колегіальний орган конституційною юстиції в Україні має певну організаційну структуру яка дозволяє йому ефективно здійснювати свої основні повноваження.Під структурою Конституційного Суду України слід розуміти його внутрішню організаційну побудову.Структура Конституційного Суду України визначається Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України" та Регламентом Конституційного Суду України від 5 березня 1997р. і передбачає порядок формування таких органів, посадових осіб і структурних підрозділів Конституційного Суду, як Голова Конституційного Суду України, заступники Голови Конституційного Суду України, колегії суддів Конституційного Суду України, комісії суддів Конституційного Суду України і Апарат Конституційного Суду України.
Після того як призначені судді Конституційного Суду України склали присягу і набули своїх повноважень формуються керівні органи Конституційного Суду України - Голова Конституційного Суду України та заступники Голови Конституційного Суду України.Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.
Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.
179. Повноваження Конституційного Суду України.
Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:
1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;
3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;
4) офіційного тлумачення Конституції та законів України;
5) відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України
6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим
Конституції України або законів України.
180. Юридична сила рішень та висновків Конституційного Суду України.
Конституція України вказує на два основних види актів Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції:- рішення - їх Конституційний Суд України ухвалює з питань конституційності законів та інших правових актів;
- висновки - їх Конституційний Суд України дає в справах про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, а також щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Юридична сила рішення Конституційного Суду України про визнання правового акту неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акту.Вказані рішення КСУ мають силу нормативноправового акту. Визнаючи той чи інший нормативноправовий акт неконституційним і тим самим скасовуючи його, Конституційний Суд України виконує функцію негативного правотворця. Такі рішення фактично створюють нові правові норми. Вони розповсюджуються на всіх суб’єктів права і породжують нові права та обов’язки.Рішення КСУ про визнання закону чи іншого правового акту неконституційним позбавляє його обов’язкової сили, але юридична сила такого рішення не може бути прирівняна до юридичної сили звичайних законів, оскільки для перегляду положень цього рішення необхідне внесення змін до Конституції України.Рішення та висновки Конституційного Суду України мають пряму і негайну дію, а у випадках, передбачених Конституцією України і зворотну дію. Згідно зі ст. 58 Конституції України рішення Конституційного Суду, яке скасовує або пом’якшує відповідальність особи, має зворотну дію.
Визнання правового акту неконституційним є підставою для скасування інших правових актів, які відтворюють або конкретизують його положення.
181. Вища рада юстиції.
Конституція України передбачила створення нового державного органу - Вищої ради юстиції, яка відповідно до ЗаконуУкраїни "Про Вищу раду юстиції" є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі.Відповідно до статті 131 Конституції України до завдань Вищої ради юстиції належать:
=внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;=прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;=здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років.Порядок призначення членів Вищої ради юстиції та припинення їхніх повноважень визначається Законом.
182. Органи прокуратури в системі державного апарату.
Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів, пов’язаних спільними завданнями та функціями, система органів прокуратури будується згідно з державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України, а також за функціональними ознаками і визначається ст.. 13 ЗаконуСистему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські,183. Повноваження прокуратури України.
Прокуратура України - самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад, права й свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами та методами, які передбачено законом. Прокуратура не підпорядковується виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади, які формуються та утверджуються в державі після прийняття нової Конституції.
Відповідно до положень ст. 121 Конституції на прокуратуру України покладено:
підтримання державного обвинувачення в суді;=представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; =нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; =нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 121 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Поняття права притулку. | | | Форми реагування прокуратури на порушення |