Лікувальний масаж.

Масаж як оздоровчий та лікувально-профілактичний засіб був відомий давно. Він зародився як засіб народної медицини і розвивався поруч з іншими видами лікування у багатьох племен і народів.

Масаж – метод оздоровлення,підвищення працездатності,лікування та профілактики захворювань,суть якого полягає в нанесенні тканинам організму дозованих механічних впливів руками масажиста, спеціальними апаратами чи пристосуваннями.

Відмінні особливості масажу:

- природний метод впливу на організм;

- не порушується цілісність шкірних покривів та не виникає алергічних та інших несприятливих реакцій;

- має загальнозміцнюючий та місцевий вплив;

- може використовуватись з оздоровчою,лікувальною метою,для підвищення фізичної працездатності, досягнення високих спортивних результатів та як засіб попередження захворювань у групі ризику, виникнення рецидивів при хронічних захворюваннях, розвитку косметичних порушень;

- зберігає гомеостаз,підвищує реактивність організму, потенціює дію медикаментозних засобів, знижує вірогідність виникнення і тяжкість перебігу алергічних реакцій;

- при необхідності може призначатись на тривалий час та має позитивний ефект без негативних наслідків;

- як засіб лікування використовується самостійно або в комплексі з іншими методами: медикаментозною терапією, лікувальною фізкультурою, фізіотерапевтичними процедурами, нетрадиційними методами лікування;

- може застосовуватись у вигляді самомасажу,що сприяє активній участі особи в процесі свого оздоровлення та лікування, підвищенню працездатності;

- матеріально вигідний для використання в лікувальних закладах: не вимагає дорогого обладнання та медикаментозних засобів.

Масаж є ефективним засобом лікування пацієнтів із захворюваннями нервової системи. Він сприяє поліпшенню кровообігу, трофіки тканин при паралічах, зміцнює і розтягує м’язи, які перебувають у стані контрактури, запобігає атрофії м’язів, усуває або зменшує біль, активує процес відновлення нервової тканини, підвищує життєвий тонус пацієнта..[Масаж і лікувальна фізична культура в медицині:підручник/ М.В. Степашко, Л.В. Сухостат. - К.: ВСВ «Медицина», 2010.- 24 c.]

Мета масажу при ДЦП:

- знизити рефлекторну збудливість м’язів;

- попередити розвиток контрактур;

- зменшити синкинезії;

- стимулювати функцію паретичних м’язів;

- покращити лімфо- і кровообіг;

- зменшити трофічні порушення;

- нормалізувати тонус паретичних м’язів.

Масаж проводиться диференційовано. Поглажування, розтирання і розминання спастичних м’язів з підвищеним тонусом проводиться ніжно, плавно в повільному темпі. Більш глибокий масаж з прийомами вібрацій застосовують для розтягнення м’язів.

Для вмілого підбору прийомів використовують певну кількість методик. При ДЦП найбільш позитивні такі методики масажу:

- класичний лікувальний масаж;

- круговий профілактичний масаж;

- сегментарний масаж;

- точковий, сегментарно-рефлекторний масаж;

- масаж для покращення дихання.

Метою кожної методики масажу при ДЦП є зниження рефлекторної збудженості м’язів із зниженим тонусом. Тому для зниження збудженості рухових клітин спинного мозку і впливу на трофічні процеси передусім проводять массаж паравертебральних спинно-мозкових сегментів. Для зміцнення покращення кровопостачання та живлення ослаблених м’язів проводять массаж спини, грудей та живота, застосовуючи в повільному темпі прийоми прогладжування, розтирання, розминання, а також використовують стабільне та лабільне потрушування м’язів.Прийоми рубання, постукування і деякі інші впливи збуджують і викликають корочення м’язів. [Гузенко, С. О., І. В. Гуцул, and О. М. Черноіванов. "Медична реабілітація дітей, хворих на ДЦП." Здоровье ребенка 2 (2011): 29.]

Ефективність масажу значно підвищується, якщо його застосовують в поєднанні із бальнео-терапевтичними процедурами. Наприклад, мінеральними ваннами 36-37 градусів, тривалістю 7-10-12 хвилин.

Курс масажу: 10-15 процедур.

Масаж протипоказаний при підвищеній температурі тіла, гострих запальних процессах, у разі кровотеч і схильностей до них, за наявності хвороб крові, гнійних процесів, захворювань шкіри інфекційної та грибкової етіології, при гангрені, запаленні і значному розширенні вен. Протипоказаннями також можуть бути: трофічні виразки, атеросклероз периферійних судин, тромбангіїт у поєднанні з атеросклерозом мозкових судин, аневризми судин, тромбофлебіт,запалення лімфатичних вузлів, активна форма туберкульозу,сифіліс, хронічний остеомієліт, доброякісні та злоякісні пухлини різної локалізації(до хірургічного лікування), нестерпний біль після травми, психічні захворювання, недостатність кровообігу 3 ступеня, гіпер-і гіпотензивні кризи, нудота, блювання, біль нез'ясованого характеру під час п пальпації живота, бронхоектази, легенева, серцева, ниркова, печінкова недостатність..[Масаж і лікувальна фізична культура в медицині:підручник/ М.В. Степашко, Л.В. Сухостат. - К.: ВСВ «Медицина», 2010.- 11 с.]

Дата добавления: 2015-07-11