Світовий дос­від на­дання бюджетних трансфертів місцевим органам влади.

Важливим показником децентралізації бюдж. системи є частка трансфертів бюджету централ. рівня в бюджетах місц. самовряд-ня. За їх питомою вагою в доходах місц. бюджетів можна констатувати ступінь залежності від держ. бюджету. Питома вага бюджетних трансфертів у структурі надходжень місц. бюджетів в унітарних країнах є вищою, тоді як у федеративних – вона значно менша. Так, в Нідерландах, Італії, Ірландії, Канаді, Португалії трансферти складають від 62 до 80% поточ. доходів місц. бю-ів. Трансфертне фін-ня місц. бю-ів свідчить про інтенсивний перерозподіл нац. доходу з метою усунення диспропорцій в розвитку регіонів. Головним питанням, що стоїть перед місц. органами у країнах, що викор-ть даний спосіб бюдж. регулювання, є підвищення ефективності перерозподілу коштів, а також зниження фін. залежності місц. самовряд-ня від центру й посилення його податкової автономії.

Світова практика виділяє наступні методи розподілу бюдж. трансфертів:

1) пропорційно фін. зусиллям (доходам) місц. колективу;

2) за допомогою багатофакторної формули;

3) у вигляді компенсації фактичних видатків місц. колективів;

4) як частина річн. бюджету місц. колективу.

Для розподілу бюдж. дотацій найчастіше застосовуються 2ий і 4ий методи; для зв’язаних бюдж. трансфертів – 1ий та 3ій. При розподілі дотацій більшість країн надає перевагу формульному підходу, оскільки він дає змогу об’єктивніше оцінити потребу місц. бюджетів у централізованій підтримці. Однак, сама по собі формула не вирішує проблем, оскільки дуже важливим є набір критеріїв, що враховується у ній.

Серед бюдж. трансфертів у західноєвроп. країнах найбільш поширеними є наступні види: в Нім – додаткові дотації, цільові трансферти на інвест. цілі, дотації на виконання спільних завдань; у Фр. – заг. дотації на фін-ня бюдж. видатків, дотації на компенсацію податкових пільг, спец. субвенції; у Швеції – незв’язані субсидії, цільові дотації; в Польщі – заг. субвенції, цільові дотації; в Латвії – бюджетні субсидії, субсидії з фонду вирівнювання, цільові трансферти; в Литві – бюдж. дотації, спец. субсидії. При цьому, джерелами фондів бюдж. трансфертів є: окремі податки або їх частина (напр., в Нім. – 2% обсягу надходжень ПДВ; в Латвії – частина поступлень прибуткового податку; у Фр. – щорічно індексована частка ПДВ); бюдж. асигнування (Фр., Швеція, Польща, Латвія, Литва), а також ін. джерела, залежно від видів трансфертних платежів.

Ступінь свободи місц. органів у використанні трансфертів визнач-ся співвідношенням між зв’язаними бюдж. трансфертами, які повинні витрачатися виключно на конкретно визначені цілі (субвенції та субсидії), і незв’язаними (дотації). Чим істотнішою є частка бюдж. дотацій у заг. обсязі трансфертів, тим більшу свободу мають місц. колективи. У країнах із стабільною ек-ою й розвинутими традиціями самовряд-ня саме бюдж. дотації відіграють головну роль (Нім., Фр., Швеція). Натомість у постсоціаліст. країнах широко викор-ся зв’язані міжбюдж. трансферти (Польща, Латвія).

В багатьох зар. країнах бюдж. дотації застосся як основний інструмент фін. вирівнювання. Найбільшого поширення вони набули у Нім. та Швеції. Загалом же, ефективність функціонування системи бюдж. трансфертів в зар. країнах пов’язана із ступенем досконалості нормативно-правової бази. Серед країн зі сформованою нормативної базою, яка переглядається дуже рідко, можна відзначити, насамперед, Фр. та Швецію. У країнах, що переживають період становлення нових засад місц. самовряд-ня, законод-во відрізняється більшою різноманітністю, яка не позбавляє їх необхідності по декілька разів переглядати одні й ті ж самі законодавчі акти.

На місц. рівні субсидії складають істотну частину фін. системи, зокрема у фінансуванні капіталовкладень в інфраструктуру. Вони є особливою формою зв’язку (фін. та ек.) між окремими ланками бюдж. системи і визначають напрями фін. ді-ті місц. органів. Частка субсидій у доходах місц. бюджетів коливається від 23% (в США) до 40% (в Японії).

В окремих зар. країнах (Австрії, Бельгії, Данії, Фр., Нім., Ірландії, Італії та Нідерландах) субсидії поділяють на дві основні групи:

1) субсидії на підтримку бази оподаткування (мають заг. призначення і можуть викор-ся як доповнення до місц. надходжень);

2) спец. субсидії та дотації (спрям-ся у сферу дорожньої інфраструктури, житл. буд-тва та санітарних служб).

Характеризуючи зар. досвід субсидування необхідно звернути увагу ще на 2 особливості: 1)для здійснення деяких капітальних витрат (на лікарні, громадський транспорт, станції очищення стічних вод) створ-ся спец. фонди, що фін-ся за рах. внесків органів усіх рівнів влади, і через які здійснюється розподіл спеціальних субсидій; 2)регіонал. уряди, як правило, не лише виділяють субсидії, але й фін-ть проекти органів місц.о самовряд-ня.

Дата добавления: 2015-07-11