Система розподілу доходів між ланками бюджетної системи України

Держава залишає за собою право встановлювати основи розподілу доходів і видатків бюджетів різного рівня та піклуватися про:

1) збалансованість кожного бюджету незалежно від об'ємів закріплених за ним джерел доходів, забезпеченні кожної адміністративно-територіальної одиниці можливістю фінансування заходів, передбачених їх планами соціального і економічного розвитку;

2) створення умов, які забезпечують зацікавленість органів місцевого самоврядування в збільшенні бюджетних ресурсів та виконанні встановлених планових надходжень до бюджету загальнодержавних і місцевих платежів на своїй території, а також можливість запобігання касових розривів (неспівпадання термінів надходження коштів та їх видачі з бюджетних рахунків).

Розподіляючи витрати між бюджетами різних рівнів, держава розробляє систему заходів боротьби з бюджетним дефіцитом, прагнучи збалансованості Державного бюджету України, законодавчо встановлює порядок фінансування об'єктів і заходів, які віднесені до компетенції органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідного рівня.

Завжди враховуються підвідомчість об'єктів і заходів, а також їх територіальне розміщення. Підвідомчість визначається значущістю для держави. Наприклад, оборона держави, вища освіта фінансуються з Державного бюджету, а дитячі дошкільні установи - з бюджету тієї адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони розташовані. Крім зазначеного береться до уваги те, в чиїй власності знаходиться об'єкт, що фінансується, або до якого бюджету необхідно перерахувати платежі.

Бюджетний кодекс передбачає розподіл Державного бюджету на загальний і спеціальний фонди. Такий розподіл може бути проведений в законі про Державний бюджет. Джерела формування спеціального фонду передбачаються тільки законодавством України.

Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу до загального фонду бюджету включаються: всі доходи, окрім тих, які призначені для спеціального фонду; всі витрати бюджету здійснюються за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування проводиться у загальний фонд.

Спеціальний фонд включає: бюджетні призначення на витрати за рахунок конкретно певних джерел надходжень; гранти, подарунки (у вартісному розрахунку), отримані розпорядниками на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду.

Бюджетно-правовими нормами здійснюється регулювання надання коштів із загальнодержавних джерел доходів, які закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку конкретної території.

Кошти Державного бюджету України витрачаються лише з метою і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України. Кошти бюджету АРК та місцевих бюджетів витрачаються лише з метою і в межах, затверджених відповідними органами влади АРК та місцевого самоврядування.

14 Роль фінансових відділів, органів Держ казначейства та органів Держ податкової адміністрації в здійсненні фінансового планування та фінансового контролю на регіональному рівні

система регіональних органів Державного казначейства України представлена Головними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Для виконання покладених на Головні управління завдань у районах, містах, районах у містах можуть утворюватися управління (відділення), що є відокремленими структурними підрозділами Головного управління, без статусу юридичної особи.

Основним завданням Головного управління Державного казначейства України, відповідно до Типового положення, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України № 332 від 04.04.2006 р., є:

забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до покладених на нього завдань Головне управління:

1) здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України;

2) управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку;

3) відкриває, веде та закриває рахунки в органах Головного управління;

4) провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;

5) повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;

6) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

7) здійснює розподіл коштів між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

8) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у встановленому законодавством порядку;

9) у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

дотриманням методології бюджетного процесу з питань складання відповідних бюджетів, кошторисів та планів використання бюджетних коштів;

відповідністю кошторисів та планів використання бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників та одержувачів бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються Головним управлінням;

дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання кошторисів бюджетних установ;

здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

10) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;

11) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством;

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до поставлених завдань регіональні органи Державної податкової служби здійснюють такі функції:

1) виконання та організація роботи, пов’язаної із:

здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядок розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;

здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

обліком платників податків, інших платежів;

виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

2) роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

3) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

4) при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

5) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

6) виконують інші функції, що випливають з покладених на них завдань.

15 Шляхи підвищення рівня фінансового планування і фінансового контролю

Організація та функціонування чіткої системи фінансового контролю – один з основних напрямків державної фінансової політики. Підвищення дієвості та ефективності державного фінансового контролю, посилення його профілактичної спрямованості зумовили в останні роки стійку тенденцію до зміцнення фінансової дисципліни в державі.

Слід виділити чинники, які впливають на якість фінансового контролю і перебувають у площині його методологічного та організаційного забезпечення. Факторами методологічного забезпечення є професійна діяльність з використанням сучасного аналітичного інструментарію доведення та аргументації, порівняльних оцінок, визнання суттєвості та ризику оцінок. Важливим також є приведення технологій контрольного процесу до світових стандартів, визначення високої якості контролю та забезпечення його незалежності. Фінансовий контроль за соєю філософією повинен стати «лікарем економічної системи», а не її «караючим мечем». В організаційному плані пріоритетною виступає чітка структуризація повноваження та компетенції інститутів фінансового контролю. Недоліками в організації роботи інститутів фінансового контролю вдало маніпулюють злочинці. Невпорядкованою залишається робота Рахункової палати, Державного казначейства та головного контрольно-ревізійного управління. Подання щодо внесення змін у роботі цих органів уже зроблені, але відповідні законопроекти ще не розглядалися [5].

Тому, кінцевим результатом проведених заходів удосконалення фінансового контролю мають стати:

- удосконалення діяльності органів державного сектору;

- раціональне використання державних ресурсів;

- формування дієвої системи державного фінансового контролю.

Економічні тенденції й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики й формування відповідних механізмів державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи країни. Чітка цілеспрямованість і пластичність, глобанізаційні та інтеграційні процеси, кон'юктурні виклики і загрози стали поштовхом до формування нових стандартів економічних відносин в цілому й до реалізації місії фінансового контролю.

16 Показники і методи оцінювання фін стану підприємств комунальної форми власності

В сучасних ринкових умовах суб’єкти господарювання комунальної сфери є складовою єдиної системи, що створює умови по життєзабезпеченню суспільства, шляхом надання ними комунальних послуг. Як господарюючий суб’єкт комунальне підприємство в процесі своєї виробничої діяльності взаємодіє з державою та іншими суб’єктами господарювання з приводу отримання та надання товарів, робіт, послуг. Специфічністю цих взаємовідносин є те, що вони супроводжується паралельним рухом фінансових потоків, значне місце серед яких посідають фінансові відносини з бюджетами різних рівнів. В зв’язку з цим особливої актуальності набуває необхідність дослідження цієї форми державно-приватного партнерства, здійснення постійного моніторингу фінансового стану суб’єктів господарювання комунальної сфери.

Процедура визначення впливу основних показників на фінансовий стан суб’єктів господарювання комунальної сфери проводиться на основі обов’язкової алгоритмізації. Алгоритм оцінки фінансового стану включає в себе підсистеми оцінки оптимальних показників, які впливають на результуючу ознаку – прибуток. Загальна оцінка фінансової забезпеченості комунального підприємства, на наш погляд, може бути представлена комплексним показником фінансового забезпечення.

Зручним інструментом порівняння фінансових можливостей підприємства є побудова багатокутників фінансового стану, що представляють собою графічне відображення оцінок положення суб’єктів господарювання (чи еталонного значення) по найбільш значимих напрямках діяльності, зображеним у вигляді векторів-осей.

В.А.Мошнов та О.Корнєєва пропонує побудову багатокутника фінансової стійкості підприємства на основі наступних методичних передумов.[4]

По-перше, кількість оцінюваних характеристик повинна бути досить обмеженою з метою забезпечення оперативності прийняття управлінських рішень.

По-друге, при побудові системи фінансового аналізу необхідно визначити його мету, коло користувачів аналітичної інформації, обрати та розрахувати найбільш важливі коефіцієнти, проаналізувати результати, інтерпретуючи кожен з показників окремо та в комбінації з іншими.

У силу складності та багатогранності проблеми, а також відсутності загальновизнаних підходів до оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання комунальної сфери, врахування вище перерахованих методичних передумов є особливо необхідним. [5]

Метою дослідженняє вирішення завдань, пов’язаних з оцінкою фінансового стану суб’єктів господарювання комунальної сфери на основі економіко-математичних методів і моделей.

28. Периодичность, структура и сроки представления отчетности об исполнении местных бюджетов.
1. Периодичность, структура и сроки представления отчетности об исполнении местных бюджетов определяются государственным казначейством Украины в соответствии с требованиями, установленными для представления отчетности об исполнении Государственного бюджета Украины в статьях 58-61 настоящего Кодекса.

2. Территориальные органы Государственного казначейства Украины составляют и представляют соответствующим местным финансовым органам балансы, отчеты об исполнении местных бюджетов и другие финансовые отчеты по правилам и формам, установленным Государственным казначейством Украины по согласованию с Министерством финансов Украины и Счетной палатой. Сводные показатели отчетов об исполнении бюджетов одновременно представляются территориальными органами Государственного казначейства Украины, соответственно, Министерству финансов Автономной Республики Крым, финансовым органам местных государственных администраций и исполнительных органов соответствующих советов на условиях, предусмотренных частью первой настоящей статьи.

3. Органы взыскания предоставляют местным финансовым органам соответствующие отчеты, предусмотренные частью третьей статьи 59 настоящего Кодекса.

4. Квартальный и годовой отчеты об исполнении местного бюджета представляются в Верховную Раду Автономной Республики Крым, соответствующий совет Советом министров Автономной Республики Крым, местной государственной администрацией, исполнительным органом соответствующего совета или городским, поселковым, сельским головой (в случае, если соответствующие исполнительные органы не созданы) в двухмесячный срок после завершения соответствующего бюджетного периода. Проверка отчета осуществляется Счетной палатой Верховной Рады Автономной Республики Крым (по использованию органами исполнительной власти средств бюджета Автономной Республики Крым) либо комиссией по вопросам бюджета соответствующего совета, после чего соответствующие советы утверждают отчет об исполнении бюджета или принимают другое решение по этому поводу.

---

Дата добавления: 2015-07-11