Розвиток і виховання дітей третього року життя

23.03.2011 - 21:48 - анонім

Цей вік є як би перехідним від раннього до до­шкільному дитинству, і вихователь, вирішуючи нові завдання з уче­том збільшених можливостей дітей, в той же час зберігає спадкоємність з роботою в групах раннього віку. На третьому році життя у дітей продовжує збільшуватися тривалість пильнування. діти можуть без стомлення безперервно бадьорий­ствовать 6-6,5 ч, що знаходить віддзеркалення в режимі дня. Вдень діти сплять один раз, приблизно 2-2,5 ч. Значно збільшується тривалість прогулянки, тому що діти стають самостійнішими. Перша прогулянка про­должается близько 2 ч, друга, — 1,5 ч. На відміну від передую­щих груп з дітьми третього року життя проводять уранішню гімнастику. У цілодобових групах — відразу після нічного сну, в групах з денним перебуванням — перед сніданком. Про­должительность — 4-5 хв. Комплекси уранішньої гімнастики складаються з 3-4 вправ ігрового характеру. При проведенні режимних процесів, як і раніше, обяза­тільний дотримується принцип поступовості. Це означає, що каж­дый дитина на годування, одягання, умивання витрачає стільки часу, скільки потрібно йому одному, але не усій групі. Діти не повинні чекати. Наприклад, няня принесла в групу з кухні сніданок. Вихователь, звертаючись до кожної дитини по імені, пропонує трьом-чотирьом менш зайнятим грою дітям піти мити руки. Няня спостерігає за ними. Вимивши руки, малюки сідають за стіл і отримують сніданок. В цей час в умывальню пригла­шается ще декілька дітей і т. д. Той, хто поснідав, благо­дарує, засовує стілець і йде грати. При порушенні принципу поступовості ці режимні моменти виглядали б інакше: якщо усі діти знаходяться в умивальній, то частина з них вимушена чекати, і нерідко вони пустують; якщо на умивання одній дитині потрібно 2-3 мін, то при такій організації він витратить 15 мін і т. д. Режимні процеси займають досить багато часу, по­цьому їх слід максимально використовувати для розвитку дітей: формування мови, рухів, навчання навичкам посильної самостійності, правилам поведінки. Діти знають назви багатьох предметів, з якими зустріч­ются в побуті, за допомогою вихователя встановлюють прості взаємозалежності: "Руки миють милом, щоб вони були чисті­мі", "Чобітки надівають тому, що пройшов дощ" і т. д. У роботі з дітьми третього року життя потрібно старатися хаті­гать вживання стереотипних фраз. Іноді вихователі, же­гавкоту, щоб дитина подякувала, звертаються до нього з неиз­менной фразою: "А що слід сказати"?-вместо того щоб запропонувати йому: "Поблагодари" або просто: "Скажи "дякує". Часто під час годування вихователі багаторазово повторюють: "Їжте акуратно", — замість того щоб сенс цієї фрази передати різними словами. Мова вихователя повинна служити зразком для наслідування дітей. У режимних процесах удосконалюються навички і уміння, придбані дітьми раніше. Дитина повинна є самостоя­тільний, акуратно, тримати ложку в правій руці, користуватися серветкою, дякувати. До трьох років він з невеликою допомогою дорослого одягається і роздягається: розв'язує шнурки, рассте­гивает спереду гудзики, знає порядок в одяганні і раздева­нді. Одяг має бути зручним, такий, щоб дитина могла легко діяти сама. Прояву самостійності спосіб­ствуют: підбір меблів, розташування устаткування групової кімнати, умывальни, роздягальні: низькі вішалки для полоте­нец, низько розташовані раковини, зручні шафки для верхнього одягу і т. п. В цілях успішного розвитку самостійності дітей воспи­татель знайомить малюків з певними невеликими зобов'язаний­ностями: наприклад, не розкидати іграшки, на прохання виріс­логотип збирати їх, розставляти? по місцях, берегти одяг, не шуміти, коли займається частина дітей, і т. п. Він збагачує малюків знаннями і уміннями, необхідними в самообслужива­нді при користуванні іграшками, поводженні з однолітками і дорослими. Слід спеціально створювати умови, щоб діти могли застосовувати свої знання, виявити самостійність, на­приклад одягнути ляльку для прогулянки, загорнути собі рукави перед миттям рук. Навчати дітей самостійності можна, показуючи їм ре­альные дії (миття рук, користування рушником), а також інсценування з іграшками (одягання і годування ляльки і т. п.). При цьому важлива оцінка, заохочення дитини, залучення вни­манія інших дітей до проявів самостійності. У міру накопичення дітьми конкретних відомостей дорослі менше показують, а частіше прибігають до словесної вказівки. Спочатку пояснення носить детальніший характер, але посту­пінно стає можливим обмежитися короткими напомина­ниями. В процесі організації самостійної діяльності дітей вихователь від прямого підказу, чим зайнятися ("погодуй кук­лу, покатай її в машині"), переходить до використання наводячи­щих питань: "Хіба твоя дочка ще не виспалася? Можливо, пора вставати, щоб не запізнитися в дитячий сад"? Формування самостійності — складний процес. Недос­таточно домагатися, щоб діти засвоїли деякі необхідні відомості і уміння, навчилися спільно грати, робити по­потужність один одному. Необхідно ще сформувати у них стрем­ление активно діяти відповідно до накопичених сведе­ниями і уміннями. Розуміння мови Упродовж третього року життя відбувається подальше збагачення смислового змісту мови. Діти добре розуміють виріс­логотип, коли він говорить про те, що безпосередньо їх оточує, пов'язаний з їх переживаннями. Узагальнене значення для дітей починають придбавати не лише слова, що означають предмети і дії, пов'язані з безпосереднім чуттєвим досвідом, але і якості, що означають, властивості предметів. Так, на питання "Хто літає"? дитина відповідає: "Метелик літає, муха літає, літак літає" (2 роки 9 міс.). Чи вихователь говорить: "У тебе червона сукенка, а де ще ти бачиш червоний колір"? Дитина відповідає: "Червоний прапорець, бантик у Люды, червоні кубики, а ще кавун буває червоний". Діти починають встановлювати причинний зв'язок окремих, часто таких, що повторюються явищ, роблять порівняння, умозаключе­ния: "На вулиці холодно, потрібно надіти пальто", "Сніг, як цукор" і т. п. Про незнайому дорослу людину, яка перевіряє пульс у дитини, діти запитують: "Він що, доктор"? Проте розуміння мови навколишніх дорослих недостатньо абсолютно. Необхідно продовжувати вправляти дітей в разли­чении предметів на вигляд, знайомити з окремими їх ознаками, словесним позначенням. Дітей вже потрібне побуж­дати до угрупування однорідних предметів, які можна на­звати одним словом (меблі, посуд, іграшки). Малюків учать розуміти різноманітні питання: "Хто це"?, "Що це"?, "У що одягнений"?, "Що везе"?, "Чому?."., "Коли?."., "Навіщо?.". Дитина третього року життя вже розуміє розповідь, не сопро­вождаемый демонстрацією предметів, ілюстрацій, з цікавістю слухає знайому казку без показу ілюстрацій. Він з удо­вольствием згадує про недавні події з його життя, поэто­му в повсякденному спілкуванні з малюком треба спонукати його розповідати про свято, прогулянці і ін. Активна мова Словник дітей росте так швидко, що важко піддається точному обліку. До трьох років в нім насчитыва­ется 1200-1500 слів. Дитина вживає майже усі частини мови, хоча ще не завжди правильно. У мові дітей багато дієслів, іменників, користуючись якими вони будують прості предло­жения: "Я намалюю літак", "Машину побудую". Окрім глаго­лов і іменників, діти досить широко використовують місце­маєтки, особливо особисті. Вони починають користуватися приводу­мі, прикметники, хоча їх ще недостатньо в словнику. Часто це буває через те, що вихователь, захоплюючись показом дій, забуває називати якості істотних ознак предме­тов (зелена травичка, пухнаста шерсть у котеняти і т. п.). У мові дітей третього року життя з'являються відмінкові закінчення, діти використовують дієслова не лише в сьогоденні, але і в майбутньому і минулому часі, хоча ще припускаються помилки: “Ми завтра ходили в зоопарк". Малюки легко запам'ятовують не­великі вірші, пісеньки. Період третього року життя характеризується великою рече­виття активністю. Діти багато говорять під час ігор і занять, супроводжуючи мовою свої дії і часто ні до кого не обра­щаясь. Вони ставлять багато питань: "А як називається"?, "А навіщо він прийшов"? Після 2 років 6 міс. мова дитини стає як би регулятором його поведінки. Малюк говорить: "Вогник чіпати не можна, дуже буде". Так розвиток мови і мислення починає робити великий вплив на поведінку дитини. Спостерігаючи за тим, що оточує і самостійно діючи, полу­чаю при цьому правильні словесні пояснення дорослих, ребе­нок все більше пізнає те, що оточує, орієнтується в нім, ос­мысливает доступні його розумінню явища і події. Під впливом розвитку мови і в процесі діяльності у дітей відбувається подальше вдосконалення психічних процес­сов: сприйняття, уваги, пам'яті, починають розвиватися вообра­жение, яке найбільше проявляється в ігровій діяльності.

Дата добавления: 2015-07-11