Актуальність проблеми

Вступ

Немає у людини цінності більшої за здоров’я. Здоров’я людини характеризується на основі об’єктивних даних, анатомічних, фізіологічних, біохімічних та клінічних досліджень. Про здоров’я можна судити і по кількісних показниках. Мова йде про здібності організму пристосовуватись до змін навколишнього середовища. Схильність організму до адаптації тісно пов’язано зі ступенем його тренованості, але при цьому необхідно враховувати спадковість і конституційні особливості, соціальну сферу та інші.

Церебральний параліч представляє собою тяжку хворобу центральної нервової системи. Зміни структури і функції опорно-рухового апарату у дітей з різними формами церебральних паралічів негативно впливають на статику та динаміку нижніх кінцівок та всього тіла загалом. Поряд з цим розвиваються порушення психічного і інтелектуального розвитку,що в результаті призводить до соціальної деградації дитини [Детские церебральне параличи: Основи клинической реабилитационной диагностики./ В. И. Козявкин и др. Львов, Медицина мира,1999 – 312с]. Незважаючи на те, що існує величезна кількість методів лікування і реабілітації дитячого церебрального паралічу (ДЦП), розповсюдження захворювання як в Україні, так і в світі невпинно зростає [Марченко О.К. Фізична реабілітація хворих із травмами і захворюваннями нервової системи: Навчальний посібник.- К.: Олімпійська література, 2006-196с].

Доведено, що у дітей з церебральним паралічем відновлення рухових функцій є малоефективним з огляду на істотні органічні пошкодження структури головного мозку. Засоби і методи реабілітаційного впливу на неповносправних дітей з церебральним паралічем зводяться до застосування медикаментозної терапії і масажу в поєднанні з прийомами лікувальної фізкультури або ортопедо-хірургічним лікуванням і,здебільшого, не вирішують завдань щодо відновлення та корекції рухових порушень[Н.В. Ганзина, 1997].

Дитячий церебральний параліч є захворюванням головного мозку, що виникає під впливом різних патологічних явищ внутрішньоутробно, при пологах і в період новонародженості. У центрі клінічної картини знаходяться рухові розлади, що супроводжуються порушеннями функцій інших аналізаторних систем(зору, вестибулярного апарата, глибокої чутливості та ін.), а також мови і психіки. В даний час проблема профілактики, лікування і соціальної допомоги цим хворим є однієї з ведучих у невропатології дитячого віку. У комплексне лікування дитячого церебрального паралічу включаються: медикаментозні засоби, лікувальна фізична культура, ортопедична допомога, різні види масажу, рефлексотерапія, фізіотерапевтичні процедури, заняття з логопедом і психологом, навчання навичкам самообслуговування і праці. Різні прийоми масажу, корекція рухів, заняття фізичними вправами й ортопедичний режим у переважній більшості здійснюються масажистами й інструкторами лікувальної фізкультури, від рівня підготовленості яких багато в чому залежить успіх лікування.

Об’єкт дослідження – лікувальна фізична культура з молодшими школярами, які хворі на дитячий церебральний параліч.

Предмет дослідження – методика фізичних вправ у поєднанні з елементами масажу та фізіотерапевтичними процедурами на заняттях ЛФК з школярами, які хворі на ДЦП.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та практична перевірка впливу занять ЛФК на організм дітей з церебральним паралічем.

Завдання дослідження:

1. Вивчити літературні джерела, присвячені методиці ЛФК у поєднанні з елементами масажу та фізіотерапевтичними процедурами при реабілітації дітей-інвалідів з церебральним паралічем.

2. Здійснити підбір засобів і методів фізичних вправ для складання комплексу ЛФК при ДЦП.

3. Визначити вплив фізичних вправ на здібність до розслаблення м’язів, розширення рухової навички, поліпшення координації рухів, поліпшення стійкості рівноваги та розвиток просторового почуття.

Теоретичне і практичне значення. Підібрана методика ЛФК, засоби масажу та фізіотерапевтичних процедур, необхідних для поліпшення адаптації дітей з ДЦП у суспільстві здорових людей. Покращено рухові можливості дітей, поліпшено координацію рухів, визначено засоби тренування вестибулярного апарату. Фізичні вправи, надавши регулюючий вплив на м'язовий апарат, функції внутрішніх органів, змусивши працювати м'язи, збільшили резерви організму. Раціонально використовуючи різноманітні засоби і методи фізичного виховання, ЛФК, було покращено показники фізичного розвитку і рухової сфери дітей із ДЦП.

Наукова новизна. Дослідження поповнило і поглибило уявлення про механізм походження ДЦП. Це дозволило по-новому оцінити і значення лікувальної фізичної культури в комплексі заходів лікування і профілактики дитячого церебрального паралічу.

Структура і обсяг роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, трьох розділів, практичних рекомендацій, висновків, додатків і списку використаної літератури.

Дата добавления: 2015-07-11