Задача 4

Туристична фірма хоче подати рекламне оголошення розміром 1/8 полоси в одній із регіональних газет про організацію зимового відпочинку в Карпатах. Допоможіть менеджеру з реклами фірми вибрати оптимальний рекламоносій, беручи до уваги охоплення даним виданням цільової аудиторії та показник питомих витрат.

Видання	Загальна характеристика	Тираж	Вартість рекламного блоку розміром 1/8 полоси, грн.
Газета «А»	Газета для широкого загалу
Газета «Б»	Молодіжна газета
Газета «В»	Газета для ділових людей

В1= 1750/310=5,65 грн.;

В2= 690/91=7,58 грн.;

В3=1100/7,5=146,7 грн.

Отже, оптимальним рекламо носієм є газета А, оскільки питомі витрати є найнижчими та цей рекламо носій призначений для широкого загалу.

Тема: Методи та моделі ціноутворення.

До основних методів ціноутворення, які базуються на витратах належать наступні.

1 метод – метод надбавки.

При його використанні ціну товару визначають шляхом додавання до витрат на виробництво та збут товару певного розміру надбавки.

Використовують 2 способи визначення надбавки та включення її до ціни товару:

а) надбавку роблять до собівартості товару:

, (3.1)

де S – собівартість одиниці продукції, грн.;

H_s – надбавка до собівартості, %.

б) надбавку роблять, виходячи із ціни продажу:

Ц = S / (1 – H_цп /100), (3.2)

де S – собівартість одиниці продукції, грн.;

H_цп – надбавка до ціни продажу, %.

Багато компаній при встановленні початкової ціни на свій товар, використовують певний стандартний розмір надбавки, який може диференціюватися в залежності від властивостей та призначення товару.

2 метод – “витрати + гонорар”.

Ціна визначається у такий спосіб:

, (3.3)

де S – собівартість одиниці продукції, грн.;

П – прибуток (гонорар), грн.

Такий метод ціноутворення використовується при несерійному, одиничному виготовленні товару у ремесляних, народних промислах, а також при проведенні певних торгівельних операцій. Головна складність у його використанні полягає в тому, щоб визначити прибуток (гонорар), який, як правило, встановлюють у ході переговорів між продавцем та покупцем.

3 метод – метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал.

Його сутність полягає у тому, що виробник встановлює ціну, яка покриває його витрати і забезпечує певну величину прибутку на інвестований капітал. Ціна розраховується за формулою:

, (3.4)

де S – собівартість одиниці продукції, грн.;

К_інв – величина інвестованого капіталу, грн.;

Н_пр – запланована норма прибутку на інвестований капітал, %;

N_пл – плановий обсяг випуску продукції, од.

Проте, визначаючи ціну таким способом, виробник орієнтується на певний плановий обсяг випуску продукції. Якщо реальний обсяг збуту продукції буде відрізнятися від планового, то величина прибутку на інвестований капітал теж буде відхилятися від запланованого. Тому, використовуючи даний метод, виробник повинен проводити аналіз беззбитковості, визначаючи точку самоокупності (N_крит) – рис. 3.2.

Рис. 3.2. Графічна інтерпретація точки самоокупності

N_крит·Ц = F + N_крит· V,(3.5)

N_крит = F / (Ц - V),(3.6)

Відповідно, обсяг збуту, який забезпечує певну величину прибутку, визначається за формулою:

, (3.7)

Ціна, яка забезпечить беззбиткову діяльність підприємства при умові прямолінійної залежності попиту та ціни визначається за формулою:

_, (3.8)

Ціна, яка забезпечує певну прибуткову діяльність, визначається за формулою:

Ц = V + (F+П)/N (3.9)

4 метод – граничне ціноутворення.

При його використанні, надбавка робиться до гранично високої собівартості виробництва кожної наступної одиниці вже освоєного товару (послуги). Він базується на граничних витратах, під якими розуміють приріст сукупних поточних витрат підприємства в результаті зростання обсягу випуску продукції на одиницю.

Якщо умовно-постійні витрати не змінюються при збільшенні обсягу виробництва, то граничні витрати дорівнюють змінним витратам і ціна визначається за формулою:

, (3.10)

де МС – граничні витрати, грн.

V – змінні витрати, грн.

П – прибуток, грн.

Проте, даний метод ціноутворення може бути використаний у тому випадку, якщо виробник вже забезпечив собі достатній обсяг продажу для покриття накладних (постійних) витрат. Підприємство, яке використовує метод граничного ціноутворення може підвищувати або знижувати ціни порівняно із рівнем, встановленим з використанням методу надбавок.

Витратні методи ціноутворення є найбільш поширеними, оскільки мають такі переваги:

1) спрощується проблема ціноутворення, оскільки витрати виробнику достатньо просто визначити;

2) ціну на товар не потрібно постійно коригувати залежно від зміни попиту;

3) існує думка, що встановлення ціни на основі витрат влаштовує і покупця і продавця, оскільки ці методи є найбільш коректними і не дозволяють одній стороні збагачуватися за рахунок іншої;

4) якщо усі виробники певної галузі будуть використовувати ці методи ціноутворення, то ціни на їх товари будуть близькими і цінова конкуренція не набуде жорстких форм.

Проте витратні методи ціноутворення мають і певні недоліки, зокрема:

a) ці методи ціноутворення не враховують ряд факторів, таких як цінність товару для покупця, стан ринку, можливість появи товарів-замінників, диференціювання товарів, етапи життєвого циклу товару, частку ринку виробника, реакцію конкурентів на зміну цін виробником;

б) деякі елементи витрат підприємства змінюються залежно від обсягу продажу, на який може вплинути ціна. Тому точно визначити витрати можна лише при наперед відомому обсягу продажу;

в) при виробництві та продажу декількох товарів виникають труднощі розрахункового характеру при розподілі накладних витрат. Залежно від прийнятого способу розподілу накладних витрат собівартість товару може занижуватись чи підвищуватись.

Методи ціноутворення, які базуються на попиті включають у себе:

1 метод – метод максимізації поточного прибутку.

Згідно із законом попиту, зниження ціни на товар змінює обсяг попиту на нього. Тому компанія (виробник) хоче знайти таку точку на кривій попиту, яка забезпечить їй отримання максимального прибутку у найближчій перспективі. Даний метод ціноутворення доцільно використовувати для товарів із високою еластичністю попиту за ціною. При цьому математична модель задачі має вигляд:

, (3.11)

Проте, при використанні даного методу необхідно встановити взаємозв’язок між ціною товару та обсягом його продажу. З цією метою проводиться ринкове тестування товару, у ході якого декілька разів змінюють ціну на товар та фіксують кількість реалізованого товару при кожному значені ціни.

Отримані результати дослідження обробляють із використанням прийомів кореляційно-регресійного аналізу, який дозволяє встановити рівняння регресії. Якщо існує прямолінійний зв’язок між ціною та обсягом продажу, то рівняння регресії має вигляд:

, (1.12)

Але, оскільки взаємозв’язок між ціною та обсягом продажу є обернено пропорційним, то коефіцієнт рівняння регресії b має від’ємне значення.

Після встановлення взаємозв’язку між ціною та обсягом продажу, функцію прибутку максимізують із використанням першої похідної . У нашому випадку отримано:

;

Ц_опт = (V*b₁ – b₀)/ 2*b₁, (3.13)

Дана формула дозволяє визначити оптимальну ціну. Якщо ситуація на перспективу змінюється, то ціну необхідно скорегувати. При використанні методу максимізації поточного прибутку, оптимальну ціну визначають у такій послідовності:

· прогнозується крива попиту N=f(Ц), тобто залежність обсягу збуту від ціни;

· прогнозується величина питомих витрат, пов’язаних із виробництвом та збутом товару в залежності від обсягу збуту В=f(N), де В – поточні витрати (постійні чи змінні);

· визначається залежність величини прибутку від реалізації товару від рівня його ціни П=f(Ц);

· визначається ціна та обсяг збуту, які забезпечують отримання максимального прибутку.

Проте, у більшості випадків, достовірне прогнозування кривої попиту, як правило, пов’язане із великими труднощами. Тому виробник часто експертним методом встановлює рівень ціни та обсяг збуту, які згодом корегуються на підставі результатів збуту даного товару.

2 метод – аукціон.

При його використанні, споживачі змагаються між собою за право купівлі якогось унікального товару (найчастіше продають антикваріат, твори мистецтва). Ціну визначають попитом на товар, силою бажання його придбати. Аукціон можна проводити в двох формах:

· звичайний аукціон, при якому виграє той, хто у відкритому змаганні запропонував найвищу ціну;

· так званий велтінг – зворотній аукціон, який проходить ніби згори вниз. Призначену максимальну ціну поступово знижують через рівні проміжки часу. Товар отримує той, хто озветься першим. Цей метод пов’язаний з великою невизначеністю і напруженням, оскільки жоден з покупців не знає, при якому рівні зголоситься інший і придбає товар.

3 метод – встановлення ціни на основі відчутної цінності товару.

При використанні цього методу, розрахунок робиться на основі оцінки споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Споживач, оцінюючи товар, порівнює його споживчу цінність і ціну придбання. Якщо співвідношення між цими величинами є найкраще для споживача серед подібних товарів, він здійснює купівлю. Для визначення споживчих оцінок використовуються нецінові прийоми впливу: спеціальні опитування, тестування та проводять інші маркетингові дослідження, які дозволяють виявити уявлення покупців про цінність товару. При використанні цього методу ціноутворення, акцент робиться на споживчій цінності товару. Якщо кожне з підприємств, що виробляє подібну продукцію, буде встановлювати ціну пропорційно до споживчої оцінки виробу, то всі вони будуть задоволені певною ринковою часткою до того часу, поки самі не вийдуть на ринок з товарами, які мають споживчі властивості, що оцінюються значно вище. Якщо ціна буде нижчою, ніж дозволяє споживча оцінка, то підприємство зможе отримати ще більшу частку на ринку, оскільки покупці захочуть придбати якіснішу продукцію за однаковою ціною. Але тут існує загроза недоотримання розрахункової суми прибутку. У цьому випадку для збереження своєї життєздатності, інше підприємство повинно буде зменшити ціну чи спробувати покращити споживчі властивості своїх виробів за рахунок додаткового сервісу і покращення якості.

4 метод – метод встановлення ціни з врахуванням необхідності управління попитом, коли виробник прагне забезпечити стабільність обсягів виробництва. Цей метод актуальний для підприємств, для яких суттєва зміна попиту на продукцію може призводити до необхідності збільшення оборотного капіталу, звільнення та наймання персоналу, збільшення виробничих потужностей. У випадку його використання послідовність визначення ціни наступна:

· прогнозується крива попиту;

· визначається такий рівень (рівні) ціни, які забезпечують стабільність обсягу виробництва;

· встановлені рівні ціни перевіряються з огляду ефективності виробництва.

Даний метод ціноутворення, як правило, призводить до встановлення цін, диференційованих за годинами доби.

5 метод – встановлення ціни з урахуванням попиту, коли виробник прагне збільшити свою частку ринку. Метод орієнтується на захоплення виробником максимальної частки ринку, яка дозволить знизити собівартість виробництва і збільшити прибуток у довгостроковому періоді. Проте, орієнтуючись на низький рівень ціни, виробники повинні прогнозувати можливу реакцію конкурентів.

Визначення ціни даним методом проводиться у такій послідовності:

· прогнозується крива попиту;

· визначається мінімальний рівень ціни, який може дозволити собі виробник;

· визначається декілька альтернативних варіантів ціни товару, які охоплюють діапазон найнижчих цін основних конкурентів;

· прогнозується реакція конкурентів на кожний варіант ціни;

· прогнозується приріст частки ринку для кожного варіанту ціни;

· вибирається такий рівень ціни, який забезпечить максимальний приріст частки ринку.

Основними методами ціноутворення, які базуються на конкуренції є:

1 метод - метод ціноутворення на основі рівня поточних цін.

Використовується на ринках однорідних товарів, на яких виробник орієнтується не на власні витрати чи попит, а на ціни конкурентів. Його доцільно використовувати у випадках, коли складно виміряти еластичність попиту за ціною і виробники реалізують товари за цінами, які забезпечують отримання середньої норми прибутку.

2 метод - метод встановлення ціни на основі конкурентоспроможності товару.

При його використанні виробник встановлює ціну, яка орієнтується на ціну базового виробу основного конкурента і враховує конкурентоспроможність товару даного виробника. У цьому випадку ціна визначається формулою:

(3.14)

де Ц_б – ціна базового товару конкурента;

К_інт – інтегральний показник конкурентоспроможності товару.

К_інт = І_сп/ І_ек. (3.15)

де І_сп і І_ек – відповідно індекс споживчих і економічних параметрів.

3 метод - метод встановлення ціни на підставі торгів.

При його використанні виробник оголошує конкурс на виробництво складного товару із наперед визначеними параметрами. Одержавши та порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт із тим виробником, який запропонував найбільш вигідні умови. При цьому для організації торгів, замовник створює тендерний комітет, який готує необхідну документацію, проводить торги, аналізує та оцінює пропозиції, які подані учасниками торгів. При цьому торги бувають відкритими та закритими.

Відкриті торги характерні для нескладних товарів і умови їх проведення публікуються у пресі.

Закриті торги характерні для складних проектів, для втілення яких залучається невелика кількість компаній із доброю репутацією. Запрошення до участі в них надсилаються індивідуально.

Під час проведення торгів кожна фірма-конкурсант призначає свою ціну пропозиції. Чим вищою є ціна, тим меншою є ймовірність отримання за даною ціною певного замовлення. Множачи прибуток закладений у тому чи іншому варіанті ціни на ймовірність отримання за такою ціною замовлення, отримують так звану суму очікуваного прибутку. Виробник повинен пропонувати такий рівень ціни, який призводить до найбільшого очікуваного прибутку.

Задачі

Задача 1. Нехай молокозавод виробляє і продає сметану двох видів А₁ та А₂, які відрізняються вмістом жиру. За місяць молокозавод планує виробити 130 т сметани А₁ і 100 т сметани А₂. Вартість витрат праці на 1 т при цьому становить для виду А₁ 300 грн., для виду А₂ 280 грн., матеріальні витрати на 1 тону для виду А₁ - 2200 грн., для виду А₂ - 2000 грн. Визначити базову ціну 1 кг сметани виду А₁ і А₂, врахувавши, що для встановлення ціни продажу молокозавод робить надбавку у розмірі 15% до загальної собівартості. Накладні витрати, які відносяться до умовно-постійних статей собівартості і складають на дану партію сметани 520 тис. грн. розподілити між товарами пропорційно вартості витрат праці.

Задача 4. F=30 млн.грн.

V=12,6 грн.

Ц=42 грн/т.

Визначити критичний обсяг збуту та розмір збитків, які понесе підприємство, якщо виробить продукції на 7% менше критичного збуту.

Задача 3. Валові витрати підприємства становили 173 тис. грн. при річному обсязі продажу 1230 од. Частка умовно-постійних витрат при цьому становила 10%. Визначте ціну одиниці продукції, яка при такому обсязі забезпечить отримання цільового прибутку у розмірі 22 тис. грн.та критичний обсяг збуту.

Для початку знайдемо змінні витрати на одиницю продукції:

V= 173000*10%/1230=14,07 грн.

Далі розрахуємо ціну, виходячи з формули:

22000=Ц*1230-(173000+14,07*1230)

22000=1230Ц-190306,1

1230Ц=22000+190300

1230Ц=212300

Ц=172,6 грн.

Розраховуємо критичний обсяг збуту:

Nкр =173000/(172,6-14,07)=1091,28=1091 шт.

Задача 6. Собівартість одиниці продукції при її виробництв в обсязі 4000т на рік становить 3,32 грн./кг Співвідношення постійних і змінних витрат становить ¼. підприємство продає цю продукцію за ціною 5,3 грн./кг. Визначте прибуток та точку беззбитковості.

П=(5,3-3,32)4000=7920 грн.

Витрати= 3,32 грн.

відношення постійних до змінних=1/4, отже є 5 частин по: 3,32:5=0,66 грн.

F= 0,66*4000=2640 грн.

V= 0,66*4=2,64 грн.

Nкр = 2640/5,3-2,64=992,48=993 шт.

Тема: Збутова політика підприємства

1. Розрахунок інтегрального критерію.

,

де п - кількість можливих критеріїв,

Кі- експертна оцінка і-го критерію;

α- вага «і-го» критерію.

Задача

Російська фірма виробник наручних годинників прийняла рішення про вихід на новий1 для неї український ринок. Було проведено маркетингове дослідження в результаті якого було встановлено, що можливими партнерами фірми можуть бути такі посередники як «Омега», «Отон» та «Руна». Використовуючи дані досліджень (таблиця), необхідно здійснити вибір одного із трьох можливих посередників за допомогою інтегрального критерію.

Критерій	Важливість,%	«Омега»	«Отон»	«Руна»
1. Фінансове становище		7.1		8,1
2. Організація збуту		6,3	8,2
3. Якість та ціна продукції		4,2		4,7
4. Загальна номенклатура продукції, реалізацію якої здійснює посередник		9,1	8,2	9,3
5. Репутація посередника		6,7	7,5	8,1
6. Охоплення ринку		4,3	5,7	6,8
7. Складські приміщення		8,1	7,6	9,1
8.Поведінка посередників на ринку		5,3		6,2
9. Гнучкість до умов оплати		5,9	7,1	6,4

К1= 7,1*0,14+6,3*0,02+4,2*0,09+9,1*0,21+6,7*0,15+4,3*0,11+8,1*0,12+5,3*0,06+5,9*0,1= 0,994+0,126+0,378+1,911+1,005+4,73+0,972+0,318+0,59= 11,024;

К2= 7*0,14+8,2*0,02+5*0,09+8,2*0,21+7,5*0,15+5,7*0,11+7,6*0,12+6*0,06+7,1*0,1= 0,98+0,164+0,45+1,722+1,125+0,627+0,912+0,36+0,71= 7,05

К3= 8,1*0,14+9*0,02+4,7*0,09+9,3*0,21+8,1*0,15+6,8*0,11+9,1*0,12+6,2*0,06+6,4*0,1= 1,134+0,18+0,423+1,953+1,215+0,748+1,092+0,372+0,64= 7,757.

Отже, оптимальним посередником буде «Омега», оскільки для цього підприємства інтегральний критерій є найбільшим.

2. Розрахунок оптимального розміру замовлення та інтервалу між поставками.

де, ОРЗ – оптимальний розмір замовлення; А- витрати на поставку одиниці товару; З- річний обсяг замовлення, і- витрати на утримання одиниці товару.

де, N- кількість робочих днів у році

Задача Підприємство, що виробляє кольоровий картон, реалізує за рік великому споживачеві (потужній оптовій фірмі) 54 тис.уп. Витрати на поставку однієї упаковки картону, яку замовляють становлять 0,47 коп/уп., а утримання на складі однієї упаковки картону обходиться підприємству у 0,12 коп/уп. Розрахуйте:

3) оптимальний розмір виконання замовлення підприємством, якщо споживач вимагає від постачальника періодичного постачання килимків з однаковим інтервалом часу між замовленнями протягом цілого року;

4) інтервал між поставками (у році 258 робочих днів).

=650 (упаковок);

- підприємство постачальник протягом року кожні 3 дні постачатиме споживачеві 650 упаковок картону.

Задача 5 (зразок). Попит в рік 12тис. шт., ціна – 100грн., витрати одного замовлення 540грн. річний показник утримання запасу становить 16 грн.. Визначіть оптимальну кількість штук у замовленні, точку відновлення замовлення та загальні витрати з метою зменшення витрат на запаси.

Задача 7. Магазин реалізує 2 тис. шоколадок в місяць за ціною 9 грн. Закупівельні та транспортні витрати на виконання одного замовлення складають 50 грн. Складські витрати складають 65 грн. плюс 10% середньої вартості складського запасу. Власник раніше робив замовлення 1 раз на місяць. Для збереження смакових якостей шоколадки повинні зберігатися на складі не більше одного місяця. Визначте загальні витрати при різній частоті закупівель в місяць (1,2,3,4,5). Зробіть висновок.

---

Дата добавления: 2015-07-11