Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Лідерство

Читайте также:
  1. Тема 4. Лідерство і керівництво в малих групах.

Лідерство визначається як мистецтво або процес впливу на людей з тим, щоб вони за власною волею прагнули до досягнення групових цілей. У цьому випадку виникає не просто бажання працювати, а працювати сумлінно і з впевненістю. Здійснювати лідерство – значить вести, керувати, спрямовувати і бути попереду. Лідери допомагають групі досягти визначених цілей із максимальною віддачею. Вони не стоять позаду групи, щоб підштовхувати її та підганяти: вони стоять попереду неї, полегшуючи рух вперед та надихаючи на досягнення цілей організації. Вдалим прикладом може бути диригент оркестру, завданням якого є створення цілісного звучання та чистого ритму виконання.

Лідерство є важливим аспектом управління. Здатність бути лідером є однією із ключових умов для того, щоб бути керівником. Керівники повинні використовувати всі можливості, які надає їм їхня посада для об’єднання людських та матеріальних ресурсів заради досягнення групових цілей. Досягти цього можливо лише при наявності чіткої ролі та повної свободи дій.

Суть лідерства полягає в наявності послідовників. Людина стає лідером саме завдяки готовності людей йти за нею. До того ж люди схильні прямувати за тими, кого вони вважають здатними надати їм засоби для задоволення бажань і потреб. Звідси випливає, що лідерство і мотивація тісно взаємопов’язані.

Кожну групу людей, що працює з повною віддачею, очолює людини, що володіє мистецтвом лідерства. Це мистецтво має складатися хоча б з таких складових частин:

· здатності розуміти, що людьми рухають різні мотиви в різний час і в різних ситуаціях;

· вміння надихнути оточуючих і діяти таким чином, щоб створювати атмосферу для виникнення мотивацій.

Існує три основних підходи до розуміння суті лідерства:

Перший із них ґрунтується на характеристиці й оцінці особистих якостей, властивих ефективному лідеру. Деякі із цих досліджених рис – це рівень інтелекту та знань, виражена зовнішність людини, чесність, здоровий глузд, ініціативність, соціальна та економічна освіта, високий ступінь впевненості в собі. Однак вчені так і не змогли прийти до єдиної думки про набір якостей, які безсумнівно відрізняють крупного лідера.

Другий підхід, поведінковий, створив основу для класифікації стилів керівництва або стилів поведінки від авторитарного до ліберального. Як з’ясувалося згодом, ефективність стилю залежить від конкретної ситуації, в якій вирішальну роль можуть відігравати додаткові фактори. Ці фактори охоплюють потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, вимоги та вплив середовища, наявну в керівників інформацію.

Різні ситуаційні моделі допомагають усвідомити необхідність гнучкого лідерства. Керівник має навчитися користуватися всіма стилями, методами і типами впливу, що найбільш придатні для конкретної ситуації. Можна сказати, що найефективнішим стилем є стиль адаптивний, що орієнтований на реальність.

Стиль керівництва – це спосіб застосування менеджером своєї влади. Хоча кожному керівнику притаманні індивідуальні якості, але можна виділити три найпоширеніших типи керівництва: авторитарний, демократичний та стиль невтручання (ліберальний).

Авторитарний стиль. Авторитарний керівник зосереджує владу у своїх руках і не допускає інших до участі у прийнятті рішень.

Такий керівник користується своєю владою в неприхованій формі і просто віддає накази. Подібний підхід до прийняття рішень, при якому нехтуються консультації із підлеглими, дуже ефективний у тих випадках, коли рішення має бути прийняте у стислі строки. Це можливо, коли керівник має реальну владу і володіє необхідною інформацією.

Демократичний стиль. Демократичний керівник делегує владні повноваження на всі рівні управління, залучає підлеглих до процесу прийняття рішень, заохочує вільний обмін інформацією між працівниками. При цьому дає підлеглим зрозуміти, що останнє слово завжди залишається за ним. Демократичний стиль передбачає відносно невеликий ступінь контролю. Він найефективніший у тому випадку, коли підлеглі – першокласні професіонали.

Стиль невтручання (ліберальний). Ліберальний керівник виступає в ролі консультанта, забезпечуючи втілення в життя ідей своїх підлеглих. Він висловлює свої погляди чи судження лише тоді, коли його про це попросять. Такий підхід заохочує членів колективу до творчого самовираження, але він може бути хибним, якщо колектив переслідує мету, що не збігається з цілями організації.

Кожний із перерахованих стилів керівництва дає позитивні результати у визначених конкретних умовах, що залежать від ситуації. Ні один із них не має універсальних властивостей, придатних для будь-яких ситуацій.

Всі стилі можна схематично подати у вигляді безперервного ланцюжка типів поведінки.

Таблиця 10.1

Безперервний ланцюг типів поведінки менеджера

Застосування менеджером влади           Свобода дій для виконавців
Менеджер приймає рішення та оголошує його Менеджер переконує в правильності свого рішення Менеджер висловлює свої ідеї і готовий відповідати на запитання підлеглих Менеджер пропонує варіант рішення, який може бути змінений Менеджер ставить проблему, вислуховує пропозиції, приймає рішення Менеджер задає певні рамки і пропонує відпрацювати рішення колективно Менеджер надає виконавцям свободу дій у певних рамках

 

Виходячи з наведеної схеми, стиль керівництва виглядає як безперервний ланцюг, який тягнеться від моделі керівника, орієнтованою на менеджера, до моделі, орієнтованої на виконавця.

В одних ситуаціях необхідно застосовувати більшу владу, в інших – надати підлеглим більшу незалежність і свободу дій. При цьому треба пам’ятати, що вибір стилю керівництва залежить від цілей організації та завдань, що стоять перед менеджерами.

 


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 81 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Необхідні заходи і проблеми впровадження маркетингового менеджменту в ринкових умовах | Завдання процесу маркетингового менеджменту | Еволюція відділів маркетингу на підприємстві | Організаційні структури управління маркетингом на підприємстві | РОЗДІЛ VIII. ЕЛЕМЕНТИ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ОКРЕМИХ | Аналіз факторів макросередовища підприємства | Аналіз факторів мікросередовища | Міжнародний ринок | Конкуренти | Приклад контролю маркетингу видавництва |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Повноваження, влада і вплив| Групова динаміка

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)