Завдання,зміст і методика навчання аплікації в старших групах дошкільного навчального закладу.Провідні дослідження в галузі навчання дітей аплікації.

Аплікація- один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, який використовується для художнього оформлення різних предметів за допомогою прикріплення до основного тла вирізаних декоративних чи предметних форм.

Аплікація у старшому дошк. Віці набуває ужиткового характеру.Діти конструюють скриньки, вітрячки,гаманці все це можна прикрашати аплікаційною технікою.Старші дошк.вже більш свідомо ставляться до аплікації як виду мистецтва:маніпулюють,експериментують та відкривають для себе нові способи аплікаційної техніки.На заняттях діти ознайомлюються з різними видами паперу,вчаться силуетному і симетричному вирізуванню зща допомогою тренувальних вправ(обвести пальчиком половину предмета складеного навпіл),знайомляться з технікою безпеки.

Завдання:розрізняти геометричні форми знати їх назви; вчити композиції візерунків на папері різної форми,на об’ємних та площинних предметах; створити зображення предмету з окремих частин, роміщувати предмети в сюжетній аплікації; оволодіти технічними прийомами: вирізувати по прямій, в різних напрямках, із заокругленням.Вирізувати із паперу складеного вдвоє, декілька раз та силуетні.Упродовж дошкільного дитинства аплікаційна техніка ускладнюється і збагачується, її зміст стає повнішим і різноманітнішим: задум визначають візерунки, предмети і сюжети; техніка виконання стає більш віртуозною,діти переносять техніку роботи з папером на інший матеріал з урахуванням його особливостей;матеріал стає різноманітнішим; підвищується образно-естетична виразність завдяки умінню комбінувати матеріал, збагачувати кольорову гаму та композиційне рішення.

Аплікація вивчалася дослідниками переважно в аспекті формування сенсорних процесів, оволодіння технічними процесами і навичками.Гусарова займалася розкриттям послідовності навчання дітей навичок вирізування і наклеювання, було сформульовано завдання для кожної вікової групи. Богатєєва розглядала апл. як вид декоративно-ужиткового мистецтва, як засіб естетичного розвитку дошкільнят.Основну увагу вона приділяла орнаменту і виділяла худ.особливості:колір,ритм,лінію,своєрідність композиції.

Декоративний аспект представлений і в роботах Скиданової та Сірченко.Вони використовують укр.. мотиви в аплікаційних орнаментах.Естетичний аспект розкрито у дослідженні Пантелєєвої під час вивчення аплікації як декоративно-оформлювальної діяльності.У роботі розглядаються питання морально-естетичного виховання дошкільнят засобами оформлюваного мистецтва.Велику увагу приділено художньо- образній темі оформлення свята, навколо якого групуються різні види художньої діяльності.У дослідженнях показано нові форми колективних робіт з апл.з метою художнього розвитку дітей, залучення їх до художньо- оформлювальної діяльності.

Особистість - динамічний поняття: вона зазнає протягом життя зміни, яку називають розвитком.
Розвиток - це процес фізичних і психічних змін індивіда в часі, що передбачає вдосконалення, перехід від меншого до більшого, від простого до складного, від нижчого до вищого.
Розвиток особистості відбувається згідно загальним законам. Специфічними закономірностями цього процесу є наступні:
1. Іманентність: здатність до розвитку закладена в людині природою, вона є невід'ємною властивістю особистості.
2. Біогенність: психічний розвиток особистості багато в чому визначається біологічним механізмом спадковості.
3. Соціогенність: соціальне середовище, в якій відбувається розвиток людини, має великий вплив на формування особистості.
4. Психогеного: людина - саморегулююча і самоврядна система, процес розвитку схильний саморегуляції і самоуправління.
5. Індивідуальність: особистість являє собою унікальне явище, що відрізняється індивідуальним підбором якостей і власним варіантом розвитку.
6. Стадійність: розвиток особистості підпорядковується загальному закону циклічності, зазнаючи стадії зародження, зростання, кульмінації, в'янення, занепаду.
7. Нерівномірність (нелінійність): індивід унікальний, кожна особистість розвивається у своєму темпі, відчуваючи випадково розподілені в часі прискорення (спонтанність) і протиріччя зростання (кризовість).

Дата добавления: 2015-07-11